Лекція 2

Питання:

Як можна скористатися знаннями з Каббали, щоб впливати на своє життя? Відповідь: Спочатку слід зрозуміти, що таке ваше життя, який воно має смисл, для чого дане, з чого починається і чим закінчується. А потім зв'язати його з Каббалою. Каббала каже, що Творець створив усі світи одночасно, включаючи і наш світ. Каббала дається тільки для того, щоб людина використала її в цьому світі.

Творець створив людину для втіхи безмежною і абсолютною насолодою. Щоб досягнути такого стану, людина повинна знати, як функціонує вся система світів, знати її закони. Закони цього світу походять із духовного, де ми перебуваємо до нашого зародження тут і після того, як підемо звідси. Для нас важливий тільки той відрізок життя, котрий проходить у нашому фізичному тілі. А як його прожити, може навчити Каббала. Каббала каже, як максимально використати в цьому житті все, що відбувається з нами. Знати все і використовувати абсолютно все людина повинна задля свого сходження.

Потрібно розуміти всю природу нашого світу: неживу, рослинну, тваринну і людську, розуміти ту душу, котра спускається в нас, за якими законами вона розвивається. У цьому житті людина повинна, за законом розвитку духовних ступенів, досягнути найвищого ступеню. Їй буде даватися багато шансів, не зараз, так наступного разу, і ще багато разів. Доки вона не досягне потрібного стану.

Каббала допомагає прискорити цей шлях. Творець створив дуже цікаву формулу: або ви самі починаєте одного разу запитувати себе, для чого ви живете на цьому світі, не дочікуючись страждань, або Він дає вам такі страждання, після яких ви змушені будете задати собі це питання. Іншими словами, чи ви просуваєтеся до мети добровільно, чи просуваєтеся примусово. Каббала пропонує нам добровільний шлях, найоптимальніший, щоб ми рухалися по ньому, зазнаючи насолоду.

Чи може допомогти Каббала сплачувати позики на квартиру, успіхові у бізнесі, сімейному щасті і т. д.? Однозначно на це питання неможливо дати відповідь. Каббала вчить тому, як найбільш оптимально застосувати весь цей світ для тієї мети, до котрої нас усіма неприємностями штовхає Творець. Каббала пояснює, з яким духовним багажем повинна вийти людина з цього життя, не як вирішити свої проблеми, а як з цими проблемами вирішити саме ту проблему, заради вирішення якої всі ці житейські проблеми надсилаються нам. Страждання саме і даються нам, щоб вони привели нас до духовного сходження.

Коли людина осягає усі закони світів, вона знає, що і для чого на неї сходить згори, яким чином максимально використати те, що послав їй Творець, як правильно поводитися. Адже ми, в принципі, не розуміємо, що робити, коли на нас щось звалюється, куди бігти, до кого звертатися. Вирішуючи свої житейські проблеми так, як ми їх звикли вирішувати - "у лоб", ми начеб тікаємо від неприємностей, та оскільки не йдемо до мети, одержуємо нові проблеми. Адже вони зникнуть тільки тоді, коли виконають свою роль: підштовхнуть нас до мети життя.

Знаючи духовні закони, ми бачимо всі причини і наслідки, дивимося неначе згори на те, що відбувається, бачимо усі зв'язки. Тоді кожний наш вчинок стає осмисленим і життя наповнюється зовсім іншою властивістю, не здається таким безпорадним. Ми з'єднуємо воєдино наші стани до появи в цьому житті, земний період існування і вихід із нього. Це зовсім інший рівень існування.

У наш час чимало в кого виникає питання про смисл життя, про те, що є над нами. Причиною цьому є попередній досвід, накопичений душами у результаті сходження їх у наш світ.

Творець створив страждання, щоб людина задумалася про смисл цих страждань, про те, звідки вони виникають. Таким чином людина подумки звертається до Творця, ще не розуміючи цього. Творець жде від нас бажання зв'язатися з Ним. Але коли людина бере в руки книгу, вона може, не дочікуючись підштовхування стражданнями ззаду, за допомогою навчання тягнутися вперед сама.

І тоді ці ж самі страждання вона відчуває як насолоду, рухаючись швидше них і розуміючи, для чого вони і звідки. А Творець із джерела страждань перетворюється на джерело насолод. Від нас залежить та швидкість, з якою ми можемо рухатися вперед. У цьому і полягає право вибора, свобода волі.

Творець створив для нас насолоду, та щоб нею правильно скористатися, Він нас підганяє. Потяг до насолод, яких немає, завдає нам стрждань. Ми готові задля досягнення цього бігти куди завгодно. Іншими словами, стражданням називається відсутність наповнення. Та ніяка гонитва за насолодами ні до чого гарного не приведе, бо як тільки ми досягаємо чого-небудь, насолода перестає бути нам цікавою, і ми знову шукаємо вже інше.

Насолода, при її одержанні, зникає. Ніколи страждання насолодою не наповниться. Насолода відчувається лише на переході між стражданням і насолодою, тільки при першому відчутті. А при подальшому наповненні я все більше і більше вбиваю насолоду.

Такий метод наповнення порочний і непридатний. Щоб насолода була вічною, треба навчитися завдавати насолоди іншому. Знаючи, що Творець хоче нашої насолоди, тільки тому прийняти її, аби принести йому задоволення, а не тому що бажаємо самовтішитися.

Про це важко і неможливо говорити зараз, немає слів пояснити. Тільки тоді, коли Творець відкривається людині, до людини приходить розуміння. Людина починає відчувати Творця після проходження через махсом між нашим світом і духовним, тобто ще за 6000 ступенів до гмар тікун. Кожний духовний ступінь - це якесь розкриття Творця. Гмар тікун настає тоді, коли людина повністю виправляє свої бажання.

Перша стадія вивчення Каббали полягає в тому, щоб якомога більше читати, пропускати через себе. Наступним етапом є робота в групі, коли учень свої бажання поєднує з усією групою. Його судина стає у стільки разів більшою, скільки людей у групі.

Починає відчуватися те, що виходить за межі особистих інтересів, у даному разі це група, котра також є Творцем, тому що все, що поза мною, - це Творець. А крім Творця і мене, нічого не існує. В основному, вся робота починається і закінчується в групі.

За всіх часів у всіх каббалістів були групи. Тільки з допомогою групи і на взаємостосунках усередині групи вони осягали духовний світ. Гмар тікун - це тоді, коли все людство стає однією групою. Та до цього ще багато треба пройти, хоча стає все більш реально. Принаймні, на вищому рівні до цього підготовлені всі корені, всі сили.

Ми з вами вивчаємо два етапи: сходження творіння зверху вниз, як воно розвивається від своєї ідеї, від стану, в котрому задумав його Творець, до нашого світу. А другий етап полягає в тому, яким чином людина в нашому світі починає підніматися вгору до найвищого ступеню. Підніматися вгору не тілесно (тіло залишається в цьому світі), а своїми осягненнями і духовним розвитком.

Отже, про парцуф, котрий ми вивчали, нам відомі два його стани: коли він одержує світло і насолоджується, таке клі називається Хохма, і коли клі бажає віддати і також насолоджується, тоді воно називається Біна. Ці обидва клі зовсім протилежні одне одному.

Є ще і третій стан, проміжний, коли клі трохи одержує від Творця, а у більшій частині залишається порожнім. Такий стан називається Зеїр Анпін, або маленьке лице, бо лише 10% є там світла Хохма і Ор Хасадім на 90%.

Якщо в клі є світло Хохма, то такий стан називається лице, а велике воно чи маленьке - залежить від кількості Ор Хохма. Ну, а остання стадія, Малхут, називається справжнім творінням, тому що сама жадає одержати світло Хохма. Світло відтак повністю наповнює Малхут. Цей стан Малхут називається світ Ейн Соф - світ безкінечного, тобто необмеженого одержання.

Далі Малхут, як і раніше бажаючи одержати світло, вирішує не використовувати це бажання, бо розуміє, що це бажання одержувати ради себе віддаляє її від Творця, і робить перше скорочення, викидає світло, і залишається порожньою. Віддаючи світло, Малхут неначе стає подібною Творцеві за властивостями.

Насолода від віддачі відчувається як абсолютна і повна. Вона не щезає, тому що, віддаючи, увесь час відчуваєш об'єкт, котрому віддаєш і цим насолоджуєш його. При цьому є можливість безкінечно відчувати насолоду за кількістю і якістю.

Звісно, Творець, створюючи клі, заздалегідь передбачив, що клі, наповнене світлом, отримає властивість віддавати, щоб в остаточному підсумку стати таким самим, як світло.

Як же тепер Малхут може стати подібною до світла і одержувати світло? Ми сказали, що вона ставить над собою антиегоїстичний екран на своє бажання. Перед нею є 100% світла-насолоди, відповідно бажанню Малхут в 100 кг. За допомогою екрана в 100 кг сили протидії своєму бажанню зазнати насолоди вона відштовхує всю насолоду і вирішує, що приймати зможе стільки світла, наскільки завдасть цим насолоди Творцю, а не собі. Таке одержання світла рівносильне віддачі.

Світло, котре надходить до Малхут, називається Ор Яшар, відбите нею все світло називається Ор Хозер, а 20% світла, що вона приймає всередину, називаються Ор Пнімі. Більша частина світла, котра зосталася зовні, називається Ор макіф. У нижній частині Малхут, куди не увійшов Ор Хохма, є Ор Хасадім.

Від стану Малхут у світі Ейн Соф зосталося решімо далет де ітлабшут (інформація про кількість і якість світла) і далет де авіют (інформація про силу бажання). Розрахунок у голові на одержання перших 20% світла ради Творця Малхут зробила на підставі решімо далет де ітлабшут і далет де авіют.

Аби відчути духовний сором від одержання, необхідно, перш за все, відчути Творця, відчути Його властивості, відчути в ньому того, Хто дає, побачити Його велич. Тоді порівняння властивостей Творця з моїми егоїстичними властивостями викличе почуття сорому.

Але для відчуття цього потрібно дуже багато пізнати. У міру осягнення величі Творця виникне бажання робити щось ради Нього. Віддача вищому рівносильна одержанню. Це ми можемо спостерігати і в нашому світі: якщо людині надається можливість зробити щось заради якої-небудь великої людини, вона робить це залюбки і зазнає насолоди при цьому.

Вся наша робота полягає в тому, щоб Творець розкрився нам, розкрив свою велич, могутність - тоді побачене служитиме енергією робити щось ради Творця. Розкриття ж Творця настає тоді, коли у людини вже є тверде бажання, щоб розкриття послужило тільки альтруїстичним цілям, тобто придбанню альтруїстичних властивостей.

Перший парцуф, що одержав порцію світла, називається Гальгальтою. Після бітуш пнім у макіф (обопільних ударів Ор Пнімі і Ор макіф у табурі) парцуф відчуває, що не може встояти перед насолодою того світла, котре ще перебуває зовні, і вирішує позбутися всього світла. У цьому стані у парцуфа немає проблем, немає ніякого контакту із насолодою, він її не відчуває.

При вигнанні світла екран піднімається вгору, стає слабкішим і з'єднується із пе де рош. Ця дія називається іздахехут, ослаблення. Коли ж під дією світла екран спускається вниз, то набуває більший авіют, огрубіння.

Після вигнання світла із першого парцуфа в ньому зосталося решімо далет де ітлабшут і гімел де авіют. Зникнув один ступінь авіюта, тому що парцуф зрозумів, що з попереднім ступенем далет він уже працювати не може. Відповідно до авіют гімел екран спускається з пе де рош на рівень більш низький, аніж далет. Якщо рівень далет - це пе парцуфа Гальгальта, то рівень гімел - його хазе (груди).

Знову на екран згори тисне світло, екран його відштовхує, але потім вирішує прийняти, відповідно до решімот, але не нижче табура Гальгальти, бо нижче табура навіть парцуф Гальгальта не зміг прийняти. Другий парцуф, котрий зараз поширюється, називається А"Б.

Потім знову бітуш пнім у макіф, знову вигнання світла, і нова інформація - решімо залишається в парцуфі: гімел де ітлабшут (світло не 4-го рівня, як в А"Б, а тільки 3-го) і бет де авіют (знову втрата одного ступеню авіют через бітуш пнім у макіф).

Тому екран, котрий спочатку піднявся в пе де А'Б при вигнанні світла, зараз спускається на рівень хазе де А'Б, де відбудеться утворення нового парцуфа на зивуг на решімот бет-гімел. Цей парцуф називається СА"Г.

Далі знову бітуш примушує масах піднятися в пе де рош СА"Г з решімот бет-алеф, потім відповідно до решімот спускається в хазе де СА"Г, звідки виходить 4-й парцуф М"А, потім за таким же принципом 5-й парцуф БО"Н на решімо алеф-шореш.

Кожний парцуф складається з 5 частин: шореш, алеф, бет, гімел, далет. Без цього не може виникнути жодне бажання. Ця конструкція являє собою жорстку систему, котра ніколи не змінюється. Остання стадія далет відчуває всі чотири попередніх бажання, котрими її створив Творець, і дає кожному бажанню ім'я, яким вона бачить Творця в кожний окремий момент, тому називається Іменем Творця, або АВА"Я (юд-кей-вав-кей). Ці букви ми потім будемо вивчати. Це як скелет людини - більшої, меншої, лежачи, сидячи, стоячи, але основа завжди однакова.

Якщо парцуф наповнений світлом Хохма, то він називається А"Б, якщо всередині парцуфа є Ор Хасадім, то ім'я йому СА"Г. На сполученнях світла Хохма і Хасадім ми даємо найменування всім парцуфім. Все, що описано в Торі, не більш як духовні парцуфім, у тій чи іншій пропорції заповнені або світлом Хохма, або - Хасадім.

Після виходу 5 парцуфім Гальгальта, А"Б, СА"Г, М"А і БО"Н усі решімот щезають, тобто всі бажання, котрі могли бути наповнені ради Творця, виснажуються, екран повністю втрачає здатність одержувати світло ради Творця, а тільки спроможний протистояти егоїзму, не одержуючи нічого.

Таким чином після першого скорочення Малхут може зробити 5 послідовних порційних одержань світла. Конструкція з 5 парцуфім називається світом Адам Кадмон. А далі нічого і не може відбутися. Малхут остаточно реалізувала свої 5 решімот.

Ми бачимо, що Малхут в Ейн Соф, повністю наповнена світлом, після першого скорочення за допомогою 5 парцуфім може лише частково заповнитися світлом, тільки до табура. Задача полягає в тому, щоб Малхут змогла наповнити ради Творця і кінцеву частину (соф, від табура до сіюм раглав).

Творець хоче її наповнити насолодою безмежно. Потрібно лише створити такі умови, аби вона сама захотіла і змогла наповнити зосталу частину, повертаючи цим насолоду Творцеві. Про те, як відбувається такий розвиток, ми дізнаємося на наступному занятті.

Далі до лекції 3