Лекція 8

У всіх святих книгах пишеться про те, яких відчуттів повинна досягнути людина. А вони кажуть про одне: віддати перевагу духовному над матеріальним, звеличити Творця. Творець не потребує наших шанувань - в силу відсутності в ньому будь-якого егоїзму. Єдине, що потрібне Творцю - це завдати нам насолоди тією мірою, якою ми віддамо перевагу Йому, станемо подібними до Нього. Звеличування Творця свідчить про правильність клі. Насолода Творця може стати безмежною, вічною, досконалою, якщо не буде обмежена егоїзмом.

Альтруїзм - це особлива властивість, особливий стиль виправлення клі. Егоїзм ні до чого хорошого не приводить. Ми бачимо: чим більше є у людей, тим частіше вони закінчують самогубством, найбільш розвинуті країни стоять щодо самогубства на першому місці. Дайте людині все, наповніть її, та вона при цьому не відчує смаку до життя. Смак відчувається лише при зіткненні страждання і насолоди, а при наповнюванні насолода гасить бажання.

Вказівка Творця щодо виправлення клі з егоїстичного на альтруїстичне дана заради нас, а не ради звеличування Творця. Дійсний стан, в якому перебуває людина, називається "олам га-зе", а її наступний стан - "олам га-ба". Світ - це те, що я зараз відчуваю, а наступне відчуття - це новий світ.

Кожна людина, котра пройшла хоча б маленький курс занять і пішла собі, все одно щось одержала, в ній живе це, зостається. У кожному існує все ж таки підсвідоме відчуття, що в житті є найголовнішим.

Є різні люди. Одні народилися приткими, спритними. Такі люди швидше досягають великих успіхів у суспільстві. Вони швидко багатіють, стають хазяєвами, експлуатують інших. А інші народилися ледачими, вони повільно ростуть і розвиваються, вони невдахи. Може бути, вони навіть більше працюють, ніж спритні, але мало чого досягають. Їм вставати на роботу важче - у нашому світі ми не можемо зважити зусилля людини, тому що вони залежать від дуже багатьох внутрішніх властивостей, з якими створена людина. У нас немає приладів, здатних виміряти властивості і внутрішні зусилля людини, зусилля не фізичні, а моральні, внутрішні.

Бааль Сулам пише, що в світі є 10% так званих альтруїстів. Це люди, котрі створені таким чином, що зазнають насолоди від віддачі. Так само, як егоїст може вбити за те, що йому не дають чогось, так і такий альтруїст вб'є за відсутність можливості віддавати, бо для нього віддавати - це засіб одержувати насолоду. Такі люди все одно егоїсти, бо їхні наміри - щось отримати в результаті віддачі. Зрозуміло, і їм треба виправлятися.

Стосовно духовного і вони егоїсти. Їм треба пройти великий шлях усвідомлення зла в тому, що вони не альтруїсти, період усвідомлення себе егоїстами. Чим людина грубіша, егоїстичніша, тим ближче вона стоїть перед можливістю перейти в духовне. Егоїзм її дозрів, він величезний. Залишається тільки усвідомити, що він - зло для самої людини і просити Творця змінити намір "одержувати ради себе" на намір "одержувати ради Творця".

Властивість сорому з'являється у Малхут Ейн Соф, коли вона розуміє, що таке Кетер, бхіна шореш - відчуття від протилежності себе і світла. Сама Малхут не відчуває світла, а тільки ті властивості, котрі світло в ній викликає. У самому світлі немає ніяких властивостей. Ці властивості Малхут відчуває в собі як наслідок дії світла на себе.

Всі реакції організму корисні і необхідні, як організму духовного - душі, так і тваринного нашого тіла. Вважається, що всі хвороби - це реакція організму, аби утримати себе в рівновазі. Скажімо, у людини якесь захворювання. Організм навмисне викликає температуру, щоб вбити якісь мікроби, убезпечити і захистити себе. Хвороба сприймається не як хворобливий стан організму, а як його зовнішній вияв, реакція на те, що в ньому існує. Тому не можна вбивати симптоми хвороби, щоб не вбити реакцію організму до вилікування.

Наш егоїзм дуже розумний. Якщо є бажання, котрі неможливо задовольнити, він їх пригнічує, аби не викликати в нас зайвих страждань.

Та тільки-но з'являються певні умови, в нас відразу виникають відповідні бажання. Це стосується і слабкої, хворої, старої людини, в котрої немає особливих бажань, є одне - просто існувати. Організм пригнічує неспроможні здійснитися бажання.

Каббала повністю заперечує еволюцію. Це було тільки в чотирьох стадіях Ор Яшар, коли бхіна алеф перетворилася в бет, бет - в гімел і т. д. Коли ж утворилася Малхут Ейн Соф, вона увібрала в себе всі бажання верхніх сфірот, вони живуть в ній і аж ніяк не змінюються.

Поява в подальшому всіх світів і парцуфім свідчить не про переміну бажань, а про переміну наміру. У залежності від намірів викликаються до дії ті чи інші бажання. Та самі бажання не змінюються. Не виникає нічого нового, чого не було раніше. Так і думки, котрі начебто прийшли до нас сьогодні, а не вчора. Просто вчора вони були сховані від нас. Все в нас живе, але виявляється в певний час. Нічого нового не створюється.

Не можна перетворити один вид в інший, наприклад, із неживого в живе, із рослинного в тваринне і навпаки. Існують проміжні стадії між неживою і рослинною природою. Це корали. Між рослинною і тваринною природою існує організм живий, але такий, що харчується від землі. Істота між тваринною природою і людською - мавпа. Вона не може повністю стати твариною, але і людиною не може стати.

Єдине, що може статися - це якщо в людині існує божественна іскорка, котра тягне її до духовного, і в неї з'являється бажання досягнути чогось більшого, то тоді це двоноге стає людиною. На землі є небагато таких, кого можна назвати людиною, їх можна перелічити на пальцях.

Розвиток науки і технічного прогресу для того і створені, аби дійти до безвихіддя і усвідомити, що у такий спосіб неможливо просуватися. Та раніше треба дійти до цього безвихіддя.

У всіх каббалістів були учні. Ні в якому разі не можна сортувати учнів на кращих і гірших, на таких, що бажають більше чи менше. Людина наперед створена з певними бажаннями, і ніхто не знає, чому він таким створений і чому проявляються бажання у такий спосіб. Сортування і відбір у групі відбуваються природним образом, щоб склалася постійна група.

Арі, крім Хаїма Віталя, ніхто не зрозумів по-справжньому. Щоправда, він почав працювати за новою системою. У його групі вже були великі каббалісти, але передав усе він тільки одному - Хаїму Віталю. Викладання вчителя залежить від сорту душ, котрі спускаються в цей світ. До Арі були інші системи викладання, інша методика. Починаючи з його методики, Каббалою можуть займатися маси, було б бажання.

Бааль Сулам не змінив методику Арі, а лише поглибив і розширив її, він дав більш детальний коментар на книги Арі та "Зоар" завдяки чому ті, хто бажає вивчати Каббалу і наблизитися до духовного, в нашому поколінні змогли зрозуміти внутрішній смисл матеріалу, який вивчається, а також провести аналогію при читанні всіх книг Тори.

Душі, котрі спускалися до Арі, сприймали духовне чисто зовнішньо, а після Арі почали сгодити душі, котрі вивчали, аналізували себе і духовний світ духовно-науковим методом. Тому книги, що вийшли до Арі, написані у вигляді оповідей. А книги після Арі написані, як ТЕ"С, мовою бхінот, сфірот, уламот. Це інженерна психологія, науковий підхід до душі.

Для великого каббаліста не має сенсу займатися наукою нашого світу і робити різні досліди та відкриття. Він усі пояснення може дати з точки зору Каббали, бо вона є джерелом усіх наук. У науки існує своя мова. Якщо каббаліст не вчений, він мовою наукових термінів не зможе описати ті чи інші явища.

Каббаліст відчуває істинні закони світобудови, з котрих погодить духовна і матеріальна суть. Якою мовою він запише відповідність між тим-то й тим-то?

Яким способом він повинен записати духовну силу, котра тримає на собі цей світ? І які взаємостосунки між духовними об'єктами?

Ніякими формулами нашого світу він це передати не може. У духовному світі він може передати всі свої відчуття. Та як зробити ці відчуття доступними для непосвячених? І навіть якщо їм і можна якось розповісти, то застосувати в нашому світі нічого неможливо, доки він не зміниться. Якби всі інші змінили свої властивості, то могли б спілкуватися один з одним духовною мовою і здійснювати духовні вчинки.

Кожний отримує і страждає відповідно до свого рівня. А для підіймання на духовний рівень необхідний масах, котрий просто так не одержують. Це замкнене коло. Тому наука Каббала називається таємною для тих, хто ще не осягнув її.

У "Вступі до книги "Зоар" йдеться про матеріал, матеріал, котрий має форму, про форму і суть. Науці доступне вивчення тільки матеріалу і матеріалу, одягнутого у форму. Форма без матеріалу - це чисто абстрактне поняття, воно не піддається чіткому аналізові. А суть, те, що викликає до життя які-небудь об'єкти або реакції, взагалі непізнавана.

Те ж саме відбувається у духовному. Навіть великий каббаліст, вивчаючи щось духовне, може осягнути матеріал і втілення в якусь форму, але форма без матеріалу недоступна. Тобто і в духовному існують обмеження в галузі осягнення світобудови. Та коли каббаліст дістає певного рівня, він згори отримує подарунок, що розкриває таємниці світобудови.

Далі до лекції 9