13. Із передмови до книги "Зоар".

За необхідністю, що витікає із глави "Умови розголошення", стиль даної статті нарочито непоказний і неточний.
Довколишній світ, який ми сприймаємо, швидше за все говорить нам про свою безцільність, а причиною всіх негативних якостей у ньому і в нас самих, кінець кінцем ми вважаємо Творця.
Та щоб зрозуміти бодай щось із природи, що нас оточує, і нас самих, необхідно чітко уявляти собі мету творіння, його кінцевий стан, адже проміжні стани можуть бути досить оманливі.
Каббалісти стверджують, що мета творіння - привести створіння до найвищої насолоди. І тому створив Творець душі - "бажання одержати цю насолоду". Причому, оскільки хотів завдати насолоди до стану насичення, то й створив бажання зазнавати насолоду величезним, гідним бажання завдати насолоди.
Таким чином, душа - це бажання зазнати насолоди. І відповідно цьому бажанню вона одержує насолоду від Творця, причому кількість одержуваної насолоди можна зміряти величиною бажання.
Все, що існує, належить або до Творця, або до Ним створеного, тобто до стану бажання зазнати насолоди, до створення душ існувало лише бажання Творця завдати насолоди. І тому, згідно з Його бажанням, із нічого, самим бажанням завдати насолоди, було створено бажанння зазанати насолоди (однакове за величиною і протилежне за властивістю).
Отже, єдине, що створено, що існує окрім Творця - це бажання зазнати насолоди. І воно є матеріалом усіх світів і їх населення, а насолода, що йде від Творця, оживляє і керує всім. У духовних світах невідповідність властивостей-бажань розділяє, віддаляє два духовних предмета, як два матеріальних предмета в нашому світі розділяються відстанню між ними. Та й у нашому світі, якщо дві людини люблять і ненавидять одне і те ж, тобто їхні смаки збігаються, то ми кажемо, що вони близькі один одному по духу.
А якщо смаки, погляди різні, то немовби віддалені один від одного пропорційно різниці їхніх смаків і поглядів. І не фізична відстань, а духовна близькість визначає близькість людей. Ті, хто люблять один одного, немов зливаються разом, а ті, хто ненавидять, духовно віддалені, як два полюси.
Бажання зазнавати насолоду. Душа нескінченно віддалена від Творця, оскільки протилежна бажанню Творця давати насолоду. І щоб виправити цю віддаленість душ від Творця, створені і розділені всі світи на дві протидіючі системи: чотири світлих світи - Ацілут, Брія, Єцира, Асія (АБЄ"А) проти чотирьох темних світів АБЄ"А.
Різниця між цими двома системами лише в тому, що характерна властивість першої - давати насолоду, а другої - одержувати насолоду. Тобто початкове бажання одержати насолоду розділилося начеб на дві частини: одна залишилася такою, як і раніше, за властивостями, а інша начеб набула властивостей самого Творця, тобто зблизилась, злилась із Ним.
І так перетворилися світи до нашого матеріального світу, тобто до місця, де людина існує у виді системи: тіло і душа. Тіло - це бажання одержати насолоду, перетворене без змін через темні світи АБЄ"А, бажання зазнати насолоди заради себе - егоїзм.
І тому егоїстом народжується людина і перебуває під впливом цієї системи до 13 літ (духовний рівень). Та з 13 літ, виконуючи заповіді Тори, аби завдати радості Творцеві, вона поступово очищає себе від егоїзму (бажання зазнавати насолоди ради себе і набуває бажання зазнавати насолоди ради Творця, і тоді світла душа спускається через всю систему світлих світів і вдягається в тіло.
Цим починається період виправлення - до того часу, доки весь егоїзм, бажання зазнати насолоди, задовольнити себе не перетвориться в альтруїзм (бажанння зазнати насолоди лише ради Творця).
І цим вона зрівнюється за властивостями з Творцем, бо ж одержання заради когось вважається не одержанням, а віддачею, впливом. А оскільки збіг властивостей означає злиття, то людина автоматично одержує все вготоване їй іще за задумом творіння.
Розділення створеного Творцем бажання самонасолоди на дві частини - тіло і душу шляхом систем АБЄ"А - дає нам можливість перетворити бажання зазнавати насолоди самим у бажання зазнавати насолоди ради Творця і значить:
а) одержати все вготоване нам за задумом творіння;
б) перебувати у стані злиття з Ним.
І це вважається кінцевою метою творіння - так званий результат виправлення; зникає потреба в темній системі АБЄ"А, вона щезає, анулюється.
Адже робота, розрахована на 6000 літ (перетворити свій егоїзм виконанням Тори в бажанння зазнавати насолоди в ім'я Творця) виконана як кожним протягом його життя, так і усіма поколіннями разом А існування темної системи АБЄ"А необхідне лише для створенння тіла - аби виправляючи його егоїзм, набути свою другу - божественну природу.
Та якщо егоїзм (бажання самонасолоди) настільки низький, то як взагалі він міг з'явитися, виникнути у думках Творця? Відповідь проста - оскільки часу у духовному світі не існує, то кінцевий стан творіння виникнув одночасно з його задумом, адже в духовних світах зливаються минуле, теперішнє і майбутнє в одне ціле.
Тому егоїзму, бажання самонасолоди і, як наслідок, протилежності властивостей, відокремлення від Творця - ніколи в духовному світі не існувало.
З початку творінння і до кінця душа проходить три стани.
Перший - кінцевий стан, уже існуючий поряд із Творцем подобою властивостей.
Другий - наша дійсність, де протягом 6000 літ, розділившись двома системами АБЄ"А на тіло і душу, егоїзм перетворюється в альтруїзм. І протягом цього часу виправляються лише душі - знищується притаманний їм під впливом тіла егоїзм і досягається притаманний їм по природі альтруїзм. Навіть душі праведників не потрапляють в рай (певний рівень у системі світлої АБЄ"А), доки не знищиться весь егоїзм у тілах і не згниють вони в землі (малхут олам Асія).
Третій стан - це стан виправлених душ після воскресіння мертвих - тобто після виправлення і самих тіл - коли притаманний тілу егоїзм перетворюється в альтруїзм, і таким чином і тіло стане гідним і матиме змогу одержати всю призначену йому Творцем насолоду, і в той самий час досягає злиття з Творцем через подобу властивостей. І дає цим насолоду Творцеві - адже зазанає насолоди у злитті із Ним.
Придивившися до цих трьох станів, ми виявимо, що вони взаємно зобов'язують появу одним іншого, що при вилученні одного з них анулювалися б інші.
Як, наприклад, якби не з'явився кінцевий третій стан, то не з'явився б перший - бо ж з'явився він поряд із Творцем лише тому, що майбутній (третій стан) грає там роль дійсного, і вся досконалість першого стану - лише завдяки проекції майбутнього стану на теперішній, і якби не було майбутнього, то анулювалося б і теперішнє.
Таким чином майбутнє зобов'язує теперішнє до існування. А якби зникло будь-що з другого стану - із роботи щодо самовиправляння, то як би з'явився третій, виправлений стан, що зобов'язує перший?
Також початковий стан, де уже існує досконалість завдяки майбутньому (третьому стану), зобов'язує таким чином і другий, і третій стан до їх існування і завершення.
Та виникає питання - якщо третій стан уже існує (хоч і не в наших відчуттях) і ми, згідно із задумом Творця, мусимо його досягти, то у чому ж наша свобода волі?
Із вищесказаного витікає, що хоча й зобов'язані ми досягти поставленої мети, але є два шляхи - від першого до третього станів.
Перший - добровільний - свідомим виконанням приписаних Торою правил.
Другий - шлях страждань, позаяк страждання здатні виправити тіло від егоїзму і примусити до альтруїзму і таким чином - до злиття із Творцем.
Відмінність між цими двома шляхами лише в тому, що перший коротший і, звісно, легший - адже другим шляхом ми через страждання все одно повертаємося до першого шляху. Але так чи інакше, все взаємозв'язано і взаємно зобов'язує всі наші стани, від початку і до кінця творіння. Ми, зіпсовані і низькі, повинні бути гідними нашого Творця, тобто досконалими. Адже не може із довершеного, яким є Він, вийти щось недовершене.
Але тепер зрозуміло, що наше справжнє тіло - це не те, котрим ми зараз володіємо. Наше справжнє тіло, досконале і безсмертне, перебуває у своєму першому і третьому станах.
А в нашому теперішньому, другому, стані дано нам зумисне низьке, порочне, абсолютно егоїстичне тіло, відірване різністю бажань від Творця - саме для його виправлення і одержання натомість безсмертного тіла у третьому стані. І тільки у нашому стані можливо виконати всю роботу.
Та можна сказати, що і в другому стані ми перебуваємо в абсолютній довершеності, бо ж наше тіло (бажання зазнавати насолоду, егоїзм), який день у день відмирає, абсолютно не заважає нам - за винятком часу, необхідного для його остаточного усунення і одержання натомість вічного і досконалого.
Яким чином із довершеного, яким є Творець, виник такий недосконалий всесвіт, і ми, і наше суспільство з його ницими нахилами?
Наче тимчасове тіло, увесь всесвіт, людство у його теперішньому вигляді зовсім не були у задумі Творця. Стосовно Нього ми уже перебуваємо у нашому кінцевому стані. А все тимчасове, як тіло з його егоїзмом, лише створює можливість піднестися, працюючи над собою.
Всі ж інші істоти, що населяють цей світ, духовно підносяться чи опускаються разом із Людиною і разом із нею досягають довершеності. Оскільки третій стан діє на перший стан, то ми досягаємо визначеної мети шляхом Тори чи шляхом страждань. Причому страждання діють лише на наше тіло.
І видно звідси, що егоїзм був створений лише ради його викорінювання із світу і перетворення в альтруїзм. А страждання розкривають нам ницість тіла, аби ми переконалися цим у його тимчасовості і нікечмності.
І коли всі люди світу вирішать знищити егоїзм і думати не кожний про себе, а лише один про одного - зникнуть усі турботи і джерело нещасть, і кожний буде впевнений у спокійному, здоровому, щасливому житті, оскільки у кожного буде впевненість, що весь світ турбується і думає про його благополуччя.
А поки ми потопаємо в егоїзмі, то немає ніяких ліків від страждань, що обрушуються на людство, і навпаки, саме ці страждання посилаються Творцем з метою привести нас до рішення вибрати шлях Тори - шлях любові і піклування один про одного.
Тому обов'язки, заповіді між людьми, як вважає Тора, важливіші, ніж заповіді, обов'язки людини стосовно Творця - оскільки швидше приводять до викорінення егоїзму.
І хоч ми ще не досягли третього стану і існуємо в часі, але це нітрохи не принижує нас, оскільки це лише справа часу. Ми можемо відчути майбутнє вже зараз, у нашому стані, але відчуття майбутнього залежить від впевненості у ньому. Тобто в абсолютно впевненого виникає точне відчуття третього стану. Наше тіло у такому випадку наче не існує.
Але душа існує вічно, оскільки тотожна за властивістю з Творцем (на відміну від розуму - продукта матерії). Цю властивість душа набула у процесі розвитку, хоча за своєю первісною природою вона - бажання зазнавати насолоду.
Бажання народжує потреби, а потреби - думки і знання, в обсязі, необхідному для задоволення потреби. І оскільки у людей бажання різні, то, зрозуміло, і різні потреби, думки, розвиток.
У тих, хто має лише ниці потреби, думки і освіта спрямовані на задоволення цих бажань. Хоча вони користуються знанням і розумом, та перебувають вони в услуговуванні низького (тваринного) розуму.
Ті, у кого бажання самонасолоди зводиться до людських бажань, таких, як пошана, слава і влада над іншими, - використовують свої сили, розум, освіту задля задоволення цього бажання. Ті, у кого все бажання самонасолоди зводиться до знань, використовують свій інтелект, свою потребу знання на вдоволення цього бажання.
І ці три види бажань перебувають, змішуючись у певній пропорції, у кожному з нас, не зустрічаючись ніколи в чистому, себто в одному виді. І в цьому - вся різниця між людьми.
Душі людей, проходячи крізь світлі світи АБЄ"А, набувають властивість зазнавати насолоду заради людей і Творця. І коли входить душа всередину тіла, то виникає у людини бажання до альтруїзму, прагнення до Творця, і сила цього прагнення залежить від величини бажання.
Все, чого досягає душа у другому стані, зостається навічно її - поза залежністю від смерті зіпсованого, постарілого тіла. І навпаки, поза ним вона відразу займає відповідну духовну сходину (аж до найвищої, яка називається "рай").
І уже ж, звичайно, вічність душі абсолютно не залежить від набутих за життя знань, котрі щезають разом із тілом. Вічність її лише в тому, що набула вона властивість, характер, як у Творця.
Відомо, що протягом 6000 літ, даних нам для виправлення за допомогою Тори і заповідей, ми виправляємо не наше тіло з його страховинним бажанням зазнавати насолоди, а лише нашу душу, піднімаючи її по світлих сходинах чистоти і духовного розвитку. Та остаточне виправлення егоїзму можливе лише у стані, що називається "воскресіння мертвих".
Як було зазначено, перший стан зобов'язує третій до прояву в повному обсязі, і тому перший стан зобов'язує воскресіння мертвих тіл - тобто відродження егоїзму в усіх його пороках. І заново починається робота щодо переробки егоїзму в його страхітливій формі у такого ж розміру альтруїзм. І таким чином ми виграємо подвійно:
1) від того, що є у нас придбане від тіла величезне бажання одержати задоволення;
2) одержуючи задоволення не ради самонасолоди, а ради виконання бажання Творця, ми цим начеб не одержуємо задоволення, а даємо Йому можливість нам його дати. І тому перебуваємо у злитті з Творцем - адже подібні Йому за дією - Він дає нам задоволення, а ми даємо Йому можливість для цього. Тобто воскресіння мертвих витікає із першого стану.
Воскресіння мертвих, як тепер зрозуміло, має відбутися в кінці другого стану - після викорінення егоїзму і придбання альтруїзму та осягнення духовних ступенів душі поступово до найвищих: нефеш - руах - нешама - хая - єхіда. І в такому стані душа, дійшовши довершеності, дозволяє оживити і повністю виправити тіло.
До речі, цей принцип ("воскресіння мертвих") діє і в кожному частковому випадку, коли ми хочемо знищити дурну звичку, властивість, нахил: спочатку ми повинні повністю їх позбутися, а потім можна знову частково їх використовувати у потрібному напрямку.
Але до тих пір доки ми повністю не звільнилися від них, неможливе їх використання у належному, розумному, незалежному напрямку. Після вього вищесказаного зрозуміла наша роль у довогому ланцюгові дійсності, найдрібніше кільце якого - кожний із нас. Наше життя ділиться на 4 періоди:
1) Досягнення максимального егоїзму із дня народження і до "13 літ" від темної системи АБЄ"А - для його подальшого виправлення. Насолоди, які ми одержуємо від темної системи АБЄ"А , не задовольняють, а лише збільшують бажання насолоди.
Наприклад, людина хоче одержати насолоду, але коли вона її одержує - бажання збільшується вдвічі, і досягаючи вдвічі, бажання зростає вчетверо. І якщо людина не обмежує себе за допомогою Тори і заповідей, не очищається від непотрібних тимчасових бажань і не звертається до альтруїзму, то протягом усього життя бажання збільшується, доки, помираючи, людина не знаходить, що вона не досягла і половини жаданого.
Тобто роль темних сил полягає в тому, аби надати людині матеріал для роботи, та звичайно виходить так, що вона сама - матеріал для темних сил.
2) У період від "13 літ" і далі дається сила світлій точці в серці людини (що існує ще із духовного народження), і з'являється можливість виконанням Тори піднестися за допомогою дії світлих сил АБЄ"А.
Головне завдання в цей період - придбати і збільшити до максимума бажання до духовних насолод. Бо з моменту народження немає у людини бажання, окрім як до матеріальних речей, бажання оволодіти всім світом - багатством, відомістю, владою, попри їх тимчасовість і хисткість.
Та коли людина розвиває духовне бажання, хоче взяти собі і весь майбутній світ з усією його вічністю - це і є справжнє бажання - кінцевий егоїзм. Ось тоді вона може, працюючи над собою (тобто над цим величезним бажанням зазнати самонасолоди), досягти вершин духу - пропорційно виправленому егоїзму.
Егоїзм створює величезні труднощі, відштовхує від духовного, і якщо людина не вступає у постійну жорстоку боротьбу з собою самою, то починає бажати всього на світі. У випадку ж вдалої боротьби виникає незвичайної сили потяг до Творця, що допомагає злитися з Ним. І це бажання злиття з Творцем є останньою сходиною другого періоду.
Піднімаючись, людина долає шлях довжиною в 500 літ, оскільки існує 5 сходин душі - нефеш, руах, нешама, хая, єхіда, кожний у 100 літ, і таким чином досягає рівня третього періоду.
3) Третій період розвитку людини становлять заняття Торою і виконання заповідей ради завдання радості Творцеві і ні в якому разі не задля власної вигоди. І ця робота виправляє, перероблює егоїзм на бажання творити приємне, як Творець.
Пропорційно до знищеної частини егоїзму людина одержує певного рівня душу - певну кількість світла, насолоди, що складається із 5 частин (нефеш - руах - нешама - хая - єхіда - НаРаНХа"Й). І доки зостається ще бажання зазнати самонасолоди (егоїзм), людина перебуває у відриві від Творця - і навіть найдрібніша душа не може увійти в тіло.
Та знищивши повністю егоїзм і досягши бажання зазнавати насолоди лише ради Творця, тобто уподібнившись Творцеві, відразу вся її душа (частина спільної, єдиної душі) входить у неї.
4) Четвертий період - після воскресіння мертвих - після повного знищення - знову поновлення егоїзму в усій його повноті і всеїдності. Знову починається робота щодо перебудови його на альтруїзм. І лише одиниці здатні ще у нашому світі виконати цю роботу.
Сказано у Торі, що всі світи створені ради людини. І чи не дивно, що для такого маленького об?єкта, як людина, що розгублюється навіть у нашому світі і тим паче являє собою мізерну одиницю стосовно інших світів, старався Творець створити все це? І навіщо це людині?
Вся насолода Творця, що полягає у задоволенні створінь, залежить від ступеню відчуття Його створіннями, їхнього прозріння й усвідомлення Його - як дающого все добре, хороше. Лише в такому випадку одержує Він насолоду від нас.
Як у батька, який грається з улюбленим сином, задоволення від ставлення до нього сина, від визнання сином батька, як улюбленого, сильного, що чекає лише лише прохань і готового виконати ці майбутні прохання.
Спробуй же уявити собі величезну радість Творця від тих досконалих, що змогли піднятися настільки, що побачили і відчули все вготоване ради них і досягли стосунків із Творцем, як батька з любимим і люблячим сином, - і тоді зрозумієш, що заради цього варто було Творцеві створювати всі світи. А обрані зрозуміють і більше, що розкривається тим, хто наближається до Творця.
Аби підготувати творіння до цієї ролі, вготовані 4 рівні розвитку, що називаються - неживий, рослинний, тваринний і людина, відповідні 4 рівням у бажанні насолоди. Головний ступінь - четвертий, але досягти його можливо лише розвиваючись поступово і оволодіваючи кожним ступенем у його повному обсязі.
Перший ступінь (неживий) - являє собою початок прояву, зародження бажання у нашому матеріальному світі. У ньому є сила, що включає всі види неживої природи, але у кожному із складових цієї природи (як у камінні, наприклад) немає власного руху.
Бажання зазнати насолоди народжує потреби, а потреби породжують рух заради досягнення бажаного. У даному випадку (на першому ступені) бажання зазнати насолоди вкрай мале, і тому впливає водночас лише на суму всіх складових, а не проявляє себе у кожному елементі неживої природи зокрема.
На наступному ступені (рослинному) бажання зазнати насолоди більше, і воно вже проявляється в кожному окремому складовому. І тому у кожного елемента рослинного ступеню є особистий рух - розпоширюватися по площині, обертатися за сонцем. На цьому ступені наявні процеси споживання і виділення. Але ще відсутнє почуття особистої свободи волі кожного.
На третьому ступені (тваринному) бажання одержати насолоду ще більше. Тут бажання породжує у кожному окремому елементі особисті відчуття - особливе життя кожного, що відрізняється від інших. Та поки що відсутнє на цьому ступені відчуття співпереживання сторонньому - тобто немає ще в них необхідного співчуття чи радості за собі подібних.
На останньому, четвертому ступені бажання зазнати насолоди породжує почуття ближнього. І різниця між, наприклад, 3 і 4 ступенями - як різниця між усіма тваринами разом узятими стосовно однієї людини, оскільки у тварини відсутнє почуття ближнього, і в змозі вона породити потреби лише у межах свого бажання.
Тоді як людина, здатна відчувати ближнього, стає володарем потреб ближнього і, таким чином, сповнюється заздрості до ближнього, і хочеться їй більшого та більшого, аж доки не зажадає вона увесь світ.
Мета, переслідувана Творцем, - насолодити створіння, аби ті пізнали Його велич і одержали від Нього всю вготовану їм насолоду. Ясно, що цю роль може виконати тільки людина. Тільки у людини є необхідне почуття ближнього. Тільки людина може перетворити бажання одержувати насолоду - на бажання завдавати її іншим (виконуючи заповіді Тори і роботою над собою).
Наявність цих здібностей дає їй відчуття духовних світів і самого Творця. Осягаючи відповідно до свого рівня черговий ступінь із НаРаНХа"Й певного духовного рівня, вона отримує насолоду відповідно до мети творіння.
Та чому не видно неозброєним оком, що саме людина, незважаючи на свою позірну ницість відносно всесвіту, є центром і метою творіння? І подібна людина черв'яку, що живе всередині цибулі і тому думає, що весь світ такий гіркий і малий, як розмір цієї цибулі, у котрій він народився.
Але в той момент, коли він розбиває зовнішню оболонку цибулі і кидає погляд назовні, то, вражений, вигукує: "А я думав, увесь світ, як та цибуля, в котрій я народився, але тепер бачу я величезний, прекрасний світ!".
Так і ми, народжені в оболонці егоїзму, бажання лише зазнавати насолоди, неспроможні без Тори як інструменту нашого виправлення, пробити оболонку егоїзму і обернути бажання одержувати насолоду на бажання давати насолоду іншим і завдавати радість Творцеві. А потім думаємо, що увесь світ - це лише те, що ми бачимо і відчуваємо, - не почуваючи, скільки хорошого вготовано для нас Творцем.
Усе створене складається з 5 світів:
- Адам Кадмон
- Ацілут
- Брія
- Єцира
- Асія.
Але в кожному з них є нескінченна кількість складових.
5 світів відповідають 5 сфіротам:
- Адам Кадмон відповідає сфірат Кетер
- Ацілут відповідає сфірат Хохма
- Брія відповідає сфірат Біна
- Єцира відповідає сфірат Тіферет
- Асія відповідає сфірат Малхут.

Світло (насолода), що наповнює ці світи, ділиться відповідно на 5 видів:
- Єхіда
- Хая
- Нешама
- Руах
- Нефеш,
що називаються скорочено у зворотному порядку НаРанХа"Й.
Таким чином:
- світ А"К наповнений насолодою, світлом, що називається Єхіда;
- світ Ацілут наповнений насолодою, світлом, що називається Хая;
- світ Брія наповнений насолодою, світлом, що називається Нешама;
- світ Єцира наповнений насолодою, світлом, що називається Руах;
- світ Асія наповнений насолодою, світлом, що називається Нефеш.
Самі світи, тобто бажання зазнати насолоди і сама насолода, що їх наповнює, йдуть від Творця. Та кожний із світів ділиться у свою чергу на сфірот: Кетер, Хохма, Біна, Тіферет, Малхут, котрі наповнені відповідно своїм світлом НаРаНХа"Й.
Крім того, є в кожному світі 4 рівні:
- неживий,
- рослинний,
- тваринний,
- людина.
Душа людини (нешама) відповідає рівневі "людина";
Ангели (малахім) відповідають рівневі "тваринний";
Оболонки, вбрання (левушім) відповідають рівневі "рослинний";
Будівлі (ейхалот) відповідають рівневі "неживий".
Рівні відповідно містяться один в одному, як концентричні кола (як оболонки цибулі):
Всередині міститься сфірат Кетер - що впливає на даний світ як Творець.
На неї немов одягаються зовні нешамот - душі людей, що перебувають у даному світі.
Потім, відповідно, одягаються один на одний малахім, левушім, ейхалот. Все неживе, рослинне і тваринне створено заради четвертого ступеню бажання - людини та її душі.
У цьому роль решти рівнів, і тому вони немов одягають зовні душу людини, тобто служать їй.
Від народження є в людині частка спільної (первісної) душі. Частка ця являє собою точку. Вона міститься начеб в серці людини, тобто всередині її бажання, егоїзму. Все створене побудовано так, що спільні закони, які діють на всіх рівнях і в усіх світах, проявляються і в кожній частині творіння, навіть наймалішій.
Наприклад, все існуюче ділиться на 5 світів або 5 сфірот: Кетер, Хохма, Біна, Тіферет, Малхут. У свою чергу кожний світ ділиться на 5 сфірот, і також кожний, навіть найнезначніший об?єкт ділиться на 5 сфірот.
Як уже сказано, у нашому світі є 4 рівні: неживий, рослинний, тваринний, людина - відповідно до сфірот Малхут, Тіферет, Біна, Хохма, а їхній корінь, джерело, називається Кетер.
Навіть будь-яка частина неживого, рослинного, тваринного чи людини ділиться на 4 рівні (неживе, рослинне, тваринне, людина) відповідно до величини рівня бажання - так що, наприклад, у самій людині є також 4 рівні бажання - неживе, рослинне, тваринне, людина, в центрі котрих міститься точка її душі.
До досягнення рівня "13 літ" ця точка перебуває у спокої (не відчувається). Та починаючи виконувати Тору і заповіді, навіть без належної шаноби і страху, позаяк людина не відчуває Творця, з бажаннням самій одержати насолоду, але переслідуючи мету набути нахили до альтруїзму, - лише у такому випадку починає точка в її серці розвиватися і відчуватися в дії.
В цьому все диво, патент Тори і заповідей, що належать до вищого духовного світу. Тому їх вивчання і виконання навіть із егоїстичних цілей особистого духовного зростання - очищає і поступово підносить людину. Та лише до першого рівня - неживого.
І тою мірою, якою підносить людина духовне над матеріальним і прагне до альтруїзму, вона змінює своє бажання і будує таким чином цілу форму цього першого рівня. Тоді душа її підіймається і вдягається у сфірі Малхут світу Асія - усе тіло людини відчуває відповідно світло (насолоду від цього рівня). І це світло допомагає просуватися далі до більш високих ступенів.
І як за духовного народження людини міститься в її серці точка світла душі рівня Нефеш - так і тепер, за народження всього рівня Нефеш світу Асія, міститься в ньому точка більш високого, наступного ступеню - Руах світу Асія.
І так на кожному рівні: коли він повністю засвоюється людиною, відбувається її перехід у точку наступного вищого рівня - і це єдиний зв'язок нищого з вищим, до найвищого ступеню. Завдяки цій точці є можливість просуватися вперед, до Творця.
Це світло - рівня Нефеш світу Асія - називається світлом неживого рівня світу Асія, оскільки відповідає виправленій неживій частині бажання в тілі людини. І дії такої людини у духовному світі схожі на дії неживої природи у матеріальному світі. Тобто немає у неї особистих рухів, а лише загальний рух усієї маси неживих об?єктів, що обіймає всі частини загалом.
Світло, тобто насолода в об?єкті Нефеш світу Асія, - є в ньому окремі складові - 613 органів, як у людини, відповідно до 613 заповідей. І кожний із них має своє особливе сприйняття, насолоду від світла Творця, але поки що не виокремлюються ці зміни між частинами.
А поки що сприймається каббалістом лише загальний вплив світла, що розпоширюється рівною мірою на всі частини. І хоча немає різниці між сфірот від найвищої (Кетер у світі Адам Кадмон) до найнижчої (Малхут у світі Асія), та є різниця стосовно людини, яка отримує світло.
Сфірот діляться на судину і світло, що їх наповнює. Світло йде від самого Творця. Судини називаються також сфірот Кетер, Хохма, Біна. Тіферет, Малхут. У трьох останніх світах - Брія, Єцира, Асія ці судини являють собою фільтри, що затримують і чітко відмірюють порції світла стосовно споживача, так, щоб кожний одержав лише відповідну порцію суворо відповідно своєму духовному рівневі розвитку. Хоча світло в них однородне, але називаємо ми сукупність вихідного світла стосовно споживача - НаРаНХа"Й, оскільки світло ділиться відповідно до властивостей фільтрів - судин.
Малхут - найбільш щільний фільтр. Отримуване від неї світло мале за величиною і призначене та достатнє лише для виправлення неживого в тілі людини, і тому називається Нефеш.
Тіферет - більш прозорий фільтр, ніж Малхут, і тому порція світла, котру він (фільтр) пропускає від Творця до нас, призначена для одухотворення рослинної частини в тілі людини, оскільки світло більш інтенсивне, ніж світло Нефеш, і називається Руах.
Біна більш прозора, ніж Тіферет, і проводить світло Творця, достатнє для виправлення тваринної частини в тілі людини, і називається світло Нешама.
Хохма - найпрозоріший і проводить світло для піднесення частини "людина", що в тілі людини, і називається світло Хая, і немає меж його силі.
І як уже сказано, якщо досягла людина за допомогою Тори рівня Нефеш, то всередині нього вже міститься точка наступного світла - Руах. І якщо й надалі, застосовуючи Тору і заповіді з певною метою, знаходить рослинний рівень свого бажання насолоди, то знаходить із ним судину, що підіймається і охоплює, вдягає сфірат Тіферет світу Асія - і вона постачає їй більш сильне світло - Руах, відповідно рівневі "рослинний" в тілі людини.
І як серед рослин нашого світу, так у людини вже виникає особистий духовний рух і розпізнаються духовні сили. Також за повного засвоєння рівня Руах уже міститься в ньому точка наступного рівня Нешама.
А вивчанням таємниць Тори людина одухотворює тваринний рівень свого бажання, і коли збудовує всю судину, то підіймається і вдягає сфірат Біна у світі Асія і одержує в неї світло Нешама. Людина у такому випадку називається "чиста тварина", оскільки очистила тваринну частину свого тіла.
І як у тварині, виникає в ній індивідуальне чуття - відчуття в кожній із 613 заповідей, оскільки виконує індивідуально, як тварина в нашому світі, кожний рух. А різниця у насолоді, світлі, котре одержує, подібна різниці між твариною і рослиною в нашому світі.
І коли повністю засвоїла 613 частин судини (бажання) і одержала в нього світло (насолоду), особливе на кожну із 613 частин (відчуває насолоду, відповідну кожній заповіді Творця), то за допомогою цього світла, далі працюючи над собою, очищає частину "людина" свого бажання, оскільки зародилася вона із точки, що виникла по закінченні побудови судини Нешама.
І закінчивши побудову судини відповідного бажання рівня "людина", одержує відчуття сторонніх людей, їхніх думок. А отримуване світло, насолода, відрізняється від попереднього ступеню, як у нашому світі людина відрізняється від тварини.
Але всі ці 5 рівнів - усього лише насолоди НаРаНХа"Й світу Асія, себто Нефеш. І немає у ньому навіть Руах, оскільки Руах - світло у світі Єцира, Нешама - у світі Брія, Хая - у світі Ацілут і Єхіда - у світі Адам Кадмон. Але те, що є в загальному, існує і в кожній частині загального, тобто ці 5 видів світла знаходяться і в світі Асія, але на загальному рівні Нефеш - наймалішому, неживому.
А у світі Єцира ці 5 видів світла знаходяться на загальному рівні Руах, у світі Брія - НаРаНХа"Й рівня Нешама, у світі Ацілут - НаРаНХа"Й рівня Хая і у світі Адам Кадмон - НаРаНХа"Й рівня Єхіда. А різниця між світами, як між рівнями НаРаНХа"Й у світі Асія.
Таким чином, все залежить від духовного рівня людини, що бажає осягнути вище і тому співставляє свої духовні якості із властивостями світів, у результаті чого вона стає їхньою інтегральною частиною.
Це і є поясненням, задля чого створені всі світи і навіщо вони потрібні людині. Адже неможливо було б нам досягнути Творця без послідовного підйому по ступенях НаРаНХа"Й кожного світу. Причому, осягаючи певний рівень, людина відчуває світло, насолоду, і це допомагає їй йти далі у викорінюванні бажання самовдоволення - доки не дійде до мети творіння - стосунків із Творцем, як батька з сином.
І знай, що цей НаРаНХа"Й, про котрий ми говоримо, - це 5 частин, на які ділиться все створене. І те, що діє у загальній системі, діє і в її навіть мізерно малій частині. Тобто навіть на найнижчому рівні світу Асія, у світі духовно неживої природи, є 5 його складових - його окремий НаРаНХа"Й.
Тому, як це з'ясовується у Каббалі, будь-яке найдрібніше бажання складається із 5 частин: Кетер - представник Творця, тоді як Хохма, Біна, Тіферет, Малхут - 4 рівні самого творіння, а його спрямовуюча насолода також складається із 5 видів світла НаРаНХа"Й.
Звідси випливає, що навіть світла духовно неживого у світі Асія не можна досягти без 4 видів осягання. Тобто немає жодного єврея, котрий міг би себе увільнити від занять Торою і заповідями - думкою на благо народу і Творцеві - для осягнення рівня Руах, таємницями Тори - для рівня Нешама і фізичним виконанням заповідей - для рівня Нефеш.
Наше покоління ще занурене у пітьму - адже навіть переважна частина віруючих не займається таємницями Тори. Однак причина ясна - і вона в тому, що впала віра загалом і віра в мудрість древніх мудреців зокрема. І книги з Каббали повні огрублених, уречевлених описів.
Тому виникла необхідність у повному коментарі на книгу "Зоар". Ця праця позбавила нас страху за невірне тлумачення Каббали. Каббала стає доступною кожній людині.
А коментар названий "Сулам" - "східці". Книга ця допомагає поступово, як по ступенях східців, піднятися на потрібну висоту будь-кому, в залежності від його бажання осягти глибини створення світів і свого місця в них.
Призначення Каббали можна пояснити прикладом:
"В одному далекому королівстві один із підданих порушив суворий закон і тому за наказом короля був вигнаний за межі країни - розлучений із друзями, рідними, усім хорошим, що було у його житті. На новому місці йому було дуже погано, сумно. Та поступово, як і до всього в житті, він звикнув, а невдовзі і зовсім забув, де і коли народився, жив та був вигнаний, і що взагалі колись був у іншому місці. І обзавівся на новому місці домівкою, друзями і т. д. Та ось одного разу до рук йому потрапила книга про те королівство - і він згадав, де воно, і яке воно, і як там чудово. І за що його вигнали він зрозумів, вивчаючи книгу, і яким чином можна туди вернутися".
Королівство це - духовний світ, де все прекрасно для виконуючих закони Великого Короля - Творця. Місце вигнання - наш світ. Книга, завдяки якій можна кожному із нас особисто відновити забуте, тобто місце наших душ, зрозуміти, чому вони вигнані, і зуміти повернутися, - книга "Зоар"!
Та якщо книга "Зоар" настільки важлива, що з її допомогою можна осягнути вищі світи, побачити, відчути світ душ і самого Творця, то чому ж до нашого часу вона була ледь не таємною: майже 200 років була скрита книга "Зоар" - від часу написання її до появи на світ методики Каббали АР"І?
Відповідь ми знаходимо у самій Каббалі: світ протягом 6000 літ свого існування являє собою одну будову, що складається із 10 сфірот, де Кетер - вплив Творця, а решта ділиться на три групи:
головна - Хохма, Біна, Даат;
середня - Хесед, Гвура, Тіферет;
кінцева - Нецах, Ход, Єсод.

Тобто 6000 літ діляться на 3 частини:
2000 - пітьми;
2000 - період Тори;
2000 - дні Машіаха.

Перші 2000 були головні, тобто такі, що отримували малий світ (Нефеш), оскільки існує зворотна залежність між сфірот і світлом Творця, яке їх наповнює: спочатку з'являється перша група, великі сфірот - Кетер, Хохма, Біна, але із наповненням світлом малої величини, тобто спочатку з'являється мале світло - Нефеш. Цей період - перші 2000 літ - пітьма.
А в другі 2000 літ світу, коли розвивається друга група сфірот - Хесед, Гвура, Тіферет - світло Нефеш, що наповнювало першу групу сфірот, спускається у другу, а в першу входить світло Руах - світло Тори. Ці, наступні після пітьми, 2000 літ називаються періодом Тори.
Третя група сфірот - Нецах, Ход, Єсод займають останні 2000 літ, сюди спускається світло Нефеш із другої групи, а світло Руах із першої групи спускається в другу, а в першу групу входить світло Нешама - світло Машіаха.
До появи третьої групи сфірот уся Каббала, а головне - книга "Зоар", була скрита. АР"І відкрив нам книгу "Зоар", а його коментарі вказали шлях до освоєння духовного світу. Помер АР"І, коли ще не закінчився період, тобто не ввійшло все світло до третьої групи, тому нею могли займатися особливі душі (Бааль Шем-Тов, Рамхаль, Віленський Гаон) - без права розкрити її суть світові.
Та у наш час, близький до кінця третього періоду, ми удостоїлися такого всеосяжного коментаря на книгу "Зоар", як "Сулам" і навчального систематичного викладення Каббали, як "Талмуд Есер аСфірот".
Хоча душі тих, що належать до перших і других 2000 літ, були дуже високі й відповідали вищим сфіротам (Кетер, Хохма, Біна), та не могли вони одержати відповідне їм світло, бо не досягло воно ще нашого світу.
У теперішній час у наш світ спускаються найбільш низькі душі, що видно і з того, що відбувається в світі, та саме вони доповнюють всю будову. А вище світло входить у вищі душі, що вже пішли із нашого світу у вищі світи, але їхнє світло доходить і до нас - у вигляді оточуючого світла.
І хоча перші покоління перевершували покоління нашого часу за якістю душ, оскільки більш чисті з'являються в нашому світі першими (сфірот од Кетер - до Малхут), але наука Тори, її внутрішня, скрита частина (як, між іншим, й інші науки) виявляється в останніх поколіннях - оскільки від них залежить інтенсивність світла.
Чим нижче душі, тим більше світло розкривається, входить у наш світ, оскільки нижче світло може спуститися із вищих у нижчі сфірот (душі), а в звільнені місця у верхніх сфірот (душах) входить вище світло.
Каббала не суперечить висновкам мудреців у відкритій частині Тори. Оскільки фізично виконувана частина Тори, тобто зовнішнє, фізичне виконання заповідей зв'язано із сфірот (душами), а таємна частина Тори, мисленне її виконання, зв'язане зі світлом, що входить у душі. Та ж зворотна залежність існує й між сфіротами (душами) і світлом: побудова починається із вищих сфірот з нижчим світлом, але закінчується нижчими сфіротами (душами), але з вищим світлом. Таким чином, саме низькі душі при відповідному занятті Торою одержують, відкривають вище світло.
Вивчання книги "Зоар" і власне Каббали - відправна точка виправлення всього світу і досягнення ним стану абсолютного спокою і щастя.

Наступний розділ