15. Деякі каббалістичні поняття

Каббала - метод, шлях розкриття Творця створінням, що знаходяться в цьому світі. Каббала - від слова "лекабель"; шляхи тих, хто живе в цьому світі, одержати всю ту безмежну насолоду, задля котрої і створено все Творіння.
Відчуття ближнього - в усій природі розвинуте лише у людини. Воно дає людині і почуття заздрості, і почуття болю за іншого, почуття сорому і почуття духовного піднесення. Причина створення такого почуття в нас - аби шляхом його розвитку ми прийшли до відчуття Творця.
Відчуття Творця - відчуття кожним Творця тією ж мірою, як і відчуття ближнього. Сказано, що Моше говорив із Творцем "лицем до лиця" - тобто у нього було почуття абсолютного пізнання Його до ступеню близькості спілування з Творцем, як з другом.
Кінець дії - визначається задумом: як людина, що будує дім, відповідно до цієї кінцевої мети, складає план, специфікації. І всі її дії визначаються кінцевою, заздалегідь відомою метою.
Так і після з'ясування кінцевої мети творіння нам ясно, що все створене і шляхи керування ним переслідують цю кінцеву мету. Мета керування - у поступовому розвитку людства до здатності відчути Творця тією ж мірою, як відчуття створінь у нашому світі.
Знизу вгору - шлях поступового осягання духовного. Складається із розвитку людини до стану відчуття стороннього, як себе, а потім до стану відчуття духовних об'єктів, як матеріальних і т. д. - до найвищих їхніх ступенів, тобто до самого Творця.
Зверху вниз - порядок творення світів: духовних і нашого - кінцевого, матеріального світу.
Знизу вгору - порядок осягання людиною Творця, що йде по тих самих ступенях, по котрих проходило створення "зверху вниз". Тобто по вже готовому шляху, і при осягненні все більш високих ступенів розкриваються в усій повноті й відповідні їм нижчі.
Фізичне виконання законів Творіння - фізичне виконання є лише необхідною умовою, підготовкою до духовного виконання. Необхідні думка, бажання виконувача шляхом їх виконання досягти мети Творіння - лише тоді виконання законів - інструмент, засіб духовного вдосконалення, як сказано Творцем: "Я створив в вас ниці бажання і у протидію їм створив Тору".
Тора - як засіб духовного самовдосконалення ділиться на дві частини:
- Вивчення фізичного виконання законів.
- Вивчення духовного їх виконання.
Шляхи їхньої дії у нашому і духовних світах та їхні наслідки. Лише сполученням фізичного і духовного виконання досягається необхідний результат. Каббала вивчає шляхи духовного виконання і наслідок від спільної дії обох частин.
Як випливає із досвіду, людина, що досягла духовним розвитком відчуття духовних світів, безпосередньо, без читання Тори одержує про неї повне уявлення, оскільки все, що оповідається Торою - суть закони світів.
Періоди Каббали - від початку Творіння світів до зруйнування другого Храму каббалісти "у відкриту" займалися Каббалою. Всі духовні сили відчувалися в нашому світі більш явно, наш контакт із духовними світами був більш значний і тісний, зокрема, через Храм і служби, що в ньому проводилися.
Та в міру морального падіння суспільства ми втратили, ставши недостойними (тобто відмінними за властивостями) відчуття духовних світів, а тому впав Храм і почався галут, і каббалісти вже потайки продовжували займатися Каббалою, закривши в неї доступ "недостойним".
Та як сказано в книзі "Зоар": "Бажання Творця в тому, щоб не розкривалася мудрість Його світу, та коли світ наближатиметься до днів Машіаха, навіть дітям розкриються таємниці Його і зможуть вираховувати і вивчати майбутнє, і в ті часи відкриється Він всім".
Раббі Шимон бар Йохай був останнім із каббалістів догалутного періоду і тому отримав дозвіл зверху написати книгу "Зоар".
Майже 15 століть Каббала була під забороною, доки не з'явився каббаліст АР"І, котрий осягнув усю Каббалу і відкрив нам "Зоар", завдяки своїм працям. "...І в 600 літ шостого тисячоліття розкриються нагорі джерела мудрості і поллються вниз".
А каббаліст Авраам Азулай (6 сторіччя) знайшов у старовинних рукописах, що з 5300 року від сотворіння світу можуть займатися Каббалою всі у відкриту, дорослі і діти, і в майбутньому саме завдяки цьому прийде Визволитель.
І як ознака того, що ми перебуваємо в кінці днів світу, з'явився у наш час великий каббаліст раббі Йегуда Ашлаг, котрий пояснив усю Каббалу зрозумілою нам мовою, методом, що підходить саме для наших душ.
Особливість Каббали як науки полягає в тому, що вона включає в себе всі знання про наш світ (себто всі науки в усій їх нерозкритій повноті) як складові, оскільки вивчає коріння нашого світу, із котрих він з'явився і керується.
Душа - відчутне кожним своє "я", що при докладному розгляді ділиться на наше тіло, силу, що його оживляє (тваринну душу) і силу потягу до духовного (духовну, божественну душу), відсутню практично в духовно нерозвинутій людині.
Тіло людини і його "тваринна" душа - продукти нашого світу, і вони достатні для його пізнання через наші органи чуттів. Розвиваючи духовну душу (шляхом боротьби із "Я" - егоїзмом) людина отримує здібність відчуття поза своїм "Я" ("Я" духовне, альтруїстичне виникає із заперечення "Я" егоїстичного) і таким чином починає відчувати ззовні більш високі духовні коливання, доки не розвиває свою духовну душу із "точки" до притаманних їй "розмірів".
Внутрішня суть Каббали - за своїм внутрішнім змістом Каббала не наука, а світло Творця, що йде від Нього і за певними законами доходить до нас.
Закон гілок - мовиться у Каббалі: "Немає зернятка внизу, щоб не було його ангела нагорі" - тобто сили, що штовхає його до зростання і розвитку.
Усі світи подібні один одному - різниця лише у матеріалі, із котрого вони створені (чим вище світ, тим більш "чиста" його матерія), але закони їхньої дії і форми однакові, і кожний наступний є точною копією - гілкою від попереднього - кореня.
Ті, хто населяє певний світ, здатні відчувати лише у його межах - оскільки органи чуттів сприймають лише матеріал цього світу. Лише людині дана можливість водночас осягти всі світи.
Мова гілок - у тих, хто населяє певний світ, є спільні відчуття у сприйнятті предметів нашого світу, і таким чином можливий обмін почуттями через їх словесні позначення. Про те, що відбувається в інших світах, можна повідомляти, вживаючи ту ж саму мову, але маючи на думці, що йдеться про предмети іншого світу, котрий відповідає як копія нашому світові. Такою мовою і написана Тора.
Ступені осягання - послідовні рівні відчуття Творця, що складають начебто сходи від нашого світу вгору. Найнижчий ступінь цих сходів, що називається "махсом", настільки скриває від нас усі духовні сили, що у людини зовсім відсутніє будь-яке їх відчуття, а тому джерело життя та його мету вона намагається знайти у своєму світі.
Світло в духовних світах - передача інформації, почуттів, насолоди здійснюється шляхом розпоширення чи зникнення духовної субстанції, що називається світлом (за аналогією зі світлом у нашому світі, дающим життя, тепло і т. д., або світло думки, прояснення, просвітління).
Право на існування - кожна річ у нашому світі - хороше і погане, і навіть найшкідливіше - має право на існування. Та покладена на нас можливість виправлення та поліпшення. Немає нічого зайвого, непотрібного. І все для блага людини у прямому смислі (хороші речі) чи зворотному ("погані"), аби виправивши себе, ми нейтралізували їхній шкідливий вплив.
Виправлення - Творець не закінчив створення нашого світу. Його доповнення до досконалого, цілого покладено на нас. Який гіркий плід у період достигання, таким бачимо ми наш світ. Його виправлення - наше завдання і мета.
Винагорода - насолода (смак достиглого плоду). У людських силах - впливати лише на самого себе і ні на що зовнішнє. Тому виправлення можливе лише самовдосконаленням кожного.
Два шляхи виправлення - шлях прийняття фізичних і духовних законів Тори до виконання кожним, у першу чергу - любов до ближнього, називається шляхом Тори. Він є щонайбільш прийнятним і з боку Творця, оскільки його мета - завдати радості створінням на всіх стадіях їхнього існування (гіркоти плоду ми у такому випадку не відчуваємо).
Шлях страждань - шляхом спроб і помилок протягом певного часу (6000 літ) все одно прийти всім людством до необхідності виконання законів Творіння.
Каббаліст - кожний у нашому світі, хто шляхом вивчення та виконання законів Тори у фізичному і, особливо, в духовному смислі досягає відчуття Творця та Його дій і розвиває себе духовно, саме вивчанням Каббали, настільки. що сам стає частиною духовних світів шляхом духовної відповідності їм, з усіма наслідками, що витікають із цього.
Заповідь - свіча, а Тора - світло - є дві стадії виконання законів Тори. Перша - виховна, коли людина привчається автоматично виконувати 613 заповідей, вивчає умови їх точного фізичного виконання.
Та є інший рівень виконання заповідей - духовний: душа людина складається із 613 бажань. Виправляючи кожне із них з його егоїстичного застосування "ради себе" на альтруїстичне застосування "ради Творця", людина одержує в кожне виправлене бажання відповідне цьому бажанню, заповіді світло Творця, Його відчуття, почуття злиття із Ним. Виправляння бажань називається виконанням заповідей. Світло, отримуване у виправлені бажання, називається світлом Тори (світло свічі). Тора - це сукупне світло, котре повинно наповнити всю виправлену душу.
Осягнення - шляхом внутрішньої роботи над собою, вивчанням характеру та властивостей духовних об'єктів. Необхідно попередити, що йдеться не про психологічні відчуття типу "польоту", не про фантазії та навіювання, а про дійсний підйом у світ, матеріал котрого духовний, тобто вище і поза всіляких зв'язків із людським психологічним сприйняттям.
Насолода - можлива лише коли є бажання і прагнення. Бажання можливе за умови, що насолода відома. Прагнення можливе лише за відсутності насолоди в даний момент. Хто сидить, не насолоджується від цього, хто не виходить із в'язниці, не насолоджується свободою, здоров'я може оцінити лише хворий. І бажання, і прагнення ми одержуємо від Творця.
Єдине створене в Творінні - відчуття нестачі - чого немає в Творці. І чим більша людина, тим більше це відчуття у неї. А у дітей і простих людей воно досить обмежене. Справжня людина - хоче весь світ - і так до останнього дня. А мудрий - хоче не лише наш світ, але й усі інші світи.
Приказка із Тори: "Багатий - хто вдовольняється тим, що у нього є" - каже про шляхи виправлення, а не про величину бажання. Бажання і прагнення разом називаються у Каббалі "клі" (судина). Сама ж насолода - "ор" (світло) йде від Творця.
Почуття насолоди - світло входить у судину (відчувається судиною) залежно від відповідності властивостей судини і світла. Чим ближчі ці властивості, тобто чим більша здатність судини позитивно впливати, любити, радувати, і чим менше її бажання зазнати насолоди, тим ближча вона до світла і тим більшу кількість світла відчуває, і тим більша насолода.
Таким чином, відчути чи не відчути Творця (чи світло, що одне і те ж) залежить тільки від нашої (оскільки кожний із нас - судина) близькості (відповідності властивостей) до Нього. Доки є в судини бодай незначне бажання впливати (себто думати, страждати за інших, любити, допомагати, нехтуючи власними бажаннями) вона знаходиться (відчуває) в духовних світах (в будь-якому із них - залежно від його властивостей).
А коли бажання впливати вичерпується в ній, вважається, що знаходиться (відчуває) в нашому світі, як поки що кожний із нас. І подібна судина називається тілом людини, а єдине її бажання - піклуватися лише про себе. Ми навіть не уявляємо собі можливості абсолютно безвідплатно будь що зробити для іншого. А хто вважає, що це не так, повинен зайнятися чітким аналізом себе і своїх почуттів, що називається мовою Каббали "акарат а-ра" (усвідомлення зла).
Довершеність судини - судина (клі) створена світлом так, що в судині існують бажання на всі насолоди, що є в світі. У результаті скорочення і роз'єднання судини утворилася певна кількість окремих судин, кожна з яких переміщується із одного положення (світу) в інший, призводячи до роз'єднання (смерті).
Завдання кожного - перебуваючи в цьому світі, привести себе, тобто судину, у стан близькості за властивостями до світла і одержати відповідну йому порцію світла, а відтак знову об'єднатися з іншими судинами (душами) у єдину судину, повністю наповнену світлом (насолодою). Такий майбутній стан називається "гмар тікун" (кінець виправлення).
Таким чином, ясно, що вся різниця між людьми - у величині цих бажань, і зрозуміла заборона духовного насильства, вбивства. Вивчаючи властивості духовних судин, матеріальна судина, яка вивчає, - людина - викликає у собі бажання бути подібною до них, а оскільки бажання у духовному світі і є дія, то поступово змінюючись, вона (людина) дозволяє світлові увійти в її судину. Світло ж, містячись всередині судини, очищує (поліпшує) її, оскільки властивість світла - "впливати", і цією властивістю воно поступово змінює властивість судини.
Цимцум алеф - заборона, обітниця, прийнята на себе першою спільною духовною судиною відразу по її виникненні. Полягає у тому, що хоча з боку Творця існує лише бажання завдати насолоди судині, остання прийняла на себе умови зазнавати насолоду не ради себе, а ради Творця.
Змінилася таким чином лише думка, а не сама дія. Тобто судина одержує світло не тому, що вона хоче цього, а тому, що цього хоче Творець. Тому і наша мета у досягненні бажання зазнати насолоди - хотіти зазнати насолоди, оскільки цього хоче Творець.
Відчуття - властивість реагувати на присутність або відсутність світла навіть у його безкінечно малих порціях. У принципі, вся людина, все її життя - лише цикли різноманітних відчуттів. І звичайно людині неважливо, від чого зазнавати насолоди, та без насолоди вона не в змозі жити. Пошана, слава, гроші в банку - дають лише почуття, відчуття, та як це важливо для людини!
Постійний наш стан залежить лише від настрою, сприйняття довколишнього світу, незалежно від стану цього світу. Тобто важливий не самий світ, а лише його сприйняття. Всі наші відчуття - не продукт внутрішнього життя організму і впливу довколишнього середовища. Їхнє джерело - сам Творець, оскільки кожне відчуття - це або світло, або його відсутність.
Людина відчуває або себе, або Творця, або і те й інше залежно від свого морального стану. І відчуваючи лише себе, може лише вірити, що Творець існує і впливає на неї. Як мовиться у Торі, немає в світі нічого, крім Творця, а те, що ми відчуваємо себе незалежно і навіть єдино існуючими - лише результат духовної невідповідності, віддалення від Творця.
У міру знищення свого "Я" починає відчуватися Творець - до повного відчуття, що існує лише Він, а ми - його невід'ємні частини.
Спрямованість думки(кавана) - головне у кожній дії людини, оскільки в духовному світі мисль - це дія. Та й у нашому матеріальному світі дій це так: один ударяє ножем іншого з метою нашкодити і несе покарання, інший ударяє ножем з метою вилікувати (розкриваючи рану, провадячи операцію) і одержує винагороду.
Так само і в Торі - за умисне вбивство - кара на смерть, за ненавмисне - відшкодування збитку, вигнання. Якщо виносити присуд у відповідності з абсолютними законами духовних світів, то покарання (духовне) повинно йти слідом за кожною поганою думкою людини. Так і відбувається насправді.
Наш настрій, самовідчуття також залежать лише від мисленаправленості, а не від тяжкості чи особливості праці, матеріального становища. Необхідно зауважити, що людина владна лише над своїми фізичними діями, почуття вона спроможна змінити тільки через духовний світ.
Тому таке значення має молитва - по суті своїй будь-яке звертання, навіть без слів, лише серцем до джерела всього сущого, Творця, перед котрим усі рівні і жадані.

Наступний розділ