4. Суть Каббали.

Каббала - це вчення про причинно-наслідкові зв'язки духовних джерел, що об'єднуються за постійними і абсолютними законами в одну високу мету - осягнення Творця створіннями, існуючими в цьому світі.
Згідно з Каббалою все людство і кожний індивідуум зобов'язані прийти до цієї найвищої точки осягнення мети і програми творіння у всій її повноті. В кожному поколінні були окремі особи, які шляхом роботи над собою досягали певного духовного рівня чи, перефразовуючи, йшли по східцях, що ведуть угору, і досягали вершини.
Будь-який матеріальний предмет - від мікрочасток до макросвіту - і його дія керуються духовними силами, котрими пронизаний увесь наш Всесвіт, що наче лежить на сітці, зітканій із цих сил.
Візьмімо для прикладу найдрібніший живий організм, вся роль якого полягає лише у підтриманні впродовж певного часу свого існування задля створення потомства. Скільки сил і складних систем у ньому функціонують! А скільки людське око і досвід іще не вловили?
Помноживши їх на кількість живущих, що будь-коли існували в нашому світі, себто у Всесвіті і духовних світах, ми матимемо лише мізерне уявлення про кількість керуючих духовних сил і зв'язків.
Різномаїття духовних сил можна умовно уявити собі як дві взаємопов'язані і рівні між собою системи, які відрізняються лише в тому, що:
перша витікає від Творця і розвивається згори вниз крізь усі світи впритул до нашого світу;
друга витікає із нашого світу і йде знизу вгору, відповідно до законів, уже розвинутих у першій системі.
Перша система в Каббалі називається "Порядок створення світів і сфірот", друга - "Осягнення, або щаблі пророцтва і духу". Друга система передбачає, що ті, хто бажають досягнути вищої точки, повинні діяти у відповідності із законами першої системи, що й вивчається у Каббалі. Але в світі духовному не час, а чистота духу, думки, бажання - основний чинник відкриття, осягнення.
У матеріальному світі існує багато сил і явищ, яких ми безпосередньо не відчуваємо, таких як електрика, магнітні хвилі тощо, та наслідки їхніх дій, їх назви знайомі навіть дітям. І хоч наші знання, наприклад, про електрику, обмежені, але ми навчилися використовувати це явище у якихось своїх цілях, називаємо його на ім'я так само звичайно, як хліб називаємо хлібом, цукор - цукром.
Відповідно і в Каббалі всі імена начеб дають реальне (предметне) уявлення про духовний об'єкт. Та якщо вдуматися, то як про духовні об'єкти і навіть самого Творця немає у нас уявлення, так, у такій самій мірі, немає у нас істинного уявлення про будь-який, навіть відчутний нашими руками об'єкт, оскільки сприймаємо ми не самий об'єкт, а нашу реакцію на його дію.
Ці реакції дають нам видимість пізнання, хоча сама річ, її суть залишається цілковито схованою. І більше того, навіть самого себе у нас немає ніякої можливості пізнати: лише дії, реакції - ось що відомо нам про самих себе.
Наука як інструмент дослідження світу розподіляється на дві частини: вивчення властивостей матерії та вивчення її форми. Інакше кажучи, немає нічого у Всесвіті, що б не складалося із матерії і форми. Наприклад, стіл є сполученням матерії і форми, де матерія - тобто дерево - є основа, носій форми - форми стола.
Або, наприклад, слово лжець - де матерія, тобто тіло людини, є носієм форми лжі. Частина науки, що вивчає речовину, базується на дослідах, експериментах, і на підставі цього робляться наукові висновки.
Проте розділ науки, що вивчає форми поза зв'язком із речовиною, абстрактно розділяючи їх, і тим паче вивчає ті форми, які жодного разу не були зв'язані з речовиною (комунізм в ідеалі, наприклад), не може спиратися на експеримент, оскільки не існує форми без матерії у нашому світі.
Відокремити форму від матерії ми можемо лише в уяві, а тому всі висновки у такому випадку базуються на теоретичних передумовах. Уся вища філософія належить до цього виду науки, і часто страждало людство від її безгрунтовних висновків. Більшість науковців сучасності відмовилися від цього шляху дослідження, позаяк немає абсолютно ніякої певності у висновках.
Сама людина, досліджуючи духовні світи, дійсно виявляє, що і її відчуття - лише бажання згори, щоб ми саме так себе відчували - як окремо існуючий об'єкт,а не частина Творця, а весь оточуючий світ - світ ілюзій - насправді є результат дії на нас духовних сил.
Поясню це прикладом. Жив-був у містечку простий візник, і було в нього пара коней, дім, сім'я. Пішла раптом смуга невдач: пали коні, померли жінка і діти, зруйнувався дім, і від такого лиха невдовзі помер і він сам. І ось вирішують на Вищому суді, що можна дати такій багатостраждальній душі для щастя. І вирішують дати відчуття, начебто він живий, і з ним його сім'я, дім, гарні коні, і задоволений він роботою, життям.
Ці відчуття сприймаються, як іноді сон здається реальністю, адже лише відчуття створюють картину оточення. То ж як можна відрізнити ілюзії від реальності?
Каббала як наука про світ також підрозділяється на вивчення речовини і вивчення форми. Однак є в ній надзвичайна особливість і перевага над рештою наук: навіть частина її, що вивчає форму поза матерією, будується цілком на експериментальному контролі, тобто підлягає перевірці дослідом!
Каббаліст, піднявшися на духовний рівень об'єкта, який він вивчає, сам набуває його властивостей і таким чином відчуває у собі присутність повного уявлення про нього і на практиці оперує з різними видами форм ще до їх матеріального втілення, спостерігаючи всі наші ілюзії начебто осторонь!
Каббала, як і будь-яка наука, використовує певну термінологію і символи для описання об'єктів і дій: духовна сила, світ, сфіра називаються тим ім'ям, котрим названий керований нею об'єкт у нашому світі.
Оскільки ж будь-якому матеріальному об'єкту чи силі відповідає керуючий ними духовний об'єкт чи сила, то утворюється абсолютно точна відповідність між найменуванням, узятим із матеріального світу, і його духовним коренем - джерелом.
Тому дати ім'я духовному об'єкту може лише каббаліст, який твердо знає відповідність духовних сил певним матеріальним об'єктам, тобто він досягнув сам духовного рівня цього духовного об'єкта і тому бачить наслідки його впливу у нашому світі.
Каббалісти пишуть книги і передають знання за допомогою такої мови. Причому мова ця надзвичайно точна, оскільки заснована на духовному корені матеріального об'єкта і не може мінятися, оскільки зв'язок предмета і його духовного кореня незмінний. Тим часом наша земна мова поступово втрачає точність, бо зв'язана лише із зовнішньою формою.
Проте одного лише номінального знання мови недостатньо - адже навіть знаючи ім'я за нижчим матеріальним об'єктом, не можна зрозуміти його вищу духовну форму. Лише знаючи духовну форму, можна бачити її матеріальний наслідок, гілку.
Звідси висновок: спочатку необхідно пізнати духовний корінь самий по собі, його природу та властивості, і лише потім перейти до його гілки в цьому світі і вивчити їхній взаємозв'язок. Тільки тоді стає зрозумілою мова і можливий чіткий обмін інформацією.
Та закономірне питання: яким же чином може початківець оволодіти цією наукою, якщо він не взмозі вірно зрозуміти учителя?
На це існує лиш одна відповідь: оволодіти цією наукою можна лише піднявшися над нашим світом, а це можливо тільки за умови, що людина відкидає весь свій матеріальний егоїзм і приймає духовні цінності як головне і єдине в житті. Туга, жага до світлого, духовного - ключ до вищого світу.

Наступний розділ