9. Сутність і мета релігії

У чому суть релігії?
Де перебуває переслідувана нею мета - в цьому чи майбутньому світі?
Задля чийого блага існує релігія - задля блага Творця чи Його творінь?

Багато хто протягом усього свого життя не одержував відповіді на ці питання, і ось уже другу сотню років це призводить до їх віддалення від релігії.
Каббалісти, осягаючи Творця, відчувають, що Він абсолютно добрий. І пояснюють, що не може Він завдати кому-небудь у світі хоча б найменшого страждання, оскільки "бажання одержати", як причина всіх неприємних відчуттів, відсутнє в Ньому.
Адже лише заради вдоволення власної потреби в чомусь ми чинимо зло іншому, і якби це почуття постійно не охоплювало тварину чи людину, не було б основи для всього зла на світі. І оскільки Творець сприймається нами як щось абсолютно довершене і цілісне, то відсутність у Ньому бажання "придбати" веде до відсутності основи всілякого зла.
Стосовно нас Він проявляється як абсолютно добрий - почуття, що охполює іноді кожного з нас у хвилини радості, повноти, відсутності потреб. Та оскільки все, що ми відчуваємо, йде від Творця, то лише добре і хороше повинні відчувати всі Його створіння?!.
Вся довколишня природа складається з 4 видів: нежива, рослинна, тваринна і людина, в кожному з яких спостерігається цілеспрямований розвиток - повільне, поступове, засноване на причинно-наслідкових зв’язках зростання. Як зростаючий на дереві плід, відповідаючи цій меті, стає приємним і придатним лише в кінці достигання.
Та скільки проміжних станів проходить плід від оплодотворення до завершення росту! І нічого ці проміжні стани не кажуть про кінцевий стан плоду - коли він м’який і солодкий, а швидше навпаки, наскільки, дозрівши, плід гарний - настільки він гіркий і твердий у стадіях дозрівання (як гидке каченя).
І так само в тваринному світі: тварина розумово обмежена в зрілому віці, та цього зовсім непомітно в період росту. В однододенному теляті, наприклад, є вже всі притаманні бику властивості та якості, тобто він практично більше духовно не розвивається, на протилежність людині - тямущій у розквіті літ, та геть безпорадній і слабкій у перші роки життя.
І настільки дивовижна різниця, що з’явись досліджувач, котрий не знає нашого світу, то з першого погляду, спостерігаючи за цими двома новонародженими, зробив би висновок, що, звісно, з людського маляти навряд чи вийде щось путнє, а з бичка точно вже вийде як мінімум новий Наполеон.
Проміжні стани, як правило, зворотні щодо кінцевого результату. І тому лише той, хто знає кінцевий результат, не дивується непривабливому вигляду об’єкта в процесі його розвитку. Тому так часто, без передбачення кінцевого результату, робляться невірні висновки.
Таким чином з’ясовується, що шляхи керування Творця нашим світом цілеспрямовані і виявляються лише на завершенні розвитку. Творець керується у своєму ставленні до нас лише добром, без будь-якого домішку зла, і мета Його керівництва полягає у поступовому нашому розвиткові до стану придатності в кінці розвитку одержати все те хороше, що вготовано нам. І безсумнівно, ця мета, відповідно до Його задуму, буде досягнута.
Розвиток у потрібному напрямку вготовано нам двома шляхами: шляхом страждань (це шлях розвитку як результат усвідомлення хорошого і поганого і вибору хорошого з необхідності) чи безболісним і коротким шляхом дотримання Тори (з виконанням її законів щодо досягнення бажаного результату розвитку).
Мета всіх законів Тори - в усвідомленні поганого і хорошого в нас і в розвитку почуття ненависті до всього лихого. Виконання законів спроможне позбавити нас від усього поганого, оскільки різниця у розвитку полягає лише в більш чи менш глибокому усвідомленні поганого в людині і в більш чи менш сильному бажанні позбутися його.
Основа всього поганого - наш егоїзм, оскільки він протилежний природі Творця, який бажає лише дати нам добро. Оскільки все приємне в нашому сприйнятті йде особисто від Нього, то в наближенні до Творця відчувається приємне, а пропорційно ступеню віддаленості відчувається страждання.
Оскільки ненависний егоїзм Творцеві, то залежно від ступеню розвитку ненависний він і людині - від прийняття егоїзму як природного почуття у духовно нерозвинутої людини, яка тому й користується ним без сорому і обмеження (аж до крадежу і вбивства на очах у всіх), до почуття ніяковості у більш розвинутої при відкритому користуванні егоїзмом і ненависті до егоїзму у духовно розвинутої людини.
Таким чином ми знаходимо відповіді на раніше поставлені питання:
Сутність нашої релігії - у досягненні людиною вготованого для неї вищого рівня розвитку добрим шляхом, а не шляхом страждань;
Переслідувана мета - досягнення вготованого для неї вищого рівня - залежно від виконаної духовної роботи над собою в цьому світі.
Релігія дана не на благо творінням, а як керівництво у самовдосконаленні.

Наступний розділ