3. ПЕРШЕ СКОРОЧЕННЯ. ЕКРАН. ПАРЦУФ

Коли світло хохма наповнило собою бажання отримувати, воно передало бажанню отримувати свою природу - бажання віддавати. Це послужило причиною того, що бхіна алеф змінила своє бажання - бажання отримувати вона поміняла на бажання віддавати.
Після того, як бхіна далет виникла і наповнилася світлом хохма, з нею відбувся подібний процес - всередині неї також діє світло, і вона також придбала у світла бажання віддавати, тому у бхіни далет зникає бажання отримувати.

Чому світло хохма, коли воно наповнює судину, передає їй своє бажання віддавати? Тому що ця судина відчуває не тільки задоволення від світла, але також бажання Дающого. Творець міг би створити судину таким чином, щоб та не сприймала Його як Дающого, а відчувала б тільки вдоволення від отримання.

У нашому світі отримують задоволення, не звертаючи уваги на те, звідки це задоволення походить, тількі ті, у кого бажання отримувати не розвинуте, - діти, а також грубі, примітивні люди і психічнохворі. Коли дитина виростає, то вона починає соромитись отримання.

У людини це почуття розвивається до такої міри, що вона через почуття сорому від отримання згодна на будь-які страждання. Творець створив в нас цю рису зумисне, для того, щоб за її допомогою ми змогли підвестися над нашою природою, тобто над бажанням отримувати.

Щоб зазнавати почуття сорому і відчувати страждання від отримання, ми повинні відчувати, що ми отримуємо. Це можливо тільки тоді, коли ми відчуваємо існування дающого. Якщо я знаю, що у певної речі немає хазяїна, то я не соромлюсь - я не замислюючись беру цю річ собі. Але якщо я знаю, що у цієї речі є хазяїн, якщо я бачу його, то сором не дозволяє мені взяти цю річ. Я відчуваю, що я повинен дати що-небудь взамін того, що я від нього отримую. Тоді я вже не отримую, а обмінююсь із ним, тобто він також щось від мене отримує.

Відчуття Творця викликає у малхут настільки великі страждання від отримання, що вона вирішує ніколи не користуватися своїм бажанням отримувати тільки ради власного задоволення. Це рішення малхут називається "Цимцум" (Скорочення), і оскільки це рішення було прийняте малхут уперше, то це скорочення називається "Цимцум Алеф", тобто "Перше Скорочення".

Малхут припиняє отримувати світло - у результаті цього вона перестає бути такою, що отримує. Але вона ще не досягла своєї головної мети - бути подібною до світла, котре завдає їй насолоди. Але тим, що малхут не отримує від Творця світла, вона не дає Йому задоволення. Як відомо, для Творця є насолодою тішити Творіння. Тому малхут не стає схожою на Творця і після того, як припиняє отримувати світло.

Метою Творіння є отримання задоволення Творінням, малхут. Ця Мета Творіння абсолютна і постійна. Тому Творець, світло продовжує впливати на малхут, вимагаючи, щоб вона отримала його. Світло "каже" малхут, що через те, що вона не отримує його, вона не здійснює Мети Творіння. Малхут починає відчувати, що тільки вигнання світла (Цимцум) не досить. Але як Творіння, чиєю єдиною рисою є отримання, щось може віддати Творцеві?

Тому малхут вирішує отримувати світло не ради себе, а ради Творця. Тоді отримання перетвориться на віддачу. Отримання задоволення в ім'я Творця перетворює дію отримання на дію віддачі.

Якщо малхут отримала все світло, все задоволення, котре Творець для неї приготував, не ради себе, а ради Творця, то виходить, що вона дає Йому стільки ж задоволення, скільки і Він завдає їй. Наведемо приклад із нашого світу. Людина прийшла в гості.

Для того, що завдати задоволення гостеві, хазяїн приготував для нього всілякі страви, якраз у такій кількості і такі, які гість більше всього любить (адже світло саме створило для себе із себе судину в точній відповідності з кількістю задоволення, що міститься в ньому).

Хоча гість дуже хоче їсти, присутність хазяїна стримує його. Гість відчуває себе отримувачем, котрий нічого не дає навзаєм, - це призводить до того, що страждання від сорому не дають гостю приступити до їжі. Але хазяїн починає наполягати, щоб гість почав їсти. Він пояснює гостеві, що все це він приготував саме для нього і що, скуштуваши цих страв, гість завдасть задоволення саме йому, хазяїну.

Гість починає відчувати, що тепер, після того, як він багато разів відмовився від їжі, а хазяїн продовжував наполягати, ця трапеза дійсно принесе задоволення саме хазяїну, а не йому, гостю. В цей момент отримання перетворюється на віддачу. Гість із отримувача перетворюється в дающого, в людину, яка завдає насолоди іншому, а хазяїн починає отримувати задоволення від нього.

Мовою Каббали це описується так: судина (гість) відчуває світло (задоволення), котре хоче увійти в неї. Судина відштовхує світло (гість відмовляється від їжі, відчуваючи себе отримуючим від хазяїна. Сила, яка відштовхує задоволення, називається "масах" (екран).

За допомогою екрана, сили опору насолоді, судина може пустаистояти сама собі, боустаися зі своїм власним бажанням отримувати. Хоча можна подумати, що судина відштовхує світло, але насправді судина відштовхує своє бажання зазнавати насолоди і не дозволяє собі користуватися ним.

Судина не може повернути світло Творцю, однак всередині неї виникає бажання завдати задоволення Творцю, і цей намір називається "ор хозер" (відбите світло). Світлом називається задоволення. Пряме світло - це задоволення, котре Творець хоче завдати Творінню, а відбите світло - це задоволення, котре Творіння хоче завдати Творцю.

Після того, як судина (гість) впевнена в тому, що вона не отримає світло ради себе, вона за допомогою відбитого світла перевіряє, скільки світла вона зможе отримати ради Творця. Ця перевірка робиться відповідно із величиною бажання завдати насолоди Творцеві.

Світло поширюється напрямки від Творця, тому воно і називається прямим світлом. Світло хоче увійти в судину, але наштовхується на екран. Екран відштовхує світло і не хоче отримувати його ради себе. Цим судина виконує першу умову Ц"А - не отримувати ради себе.

Розрахунок, скільки світла судина може отримати ради Творця, робиться за допомогою екрана. Місце, де це відбувається, називається "пе" (уста). Екран стоїть в пе. Всі відчуття і рішення стосовно отримання світла відбуваються в тій частині судини, котра називається "рош" (голова).

Після прийняття рішення судина отримує всередину себе порцію світла, котра була відмірена в рош. Внутрішня частина парцуфа - "тох" - це та частина, в котрій дійсно відбувається отримання світла. Після того, як тох судини отримує світло хохма для того, щоб завдати цим задоволення Творцеві, це світло вдягається в "ор хасадім" - світло милосердя, котре є наміром завдати задоволення Творцеві.

Судина отримує лише невелику порцію світла, що йде від Творця. Частина судини залишається порожньою, тому що у екрана немає сили, достатньої для отримання всього світла. Та частина парцуфа, котра залишається порожньою, називається "соф" - кінцева частина парцуфа. Рош, тох і соф судини разом називаються "парцуф". Кожний парцуф складається із рош і гуф (тіло). Гуф у свою чергу ділиться на тох і соф.

Межа в гуф парцуфа, на котрій припиняється отримання світла, називається "табур". Та частина світла, котра була отримана всередину парцуфа, називається "ор пнімі" - внутрішнє світло. Та частина світла, котра ще не увійшла всередину судини, називається "ор макіф" - навколишнє світло.

Пряме світло ділиться екраном на внутрішнє і навколишнє світло. Малхут складається із п'яти бхінот. Екран вирішує, скільки світла отримає кожна бхіна, тому кожна бхіна ділиться на частину, котра отримує світло, і на частину, котра не отримує. П'ять бхінот є в тох, і п'ять бхінот є в соф.

Висновок: Світло виправляє судину, воно передає судині свої властивості, тобто властивості Творця. Це, в принципі , якраз те, чого нам не вистачає - щоб прийшло світло й виправило нас, щоб ми захотіли бути, як Творець. У цьому полягає особливість Каббали - саме вивчання Каббали збуджує навколишнє світло, котре перебуває навоколо нас.

Далі