Після розбиття келім у світі Некудім усі решімот
знову піднялися до рош СА”Г. Оскільки олам Некудім утворився
від решімот 2,1 + Ц”Б (катнут) і 4,3 (гадлут), то після
зіткнення, удару внутрішнього світла з навколишнім світлом
(бітуш ор пнімі і ор макіф) та швірат келім, до рош СА”Г
піднялися решімот 1,0 + Ц”Б (катнут) та 4,3 (гадлут). Решімот
4,3 залишилися без змін, оскільки вони не відносяться безпосередньо
до олам Некудім, а запозичені ним із соф Гальгальти.
Рош СА”Г спочатку робить зівуг на решімот 1,0 + Ц”Б, оскільки
це решімот самого парцуфу. А вже потім, коли новий парцуф
народжується від цих решімот у катнут (оскільки існує Ц”Б),
то виконується зівуг в рош СА”Г на решімот 4,3 і народжується
гадлут. Так було і при народженні олам Некудім. Різниця
полягає лише в тому, що коли при народженні олам Некудім
масах знаходився у ейнаїм рош СА”Г, оскільки було решімо
авіют 1, то тепер, коли залишилося решімо авіют 0, масах
піднявся до мецах (чоло) рош СА”Г.
Усі світи і їх парцуфім – це одне й те
саме клі малхут, відрізняються вони одне від одного лише
силою масаху і являють собою не що інше, як поступове послаблення
масаху від рівню 4 до рівню 0, що створює відповідний рівень
вистои (духовного осягнення) парцуфу – від рівню кетер до
рівню малхут.
Спочатку, після Ц”А, масах всією своєю силою здатен був
протистояти всій малхут, відштовхнути все світло і прийняти
частину його всередину (20%) – цим утворився парцуф Гальгальта.
Висота цього парцуфу залежить від величини масаху – сили
волі, протидії егоїзму. Лише величина масаху відрізняє і
відділяє духовні об’єкти одне від одного. Зміною велечини
масаху і народжується із парцуфу новий парцуф.
Все залежить від того, на яку частину малхут має масах силу
протидії – на всі 100%, як Гальгальта, на 80%, як А”Б, на
60%, як СА”Г, на 40% як олам Некудім, або на 20%, як олам
Ацилут (цифри взяті довільно).
Якщо масах відсутній, то малхут називається чорна точка,
оскільки не здатна отримати світло. Це - стан кожного з
нас у нашому світі. Якщо шляхом роботи над собою створюється
масах – сила опору насолодам, які містяться в світлі (масах
на Ц”А), то клі – тобто людина – вірніше її духовний стан,
дорівнює одній сфірі.
Егоїзм, бажання отримати, створене Творцем у світі Ейн Соф,
не зникає. В цьому самому об’ємі воно існує і в кожному
з нас. Проте ми не відчуваємо цього бажання до насолоди,
яка міститься у Вищому Світлі, внаслідок обмеження, скриття
– астара, яке накладає на нас Ц”А. І лише
по мірі створення масаху у людини з’являються бажання до
Вищого Світла і поступово відкриваються очі, по мірі зміни
величини масаху, тобто сили протидії частині бажання малхут
Ейн Соф.
Отримання мінімуму, необхідного для підтримання життя –
існування себе, сім’ї – не рахується насолодою, оскільки
це необхідна умова існування; лише після цього можна взагалі
говорити про надмірність відносно насолод.
Від мертвого неможливо вимагати масаху – лише після того,
як Творіння існує, тобто отримало мінімум для підтримання
життя, можна говорити про його духовний стан. Оскільки в
нашому світі, на відміну від духовних світів, для підтримання
життя необхідна матеріальна їжа, повітря, вода і т.п., то
мінімум, необхідний для підтримання життя не рахується „отриманням”.
В духовних світах, де матеріального тіла не існує, говориться
лише про стан дішу. У нашому світі, якщо тіло помирає –
перестає функціонувати, то і душа відокремлюється від нього,
а оскільки душа може бути лише у живому тілі, то мінімум,
необхідний для підтримання життя, не рахується отриманням
насолоди, оскільки це необхідно для спільного існування
тіла і душі. А все питання полягає у тому, що людина робить
із собою, як він ставиться до життя, яка його мета і духовні
потреби після отримання мінімуму.
Тому людина, яка працює 8 годин, відіпочиває після роботи
і займається домашніми справами, рахується увесь цей час
ніби невільником. Питання в тому, чим займається людина
протягом 1-2 годин вільного часу, коли вона сама вибирає
вид своїх занять. А також які в неї були думки за весь день,
якщо тільки вони не зайняті виконуваною роботою. Чи прагнула
вона до духовного, чи ні – лише це запитують від душі померлого.
Припустимо, що людина здатна під час молитви сконцентрувати
свою волю і думки на духовному. В такому випадку позначимо
її масах авіют 0, а світло, яке вона отримує – ор нефеш.
Якщо вона здатна з такими самими думками також і займатися,
то це говорить про те, що в неї з’явився масах авіют 1 і,
відповідно, ор руах. Якщо ж вона може з такими високими
думками і працювати, то її масах – авіют 2, а отримуване
світло – ор нешама. Якщо ж із думкою про інших людина залишається
і при спілкування з людьми, то її масах – авіют 3, а отримуваний
ор – хая.
Ну а якщо вона здатна залишатися з високими думками припустимо
під час прийняття їжі, то її масах – авіют 4, а отримуваний
ор – єхіда. Але цей ор єхіда вона осягає не під час прийняття
їжі, і під час молитви. Ор, який осягається під час прийняття
їжі – лише ор нефеш.
Тобто людина повинна перевіряти себе у ситуації роботи з
найнижчими бажаннями – лише там видно її силу волі. І якщо
вона є, то звичайно людина впорається і з більш легким завданням,
і відповідно досягне при цьому рівню Вищого Світла.
З приведеного малюнку видно, що світла
поступово входять до гуф: спочатку входить найменше світло,
а потім, поступово входять і більш високі – більші світла.
Звідси видно, що чим нижчі почуття і думки людини, на які
вона може зробити масах, тим більше світло вона отримує.
В того, что виконує умови Ц”А, відкриваються очі, оскільки
відбите світло „отримує” всередину ор хохма. А після Ц”А
бачити можливо лише за допомогою ор хозер.
Якщо ж окрім дотримання Ц”А, тобто відмови від отримання
світла заради себе, людина ще і здатна отримати його заради
Творця (томто вона зуміла створити масах, здатний не тільки
відштовхнути насолоду, але й отримати не заради себе), тоді
духовний стан із сфіри перетворюється у парцуф, який складається
з рош, тох, соф, а висота залежить від величини масаху.
Із зростанням масаху, світло, яке надходить, розкриває людині
ще більші насолоди, на які послідовно необхідно створювати
все новий і новий масах – і в такий спосіб духовно росте
людина, аж до злиття з Творцем – „Шуву бней Ісраель ад ашем
Елокейха”.
Яким чином? Спрямовуючи себе всього до Творця. Подібно до
Того, як Творець не відчуває недостачі і думає лише про
насолодження душ, так і насолода людині повинна бути від
насолодження Творця та інших.
Важливо не те, що отримувати, а від Кого
отримувати. Тільки при такій умові людина може духовно зростати.
Як же досягти цього? Якщо я безкорисливо бажаю кому-небудь
добра, то мені не має значення, що я отримаю від цього,
не має значення, хто дасть це добро людині – я чи хтось
інший, і навіть якщо отримувач не впізнає ні мене, ні моїх
думок – головне, щоб йому було добре.
Таке можливо лише внаслідок осягнення величі Творця. Якщо
я схиляюся перед Ним, то будь-яка послуга, яку я зможу Йому
зробити, найтяжкіша робота, якщо я можу її зробити заради
Нього – сама по собі вже нагорода, сама можливість услужити
і є нагородою.
Для прикладу уявімо, що прилітає відомий рав. Він виходить
з літака і з величезної кількості присутніх вибирає одного,
віддає йому свою валізу і просить провести його до авто.
І, сідаючи в машину, дістає гаманець і збирається заплатити
за послугу.
Як би ви відреагували? Адже всю насолоду від самої послуги
ви отримуєте за рахунок величі рава у ваших очах. І це –
винагорода, а не очікувана грошова платня (навіть якщо б
ви отримали в сотні разів більше, ніж звичайний носій).
Ну а якби рав запропонував вам мільйон – заради чого ви
б тоді хотіли йому услужити? Таким способом можна виміряти
велич рава у ваших очах – на якій сумі ви перетворилися
б у звичайного носія.
Повернемося до народження олам Ацилут. Отже, після швіра
в олам Некудім масах з решімот 1,0 + Ц”Б і 4,3 піднявся
до рош СА”Г. Зазвичай масах підіймається до рош того самого
парцуфу, тобто в нашому випадку він повинен був би піднятися
до рош парцуфу Некудім. Але оскільки відбулася швіра, то
все, що залишилося – піднялося до попереднього парцуфу,
котрий народив олам Некудім – парцуфу СА”Г.
У рош СА”Г масах зайняв положення відповідно до решімот
1,0 + Ц”Б, тобто піднявся до мецах (гальгальта) рош СА”Г,
оскільки мецах відповідає авіюту 0:
мецах - чоло – авіют ............0
ейнаїм - очі - авіют...... 1
озен - вухо - авіют ..............2
хотем - ніс - авіют ...........3
пе - уста - авіют .................4
І тому в мецах СА”Г відбувся зівуг на Ц”Б, тобто на катнут,
і парцуф, що народився внаслідок цього зівугу, опустився
на те місце, звідки піднялися решімот, тобто під табур,
і розповсюдився там від табуру до парса.
Цей перший парцуф світу Ацилут називається Атік – від слова
неетак – відділений – оскільки недоступний для нашого осягнення,
на відміну від наступних парцуфім.Далі сам Атік робить зівуг
на друге решімо 4,3, і з’являється його парцуф гадлут –
від табуру до сіюму. Таким чином, тепер Атік – цілий парцуф:
Г”А + АХА”П.
Оскільки в олам Некудім всередині Г”А кожного парцуфу були
впавші до нього АХА”П попереднього, більш верхнього парцуфу,
то після швірат келім решімот, які піднялися до рош СА”Г,
розміщені наступним чином: решімот АХА”П вищого парцуфу
з’єднані з решімот Г”А нижчого. Тому тепер, коли вийшов
АХА”П Атік, то в ньому знаходяться решімот Г”А наступного
парцуфу. І Атік робить на них зівуг.
Таким чином, на решімот катнут Г”А, що знаходяться в АХА”П
Атік, народжується у катнуті парцуф світу Ацилут – Аріх
Анпін (А”А). І він розповсюджується від пе Атіку і до парси.
А потім А”А робить зівуг на решімот 4,3 і народжується його
гадлут.
І так само, як і в Атіку, так і в А”А,
у його АХА”Пі присутні решімот Г”А наступного парцуфу. І
А”А, роблячи на них зівуг, народжує цей парцуф – парцуф
катнут Аба ве Іма (АВ”І).
Далі цей парцуф АВ”І робить зівуг на решімот гадлут 4,3
і розповсюджується у всі свої десять сфірот. А оскільки
в його АХА”Пі присутні решімот від катнут (Г”А) наступного
парцуфу, то АВ”І, роблячи на них зівуг, народжують його
– парцуф ЗО”Н (З”А + нуква-малхут). Катнут цього парцуфу
– від табуру А”А до парси, а гадлут – від хазе А”А до парси.
Відмінність народження парцуфім у світі Ацилут від народження
парцуфім у світі А”К полягає в тому, що в А”К кожний парцуф
повинен був виштовхнути світло, а масах – піднятися із табуру
до рош і зробити зівуг на залишок решімот. Тепер же, в олам
Ацилут, усі решімот на всі парцуфім прийшли після швіри
у рош СА”Г, і рош СА”Г сам вибрав найкращі, і, зробивши
на них зівуг, народив парцуф Атік.
Далі сам парцуф Атік вибрав з решти решімот найкращі, і
виконавши зівуг деакаа на них, народив парцуф А”А. Тобто
у світі Ацилут кожний парцуф сортує – вибирає із залишку
решімот найкращі для народження наступного парцуфу.
Друга відмінність народження парцуфім світу Ацилут від народження
парцуфім у світі А”К полягає в тому, що поява нового парцуфу
відбувається в два етапи: масах у рош СА”Г робить зівуг
на решімот катнкт, і народжується Атік у катнуті, а потім
вже сам Атік робить зівуг на решімот 4,3 і додає до себе
гадлут. При цьому у його АХА”Пі з’являється убар (плід,
зародок) майбутнього, наступного парцуфу – А”А.
Місце, де відбувається зівуг на наступний парцуф, називається
єсод, місцезнаходження плоду – бетен (черево) – частина
сфіри тіферет у гуфі парцуфу.
В духовних світах немає місця, розмірів, об’ємів – лише
співвідношення духовних сил між собою народжують картину,
яка сприймається всередині душі людини. У нашому ж матеріальному
світі співвідношення духовних сил народжують матеріальні
об’єкти з відповідними властивостями. Але ми дуже коротко
і поверхово розглядаємо світ Ацилут, щоб можна було провести
чіткі відповідності матеріальних об’єктів та їх духовних
коренів. (Для прикладу: з 16 частин Талмуду Есер Сфірот,
які займають понад 2000 сторінок, світу Ацилут відведено
8 частин, що по об’єму – майже дві третини).
Перші три парцуфи світу Ацилут – Атік, А”А, АВ”І вийшли
лише для того, щоб народити ЗО”Н – З”А та нукву (малхут),
які й несуть на собі весь план Творіння. І якщо Атік, А”А,
АВ”І – повні парцуфім, по десять сфірот, то З”А може бут
в двох станах -
катнут і гадлут (Г”А та Г”А+АХА”П), а його нуква-малхут
проходить цілий цикл зростання, доки не стає рівною йому
і придатною для зівугу з ним:
1. Вперше малхут народилася
як точка у світі Некудім (від цього і роходить його назва).
2. У світі Ацилут малхут народилася як
остання сфіра в З”А.
3. Під час годування З”А від АВ”І малхут
отримує імя Цела (неповний парцуф) – у спотвореному трактуванні
Тори на славянських мовах трактується як адамове ребро.
4. Зростання нукви до віку 12 років і одного
дня, коли вона вже називається „ктана” (маленька), або жінка
Адама.
5. Після 12 років і одного дня отримує
все, що потрібно від З”А, щоб стати великою – самостійною.
6. Відділяється від З”А і називається „наара”
(дівчина).
7. Повертається обличчям до З”А і готова
до зівугу з ним, і називається „богерет” (доросла).
Нуква З”А світу Ацилут має багато імен, в залежності від
її ролі. Все, що відбувається в нашому світі, залежить від
її стану. Через неї надходить Вище Світло до нашого світу.
Ми ж за допомогою своїх вчинків можемо змінювати її стан,
і в такий спосіб керувати кількістю світла, що виливається
на нас. Уся історія, свята, все, що відбувається з нашим
світом – наслідки її стану. Вона називається Кнесет Ісраель
(зібрання Ізраїлю), оскільки являє собою суму усіх єврейських
душ. Також вона називається шхіна, оскільки в ній знаходиться
шохен – Вище Світло.
Наші молитви та заповіді – для єдності, з’єднання її із
З”А (ле шем іхуд Кадош Барух ху ве Шхіна), оскільки їх зівуг
і виправляє розбиті келім світу Некудім, а їх повний зівуг
призведе коли-небудь до Гмар Тікуну.
Давайте коротко, без пояснення причин, розглянемо
нашу історію:
1. З народженням світу Ацилут народилися
З”А і нуква. Нуква почала рости до четвертого дня Творіння
і стала АБ”А з З”А вниз від його хазе.
2. Внаслідок скарги місяця (кітруг ареях)
нуква за власним бажанням повернулася до стану точки – одна
сфіра ззаду єсоду З”А, втративши свої перші девять сфірот.
Наслідок цього – видима зміна розмірів-фаз місяця в нашому
світі від її повного лику до майже повного її щезнення.
3. На шостий день Творіння нуква виросла
знову до хазе З”А і стала АБ”А з ним – в такий спосіб її
сфірот отримали світло від п’яти сфірот (від хазе, тобто
від тіферет до малхут) З”А – відповідно п’яти дням Творіння.
4. І тоді, на шостий день, З”А і нуква
зробили зівуг АБ”А і народили Адама. І якщо б останній не
згрішив, то по його проханню З”А і нуква виконали б у суботу
зівуг ПБ”П (панім бе панім – обличчям до обличчя), тобто
змогли б прийняти максимально велике світло від Іма.
5. Але оскільки Адам згрішив ще до настання
суботи, то внаслідок цього нуква знову перетворилася в точку,
а її сфірот впали під парса у місцезнаходження нечистих
сил (сил, які бажають отримати світло заради себе) – кліпот.
6. У цьому стані нуква у зівугу з З”А народила Каїна та
Авеля.
7. Потім настала перша субота, і нуква
повернулася до стану ПБ”П з З”А у всі свої дев’ять сфірот,
крім сфіри кетер.
8. Після суботи нуква повернулася до стану
АБ”А – від хазе до сіюму З”А. І цей стан продовжувався до
ночі виходу євреїв з Єгипту. Тобто в суботу нуква була ПБ”П
з З”А у свої дев’ять сфірот, а в будні – АБ”А (ахор бе ахор
-спиною до спини) від хазе З”А до його сіюму.
9. День народження Адама – відділення нукви
від З”А, називається Рош аШана – Голова року (Новий рік).
Нуква поступово, сфіра за сфірою, відділяється від З”А.
Кожне відділення сфіри називається день.Таким чином, за
десять днів від Рош аШана до Йом Кіпуру (Судний День) нуква
повністю відділяється від З”А – і з цим пов’язані усі заповіді
молитви в Рош аШана та Йом Кіпур – пости, сурмління в ріг
і т.п.
10. Місце зіткнення З”А і нукви у зівуг
ПБ”П відповідає у наших заповідях ручному тфіліну.
11. Десять сфірот нукви рівні за зростом
десяти сфірот З”А, але поділяються на дві частини: верхня,
до хазе – називається Лея, а нижня – від хазе і вниз – Рахель.
Зовнішній гуф З”А називається Яаков, а його внутрішній гуф
– Моше ве Ісраель.
12. Зівуг З”А і нукви у рош називається
нешіка (поцілунок). Їх зівуг у гуфі називається зівуг єсодот
(дітородними органами). Час вагітності – зман ібур – може
бути 7, 9 або 12 місяців.
13. Адам, Енош та інші підняли нукву до
сьомого неба, доки не з’явився Авраам і не опустив її на
одну сфіру і т.д. – до Моше, доки нуква не зайняла положення
АБ”А вниз від хазе З”А, оскільки у тих поколіннях почалися
гріхопадіння, пов’язані з побудовою Вавілонської вежі, Сдомом,
де погане перемішалося з добрим.
14. Щоб доповнити висоту нукви до рівню
З”А і повинен був продовжуватися єгипетський полон 400 років
– 4 сфіри.
15. У ніч виходу євреїв з Єгипту – в повню
– повернулася нуква із З”А у всі десять сфірот. Тому в цю
ніч говориться Алель (гімн подяки).
16. Далі, до побудови Першого Храму: по
суботах нуква ПБ”П із ЗА”, по буднях – АБ”А від хазе і вниз.
17. З побудовою Першого Храму нуква доповнилася
тим, що і по буднях стала ПБ”П з З”А, але не у всі свої
десять сфірот. Зівуг ПБ”П на всі десять сфірот буде тільки
в кінці виправлення усіх келім – частин нукви.
18. Коли внаслідок безпричинної ворожнечі
і збільшеного егоїзму був зруйнований Перший Храм, нуква
опустилася від єсод і вниз позаду З”А.
19. Але одразу після зруйнування Храму
покаяннями і молитвами євреї змогли повернути нукву в стан
АБ”А від хазе З”А і так – усі 70 років Вавілонського вигнання.
По суботах же З”А і нуква були ПБ”П.
20. Духовний стан при Вавілонському вигнанні
був рівний виходу з Єгипту, оскільки єгипетське вигнання
було найнижчим – нуква отримувала мінімальну кількість світла.
21. 70 років вавілонського полону – наслідок
поступового повернення семи сфірот (кожна з яких, в свою
чергу складається з десяти) до нукви.
22. У Другому Храмі, побудованому по поверненні
з Вавілону, нуква була вже нижче відносно З”А, ніж до вигнання,
і тому в Храмі були відсутні Орім, Тумім та інші атрибути
уречевлення духовних сил.
23. Коли ж внаслідок безпричинної взаємної
ненависті був зруйнований Другий Храм, нуква зменшилася
до мінімуму, як при гріхопадінні Адаму, як при народженні
– до стану точки, що знаходиться АБ”А під єсодом З”А, і
додаткова втрата полягала в тому, що її дев’ять сфірот впали
під парсу у кліпот, і внаслідок цього настав наш останній
галут – вигнання, і є лише незначне збільшення нукви по
суботах та святах.
Цей стан, коли дев’ять сфірот нукви знаходяться під парса
у кліпот, називається галут Шхіна (вигнання Божественної
присутності). Малхут світу Ацилут, яка називається Шхіна,
в цьому стані (оскільки її не наповнює Шохен – Світло З”А)
порожня і не здатна нічого дати тим, хто знаходиться в цьому
світі. І все це – внаслідок безпричинної ненависті. І тільки
любов’ю можна все виправити.
Існує стародавня легенда про те, як жили одне біля одного
два брати. Обидва брати обробляли землю, і кожний гадав,
що у другого не вистачає плодів землі, щоб прохарчуватися.
Кожну ніч вставали вони непомітно одне від одного і докладали
одне одному частину зерна – кожен зі свого поля. Доки одного
разу не зустрілися за цим заняттям, розкривши свої почуття,
звели в честь цього одну велику скирту, гору загального
зерна – і на цьому місці пізніше був збудований Храм.
Давайте розглянемо на прикладі свята Пурім співвідношення
З”А та нукви (ЗО”Н) Ацилуту – як впливає на наш світ їх
взаємний стан:
1. Подія, в честь якої ми святкуємо Пурім,
сталася у Вавілоні в кінці 70-річного вигнання, тобто коли
вже почалося відновлення зв’язку З”А та нукви ПБ”П.
2. В той чса З”А був у стані „дроміта”
– сон (як при народженні Хави з Адаму), тобто в ненаповненому
стані. Аман був великим астрологом. Він і його десять синів
(по кількості десяти нечистих сфірот кліпот) знали, що у
ці дні зв’язок Творця з Ізраїлем (З”А і нуква) дуже слаба,
і тому вирішили, що можуть знищити всіх євреїв.
3. Ахашверош теж був великою духовною нечистою
силою, але рахував, що такий стан сну З”А – саме на користь
Ізраїлю, оскільки він передує відновленню нукви – звільненню
євреїв та відбудові Храму. Обидва вирішили знищити усіх
до єдиного євреїв, щоб не було причини в нукви зростати
і зробити зівуг із З”А.
4. Жінка Аману – велика чаклунка – порадила
йому спочатку вбити Мордехая – духовну силу, яка пов’язує
Ізраїль з нуквою, а вже потім решту євреїв.
5. Але ор хохма від Аба вийшов (ітгала
– розкрився, тому сувій, який читають в Пурім, називається
мегіла – розкриття; по цій же причині є читання мегіли вголос
та реклама дива) до З”А, і відбувся майже повний зівуг З”А
та нукви.
6. По подобі цього зівугу в майбутньому
усі свята щезнуть, крім Пуріму, оскільки ніколи не було
дива більшого за це – але зівуг у гмар тікун буде на повну
нукву і постійно.
7. І кожного року ми можемо притягнути
на себе світло у це свято, якщо:
прочитаємо мегіла (гілуй ор Аба);
надішлемо подарунок бідному, оскільки нуква Рахель називається
бідною внаслідок нестачі світла;
дамо цдаку (милостиню, подаяння) – цдака від слова цадік
-
єсод, адже цадік – єсод олам, де олам – нуква;
сп’яніємо під час святкового обіду, як від отримання
світла.
|
International Site
