3. Олам Ейн Соф.

Про Творця нам невідомо нічого, окрім його волі створити нас і дати нам насолоду. По його задуму і виникло з нічого бажання насолоджуватися. Тому ми і все, що нас оточує, включаючи духовні світи – все, окрім Творця – тільки різні міри бажання отримати насолоду.
Бажання Творця створити творіння і дати йому насолоду пронизує і оточує творіння, подібно вінцю або короні. Тому воно так і називається кетер – корона. Породжене кетером творіння умовно можна уявити у вигляді клі – судини, яка готова прийняти ор – насолоду, світло Творця.
Ця стадія творіння клі (судини) називається хохма (мудрість), а насолода, яка його наповнює – ор хохма або ор хаїм – світло життя. Пуста судина відчуває відсутність світла як різного роду негативні емоції, а по мірі наповнення світлом відчуває все більшу радість, цілісність, безмежний спокій – різного роду позитивні емоції, які можна узагальнити словом “шлемут” - наповненість, досконалість.
Тобто в стадії хохма клі переповнене благодаттю світла, що його наповнює. Звичайно ж, коли ми говоримо про клі – судину, мається на увазі не матеріальна судина, а судина духовна, тобто величина бажання, яке задовільняється (наповнюється) світлом. Адже коли ми говоримо “порожнє серце”, “порожня душа” або “серце, переповнене радістю”, то ми не маємо на увазі наповниеність чим-небудь матеріальним, а саме духовний стан.
Оскільки бажання отримати насолоду – єдине бажання людини (всі його прагнення – лише похідні від цього первинного бажання), то керуючи цим бажанням, Творець і керує нами.
В сонячні і спекотні дні ізраїльского літа з вулиці доносяться всім нам знайомі заклики продавця кавунів, котрий закликає покупців до свого візка. Що примушує цю, як правило грубу і примітивну людину, так тяжко працювати під проміннями сонця? Яке йому діло до сім'ї, дітей? Творець дав йому бажання піклуватися про свою сім'ю, це і обумовлює його несвідому альтруїстичну поведінку – турботу про інших – за допомогою чого Творець примушує його виправляти світ.
Але в стані повного наповнення саме тому, що бажання клі (судини) задовільнено настільки, що воно не відчуває себе, а відчуває лише насолоду, яка його заповнює – клі ніби не існує, воно ніби цілком розчинене в морі світла, кожна його найменша частинка насолоджується, а тому бажає лише одного – залишатися в покої. Адже тільки нестача чого-небудь стимулює рух. Так само, як не видно стінок чистої прозорої склянки, в яку налите молоко, так не видно духовної судини (клі) в стадії хохма повністю наповненої, насиченої світлом.
Отримуючи абсолютну насолоду, ніби всмоктуючи світло, клі одночасно з отриманням насолоди дістає від світла і його властивість – давати насолоду, задовільняти – властивість, яка протилежна бажанню клі – отримувати, брати. Під добрим впливом світла клі починає відчувати свою егоїстичну природу як недолік. І хоча сам Творець створив клі саме таким, воно починає відчувати, усвідомлювати свою нікчемність відносно Творця і світла.
Отже, світло надає клі хохма, окрім насолоди ще і властиву йому якість давати, дарувати насолоду. Ця властивість протилежна природі клі і викликає в нього почуття сорому за свої егоїстичні бажання – настільки пекуче, що клі вирішує відмовитися від отримання світла. Давати комусь насолоду, як Творець, клі не здатне. Єдина альтернатива – не діставати насолоду. І клі відмовляється отримувати світло. А так як в духовному світі відсутнє насилля, то відповідно до бажання клі, ор хохма покидає його.
Від усвідомлення роботи, проробленої в боротьбі із своєю егоїстичною природою, клі отримує насолоду, яка, звичайно також іде від Творця. Якщо насолода від отримання світла називається “ор хохма”, то насолода від добровільної відмови отримувати світло – що призводить до зближення властивостей творіння і Творця – називається “ор хасадім”.
Ця стадія розвитку судини називається біна.
Біна надає перевагу “непрямій” насолоді від прагнення наблизитися до Творця перед “прямою” насолодою від отримання світла, і це говорить нам про те, що давати насолоду іншим – сильніше і більш повне почуття, ніж отримувати його самому. Клі в такому випадку необмежене: за день можна роздати тисячу обідів – отримати насолоду тисячу раз, з'ївши лише один.
Але не бажання отримати більш сильну насолоду штовхнуло біну відмовитися від світла, адже якщо в результаті відмови від світла виникне ще більша насолода, то відмова – не відмова, а лише засіб додаткового отримання. Мета біни протилежна – досягнути схожості, злиття зі світлом, тобто з Творцем.
Після уходу світла з біни, клі хоча й відчуває насолоду від вподоблення Творцю, зближення з Ним, але починає ніби “задихатися”. Справа в тому, що ор хохма – це світло життя, подібне до оживлюючої наше тіло вітальної сили, без якої життя, рухи, відчуття – неможливі; настає нібито духовна смерть. Тому такий стан примушує біну приймати ор хохма у мінімальній, необхідній для підтримання життя, кількості.
І оскільки кожне нове бажання виділяє з духовного об'єкта новий духовний об'єкт – адже саме відмінністю бажань відрізняються духовні об'єкти – то як тільки в біні з'явилося бажання прийняти життєво необхідну порцію ор хохма, ця частина біни виділилася в окремий духовний об'єкт, який складається з невеликої кількості, припустимо 10%, ор хохма і 90% ор хасадім. Співвідношення 10 и 90 приводиться лише для наочності і простоти, а істинні пропорції бажань і відповідних їм світел ми зрозуміємо із подальшого вивчення.
Отже, з біни народився новий об'єкт, який називається “зеір анпін”. Але відчуваючи в собі два даних йому від народження бажання, він починає відчувати, що бажання насолодитися ор хохма природніше, та й створений він таким чином, що кожна його “клітинка” бажає отримати насолоду саме від цього виду світла, а те, що біна надала перевагу іншому виду насолоди (близькості з Творцем), було “протиприродно”, і це біна вибрала такий шлях, а не він, зеір анпін. І тому з двох бажань, з якими він народився, зеір анпін вибирає одне – по власному бажанню діставати лише ор хохма.
А оскільки це бажання в ньому нове, то виділяється в новий об'єкт – малхут – царство (бажань), так як саме на цій ступені клі набуло свого власного бажання, яке йде з середини малхут насолодитися на 100% світлом, яке дає Творець.
Адже кетер – це бажання Творця дати насолоду, і тому виникла судина (клі), приймач насолоди – ор хохма. Але клі хохма позбавлене свободи вибору: її бажання отримати насолоду повністю продиктоване волею Творця.
Назалежне бажання можливе лише при наступних умовах:
1. насолода вже відчувалася раніше;
2. насолода щезла, залишивши спогад – решімо (від слова “рошем” - враження, запис).
Коли світло покинуло біну, воно залишило решімо – спогади про те, що воно дає клі все – життя, щастя, і тому біна в кінці кінців вимушена повернути хоча б частину світла, розуміючи, що взагалі без світла неможливо. І таким чином народився зеір анпін. А зеір анпін, вільно вибираючи з двох бажань, сам захотів насолодитися невеликою, обмеженою кількістю світла. І лише малхут – перше, самостійно діюче, свідоме творіння, в якому бажання вже придатне для задуму Творця: саме творіння хоче насолодитися, і саме тим і в тій кількості, що дає Творець.
Але мені заперечать: що означає, що саме творіння бажає? Таким воно створене! Адже ор (світло) породило клі (судину). Вірно. Звичайно, все йде від світла, від Творця, але ніхто цього не відчуває. В стадії малхут судина відчуває лише те, що вона бажає заповнитися насолодою, а не те, що його таким створили. Малхут сама прагне до світла, бажає його.
Таким чином, стадії творіння і розвитку клі наступні:
КЕТЕР. Бажання Творця створити і дати насолоду клі.
ХОХМА. Народжене світлом, але ще не усвідомлене, несамостійне бажання до насолоди, ніби зв'язані між собою ор і клі. Природньо, що в стадії хохма домінує ор, так як його бажання дати насолоду первинне, воно породило клі. Тому самостійні рухи, тобто самостійні бажання в клі хохма відсутні.
БІНА. Вбираючи увесь ор хохма, клі набуває і його бажання “давати”, надаючи перевагу бути подібним світлу, давати Творцю, як дає Творець, і тому народжується нова стадія – біна, яка отримує всю насолоду не від світла, а від почуття віддачі Творцю. Ця насолода називається “ор хасадім”. Біна – це перша самостійна реакція творіння.
ЗЕІР АНПІН (З"А). Відчуваючи, що не в змозі існувати тільки з ор хасадім (адже ор хохма дає їй життя), біна наважується на компроміс: отримувати лише необхідну їй для життя кількість ор хохма, а інше і надалі віддавати. І ця нова стадія називається “зеір анпін”.
МАЛХУТ. Відчуваючи, що ор хохма дає йому життя, З”А прагне заповнити ним себе повністю, як в стадії хохма. І тоді виникає наступна стадія – малхут – справжнє клі, творіння, яке самостійно прагне отримувати всю ту насолоду, яку Творець бажає дати. І тому лише малхут називається клі-створіння-творіння, а попередні стадії – лише етапи його розвитку. Така воля Творця – створити клі, яке б само бажало отримати насолоду від Його світла. Малхут в стані повного наповнення світлом називається “Олам Ейн Соф” - “Світ Нескінченності”.
Ми вже потроху звикаємо до каббалістичних визначень:
Величина бажання визначає об'єм клі, і чим більше бажання, тим більший об'єм клі. Між іншим, і людина, стверджуючи наприклад, що немає місця в шлунку, має на увазі відсутність бажання його наповнити. Адже іноді і при пустому шлунку немає почуття голоду.
Рух – це зміна бажань, що призводить до появи, народження нових келім (судин).
Час – це послідовність дій в духовному світі.
Коли ми говоримо “світ Нескінченності” (олам Ейн Соф), то маємо на увазі судину, повністю (безмежно, нескінченно) наповнену насолодою, де немає межі, тобто незадовільненого бажання. З цієї точки зору 200-грамова склянка, повністю, до верху наповнена водою, також знаходиться в стані “ейн соф”. Таким чином, під нескінченністю розуміють стан нескінченного, безмежного насичення, без межі, без границі, коли всі запроси задовільнені.
В такому стані і знаходиться клі малхут. І тому, з точки зору Творця, програма творіння на цьому завершена.

***

Наступний розділ