Клі тепер отримує, щоб дати насолоду Творцю. Обидва вони віддають, близькі за властивостями і тому зливаються в одне ціле.
І клі отримує:
1. насолоду від всього світла, що йде від Творця;
2. насолоду від злиття з Творцем (яка в багато разів більша від першого виду насолоди).
Такий стан називається в Каббалі “гмар тікун” - кінцеве виправлення. До цього стану зобов'язані прийти всі творіння до кінця 6000 року від створення світу (шляхом Тори або шляхом страждань).
Яким чином? Ми вже говорили, що джерело всього – Творець. Він створив бажання отримати насолоду – клі. Але це бажання протилежне за властивостями Творцю, і тому клі нескінченно віддалене від Нього.
Прийти до стану Гмар тікун можливо, якщо виконуються дві умови:
1. для себе, тобто для власної насолоди, клі не отримує нічого (хоча бажання велике);
2. заради того, щоб спричинити радість Творцю (оскільки його бажання – дати насолоду), клі отримує і насолоджується.
І чим більше насолоди зможе отримати клі, тим більшу радість зможе воно викликати у Творця. І в такому випадку клі отримує подвійну насолоду – від отримання світла і від того, що отримуючи світло, воно заподіює цим радість Творцю.
Але звідки клі, тобто 100% бажання отримати насолоду, здобуває сили діяти настільки неприродно? Відповідь проста: все йде від Творця – і бажання, і можливість чинити їм опір, і світло, яке наповнює ці бажання.
Ор створив клі, і він же дає клі бажання, в тому числі і бажання “давати”, яке властиве йому, тобто силу протидіяти природі клі – егоїзму. Тому, як і хохма, отримавши світло, виштовхнула його, так і малхут світу Ейн Соф, після того, як заповнилася світлом, отримала його властивість “давати”.
Попередньо до дії світла клі відчуває тільки егоїстичне бажання. Але як тільки світло починає передавати йому свої альтруїстичні властивості, клі одразу відчуває свій егоїзм. І почуття сорому а також бажання злитися із світлом, Творцем (наслідок впливу світла) призводять до рішення: для власного задоволення світло більше не приймати! І світло виходить із малхут, оскільки Творець бажає дати насолоду, а це можливе тільки добровільно.
Відмова приймати світло з альтруїстичних міркувань в Каббалі називається Цимцум – скорочення (бажання), а оскільки це перша подібна дія, то вона називається Цимцум Алеф (Ц”А).
Скоротивши бажання, клі виконало лише першу умову на шляху до Виправлення (гмар тікун), до Творця – знищення егоїзму. І ось тепер, коли клі спорожніло, воно може виконати і другу умову – отримувати світло лише заради Творця, отримувати поступово, не одразу, оскільки отримати “не заради себе” всі 100% насолоди (діяти супроти власної природи) клі за один раз не може. Це можливо тільки поступово і невеликими порціями.
Вивчення цього процесу – поступового отримання насолоди “не заради себе”, і законів, по яким цей процес відбувається – і складає предмет вивчення Каббали. Звичайно, якби клі у стані повного насичення (в олам Ейн Соф) не відчуло б, що воно протилежне Творцю, віддалене від нього, то увесь процес зупинився би в цьому стані: творіння повністю – на 100% - насичене і насолоджується.
Для чого ж Творець зробив так, щоб клі відчуло сором у самому розпалі насолоди? Щоб дати можливість клі прийти до абсолютної насолоди, не обмеженої навіть об'ємом самого клі (відповідь більш глибока відноситься до таїн Тори). Спорожніла малхут після вигнання світла називається олам аЦимцум.
Отже, починаючи від Цимцум Алеф і до кінця виправлення клі (до гмар тікун), ми – хочемо того чи ні, шляхом Тори або шляхом страждань, свідомо або несвідомо, постійно, щохвилини, від нашого народження до смерті, в цьому житті і після нього – займаємося і будемо займатися лише однією справою: перетворенням егоїзму (первинного бажання отримувати насолоду для себе) в альтруїзм – бажання давати насолоду іншим і насолоджуватися заради Творця.
Далі ми розглянемо, яким чином йде цей процес від Ц”А до наших днів. І мені хочеться вірити, що наслідком вивчення викладених тут матеріалів буде безболісне і швидке виправлення наших келім.