< 20 >

На кожному ступені, від початку нашого шляху і до його кінця, існують створені Творцем дві протилежні сили: чиста і нечиста. Нечиста сила навмисне викликає в нас недовіру і відштовхує нас від Творця. Та якщо попри це ми напружуємося в проханні до Творця допомогти нам, тобто всупереч цій силі зміцнюємо зв'язок із Творцем, то отримуємо замість неї чисту силу і піднімаємося на більш високий ступінь. А нечиста сила припиняє на нас діяти, бо вже виконала свою роль.

Прагнення нечистої сили світу Асія (1 ступінь) - трактувати все, що відбувається, відсутністю Творця.

Прагнення нечистої сили світу Єцира (2 ступінь) - намагання переконати людину, що світ керується не винагородою і покаранням, а довільно.

Прагнення нечистої сили світу Брія (3 ступінь) - нейтралізувати в людині усвідомлення любові Творця до неї, яке викликає любов до Творця.

Прагнення нечистої сили світу Ацилут (4 ступінь) - довести людині, що не з усіма творіннями, чи не завжди, Творець чинить із почуттям безмежної любові, аби не допустити появи в людині відчуття абсолютної любові до Творця.

Таким чином видно, що для сходження на кожний духовний ступінь, для кожного піднесення, розкриття Творця і насолоди від зближення з Ним попередньо треба перемогти відповідну за силою і характером зворотну силу у вигляді мислі чи бажання, і тільки тоді можна зійти ще на один ступінь, зробити ще один крок по нашій дорозі вперед.

Із сказаного ясно, що всій гамі духовних сил і почуттів чотирьох світів - Асія - Єцира - Брія - Ацилут відповідає гама протилежних і паралельних сил і почуттів - 4 нечисті світи Асія - Єцира - Брія - Ацилут. Причому просування вперед відбувається тільки поперемінно: якщо людина зусиллям волі перемагає нечисту силу, всі завади, що надсилаються їй Творцем, прохаючи Творця розкритися, щоб таким чином знайти сили встояти проти нечистих сил, думок і бажань, то, відповідно, осягає чистий ступінь.

Від народження кожен із нас перебуває у стані абсолютного невідчуття Творця. Аби почати просуватися описаним нами шляхом, необхідно:

1. Пережити нинішній свій стан як нестерпний.
2. Хоча б неявно відчути, що Творець існує.
3. Відчути, що тільки від Творця ми залежимо.
4. Усвідомити, що тільки Він може нам допомогти.

Єдине, що визначає людину - це її бажання. Їх набір є суттю людини. Розум наш існує тільки для того, щоб допомогти нам досягти того, чого ми хочемо, оскільки розум є не більш як поміжним інструментом.

Людина проходить свій шлях поетапно, крок за кроком просуваючись уперед, перебуваючи поперемінно під впливом нечистої (лівої) - егоїстичної сили і чистої (правої) альтруїстичної. Подолавши за допомогою Творця ліву силу, людина набуває властивостей правої.

Шлях цей, як дві рейки - ліва і права, дві сили - відштовхування і тяжіння до Творця, два бажання - егоїзм і альтруїзм. Чим далі від початкової точки нашого шляху, тим ці дві протилежності сильніші.

Просування вперед є функція уподібнення Творцю - подоби у бажаннях і в любові. Адже любов Творця - це єдине Його почуття до нас, із котрого витікає все інше: робити нам тільки добро, привести нас до ідеального стану - а це може бути тільки стан, подібний до стану Творця, - безсмертя з нічим не обмеженою насолодою від почуття безмежної любові до Творця, який випромінює це почуття.

Оскільки досягнення цього стану є метою творіння, то всі сторонні бажання називаються начистими.

Мета, яку поставив перед Собою Творець, - привести нас до стану подоби із Ним - ця мета обов'язкова для кожного із нас і для всього людства, хочемо ми того чи не хочемо.

Хотіти ми цього не можемо, оскільки, перебуваючи в нашому світі, не бачимо тих великих насолод і порятунку від усіх страждань, що приносить нам злиття з Творцем.

Страждання надсилаються нам Творцем, оскільки тільки таким шляхом можна підштовхнути нас уперед, примусити нас захотіти змінити наші погляди, оточення, звички і вчинки, бо інстинктивно людина хоче звільнитися від страждань.

Не може бути насолоди без попереднього щодо неї страждання., не може бути відповіді без питання, ситості без попереднього почуття голоду, тобто для отримання будь-якого відчуття необхідно зазнати прямо протилежне йому відчуття.

Тому, щоб звідати потяг і любов до Творця, необхідно зазнати і прямо протилежні почуття, такі як ненависть, віддаленість у поглядах, звичках, бажаннях.

Не може виникнути ніякого почуття в порожнечі - обов'язково мусить бути бажання відчути це почуття. Як, наприклад, потрібно навчити людину розуміти, а тому і любити музику. Не може нетямущий зрозуміти радість ученого, який після довгих зусиль відкрив щось нове, до чого так прагнув.

Бажання будь-чого називається в Каббалі судиною (клі), оскільки саме це відчуття відсутності і є умовою насолоди при наповненні, і від його величини залежить величина майбутньої насолоди.

Навіть у нашому світі ми бачимо, що не від величини шлунку. а від бажання, відчуття голоду залежить величина насолоди від їжі, тобто саме ступінь страждання від відсутності бажаного визначає величину судини і таким чином - величину майбутньої насолоди.

Насолода, що заповнює бажання саме нею тішитися, називається світлом, тому що дає судині саме таке почуття повноти і вдоволення.

Необхідне попереднє бажання - до почуття страждання від відсутності бажаного, аби бути дійсно готовим до прийняття наповнення, котрого так чекав.

В творінні завдання нечистих сил (бажань), що називаються кліпот, саме і полягає в тому, щоб створити в людині безкінечне за величиною бажання.

Якби не бажання кліпот, людина ніколи б не захотіла більшого, ніж потрібно тілу, і залишилася б на дитячому рівні розвитку. Саме кліпот підштовхують людину до пошуку нових насолод, оскільки постійно створюють в ній все нові бажання, що потребують вдоволення, примушують людину розвиватися.

Досягнення властивостей світу Ацилут називається воскресінням мертвих, оскільки цим людина переводить на чистий бік всі свої колишні нечисті, тобто мертві бажання. До світу Ацилут, проходячи немовби по двох рейках шляху, людина тільки міняє свої бажання на протилежні, але не виправляє на чисті.

Тепер жеж, увійшовши до світу Ацилут, вона може свої колишні бажання знову взяти і виправити і таким чином піднятися ще вище. Цей процес називається воскресінням мертвих (бажань). Звичайно ж, мова не може йти про наше матеріальне тіло - воно, як тіла всіх інших створінь, що населяють цей світ, розкладається після виходу душі із нього, нічого без душі собою не становлячи.

Якщо в результаті роботи над собою людина досягає такого стану, що зайві думки не панують над нею і не відволікають її від зв'язку з Творцем, хоча вона відчуває, що вони ще існують в ній, такий внутрішній стан називається суботою.

Та якщо вона відволікла свої думки і прагнення від Творця, сама чи слухаючи сторонні мислі, впустивши їх в себе, це називається порушенням суботи. І людина вже не вважає ці мислі, отримані нею ззовні, сторонніми, а вважає їх своїми і впевнена, що саме ці мислі і є правильними, а не ті, що раніше закликали її, не задумуючись, йти за Творцем.

Якщо великий фахівець у якомусь ремеслі потрапляє в середовище кепських робітників, які переконують його, що вигідніше працювати посередньо, а не вкладати в свою роботу всю свою душу, то, як правило, такий фахівець поступово втрачає своє мистецтво.

Та якщо він перебуває серед поганих робітників іншого фаху, то це йому не шкодить, оскільки немає між ними по роботі ніякого зв'язку. Тому той, хто справді бажає зазнати успіху в своєму ремеслі, повинен прагнути потрапити в середовище фахівців, які ставляться до своєї праці як до мистецтва.

Крім того, яскрава відмінність фахівця від простого ремісника в тому, що спеціаліст отримує насолоду від самої праці і від її результату більше, ніж від плати за виконану роботу.

Тому ті, хто бажає духовно піднестися, зобов'язані строго перевіряти, в якому середовищі, серед яких людей вони перебувають. Якщо це невіруючі, то ви - як фахівці у різних галузях: ваша мета - духовно зрости, а їхня мета - зазнати насолоди від цього світу.

І тому нема чого дуже побоюватись їхньої думки. Навіть якщо ви на мить погодитесь з їхньою точкою зору, іще через мить ви зрозумієте, що цю думку ви отримали від них, і знову повернетесь до своєї мети в житті.

Якщо ці люди віруючі, але такі, що не особливо турбуються про правильну мету виконання заповідей і вже зарані передбачають винагороду в майбутньому світі і тому виконують заповіді, необхідно стерегтися їх. І чим вони ближче до ваших цілей і мислей, тим далі слід триматися від них.

А від тих, хто називає себе "каббалістами", слід тікати стрімголов, оскільки можуть, непомітно для вас, зіпсувати ваше мистецтво в новому для вас ремеслі...

Каббала розглядає світобудову складеною всього із двох аспектів: Творця і створеного Ним бажання тішитися Його близькістю. Це бажання (як будь-яке з наших бажань, але таке, що існує без тілесної оболонки) зазнати насолоди від близькості Творця як джерела безмежної абсолютної насолоди називається душею.

Причина і мета творіння - бажання Творця завдавати насолоди душам. Прагнення душі полягає в насолоді Творцем. Бажання Творця і бажання душі здійснюються при їх наближенні, злитті.

Злиття, зближення здійснюються шляхом збігу властивостей, бажань. Як, між іншим, і в нашому світі близькою ми називаємо людину, котру такою відчуваємо, а не ту, котра перебуває на близькій від нас відстані. І як у нашому світі, чим з більшого початкового віддалення відбувається поєднання, чим із більшими труднощами досягається жадане, тим більша отримувана від поєднання з жаданим насолода.

Тому Творець поміщає душу у вкрай віддалений від Нього стан:

1. абсолютно скриває Себе як джерело насолоди;
2. поміщає душу в тіло, в бажання насолоджуватися всім, що її оточує.

1. сокриття Творця і
2. завади бажань тіла,

Методика, або інструкція возз'єднання з Творцем називається Каббалою, від дієслова "лекабель" (отримувати) - отримувати насолоду від Творця.

Каббала за допомогою слів і понять нашого світу розповідає нам про діяння духовного світу.

Якщо людина спроможна виділити одне зі всіх своїх бажань, зростити його і жити тільки цим бажанням - з'єднатися з Творцем, то вона наче переходить в інше життя, у сферу духовних інтересів.

Творіння світу включає в себе його створення і керування, щоб світ міг існувати і просуватися за заздалегідь визначеним планом до тієї мети, для котрої створений.

Для здійснення керування згори і свободи вибору у вчинках людини створені дві системи керування, так, що будь-якій позитивній силі відповідає рівна їй негативна сила: створені 4 позитивних світи АБЄ"А, і також створені протилежні їм 4 негативних світи АБЄ"А, причому в нашому світі - світі Асія - не помітна різниця між позитивною і негативною силами, між людиною, яка духовно піднімається до Творця, і тією, яка не розвивається духовно.

І сама людина не може правдиво судити, чи просувається вона вперед, чи стоїть на місці, і не може визначити - позитивна чи негативна сила бажання діє на неї в даний момент. Тому натхнення і почуття впевненості в істинності шляху оманливі і, як правило, не є доказом правильності вибору вчинків і того, що обраний шлях вірний.

Та якщо людина перебуває на початку свого духовного шляху, то як може вона просуватися в бажаному для мети творіння і свого існування напрямку?

Яким чином без явного чіткого відчуття і уявлення, що є добро і зло для її кінцевої мети, для її істинного вічного благополуччя, а не для позірного тимчасового вдоволення, вона зможе знайти свій вірний шлях у цьому світі?

Все людство дружно помиляється і обманюється, обираючи собі теорії смислу існування і шляхи до цих надуманих цілей. І навіть у того, хто перебуває у початковій точці вірного шляху, немає ніякого видимого орієнтиру, і кожну свою думку і бажання він не спроможний оцінити як вірні.

Чи міг Творець сотворити нас й зоставити без будь-якої допомоги в абсолютно безвихідному, безпорадному становищі?

Адже навіть наш здоровий глузд підказує, що нерозумно було б створювати будь-що з чіткою метою, а потім залишати весь процес у владі сліпих і слабких створінь. І звичайно, не міг так учинити Творець, а надав, очевидно, нам можливість за будь-яких обставин знаходити вірний шлях.

І справді, є одна дуже важлива перевірка правильності обраного шляху - і в цьому допомога Творця! Ті, хто йдуть шляхом нечистої, егоїстичної АБЄ"А, не досягають духовної мети, і виснажуються їхні сили, доки остаточно не впираються в стіну безвихіддя, оскільки не стають гідними допомоги Творця у вигляді розкриття перед ними всієї картини свівтобудови, і навпаки, ті, хто йдуть шляхом чистих світів АБЄ"А, винагороджуються баченням і відчуттям всієї світобудови як благословенням з боку Творця і досягають вищої духовної мети.

І це єдина перевірка в нашому світі (тобто в нашому становищі) того, яким шляхом іти, які вчинки і думки обирати як потрібні для досягнення мети із усіх думок і бажань, що постачаються нам як із чистого світу Асія, так і з нечистого світу Асія.

Отже, різниця між тим, хто йде правильним шляхом, і заблудлим у тому, що перший неодмінно повинен бути винагороджений благословенням Творця згори тим, що Творець розкриється і наблизиться до нього.

Тому якщо людина бачить, шо не розкриваються їй таємниці Каббали, значить, її шлях неправильний, хоча вона сповнена натхнення, сил і уявлення, що вже досягла духовних сфер. Це звичайна доля любительського заняття Каббалою або "таємними" філософіями.

Увесь наш шлях духовного сходження по ступенях світів АБЄ"А являє собою почерговий вплив на нас кожного разу тієї сили, на ступені котрої ми перебуваємо.

Тільки одна сила здатна врятувати людину, тобто вивести її з-під влади егоїстичних бажань, і це сила благословення Творця. Відповідної їй протилежної сили в нечистій АБЄ"А немає, тому що благословення походить від єдиного Творця, і тому не може бути нічого протилежного Йому в нечистих світах АБЄ"А.

І тому тільки за допомогою сили благословення Творця існує світ, і тільки з її допомогою можна дійсно розрізняти добро і зло, точніше, що для людини благо і що їй на шкоду, відрізняти чисті сили від нечистих й долати нечисті на всьому шляху людини до досягнення мети творіння, точно визначаючи, чи обманює себе людина, чи дійсно входить у духовні світи.

Далі