... Серед усіх книг і записів, котрими користувався мій
Рав Адмор Барух Шалом Алеві Ашлаг (РАБА"Ш), був один
зошит, якого він завжди тримав при собі. В цьому зошиті
ним були зібрані бесіди його батька, найвизначнішого каббаліста
20 сторіччя Раббі Йегуди Лева Алеві Ашлага, рава Єрусалима,
автора 21-томного коментаря на книгу "Зоар", 6-томного
коментаря на книги великого АР"І та багатьох інших
книг з Каббали.
Відчувши нездужання, пізнім вечором, будучи вже у постелі,
він підкликав мене і передав мені цього зошита зі словами:
"Візьми і займайся по ньому". Назавтра рано вранці
мій Учитель помер у мене на руках, залишивши мене і багатьох
учнів без поводиря в цьому світі.
Він казав: "Я мрію навчити тебе звертатися не до
мене, а до Творця - до єдиної сили, єдиного джерела всього
існуючого, до того, хто справді може тобі допомогти і чекає
від тебе прохання про це. Допомогти у пошуку шляху визволення
із клітки цього світу, допомогти в духовному піднесенні
над нашим світом, у пошуках самого себе, свого призначення
- тільки Творець, котрий сам посилає тобі всі ці прагнення,
аби ти звернувся до Нього, може дати відповідь і допомогти".
У цій книзі я спробував передати деякі із записів того
зошита, як вони прозвучали мені. Неможливо передати те,
що написано, а лише те, що прочитано, адже кожний, згідно
із властивостями своєї душі, зрозуміє по-своєму такі записи,
оскільки вони відображають почуття кожної душі від взаємодії
з Вищим світлом.
Із питань учнів у багатьох країнах світу, із питань, які
задавалися на заняттях, лекціях, у радіобесідах, в листах
з усього світу, виявилася необхідність у цій книжці.
Складність викладу і вивчання Каббали полягає в тому,
що духовний світ не має подоби в нашому світі, і навіть
якщо об'єкт вивчання стає зрозумілим, то тимчасово, оскільки
сприймається у духовній частині нашої свідомості, котра
постійно поновлюється згори. І тому матеріал, раніше засвоєний,
знову постає перед людиною як абсолютно незрозумілий.
Залежно від настрою і духовного стану текст може здаватися
читачеві то сповненим глибокого змісту, то зовсім беззмістовним.
Не слід впадати у відчай, що знову незрозуміло те, що
іще вчора було так ясно. Не слід впадати у відчай, що текст
взагалі незрозумілий, здається дивним, нелогічним і т. д.
Каббалу вчать не для того, щоб теоретично знати, а для того,
щоб почати бачити і відчувати, а особисте споглядання і
осягнення духовних сил, світла, ступенів дадуть абсолютне
знання!
Допоки людина сама не отримає вищого світла, відчуття
духовних об'єктів, вона не зрозуміє, як влаштована і діє
світобудова, бо аналогів тому, що вивчається, в нашому світі
немає.
Перші кроки на шляху саме до відчуття духовних сил допоможе
здійснити ця книга. А потім, звичайно, без безпосередньої
допомоги Учителя не обійтись.
Книга не розділена на глави, тому що мовить тільки про
одне - про пошуки шляху до Творця. Назви фрагментів чи номери
їм може дати сам читач.
Рекомендується не читати у звичному розумінні слова, а,
проглянувши який-небудь абзац, обдумувати його, створюючи
до нього всілякі приклади із життя і включаючи свої власні
переживання, наполегливо і не раз продумувати речення, намагаючись
увійти у відчуття автора, повільно читати, відчуваючи смак
мовленого, повертатися до початку фрази.
Це допоможе увійти в оповідь своїми почуттями або пережити
відсутність відчуттів, що також є необхідним попереднім
етапом духовного розвитку.
Книга написана зовсім не для побіжного читання, а для
глибокого відчуття власної реакції. Тому, хоча каже тільки
про одне - ставлення до Творця, каже про це в різних формах,
аби кожний міг знайти потрібну йому фразу, слово, з котрого
зможе почати йти вглиб тексту.
Хоча в книзі описані бажання і дії егоїзму в третій особі,
але доки людина неспроможна відокремити чуттєво свою свідомість
від бажань, вона сприймає спонукання та бажання егоїзму
як "свої".
Читання повинно бути багаторазовим, у будь-яких станах
і різних настроях, щоб краще пізнати себе і свої реакції
та погляди на один і той же текст. Незгода з прочитуваним
так само позитивна, як і згода, головне - переживати текст,
а почуття незгоди означає попередній ступінь пізнання.
Саме у результаті повільного переживання описуваних станів
розвиваються необхідні для відчування духовних сил почуття,
в які потім зможе увійти Вище світло, котре поки що є навколо
нас, невідчутне нами, оточує наші душі.
Книга написана не для знання, не для запам'ятовування.
Читач ні в якому випадку не повинен перевіряти себе, що
ж залишилося у нього в пам'яті від прочитаного. Добре, якщо
все забувається і повторно прочитуваний текст здається абсолютно
незнайомим.
Це свідчить про те, що людина цілком заповнила попередні
почуття, і вони відійшли, звільнивши місце роботі, заповненню
новим, незвіданим почуттям. Процес розвитку нових органів
чуттів постійно поновлюється і акумулюється в духовній,
невідчутній сфері душі.
Тому головне - як відчуває себе читач у прочитуваному,
під час читання, а не після нього: почуття
звідані, і вони проявляються всередині серця і мозку за
потребою для подальшого розвитку даної душі.
Не поспішайте закінчити книгу, вибирайте ті місця, де книга
каже про вас - тоді лише вона зможе вам допомогти і стати
першим провідником у пошуках свого особистого духовного
сходження.
Мета книги - допомогти читачеві зацікавити самого себе
причиною свого народження, можливістю реального виходу в
духовні світи, можливістю пізнання мети творіння, явного
відчуття Творця, вічності, безсмертя.
|
International Site
