12. БАЖАННЯ ОТРИМАТИ НАСОЛОДУ, ЯКЕ МІСТИТЬСЯ В ЗАМИСЛІ ТВОРІННЯ, ОТРИМУЄ НАСОЛОДУ ІЗ САМОГО ТВОРЦЯ, УТВОРЮЮЧИ СТАН НЕСКІНЧЕННОСТІ.

До тих пір, доки ми не відчуваємо духовного світу, в нас відсутні істинні відчуття того, що відбувається, ми уявляємо собі духовне у вигляді різноманітних картин в об'ємі, часові, рухові. Це природно, бо інакше нам його не уявити.

Внаслідок цього є в Каббалі чимало разних методів, картинок, ілюстрацій, креслень, які описують те, що відбувається в духовних світах. Як же світло виходить із Творця? Ми знаємо, що Творець і світло - це стосовно нас одне і те ж, тому що Його самого (Ацмуто) ми не осягаємо, а осягаємо Його "із Його діянь", які відчуваємо на собі. Чому ж ми говоримо: "Із Творця виходить світло"? Нічого із Творця не виходить.

Те, що відбувається, можна уявити в кількох варіантах: Творець, однорідне просте світло, розступилося і звільнило в собі порожній, не заповнений ним простір, що називається місцем. Яким способом Він створив цей простір - тим, що надав йому протилежну Собі властивість егоїзму. Тому світло пішло з цього об'єму, він (цей простір) став порожнім, темним.

Це місце і є одне-єдине творіння. Місцем воно називається тому, що воно місце знаходження або відсутності світла. Але це не "місце" у звичному для нас розумінні, а бажання, бажання зазнати самонасолоди. У міру збігу властивостей цього місця з Творцем воно заповнюється світлом, насолодою.

Так ось, бажання зазнати насолоди світлом, в міру свого бажання, приваблює до себе світло, що йде від Творця, і наповнюється ним. І це перше в творінні наповнення бажання світлом - абсолютно повне і безкінечне, а тому і називається світом Безкінечності. Бажання зазнати насолоди, що створене Творцем і знаходиться в Творці, в міру свого бажання, відчуття власного "Я", свого існування, відчуває себе існуючим поза Творцем.

А тому й здатне відчути насолоду отриманим від Творця, насолоду від віддачі, віддачі Творцю, та інші відчуття саме в міру відчуття себе самостійно і вільно існуючим. Тому ми в нашому світі повинні пройти великий шлях внутрішнього розвитку - саме ддля того, аби зуміти відчути всі ті насолоди, котрі Творець замислив дати нам. І цей шдях нашого розвитку включає в себе, в першу чергу, розвиток нашого егоїзму.

Саме розвиток, а не його пригнічення. Розвиток і усвідомлення його як зла для нашого істинного досконалого стану. Але, крім того, хто отримує, і дающого, людини і Творця, немає в світобудові більше нічого. Людина знаходиться в Творці і за мірою свого виправлення відчуває це і те, як світло Творця наповнює її.

Сходження світла від Творця має місце, якщо є щось, що приймає це світло, відчуває цю насолоду, що говорить про те, що отримує від Творця, але це все існує всередині, в самому Творці. У духовному немає такого поняття як простір: тут Творець, там творіння, і світло проходить крізь цей простір від одного до іншого. За наявності в творінні бажання отримати насолоду - ця насолода переходить від Творця до нього, воно відчуває, що наповнюється цією насолодою. Творець оточує його всього світлом - "ор макіф", частину із цього отчуючого світла воно отримує всередину - "ор пнімі".

Краще уявити це собі у такому вигляді. І тепер ми зрозуміємо, як же це безкінечне світло виходить із Творця: коли з'являється новий вид "бажання зазнати насолоди", воно відчуває, що наповнюється насолодою, яка йде від Творця. Цього бажання не існує в самому Творці, воно виникає із нічого, Його бажанням. У самому Творці не існує бажання зазнати насолоди, не існує насолоди, тому що насолода-почуття притаманне бажанню зазнати насолоди. Про Творця ми не можемо сказати нічого.

Все, що ми знаємо про Нього, про Його властивості та бажання, все, що називається нами Торою і Заповідями, ми черпаємо зі світла, що виходить із Нього і наповнює виправлені бажання людини. Ми визначаємо Творця як безмежне джерело насолоди. Скільки ми отримуємо від Нього, залежить від нашого бажання. Наше бажання зазнати насолоди притягує до себе, "відсмоктує" від Творця, "переливає" із Нього в себе стільки, скільки бажає.

13. ДО СВОГО СКОРОЧЕННЯ БАЖАННЯ ОТРИМАТИ НЕ ВІДРІЗНЯЛОСЯ ВІД ТВОРЦЯ.

Саме бажання зазнати насолоди створене Творцем. І поки воно не відчуло себе, своїх егоїстичних бажань, не усвідомило своєї природи, воно нічим не відрізнялося від Творця. Це схоже на дитину в лоні матері, котра хоча й має самостійне існування, цілком перебуває під владою бажань матері і не має своїх самостійних рухів, не усвідомлює себе.

Тому сказано, що спочатку творіння перебуває у стані цілковитої єдності з Творцем - адже якщо саме Творіння не відчуває своїх власних егоїстичних бажань, то воно ніби й не існує, адже все вимірюється тільки відносно відчуттів творіння, а не Творця.

Тому сказано, що Він і Його ім'я єдині, де Він - це Творець, а ім'я Його - це творіння. Творіння називається "ім'я Його" тому що за своїм відчуттям Творця воно дає Йому імена - залежно від того, як відчуває Його.

А оскільки у стані повного злиття з Творцем, подібно до зародку в материнському організмі, творіння зовсім невідмінне від Творця, то це і виражають каббалісти, кажучи, що в світі Безкінечності Він й ім'я Його єдині. Причому в цьому стані, коли все творіння знаходиться в світі Безкінечності, всі ми знаходимося в повному злитті з Творцем.

У духовному світі немає часу. Всі стани існують "одночасно", а той, хто відчуває, переходить начеб із одного "кадра" в інший. Всі стани одночасно існують, а людина в своїх відчуттях переходить з одного духовного ступеня на інший, чи, можна сказати, із однієї кімнати в іншу.

Тому все сприймається й описується тільки стосовно того, хто відчуває. У стані безкінечності немає ніякої відмінності між світлом у судині і самою судиною, тому що якби була така відмінність, то цей стан не міг би називатися світом Безкінечності, абсолютного насичення насолодою.

14. СКОРОЧЕННЯ ОЗНАЧАЄ, ЩО МАЛХУТ СВІТУ БЕЗКІНЕЧНОСТІ ЗМЕНШИЛА СВОЄ БАЖАННЯ - І ЗНИКЛО СВІТЛО, ТОМУ ЩО НЕМАЄ СВІТЛА БЕЗ СУДИНИ

Це схоже на уже знайомий приклад із радіоприймачем: навколо нас знаходяться радіохвилі, вони пронизують все, але тільки якщо з'явиться клі, у котрого є можливість сприйняти певну радіохвилю, оскільки є схожість із цією хвилею, вона буде прийнята даним клі.

Це влаштовано Творцем зумисне, бо силоміць завдати насолоди не можна. Насолода має бути отримана тільки в міру бажання, що з'явилося ізсередини самого клі. Насильний вплив нікому не завдасть насолоди. Все, що проти бажання, сприймається як страждання! Тому єдиний спосіб наблизити людину до духовного - це кружними шляхами викликати в неї бажання, а потім, згідно з цим бажанням дати їй бажане. Бажання завжди первинне, а світло - вторинне. І це саме так, бо хоча первинне світло, воно створює все і керує всім, та коли ми говоримо про сприйняття творінням Творця, то бажання і дії людини первинні, і вони визначають усе. Му мусимо докладати різноманітних зусиль (молитва, навчання, читання книг, вибір оточення, Учителя), аби придбати, а вірніше, удостоїтись істинного бажання.

Без бажання нічого неможливо зробити. Як сказав великий Арі, якщо людина народилася без точки в серці, яка вабить її до духовного, ніщо не допоможе їй. Але якщо вона існує в серці людини, то розвинути її людина спроможна. І це називається "придбати бажання". Звідки отримати бажання? Як сказано в Торі: "Ле-фі софрім ве ле-фі сфарім" - від авторів і від книг.

Проблема тільки в тому, щоб знайти саме істинні книги й істинного Учителя. Після того як створилося Творцем єдине творіння, що називається "малхут світу Безкінечності", воно вирішило саме змінити себе таким чином, щоб стати подібним до Творця. Але для цього малхут мусила спуститися від Творця до рівня нашого світу і розділитися на окремі частини. Тільки після цього у неї з'являється можливість виправити кожну частину егоїстичної природи на подібну до Творця, альтруїстичну.

Для того, щоб відокремитись від Творця, малхут повинна вилучити із себе Його світло. Таке бажання не одержувати світла є скороченням бажання отримати, чи називається просто "скороченням". Тому що, кажучи про творіння, ми маємо на увазі тільки його бажання. А оскільки немає насилля в духовному, то відповідно з бажанням, світло негайно залишило судину

Далі