2. ВІДМІННОСТІ У ВПЛИВІ ЗГОРИ: ДО ЙОГО ОСЯГНЕННЯ ТИМ, ХТО ОТРИМУЄ, І ПІСЛЯ ЙОГО ОТРИМАННЯ У ВІДЧУТТЯ НИЖЧОГО.

Чим відрізняється манна небесна від хліба? - особливою своєю властивістю: в ній кожний відчував те, що бажав відчути. Це і є єдина духовна властивість - вона не має абсолютно ніяких властивостей, а розкривається такою, якою її може сприйняти той, хто отримує.

У вбраннях нашого світу самі вони фіксують смак, котрий створюють із тієї, що міститься всередині них, духовної свічі, котра не має смаку, але здатна проявитися в якій завгодно властивості, залежно від обмеженості властивостей того, хто отримує, осягає її. І саме за цю властивість називається ман хлібом з неба. Тому що той, хто отримує, куштує - відчуває в ній те, що він хоче.

Уже не раз наводився приклад з електрострумом, за допомогою котрого можна нагріти, остудити, підключити кондиціонер, холодильник, плиту та інші протилежні за дією споживачі і одержати різні, протилежні відчуття, але всі вони походять із одного джерела, і в самому джерелі немає цих протилежних властивостей, воно одне, і немає у нього ніякої визначеної функції.

А всі Його дії, прояви задає йому той, хто приймає, отримує. Не людина створює смак, але вона відкриває його для себе в ман. Ми кажемо про Творця: Милосердний, Сильний, Ти - Отець, Добрий або Злий.

Як ми відчуваємо на собі Його керівництво, так ми і називаємо Творця. Вірніше, як ми відчуваємо себе в тому світі, котрий створив Творець, ми, не промовляючи своїми вустами, а самим відчуттям у серці називаємо Творця, хочемо цього чи не хочемо. Бо тільки Він є причиною і силою, що створює все навколо. Наші назви Творця щохвилини змінюються - залежно від того, як ми відчуваємо себе.

Кажучи про імена Творця, ми маємо на увазі не те, як Його називають, а як людина відчуває себе. Саме внутрішнє відчуття людини і є ім'я, котрим вона називає Джерело того, що з нею відбувається.

Це стосується всіх створінь, будь-якої неживої, рослинної чи тваринної природи, а також людини, котра не усвідомлює, що є Джерело того, що відбувається з нею. Але наша мета - відчути це Джерело і назвати Його істинним Ім'ям: Добрий і Хто робить добро.

Але з обох боків йде стиковка цієї проблеми: до того часу, поки людина не зможе назвати Творця Його істинним іменем, Творець скривається від неї, тому що не личить Творцеві розкритися людині нібито здійснюючим зло. І, з другого боку, не може людина відчути Творця, доки не досягне з Ним збігу властивостей, тобто сама не стане за властивостями такою, як Творець, і виправдає цим властивості Творця, тому що всі свої властивості виправдовує людина.

Тому Творець бачиться людині таким, що має різні властивості. Але це сама людина виділяє в єдиному Творці різні якості і відповідно до своїх властивостей поділяє їх на хороші і погані. А тому начеб існують у Творці водночас протилежні властивості.

Погане і хороше звичайно називається в Торі "солодке" і "гірке". Та чи існують у Творці всі ці смаки, а людина тільки виділяє їх з усіх, що є в Творці? В Творці цього немає, але Його світло впливає на людину таким чином, що виникає в ній той чи інший смак, залежно від спільних властивостей людини і Творця. Просте світло Творця містить все і нічого. Містить все, що тільки може відчути людина, і нічого конкретно, тому що без того, хто отримує, нічого цього немає. Тільки той, хто отримує, може в собі виділити і відчути той чи інший вплив Творця.

Тому ми кажемо, що немає нічого, крім простого світла, котре все заповнює. А все, що розкривається нам, розкривається тілько відносно нас, тільки в нас і тільки індивідуально в кожному із нас. Але для тих, хто перебуває на одному духовному ступені, Творець проявляється однаково.

Як, наприклад, нам, хто перебуває на ступені, котрий називається цей, Наш світ, Творець проявляється однаково: всі ми відчуваємо одну і ту ж картину навколо себе. А ті, хто підноситься в духовний світ, відчувають одночасно із нашим світом іще одну картину в собі, іще один світ. І всі на одному духовному ступені відчувають одне і те ж. Тому каббалісти й можуть обмінюватись інформацією, писати книги. Інакше ми б нічого не змогли сказати один одному.

І кожний з тих, хто підіймається на ступінь, що називається "Авраам", стає Авраамом, бо досягнув його властивостей і тому одержує його ім'я: адже в духовному ніщо не розділяє об'єкти, крім їхніх властивостей. А якщо властивості злилися, то зливаються й об'єкти. Так само і в самій Торі: кожний може бачити в ній те, що побажає.

Але є Тора, котра називається усноюТорою, вона розкривається тільки особисто тому, хто її осягає, з допомогою екрана, котрий стоїть на рівні рота в духовному тілі людини. Тоді Тора із простого світла стає для людини такою, що має різні смаки. І світло Тори називається тоді таамім (смаки) - світло, що поширюється від рота до табур духовного парцуфа.

І тоді людина починає відчувати різні смаки у відчутті Творця, але все це, як і в нашому світі, виділяє вона. Сам же Творець - це просте (не складене) духовне світло. Таким чином все зводиться до сокриття чи розкриття Творця, оскільки Він - джерело світла, що несе в собі все. А в Ньому всі можливі властивості і види об'єднуються у виді простого світла.

Тому завжди ми можемо розрізняти: 1 - просте світло - до того як воно увійшло у відчуття отримувача, і воно ще просте тому, що не має ніяких властивостей і якостей, але включає в себе все; 2 - те ж саме світло, після того як воно прийшло у відчуття отримувача, внаслідок чого набуває якоїсь певної однієї якості відповідно до властивостей отримувача.

Далі