5. ЯК УЯВИТИ ВІДМІННІСТЬ ВЛАСТИВОСТЕЙ ТВОРІННЯ ВІД СТАНУ У СВІТІ НЕСКІНЧЕННОСТІ.

Нам відомий тільки один закон у духовному світі - ЗАКОН АБСОЛЮТНОГО АЛЬТРУЇЗМУ. І тільки один закон у нашому світі - ЗАКОН АБСОЛЮТНОГО ЕГОЇЗМУ. Оскільки немає нічого в творінні, крім Творця і творіння-людини, то всі вимірювання наших станів ми можемо виконувати тільки відносно єдиного еталона - Творця. Оскільки людина постійно міняє свої стани. Тому в нашому початковому стані ми перебуваємо на абсолютно протилежному кінці духовної шкали, полярно віддалені від Творця своїми егоїстичними бажаннями отримувати насолоду тільки ради себе.

Тому наше попереднє питання: як же душа може залишатися частиною Творця і водночас чимось все ж таки відокремлена від Нього - має просту відповідь: душа відділяється тим, що вона вміщується в клі, судину, бажання зазнати насолоди, егоїзм. І в міру своєї відмінності від властивості Творця - абсолютного альтруїзму - творіння ближче до Творця чи далі від Нього. І крім того, в світі більше нічого немає.

Та якщо існують тільки дві речі - Творець і творіння, і це творіння - егоїзм, як ми можемо казати: "Існує людина, всередині якої є душа - частина Творця, тобто Він сам"? Чи це Творець існує в людині? Його частка - світло - така ж за властивостями, як і Сам Творець?

Як це може бути? Адже воно існує в людині, отже, відділене від Творця? Якщо воно відділене від Творця, як же воно, світло, може бути Його частиною? Адже частина означає подібність з цілим. За властивостями. Значить, є в людині частина Творця, тобто властивості Творця? Адже, крім властивостей, бажань, немає нічого іншого в духовному. Але в духовному ми відокремлюємо частини від цілого тим, що міняємо властивості.

Значить, частина, котра відокремлюється, повинна мати інші властивості? Значить, вона вже не може називатися частиною Творця. Вона вже повинна одержати якусь іншу назву. А Бааль Сулам раніше нам казав, що відмінність душі від Творця всього лише в тому, що душа - частина, а Творець - ціле. Тобто душа не міняє своїх властивостей, а тільки відокремлюється як частина.

Як же може це бути в духовному? Адже це суперечить правилу, що в духовному, з огляду на відсутність тіл, відмінність духовних об'єктів полягає тільки в різниці їхніх властивостей, як і в нашому світі, між іншим, якщо ми дещо глибше вдивимося в те, що оточує нас. Чим же відокремлюється частина від Творця?

Як тільки Творець вирішив створити творіння (під творінням розуміється тільки людина, а все інше - це допоміжні ступені духовного осягнення, що існують тільки в нас, задля досягнення людиною її мети), все Ним замислене відразу ж з'явилося у своєму остаточному виді.

Це тому, що в духовному немає ніякого руху, часу, діяння, нічого, крім бажання. Тому з народженням такого бажання в Творці - створити людину для того, щоб завдати їй насолоди абсолютною насолодою, - негайно це бажання стало остаточним станом.

У такому стані й відчуває нас Творець. У такому стані і перебуваємо всі ми, але не відчуваємо цього. І це тільки тому, що наші відчуття ще не виправлені. Бо тільки-но ми їх виправимо, відчуємо істинний наш стан. А поки нам заважає відчути це наш егоїзм, який накидає на всі наші відчуття пелену.

Стан, в якому відчуває нас Творець, котрий відчувають виправлені душі, називається світом Нескінченності. Протилежний йому стан - це наше нинішнє відчуття, що називається "наш світ", або "цей світ". Тобто світ - це не матеріальний простір, а сукупність відчуттів людини.

А оскільки таких комплексів відчуттів може бути безліч, то кожне із таких відчуттів називається світом. Отже, бажання Творця, весь Його план від початку і до кінця, з усіма проміжними і кінцевими станами - все це у найповнішому і найдовершенішому виді вже існує.

І цей довершенийний стан називається світом Нескінченності, "ЕЙН СОФ", що означає "немає кінця" тій насолоді, котру одержує творіння від Творця. Чому ж він називається Нескінченністю? За замислом Творця. Він хотів дати безкінечну насолоду, тому з'явився стан, де душі наповнені тією насолодою, котру Творець вирішив їм дати.

Бажання Творця створити душі, аби завдати їм насолоди, називається 1-м станом. Стан, котрого душі негайно досягли за одним тільки бажанням Творця, називається станом 3. Але оскільки самі душі ще цього не відчувають, то вони перебувають у проміжному стані - 2, на шляху до того, щоб відчути свій істинний стан. А відчути його можливо, тільки очистивши себе, вірніше, свої почуття, від егоїзму.

Тому що тільки це відрізняє їх від Творця. А анулювавши егоїзм, душі стануть такими ж, як Він, і тому відчують себе також у довершеному, істинному своєму стані. І знайдуть тоді, що до цього були, як у сні, бо сказано: "Коли поверне нас Творець у Сіон, ми (побачимо, що) були, як у сні".

Поступове наближення людини від найвіддаленішої точки, нашого світу, до

3-го стану називається підйомом по духовній драбині, що називається драбиною Яакова, котру він бачив, як сказано в Торі, ві сні. Віддалення людини від себе Творець учинив послідовним сходженням, погіршенням своїх духовних властивостей, від Себе до протилежних Собі.

Це послідовне сходження духовних ступенів називається утворенням, розвитком світів зверху вниз, від Творця (абсолютний альтруїзм) до нашого світу (абсолютний егоїзм). "Спускаються" - мається на увазі поступове огрублення своїх бажань. І аж до стану, що називається "кінцем сходження", останнім духовним ступенем - малхут світу АСІЯ, нижче якої тільки наш, уже не духовний, а матеріальний світ, де й існуємо ми у повному відриві від духовності, від альтруїзму.

Відмінність нашого світу-стану від попередніх - у тому, що в цьому стані, чи на цьому ступені, зовсім не відчувається Творець, на цьому ступені народжуються із духовних об'єктів матеріальні, тіла нашого світу (неживе, рослинне, тваринне, включаючи людину, і їх не наповнює світло Творця, як на попередніх ступенях, але в них є неусвідомлювана самими істотами тільки Його маленька іскра, що дає існування на цьому ступені і називається життям у цьому світі. Тому все творіння можна уявити собі у вигляді сходження від Творця ступенів-світів, зверху-вниз:

Творець - Світ Нескінченності - стани 1 і 3 - Світ Адам Кадмон - Світ Ацілут - Світ Брія - Світ Єціра - Світ Асія - Цей Світ.

Зверху вниз Творець поступово настільки згрубив властивість альтруїзму, що створив абсолютно йому протилежне - егоїзм, бажання зазнати самонасолоди. Підйом людини послідовним виправленням своїх властивостей знизу вгору називається виправленням творіння, станом 2.

Його ми мусимо пройти - і досягти у своїх відчуттях стану 3, в котрому вже перебуваємо, але не відчуваємо цього. Пройти цей шлях повинні всі, але як пройти - ось у чому питання: шляхом Тори - порівняно швидко, свідомо прийнявши мету творіння за мету свого життя, чи шляхом страждань, несвідомо, мимоволі, вимушеним, болючим розвитком всього людства під тиском законів природи.

Самого Творця ми не можемо осягти. Із Нього виходить світло - та властивість, котрою Він вирішив створити нас і котру тільки ми й сприймаємо від Нього. І за цією властивістю - бажанням створити нас і завдати нам насолоди - ми судимо про Нього, тобто за Його дією. Але питання про те, хто Він сам, не має сенсу, бо відповіді на нього немає!

Тому нема Йому імені. Адже ім'я ми можемо дати тільки за тією властивістю, котрою можемо охарактеризувати дещо. А ті імена, котрі каббалісти, що вони відчувають Творця, дають Йому, даються не самому Творцеві, а Його світлу, тому що осягають вони не Творця, а світло, що йде від Нього.

І за дією цього світла в творінні, в душах, на різних духовних ступенях дають каббалісти імена цьому світлу - Милосердний, Суворий тощо. Тому там, де звичайно сказано Творець, мається на увазі світло, котре творить, народжує все, але ні в якому випадку не сам Він. Які завгодно наші слова - це звуки, що виражають щось таке, що ми осягаємо, відчуваємо, усвідомлюване нами. Не може бути слів, що називають те, що абсолютно не може бути уявленим, те, що не може виникнути ні в якій уяві.

Адже ми спочатку відчуваємо, уявляємо дещо, а відтак даємо ім'я, назву нашому уявленню чи відчуванню. Й інша людина розуміє мене, тому що я можу пояснити їй, що за відчуття це ім'я у мене викликає, що це за об'єкт, властивість, дія.

Оскільки всі ми створені з однаковими органами чуттів і уяви, то ми можемо передати іншому свої почуття, думки. Весь наш словниковий запас побудований на наших осягненнях. А якщо ми чогось не відчуваємо, значить, у нас немає для цього ніяких слів. Ті, хто відчувають Творця, називають Його Грізним, чи Страшним, чи Милосердним - залежно від того, що відчувають.

Ті ж, хто не відчувають, можуть тільки вимовляти по молитовнику те, що там написано. Але це мертві слова, за котрими не стоять ніякі явні відчуття. Щоправда, фантазія людини працює настільки гостро, що людина малює собі картину духовного світу, Творця на зразок того, що може собі уявити на основі картин цього світу.

І хоча немає ніякого зв'язку, схожості між цими двома картинами, та їй цього досить для повного вдоволення своїх релігійних почуттів і повного відчуття того, що вона перебуває в якомусь контакті із Всевишнім. Але в кожному поколінні є такі, що зазнають гострої нестачі у явному відчутті духовного, контакті з Творцем.

Таке відчуття прагнення вгору називається відчуттям точки в серці. Якщо людина гостро відчуває таку потребу, вона не знаходить собі спокою, вона приходить до Каббали і з її допомогою досягає відчуттів духовних світів. Що значить відчуття безкінечності? Як ми вже казали, це не відчуття просто безмежності, а безмежності насолоди: рівно стільки, скільки бажаєш - відчуваєш. Тобто безкінечність - це наше суб'єктивне відчуття безкінечності насолоди, певної, бажаної насолоди, котрій немає кінця, обмеження на неї ні згори, від Творця, ні знизу, від нас.

Той, хто відчув цей стан, найвищий стан отримання від Творця всього, найбільшого, що Він хотів дати, назвав це відчуття "Нескінченність". Саме так відчуває людина своїми органами відчуття, тому так і називає. Якщо ми зовсім не відчуваємо Його, то про Нього ми нічого не можемо сказати. Тільки про Того, чиї впливи на себе ми відчуваємо. Не Його, а наше відчуття Його. Як, скажімо, я уявляю собі когось, як я сприймаю всі його зовнішні і внутрішні властивості, котрі я відчуваю і оцінюю у своїх органах відчуття.

Яким я його відчуваю, залежить від моїх якостей і від сторонніх причин, що ніяк не стосуються особисто його. А який він насправді? Наскільки ми не можемо ні про що судити об'єктивно, настільки ж ми не можемо сказати нічого об'єктивного про Творця. Тому що відчути будь-що поза собою, не своїми органами відчуттів, відчути об'єкт таким, яким він є, - неможливо.

Адже відчути - вже передбачає наявність того, хто відчуває, з усіма його якостями і властивостями. Тому тільки Творець є водночас і почуттям, і тим, хто відчуває, тоді як в людині ці два поняття розділені: я і те, що я відчуваю. У Каббалі про це мовиться так: світло Творця перебуває в абсолютному спокої, тобто має тільки одну мету - створити і завдати насолоди творінням.

А всі імена, котрими створіння Його називають, - походять від відчуття того світла, що вони в Ньому своїми почуттями розкривають для себе. По тому, як Його відчувають - так і називають. І в цьому відмінність Творця від створеного Ним: у створеному є відмінність між відчуттям і тим, хто відчуває, поняттям і тим, хто розуміє.

Тобто є той, хто відчуває, і його зв'язок із тим, що його оточує, котрий називається відчуттям зовнішнього. А просто дещо, існуюче поза тим, хто осягає, - це тільки сам Творець. І тому Його неможливо осягти. Адже людина осягає тільки відчуттям, сприйняттям. Й істинність людського сприйняття може вимірюватися тільки відносно того, хто відчуває так.

І ми самі бачимо, як змінюються наші оцінки і уявлення про світ, про свої якості - а це змінюється не світ, а наші органи відчуття і оцінки, тобто змінюється не що, а як ми сприймаємо. Отже, є різниця між самим Творцем і тим, як я Його відчуваю. Відчуття Творця називається "світло", себто світло і Творець для нас одне і те ж. Але, в принципі, ми повинні розуміти, що світло - це суб'єктивне відчуття Творця. І сприймаючи світло, ми можемо давати йому різноманітні назви.

У відповідності з тими почуттями, котрих ми зазнаємо. "Хасадім", "Хохма", "Га"Р", "Ва"К" - ці поняття нам ні про що не кажуть, ми тільки чуємо їх. Та якщо ми піднімемося на той же ступінь, де стояли ті, хто дав ці назви світлу, то відразу ж зрозуміємо, про що вони кажуть. Ми не просто казатимемо, наприклад, "світло хохма в сфіра хохма світу Єціра" - ми будемо відчувати, що мається на увазі під цією назвою, котру відчував той, хто дав цю назву. У нашому світі, коли ти читаєш кулінарну книгу - цього ще не досить, аби наповнитись тим, про що в ній йдеться.

Та якщо ти перебуваєш у духовному світі, тобто якщо у тебе є екран на свої егоїстичні бажання, і ти читаєш книгу про "смачну і здорову їжу", Каббалу, ти можеш тут же наповнитись їжею-світлом. Каббалісти, читаючи книгу, одночасно виконують духовну дію: отримання світла в екран. Тобто вони мисль перетворюють в дію.

Тому каббаліст може молитися по звичайному молитовнику, але він розуміє, які духовні дії є в словах "простого" молитовника, написаного "людськими" буквами. А є молитовники каббалістичні, де прямо сказано, які духовні дії слід виконати: зараз потрібно піднятися ось туди, зробити такий ось "зівуг", потім спуститися ось туди, щось приєднати.

Знаючи, що під цим розуміється, можна одночасно виконувати відповідну дію. Каббаліст може читати написане гематріями, буквами з усіма їх позначеннями "таамім", "некудот" - і все це для нього позначення духовних дій. У книзі "Каббала. Таємне вчення" в 3-й частині наведено приклад про каббалістичний молитовник РАША"Ш.

У ньому вказано, що повинен робити каббаліст духовно. Для виконання Заповіді накладання тфілін ти повинен піднятися до рівня парцуфа З"А світу Ацілут, досягти його великого стану - тоді у тебе в кетер парцуфа З"А буде світло, котре називається "тфілін". Це станеться у твоєму духовному парцуфі. І це називається в Каббалі "надіти тфілін".

Фізичне тіло людини виконує фізично Заповідь тфілін, а якщо в людини з'явилося духовне тіло, то вона ним виконує духовно Заповідь тфілін. Духовне тіло людини народжується з появою екрана на його егоїзм. Величина екрана визначає величину духовного тіла.

Тому духовне тіло може перебувати в різних станах, які називаються на зразок фізичного тіла: зародок, малий, великий. Світло, що наповнює це виправлене бажання, називається душею. Тому до появи духовного тіла у людини немає душі, а є тільки тваринна душа, маленька іскра світла, що оживляє її фізіологічне тіло.

Величина екрана, сила опору егоїзму визначає ступінь збігу (за властивостями) з Творцем, величину наповнення світлом, яке називається Творцем. Отже, у тій мірі ти зливаєшся з Творцем. За своїми властивостями. Творець знаходиться в тобі, як мовиться в Торі: "Творець вдягається в людину", Він світить своїми властивостями в людині, а тому людина відчуває насолоду від відчуття Творця.

Творець входить в людину у міру подібності бажань людини до бажань Творця. Своїми зусиллями у виправленні свого егоїзму людина наближає себе до Творця, із протилежного стану до злиття з Ним. Наскільки людина подібна до Творця, настільки Творець заповнює її Собою. В місці від "пе" до "табур" у твоєму духовному "парцуфі" духовне "клі" і світло, котре наповнює його, - це одне і те ж.

У цьому місці вони називаються: "Ху ве-шмо ехад" - Він й ім'я Його єдині, бо цією мірою людина зрівнялася з Творцем, і Творець, світло, - як ім'я Його, яким відчуває Його людина. І такий стан називається "Кріят Шма" - "Слухай, Їзраїль, наш Творець Єдиний" - коли людина відчуває, що є в усьому тільки Один Творець.

А кінець всього виправлення визначається як стан, про котрий сказано: "І буде в той день (в тому стані, що називається "день", бо проявиться повне світло) Творець й ім'я Його єдині" - бо всі парцуфім, частини парцуфа "Адам", осягнуть повністю і тільки одне - повне, досконале, безконечне, тобто безмежне відчуття Творця, в Його одній-єдиній властивості - втішати душі. А осягнуть це тому, що клі буде за властивостями повністю рівне світлу. Саме внутрішнє клі людини. Тобто сама людина буде повністю подібна до Творця.

І цим досягає людина свого призначення, тому що Творець поставив за мету свого творіння - створити людину, зовсім протилежну Собі, і дати можливість людині із нікчемної, якою її створив Творець, створити себе подібною до Творця. Тобто Творець нібито сотворив абсолютно недосконале, а людина своїми зусиллями повинна прийти до абсолютної досконалості. І хоча цей досконалий стан уже існує, і ми в ньому уже існуємо, ми не можемо відчути наше існування в ньому.

І це нам потрібно виправити. Як і сказано: "Немає нічого нового під сонцем",

"Живитись будеш старим", "Нічого не міняє Творець в діянні творіння" - відбулася одна-єдина дія, згідно з мислю Творця була створена людина у своєму остаточному стані безкінечної насолоди. Тепер від людини залежить - відчути цей стан. А весь прогрес цивілізації для того й існує, аби ми зрозуміли, що все можливо: існування поза часом, поза простором, подвійні простори, складання просторів.

Як ми вже можемо собі уявити з фантастичних фільмів - одночасне існування і "тут", і "там". Просто все залежить від наших відчуттів: перенестися туди чи бути тут. У цьому наша свобода вибору. Питання: чи включає в себе вищий ступінь, більша насолода, все, що є на менших? Очевидно, цим питанням хочуть спитати, а чи включає кінцевий наш стан всі маленькі насолоди.

Зрозуміло, все, що є на більшому ступені, вбирає в себе всі менші, тому що все, що є нижче, проходить через більш високий ступінь. Але це не значить, що на більшому ступені є всі відтінки тих відчуттів, котрі знаходяться нижче. Аби виявити кожну насолоду, відтінок якого-небудь відчуття, необхідно здійснити на нього зівуг, прийняти саме його в себе, відчути в собі. Інакше воно зостанеться в потенціалі, але нерозкритим.

Кінець виправлення тому й називається кінцем, що означає закінчення виявлення всіх відтінків насолоди, уготовленої для нас Творцем. Дорослий мужчина не може переживати те ж саме при читанні роману, що й підліток. Він повинен знову спуститися до подліткового рівня, але це вже неможливо, тому що він виріс - одержав великі бажання і не може вдовольнятися маленькими "несправжніми" насолодами.

Але на кожному духовному ступені є свій повний набір світел НАРАНХА"Й. І кожний ступінь несе в собі відтінки всіх інших. Рав Барух дав такий приклад: найбільш багатою їжею у нас вважається м'ясо особливого сорту, зготоване, скажімо, якимось незвичним способом. Якщо у мене є 5 можливостей зазнати насолоди (проти 5 сфірот), то я не кажу офіціанту: "Подай мені 5 порцій м'яса". Я скажу: "Подай мені м'ясо, салат, суп, солоненького, хліб".

Навіщо мені все це треба? Хіба можна порівняти якийсь салат із м'ясом? У кожному об'єкті є свій смак. Одне доповнює інше. НАРАНХА"Й дає в підсумку досконалість відчуття.Але не можна звідати довершеність відчуття тільки при світлі ЙЕХІДА. Ти повинен відчути також і НЕФЕШ, РУАХ, НЕШАМА, ХАЯ. Тільки разом вони можуть дати тобі довершеність відчуття.

Тому хоча великий ступінь включає в себе всі більш низькі, маленькі, але ти не можеш, стоячи на ньому, звідати всі нижчі. Коли мама-Біна має дати світло синові З"А, вона робить зівуг-отримання на прохання-ма"н З"А, а потім передає це світло йому. У самої Біни немає того, що просить З"А, тому що це тільки його бажання, а не її.

Виконуючи всі Заповіді, пройшовши всі 620 Заповідей (613 плюс 7 Заповідей народів світу), 620 східців від нашого світу до кінця виправлення, людина отримує в себе, у свій духовний парцуф усе світло, вготоване їй Творцем, весь НАРАНХА"Й. Це та кількість ступенів, котру повинна подолати людина, аби злитися з Творцем. Тобто людина мусить виконати кожну Заповідь в її повному духовному значенні. Створити екран, виправлення на свій егоїзм, зробити зівуг, Заповідь, отримати в себе світло ради Творця, що називається Тора.

І так на кожному ступені. А по досягненні останньої сходинки людина одержує весь свій НАРАНХА"Й, всю Тору. Та частина світла, котра входить в духовний парцуф людини, називається Торою, або частиною Творця. Немає нічого, крім бажання зазнати насолоди, виправленого екраном, прагненням бути подібним до Творця, і світла Творця.

Звідси стає ясно, чому сказано, що Тора і Творець - це одне і те ж. Те, що відбувається по досягненні всього виправлення, ми не вивчаємо. Наше завдання - його досягти. У нас немає слів, аби описати те, що відчувається в стані безмежної насолоди. Почасти цим займається "Тікуней Зоар". Але це поки що не може бути предметом наших бесід.

Далі