8. ОДНІЄЮ ДУМКОЮ СТВОРИЛОСЯ ВСЕ ТВОРІННЯ: ЦЯ ДУМКА - ПРИЧИНА, І ДІЯ, І ОЧІКУВАНА ВИНАГОРОДА, І СУТЬ УСІХ ЗУСИЛЬ.

Однією думкою створилося Творіння, оскільки Його думка - вже дія. Ця думка і є все існуюче. Вона винагорода і зусилля, які нейтралізують почуття сорому. Все, що ми тільки можемо собі уявити, є просте світло Творця, або Його думка. Але ми бачимо (чи каббалісти нам кажуть про їх існування) безліч світів, безліч створінь, безліч станів кожного із створінь. Навіть у собі ми спостерігаємо велику кількість суперечливих властивостей, бажань, думок.

Яка ж суть створених світів? У тому числі, суть нашого світу, де ми бачимо 4 види природи і безліч типів кожного виду. Ми спостерігаємо безліч часто різноманітних, протилежних думок, бажань в нас, дій у всесвіті. Якщо все є наслідком однієї Його думки, то як ці дії можуть бути протилежні?

Як можуть із однієї думки з'явитися протилежні, нейтралізуючі одна одну дії та думки? Коли ми в нашому світі намагаємося знайти закони, котрими Творець керує нами, ми їх не знаходимо. Навпаки, знаходимо все те, що заперечує Його існування і керування. Видно це й по тих, хто нас оточує, оскільки немає негайного явного покарання, ми не можемо знайти ніякої формули, ніякого логічного зв'язку між вчинками і наслідками. Якщо є точна програма, точні закони керування, то така "формула" мусить існувати. Але те, що ми бачимо, заперечує сказане

Те ж - стосовно Творця: люди чинять зло, але везучі і винагороджуються, як належало б великим праведникам, а ті, в свою чергу, страждають на очах у всіх. Наш світ - все, що я бачу навколо себе, - це прояв тієї чи іншої дози світла Творця, вдягнутої в егоїстичні шати, котра у такий спосіб малює мені у моїх суб'єктивних відчуттях всю дійсність, мій світ. Те, що ми відчуваємо, - неосяжне і різноманітне.

А те, чого ми ще не осягли, що перебуває у духовних світах? Співвідношення між духовними ступенями таке, що кожний наступний ступінь духовного світу в мілярди разів більший за попередній якістю і кількістю відчуття насолоди, прояву Творця, своєю духовною силою.

Як пише раббі Ашлаг у "Талмуді Есер аСфірот": як піщинка у порівнянні з усім всесвітом - таке духовне співвідношення між нижчим і вищим духовними ступенями. А їх - від найнижчого ступеня світу Асія до ступеня кінця виправлення - малхут світу Ацілут - 125. У нашому світі ми можемо уявити тільки весь наш всесвіт із усією численністю його елементів матеріального ступеня.

Ми не можемо співставляти матеріальні частини нашого всесвіту ні за кількістю, ні за якістю із найнижчим духовним ступенем. Тому що ці категорії неможливо порівняти. Хоча з різноманітності навіть того, що ми бачимо в нашому всесвіті, на нашій землі, ми вже можемо судити, наскільки багатогранні духовні зв'язки і залежності.

Тобто ми судимо не про суть духовних об'єктів, а про їх безмежне розмаїття. Тому що хоча матеріал нашого ступеня "Цей світ" і духовних ступенів відмінний, існує точна подоба всіх ступенів, а відміна тільки в їх матеріалі. Тому ми й можемо називати іменами нашого світу (гілками) духовні об'єкти, до них подібні, їхні джерела, корені.

Ми не виділяємо із оточуючого нас простого світла Творця той чи інший його фрагмент, ту чи іншу його частину. В ньому немає цих частин. Картина, відчутна нами, є породженням наших егоїстичних властивостей. Якби у нас були інші органи відчуттів, ми виділили б із оточуючого світла зовсім інший світ, сприймаючи зовсім іншу сутність. Навколо існувавало б те ж саме світло Творця, нескладове, котре включало б у себе, як і зараз, безліч деталей в одному єдиному виді.

Як приклад, але не більше: просте світло, ми кажемо, складається із 7 кольорів, але насправді воно не складене із 7 кольорів - його можна розкласти (нашими властивостями) на 7 кольорів. Потім ці сім кольорів можна скласти в одне загальне світло. Якби у нас замість п'яти наших органів чуттів було б 5 інших, ми бачили б навколо себе інший світ із того ж простого світла. Інші 5 органів чуттів - знову інший світ у тому ж простому світлі, що йде від Творця.

З іншого боку, ми кажемо, що чим вищий ступінь, тим світло, котре на ньому, простіше. У підсумку, дійшовши до найвищого ступеня, ми відчуваємо одне тільки світло, неподільне на частини, про котре сказано: "Творець й ім'я Його єдині", "Слухай, Ізраїль, наш Творець Один". А з іншого боку, ми кажемо, що кожний більш високий ступінь в мільярди мільярдів разів більший за попередній. Мова тут не про кількість складових, а винятково про їхню якість.

У духовних світах неможливо говорити про кількість. Все складається із 10 сфірот, все складається із НАРАНХА"Й світла, кожний ступінь подібний до попереднього, складається із тих же 10 сфірот. Відмінність ступенів - тільки в якості: в силі екрана, придушення своїх первісних властивостей і обертання їх на альтруїстичні властивості. Причина нашого відчуття керівництва Творця як поганого - у несправності наших органів чуттів.

Тому абсолютно добрі впливи світла Творця ми відчуваємо як болючі, недобрі, такі, що несуть страждання. Тільки наші властивості визначають, де ми перебуваємо. І тільки наші властивості відповідальні за те, що ми сприймаємо світло Творця як недосконалість навколишнього світу. Ми дістаємо зі світла саме те, що можуть відчути наші егоїстичні властивості: все негативне. Насправді ж у світла є тільки одна властивість - завдавати насолоду.

З такою властивістю воно виходить від Творця. Все інше - це сприйняття його творінням. Всі імена, котрими ми називаємо світло (вплив на нас Творця): хороший, поганий, справедливий, страшний - все позитивне і негативне - це те, що ми відчуваємо зараз. І я не можу себе зараз примусити відчувати добре чи погано - серцю не накажеш.

Єдине, про що можна просити - щоби Творець підняв мене на інший ступінь, щоб я відчув Його вплив на себе в істинній формі, - що можливо, якщо Творець виправить мої егоїстичні органи чуттів на альтруїстичні, що й означає підняти мене на більш високий ступінь, тоді я, природно, зможу відчути Його в своїх відповідних до світла відчуттях як хороше. І тільки тоді я зможу в серці своєму дякувати Йому, чого зараз зробити неспроможний. Відчувати себе гарно чи погано - у цьому людина не господар. Завдання - повірити, що Творець існує, і що Він може виправити, змінити стан людини, підняти її до такого ступеня, коли вона зможе благословляти Творця, а не проклинати своїм відчуттям у серці, як зараз. Світ (олам) від слова "алама" - сокриття.

Світ - це певна картинка часткового осягнення Творця - у міру подоби властивостей того, хто осягає, з Осягненим. У нашому світі Творець називається природою. Тому слова природа (тева) в гематрії - Елокім - одне із імен Творця. Через природу нашого світу, через нас самих, наші властивості і наше оточення - так на нашому дійсному рівні уявляється нам Творець.

А всі світи, вищі і нижчі, - це просте світло Творця - єдине і одне-єдине, у котрого є одна властивість - завдавати насолоду. Будь-який об'єкт нашого світу, одушевлений чи ні, у тому числі й ми самі, вищі світи, керування ними і системи цього керування, сили і те, до чого вони прикладені, результат дії цих сил і мета, в ім'я якої вони з'явились, - все це закладено в світлі, що йде від Творця. Тобто практично немає нічого, крім Творця. Все інше - це ілюзія існуванння творінь відносно самих творінь. Справа в тому, що всі світи створені для нас, для людини, котра знаходиться на найнижчому рівні, "в кінці" творіння.

І людина повинна з'єднати протилежні "кінці" творіння, дійти до такого внутрішнього духовного рівня, до найвищої точки, до найпростішого світла, що йде від Творця, до первісної думки створення - насолоди творіння. Тільки внаслідок відчуття цього ступеня у людини народжується абсолютна безмежна любов до Творця, що і є метою її духовного розвитку (див. ч.6, п.118). І ця мета повинна бути досягнута за життя в цьому світі.

Людини повинна пройти всі 125 ступенів, піднятися, перебуваючи ще в нашому світі, до найвищого ступеня духовного розвитку, тобто "спустити" своє духовне до рівня нашого світу, впустити духовні властивості в себе, витіснивши егоїзм, наповнившись цілком цією простою, що йде від Творця, думкою, простим світлом. "Спустити" - не означає звести духовне до властивостей нашого світу, а замінивши в собі всі свої властивості на духовні, весь світ перетворити в подобу світу Ацілут.

Тому починаючи свій шлях духовного піднесення, людина мусить розуміти, постійно згадувати і казати собі, що немає нікого, крім Творця, і мета духовного піднесення людини - дійти до такого духовного ступеня осягнення Творця, на котрому людина, Творець і світло Товрця злились би в одне ціле.

Немає ніяких відмінностей між цими трьома: людиною, її шляхом до Творця і самим Творцем. І щоб досягнути мети, необхідно постійно поєднувати їх у собі воєдино. Йдеться про те, що людина, аби не збитися з дороги, повинна знати заздалегідь, перебуваючи ще на найнижчому ступені, що і вона, і Творець, і всі ступені, якими вона сходить, - все єдино.

І немає ніякої різниці, ніякої відмінності між нею, Творцем і Торою - ступенями, по яких вона піднімається. Якщо вона не буде виконувати цього в своїх духовних діях, то неодмінно зійде зі шляху, образно кажучи, праворуч чи ліворуч. А помилившись, взявши хибний напрямок, чим далі рухатиметься, тим більше віддалятиметься від істинного шляху.

Тому Бааль Сулам пише, що все треба зв'язувати з первісною думкою творіння. І це - правило для початківців, що просуваються із найнижчої точки.

Як каже раббі Йегуда Ашлаг (Бааль Сулам): "Я тобі розкрию, що таке середня лінія, по котрій треба зближатись із Творцем. І це необхідно знати, тому що краще взагалі не рухатися, аніж йти неправильно".

Для цього необхідно постійно відсвіжати в пам'яті два принципи: "Немає нікого, крім Творця" і "Ісраель (той, хто прагне до Творця), Тора (шлях до Творця) і Творець - це одне". Тому ні в якому випадку не можна уявляти собі, що у Творця є дві думки в творінні. Така дуальність виникає у розумінні початківця внаслідок вивчення основ творіння, таких, як "Народжуючий світло і породжуючий тьму", "Керуючий винагородою і покаранням", "Сотворивший добре і зле начало в людині" та ін.

Неможливо на нижчому ступені, на початку свого духовного розвитку поєднати всі протиріччя, зрозуміти, у який спосіб все це єдине, включаючи страждання, найнижчі прояви егоїзму, всю низменність поведінки людини, як все це витікає із Одного джерела й існує сукупно в одній мети творіння.

Далі