Перш за все необхідно знати, що коли
мова йде про поняття духовні - не залежні від часу, місця
і руху, немає в нашому лексиконі слів, щоб виразити ці поняття.
Тому що все, що ми сприймаємо, відбувається в часі, в певному
місці, в рухові. Якщо зупинити рух, припиниться наше життя.
Ми не можемо уявити собі щось абсолютно нерухоме, зупинене
у часі, що не має об'єму.
Наприклад, наш всесвіт існує в якомусь об'ємі, а якщо його
з цього об'єму прибрати - як можна уявити собі виниклу порожнечу,
коли немає в ній нічого, що б дало основу для її виміру,
опису? Так ось, у духовному немає ні тіл, ні часу, ні простору.
Отже, духовне не має ніякого зв'язку з нашими уявленнями,
нашою будовою, нашою природою, нашими відчуттями.
Що ж тоді вивчає Каббала і навіщо? Як же ми тоді взагалі
можемо казати про "це" - чого не можемо собі уявити?
Якщо ми абсолютно не уявляємо собі духовне і, незважаючи
на всю фантазію, не можемо його зобразити, то як ми можемо
зрозуміти те, що написано в каббалістичних книгах?
Каббалістами називаються деякі окремі особи, котрі одержали
дещо, що дозволяє їм відчувати потойбічний світ. Лише ті,
хто "той" світ бачать, відчувають, розуміють,
називаються каббалістами, оскільки отримують (каббала -
від слова "отримувати") цю інформацію і ці відчуття.
Але ми, оскільки не здатні відчути будь-що поза рамками
часу, місця і руху, - ми абсолютно сліпі, не відчуваючи
існуючий тут же духовний світ. Просто духовний світ наче
проходить крізь нас, не зачіпаючи наших відчуттів, не відчутний
нами. Та ось він тут! І хоча ми не можемо уявити собі світ,
що не має простору, часу, руху, однак ми повинні прийняти,
що нічого цього в духовному світі немає.
Але якими ж словами можливо виразити щось із духовного
світу? Як каббаліст може розповісти нам що-небудь про духовний
світ, якщо в ньому немає нічого такого, що є в нашому світі,
бо наш світ сприймається нами тільки у часі, просторі, рухові?
Адже всі наші слова взяті нами із відчуттів наших органів
чуттів. У такий спосіб створений та існує наш лексикон.
Наші почуття - це щось абсолютно суб'єктивне. Свої відчуття
ми не можемо ні з чим порівняти, не можемо знати, добре
це чи погано, багато чи мало - все це ми вимірюємо відносно
себе, відносно наших суб'єктивних бажань у момент вимірювання.
Немає якогось абсолютного еталона. І ми знаємо з нашого
досвіду, як всі наші почуття можуть мінятися! Кожний живий
організм сприймає свій світ по-своєму. Я зумисне сказав
"свій світ", бо у кожного він свій, і ми не можемо
порівняти, наскільки ідентичні наші сприйняття. Кожне створіння
- неживе, рослинне чи тваринне - сприймає світ по-своєму.
Кожний вид тварин, стверджують учені, бачить своїм зором
іншу картину довколишнього. У кожного по-різному влаштовані
органи чуттів.
А коли б з'явилися інопланетяни і розказали б нам, як вони
відчувають свій світ своїми органами чуттів? Як би ми могли
зіставити наші відчуття? Вся наша мова спілкування побудована
на основі відчутого, мимоволі включеного в наші поняття
і характеристику "добре - погано" будь-якого об'єкта.
Як ми себе відчуваємо, так ми це і виражаємо: "добре"
чи "погано". В рамках нашого спілкування на землі
цього досить - ми розуміємо один одного.
Ми можемо спілкуватися, відчуваючи, що проблеми відмінності
ментальності, культури, укладу не виходять за межі загальних
уявлень. Та крім обмеженості наших понять рамками об'єктивних
сприйнять, відчутне нами - це уявлені нами відчуття. Ми
не знаємо, наскільки вони абсолютні.
Наприклад, зір фотографує якийсь вплив на наш орган зору,
а потім це обмежене суб'єктивне враження перевертається
в голові, і ми відчуваємо відображене на задній стінці мозку
як те, що нам здається існуючим поза нами. Таким способом
ми сприймаємо побачене.
Всі інші наші відчуття довколишнього ми також сприймаємо
відносно наших органів чуттів, в їхніх межах. Того, що нас
оточує, ми не знаємо, ми можемо тільки всередині себе відчути
деякий його вплив на наші органи чуттів, у діапазоні свого
сприйняття.
Ми відчуваємо не вплив чогось зовнішнього ззовні на наші
органи чуттів, а тільки реакцію наших сенсорів на ту частину,
фрагмент, діапазон зовнішніх впливів, котрі вони відчувають.
І після всього цього, коли нам стало ясно, що ми є "зачиненим
ящиком", котрий відчуває деякі реакції від впливу частини
зовнішніх факторів на нього, ми повинні ще усвідомити, що
вся наша "багата мова спілкування й дослідження"
відображає тільки ту мізерну частину існуючого навколо нас,
котру ми якимось побічним способом відчуваємо.
Але якщо так, то як же ми можемо виражати нашою мовою,
створеною на основі суб'єктивних відчуттів "нашого
світу", об'єктивні відчуття духовного? Адже навіть
якщо ми візьмемо найтонше слово нашого світу - "світло",
здавалося б, найближче, бо найвище в нашому світі, до духовного,
то й це поняття усвідомлюється нами як світло сонця чи світло
розуму, що ніяк не схоже на духовне, божественне. До речі,
і в нашому світі світло - найнезрозуміліше явище, попри
всі корпускулярно-хвильові та ін. теорії.
Іще Рамбам писав, що наш всесвіт створений на рівні нижче
швидкості світла. Вище швидкості світла - це вже не наш
світ. Є також інше уявлення про світло у нашому світі. Наприклад,
ми кажемо: світло на душі, це - як промінь світла, тут мова
йде про якусь насолоду чи про світло думки, розуму.
Та якщо я вибираю слова відповідно до своїх відчуттів,
передаю їх тобі, а ти, відповідно, уявляєш собі свої відчуття,
що відповідають у твоєму уявленні моїм словам, то де той
єдиний еталон, з допомогою котрого ми можемо виміряти подібність
наших відчуттів від одного і того ж поняття-слова?
Та оскільки ми не маємо справи з точним порівнянням відчуттів,
а психологія і психіатрія ще до цього не відомо, чи дійдуть,
то нам не зостається нічого як тільки користуватися поняттями,
не контролюючи ідентичності наших відчуттів.
Не обов'язково мої відчуття повинні бути тотожніми з твоїми.
Я викликаю у тебе дещо схоже... і це вся наша мова. Та якщо
ми не можемо в нашому світі точно виразити нашою мовою свої
відчуття, то як ми можемо застосовувати нашу мову для опису
духовних відчуттів? Адже духовний світ - це світ відчуттів,
без тіл, тільки бажання і відчуття їх. Причому, як кажуть
каббалісти, це цілком і абсолютно точні сприйняття, а тому
вони потребують доскональної і точної мови їх опису.
І якщо це так, то як ми можемо виразити нашими словами
такі чіткі поняття, як найдрібніші, найтонші духовні відчуття
божественного? Опис духовного світу - це опис людської душі,
ступенів її зближення з Творцем, тобто все більшого Його
відчуття. Каббала ділить спільну душу на частини, дає кожній
із частин певну, відповідно до її властивості, назву, описує
дії цих частин.
Все це мова почуттів, але мова строга, що дозволяє застосовувати
графіки, креслення, формули. Каббала - це інженерія душі.
Але як ми можемо застосовувати в таких точних дослідженнях
і описах нашу неточну, обмежену земну мову?
Спробуйте дати точну оцінку вашому настрою, порівняйте
його графічно з настроєм іншого, зіставте у відсотках із
вашим вчорашнім, спробуйте виразити всі відтінки вашого
самопочуття, тривоги від утоми, формули страхів - залежно
від часу доби тощо. Ми не можемо в нашому світі чітко градуювати
речі, що стосуються наших внутрішніх відчуттів.
Припустімо, зв'язок між моїм доторком до чогось гарячого
і сплеском хвилі в моєму мозкові залежать також від мого
настрою, самопочуття, тренованості, котрі у кожного свої
власні. Ми не вміємо порівнювати у відсотках, кількісно
і якісно насолоду від музики з насолодою від смачної страви.
Та якщо наша мова настільки примітивна, обмежена, суб'єктивна
і неточна, то як могли її взяти каббалісти для опису духовних
абсолютно точних чуттєвих дій і чому взяли саме її, а не
винайшли особливої мови?
Адже якщо невірно використати в точній науці якийсь хоча
б один символ, то той, хто знайомий із цим символом, але
не знає, що є плутанина, не зрозуміє, звідки такі результати.
Для нього це буде зовсім недостовірне наукове твердження.
А хто не знає символів, сприйме описуване за істину і помилиться!
Якщо проста людина візьме слова нашого світу чи винайде
які завгодно нові терміни і почне з їх допомогою описувати
те, що буцімто відбувається в духовному, ясно, що ні про
яку достовірність мови бути не може.
Тому обрали каббалісти особливу мову для своєї науки, котру
назвали "мовою гілок". Причина цього в тому, що
все в нашому світі створене і кероване: неживе, рослинне,
тваринне, людина, все, що з ними відбувалося, відбувається
і відбуватиметься, тобто всі об'єкти та їх керування - все
це йде від Творця і проходить крізь усі духовні світи, доки
не з'являється в нашому світі. А керування всім цим постійно
поновлюється згори, зверху вниз, до нашого світу.
Все, що є в нашому світі, в обов'язковому порядку починається
у вищому світі, а потім поступово, ступінчато, сходить у
наш світ. А оскільки все в нашому світі є породженням вищого
світу, то існує строгий зв'язок між об'єктами нашого світу,
наслідком, та їхньою причиною, джерелом у духовному світі.
Каббалісти, котрі точно знаходять цей зв'язок, бачачи вищий
об'єкт, корінь, із котрого йде цей зв'язок, і бачачи нижчий
об'єкт у нашому світі, що несвідомо, невідчутно одержує
від вищого, можуть точно сказати, що із чим пов'язане, а
тому можуть назвати об'єкти-корені у вищих світах іменами
їхніх матеріальних наслідків, гілок, у нашому світі.
Тому ця мова отримала назву "мова гілок" (а не
мова коренів, бо кореням дається назва гілок). Таким чином
каббалісти знайшли таку мову, котра чітко описує духовний
світ нашими словами. Й іншої мови просто бути не може, бо
звідки візьмеш слова, котрі б були зрозумілі тим, хто перебуває
в обох світах?
Але звідси випливає особливе правило, котре ми зобов'язані
засвоїти як найбільш грунтовне в нашому ставленні до Тори:
ми повинні раз і назавжди запам'ятати, що прочитувані нами
слова в Каббалі і в усій Торі - це тільки слова (але не
об'єкти) нашого світу, а те, що стоїть за цими словами -
це тільки духовні об'єкти, корені, які ні в якому разі не
стосуються нашого світу. І щоб це нас ніколи не плутало!
Як мовиться, Тора - це святі імена Творця, тобто осягнення
Творця, бо ж ім'я означає осягнення. Це подібне до того
як у нашому світі ми даємо назву об'єкту по тому, як він
проявляє себе в наших відчуттях.
Тому вся Тора - це опис ступенів зближення з Творцем, відчуття
Творця. Мова ця узята каббалістами для того, щоб розумітися
між собою, передавати один одному знання у вигляді слів
і символів нашого світу - подібно до того як математики
в нашому світі розуміються з допомогою формул. І обидва
каббалісти - той, хто пише, і той, хто читає, - обидва розуміють,
про що йде мова, що мається на думці під цими словами в
Каббалі.
У підсумку, це слово - код, що вказує на певний духовний
об'єкт і на його певний стан. Читаючи це слово, інший каббаліст
може відтворити його, як музикант - звук. Тобто відчути,
що каже цим словом його колега, відчути саме те, що мав
на увазі автор. Припустімо, прилетів би до нас який-небудь
інопланетянин, почав би розмовляти з нами нашою мовою, вірніше,
слова-то наші, а під ними він має на думці зовсім інші поняття
і дії.
Хіба це ми можемо назвати "нашою мовою"? Для
того щоб навчитися їй, ми повинні побачити, що ж під цими
знайомими словами розуміється. Але каббалісти, маючи спільні
відчуття, можуть передавати один одному свої знання, бо
їхня мова - це імена гілок у нашому світі, коли кожна назва
говорить про певний предмет, котрий вона позначає.
А каббалісти, коли беруть якесь ім'я в нашому світі, чітко
розуміють, що стоїть за цим іменем у вищому світі, себто
його корінь. Вся відмінність між нами і каббалістами в тому,
що коли ми читаємо, то під знайомими словами бачимо гілки-об'єкти
нашого світу, що не відповідає тому, що має на думці автор
тексту. А коли читають вони, то бачать у цих словах не гілки,
як ми, а їхні корені - об'єкти духовного світу.
Тому в Каббалі вживаються такі нібито непристойні щодо
чистого, духовного терміни, як нешика-поцілунок, зівуг-статевий
акт, хібук-обійми, назви всіх деталей тіла людини, в тому
числі нартик-влагалище, рехем-матка. Безсумнівно, дії духовних
об'єктів - це не те, що розуміється в нашому світі під цими
словами.
Навіть не знайомий з Каббалою зрозуміє і легко погодиться
з тим, що ця наука вище нашого розуму, логіки і, ясна річ,
наших канонів поведінки. Духовність - це дії, що походять
не із низьких, егоїстичних бажань.
Так чому ж ми бачимо в каббалістичних книгах такі "непристойні"
вирази, котрі ми вживаємо тільки за необхідністю? Справа
в тому, що після того як каббалісти запровадили "мову
гілок" для виразу духовних об'єктів словами нашого
світу, вони вже не мають права довільно одні слова замінювати
іншими.
Вони зобов'язані брати слово, котре безпосередньо стосується
свого кореня. І не можуть відмовитися від назви тільки тому,
що вона здається не досить приємною чи пристойною. І ні
в якому випадку не може бути заміни однієї назви, поняття
іншим. Як не можуть дві волосини рости з одного кореня,
так не можуть два об'єкти нашого світу походити із одного
духовного кореня. У кожного існуючого створіння є свій духовний
корінь.
Будь-якій назві в нашому світі відповідає свій духовний
корінь в духовному світі, будь-якому об'єкту-імені належить
свій духовний корінь, котрий називається тим же іменем.
Тому не може бути двох духовних коренів, названих одним
і тим же ім'ям. Чимось вони відрізняються, інакше були б
не двома, а одним. Тому у кожного об'єкта чи дії в нашому
світі мусить бути строго своя назва. Після того як ми позначили
якимись певними назвами об'єкти і явища в нашому світі,
ми не маємо права називати їхні духовні корені іншими іменами.
А якби почали замінювати якісь "непристойні"
слова, найменування іншими, то порушили б строгий зв'язок
між коренем та його наслідком у нашому світі. Ми б не знали
тоді, яке ім'я відповідає духовним об'єктам, а яке - ні.
Тому що немає в світі іще однієї науки, де б корені так
точно відповідали гілкам. Бо ж є не видні нам, але абсолютно
ясно видні каббалістам ниті, що зв'язують корінь із його
гілкою
Більше того, цей зв'язок духовного кореня і матеріальної
гілки не "застиглий", з духовного світу постійно
походить вимушений процес розвитку, поновлення, від початку
створення нашого світу і до його кінця йде процес створювання,
виправлення, піднесення тощо.
І все це йде за строго визначеним планом, що сходить у
всіх деталях у наш світ і диктує абсолютно все. Причому
кожний об'єкт проходить свій шлях. І хоча він змішується,
з'єднується з іншими, але ніколи не зникає, нічиє "я"
не пропадає. Воно може тільки набути інших форм, але кожний
зберігає свою індивідуальність.
Зрозуміло, тому ми ні в якому випадку не можемо міняти
назви, замінювати одні слова іншими. Щоб вибрати абсолютно
точну мову-код, ми повинні користуватися нею у всіх випадках.
Користуватися завжди тільки тим словом, котре вказує на
його вищий духовний корінь, так, як зазначили нам каббалісти.
Є книги, котрі пишуть начебто каббалісти, але їх не рекомендується
читати. А є каббалістичні джерела, автори котрих були на
таких духовних рівнях, що могли давати чіткі поняття, і
мова їхня тому абсолютно строга.
І якщо ми зустрічаємо в каббалістичних книгах такі поняття,
як "поцілунок", "статевий акт", "одягання",
"роздягання", "одяг", "м'ясо",
"обрізання", поняття, пов'язані з поглинанням
і виділенням, ми повинні зрозуміти, що саме ці слова вказують
на духовні корені, котрі не можуть по-іншому називатися,
якщо ми взяли за основу імена їхніх гілок у цьому світі.
Але ні в якому випадку ми не повинні уявляти собі, що в
духовних об'єктах відбуваються якісь процеси, подібні до
їхніх гілок у нашому світі - поцілунки чи обійми та ін.
І тому дуже важко непідготовленому, тобто людині, яка не
має ще навику автоматичного перекладу слова мовою духовних
понять, читати Каббалу. Але те ж саме стосується і всіх
книг Тори! У Сказаннях (Агадот) чи Торі, не кажучи вже про
"Пісню пісень", де пишеться нібито про зрозумілу
нам любов -неймовірно складно відділити звичні нам уявлення
від їхнього незвичного смислу, через те що всередині нас
уже утворилися чіткі зв'язки цих слів із відчуттями.
Легше, до речі, тим, для кого іврит не рідна мова, тому
що у такої людини немає абсолютного збігу івритського слова
із відповідним відчуттям. Такий зв'язок слів і відчуттів
є тільки в рідній для людини мові. І тим, для кого іврит
- рідна мова, важко попервах відокремити, розірвати цей
зв'язок слів і звичного внутрішнього відчуття, котре дає
почуттям людини це слово.
Але поступово в учневі цей зв'язок обривається, а відтак
створюється новий, в міру його роботи над собою, у спробах
викликати у себе духовні відчуття, відповідні до слів мови
гілок. Але звичайному читачеві Тори (П'ятикнижжя), Талмуда,
Сказань, Пророків, Святих Писань - просто неможливо відірватися
від звичних зв'язків знайомих слів, котрі означають дещо
зовсім їм не знайоме. І вся проблема в тому, що правильно
Тору розуміють одиниці! Але й у самій Торі мовиться, що
вся Тора - це тільки святі імена Творця. Що це значить?
Ім'ям ми називаємо об'єкт за його властивостями, після
того як пізнали його і точно визначили його суть. Каббаліст,
підіймаючись у своїх відчуттях у духовний світ, відчуває
прояви, дії Творця, Його властивості, Його самого і дає
відчутому ним назви. Імена Творцеві може дати тільки той,
хто Його відчуває. Не читаючи про це, а цілком реально,
як кожний із нас відчуває будь-що в нашому світі.
Тому вислів "Вся Тора - імена Творця" говорить
про те, що тільки той, хто піднімається в духовних осягненнях
і відчуває Творця, розкриває Тору, тому
що світло, котре він одержує, називається Торою, бо ж,
як сказано, "Тора - світло". Тому тільки для каббалістів
немає ніякої проблеми бачити за словами Тори їхні вищі корені.
І так написані всі наші святі книги. І тому вони називаються
святими, адже вони оповідають про Творця, про Його світ.
Ми з вами вивчаємо, що таке парцуф. Якщо в його голові
є світло хохма, то такий парцуф називається "парцуф
хохма". Якщо в ньому є світло хасадім, то він називається
"парцуф біна". Вищий ступінь, найбільше осягнення
визначає його назву. Так і в нашому світі ми називаємо людину
за її найбільшим досягненням: начальник такий-то, академік
та ін. Може, наступний приклад дозволить уявити, що таке
мова Каббали.
Припустімо, до людини в нашому світі вчені підключили всілякі
датчики до всіх його органів чуттів, до його серця як приймача
всіх відчуттів. І у такий спосіб учені склали карти, графіки
і таблиці всього, що діє на людину ззовні: слухових, тактильних,
нюхових, зорових впливів і тих реакцій, сигналів, котрі
вони в людині викликають. А потім учені підключають до людини
джерела електричних сигналів і надсилають у мозок людини
сигнали, наче вони походять від істинного джерела, а не
від модулятора.
Зрозуміло, що людина не відчуває ніякої відмінності, тому
що одержує той же сигнал, котрий у результаті дає "справжнє"
джерело. Ну, а потім, як у кожній науці, вчені створюють
термінологію своїх досліджень. І починають називати впливи
і реакції, відчуття людини, технічними термінами: даємо
такий-ось сигнал - отримуємо таку-ось відповідь. Так ось,
вчені-каббалісти на собі провадять подібні досліди щодо
впливу на них єдиного джерела всіх наших відчуттів - світла
Творця і описують свої реакції.
Причому разом із відчуттям впливу на себе світла і своїх
реакцій каббаліст усвідомлює все це реально як піддослідний
і як учений одночасно і тому може описати свої відчуття
не у вигляді музики чи віршів, а у вигляді чітко відтворюваної
інформації. Тому Тора називає Каббалу істинною наукою -
"Хохмат Емет" або "Тора Емет".
Людина нашого світу, що не досягла в своїх відчуттях виходу
в духовний світ, має в собі духовну судину, яка називається
"клі" (судина по-івритськи), у вигляді маленької
чорної точки у своєму серці. Ця духовна точка, вона не міститься
фізично в нашому серці, а тільки відчувається в ньому, через
нього. Якщо людина займається Каббалою під правильним керівництвом,
вона поступово розвиває із цієї точки судину, немовби роздуває
цю точку, створюючи всередині неї порожнечу. Всередину неї
вона потім може одержати духовне світло, тобто зможе відчути
Творця.
Відчуття Творця називається світлом. Судина, що може заповнитися
світлом чи вже наповнена ним, називається "парцуф".
Розмір судини визначає її духовний рівень. Тому в Каббалі
назви або ім'я, скажімо, Моше, означають не мого друга Моше,
а нашого пророка Моше, не його фізичний вигляд, а його духовний
рівень, його найвище духовне осягнення, ступінь, що називається
Моше. А якщо я досягну в своєму духовному розвиткові цього
ступеня, то і я одержу ім'я Моше.
Тому духовний рівень каббаліста являє собою парцуф і визначається
мірою осягнення ним світла Творця, мірою наповнення світлом.
І каббаліст, читаючи свої книги, знає, що він повинен виконувати,
які дії описуються в них. І він духовно, своїм духовним
тілом, парцуфом, виконує ці дії. А духовні дії називаються
Заповідями, бо вони - це бажання Творця, щоб людина виконувала
їх і одержувала Його світло, відчувала Його.
Отже, тепер нам повинно бути зрозуміло, чому каббалісти
обрали собі такий, досить часто "непристойний"
лексикон - вони розуміють під цим духовні альтруїстичні
дії, величезну віддачу, у той час як ми, читаючи слова "обійми",
"поцілунок", "статевий акт", розуміємо
під ними ниці тваринні насолоди. І це тому, що там, де в
результаті дій у нашому світі ми відчуваємо тваринні насолоди,
в тих самих духовних діях каббаліст одержує насолоду від
того, що дає цим насолоду Творцю - і це його насолода!
А зовні слова одні і ті ж. Практично абсолютно неможливо
зрозуміти Тору в категоріях нашого світу: про створеного
Творцем Адама сказано в Торі, що він крадій, про дружину
Моше сказано, що вона продажна жінка, про Лавана (вище світло
хохма) сказано, що він злочинець і т. д. Але ми просто-таки
не розуміємо, який істинний духовний смисл криється за знайомими
нам словами. Всі мови мають свої духовні корені, як і все
в нашому світі. Тільки, звичайно, є відмінність одного духовного
кореня від іншого. В кінці виправлення всього світу відмінності
між всіма об'єктами всіх світів зникають, але до тих пір
є духовні корені вищі і нижчі, основні і другорядні.
Оскільки весь світ побудований відповідно з духовною пірамідою,
поки що, до кінця загального виправлення, не всі рівні відносно
духовних світів. Але той, хто ближче до духовних світів,
може бути гіршим за своїми якостями, якщо ще не вийшов у
духовний світ, а перебуває у своєму попередньому розвитку,
усвідомлює власне зло, ницість свєї природи. А той, хто
далі від входу в духовний світ, може бути кращим. Це мовиться
стосовно тих, хто працює над своїм духовним вдосконаленням,
а не просто про поганих і хороших людей в нашому світі.
Про тих, хто не займається Каббалою, ми говорити не можемо,
тому що такі ще не можуть відчувати в собі ні одного істинного
поняття, бо не можуть порівняти його з духовним еталоном.
Отже, є відмінність між коренями, як і між їхніми гілками
в цьому світі. І є відмінність між мовами. Чи можна було
обрати яку завгодно мову як мову гілок? В принципі, у кожної
мови є свій певний духовний корінь. Але іврит - це єдина
мова, код котрої ми знаємо точно, і це мова, буквами котрої
створений світ. А слово виражає саму природу, суть об'єкта.
Тому Тора "дарована нам" мовою іврит. "Нагорі"
букв немає, але духовні властивості описали нам у такому
вигляді, котрий відображується у формі букв мови іврит (див.
Книга "Зоар", пп.22 - 39). Але, крім того, є кілька
мов для опису духовного: мова Каббали, гематрій, сфірот.
Великий каббаліст Арі на засадах пояснення 10 сфірот дозволив
кожному початківцеві почати розбиратись у Каббалі.
Вся Каббала відкрилася завдяки йому. "Зоар" написаний
мовою, не доступною нашому розумінню, написаний інакомовно.
До Арі каббалісти описували духовний світ за сходженням
світла, а не у вигляді послідовних дій судин і екрана, не
казали про 5 частин клі та екран. Оповідь їхня була не науковим,
а умоглядним описом баченого ними.
Арі ж не просто описував те, що відбувається, а виклав
його причини, описуючи взаємодію екрана зі світлом. Він
чітко описав закони духовних дій у вигляді причинно-наслідкових
закономірностей всього, що відбувається. Арі, може, і не
був, напевне не був найбільш великим каббалістом, але йому
було дозволено викласти нам всю Каббалу. Тільки Арі одержав
на це дозвіл. А що ж зробив Бааль Сулам? Він практично взяв
Каббалу Арі і з'ясував у ній все, що тільки потребувало
з'ясування, як абстраговане від часу, місця і руху.
Всі духовні проблеми, котрих ми не знали і не розуміли,
він пояснив у такий спосіб, що ми можемо займатися за його
книгами, не упредметнюючи того, що вчимо, не малюючи собі
в повітрі якісь матеріальні об'єкти, що взаємодіють між
собою, щоб ми не матеріалізували духовне, не думали, що
духовні сили вбрані в наше фізіологічне тіло, що є духовні
сили в нашій руці чи її діях, не думали, що виконуючи механічно
Заповідь, ми цим безпосередньо впливаємо на духовне, тобто
що є безпосередній зв'язок між духовним і матеріальним,
на що існує сувора заборона: "не зроби собі ідола".
Ідолопоклонством насправді є саме це, а не поклоніння якомусь
шматку каменя чи дереву. Про це не мовиться взагалі.
Ідолопоклонство - це упредметнювання духовних уявлень.
З огляду на можливе спотворення і була накладена заборона
на розповсюдження Каббали. Так ось, Бааль Сулам зумів викласти
Каббалу в такий спосіб, що зовсім не існує небезпеки матеріалізації
духовних уявлень у поняттях учня. А до нього люди ще не
були підготовлені сприймати це, та й сама Каббала ще була
скрита для правильного сприйняття її людиною.
У цьому практично мета еволюції і прогресу - підготувати
людство до того, аби сприйняти і погодитись, що є речі невідчутні,
та все ж таки існуючі, невидимі, але найбільш великі, що
є можливість миттєвого пересування, зміни чи відсутності
часу і простору тощо.
Це все повинно підготувати людство до думки, що духовне
- це щось таке, що, хоча й не піддається нашій уяві, але
має право на існування, що, можливо, існує разом із нами.
Сьогодні вже не може людина заперечити, що "такого
не буває", бо наш досвід настільки зріс, що вже "все
може бути".
Отже, Бааль Сулам запровадив таку мову, відточив її так,
що не стало проблеми передати цією мовою всі духовні поняття
без остраху, що людина помилиться і почне уявляти собі матеріальні
об'єкти натомість духовних. Що він зробив? "Всього
лише" пояснив 10 сфірот. І нічого, крім них: 9 сфірот
- це ставлення Творця до створінь, остання сфіра - це і
є створіння, що називається малхут. Крім цього сполучення
Творця і творіння у вигляді 10 сфірот, немає більше в творінні
нічого.
|
International Site
