ЧАСТИНА 9

33. ДУХОВНИЙ РУХ - ЦЕ ПОЯВА НОВИХ ВЛАСТИВОСТЕЙ.

Духовним рухом називається поновлення властивостей об’єкта. Іншого поняття руху в духовному немає. Людина, у котрої не виникає духовних бажань, на якому б рівні вона не перебувала, називається духовно нерухомою. У нашому світі людина народжується тільки з бажаннями нашого світу, а якщо в ній нічого якісно нового не виникає, вона називається духовно неживою.

Духовно нерухомі ангели, тому що не виправляють себе, а служать допоміжними силами для духовного піднесення людини. Якщо людині прищепили з дитинства потребу виконувати якісь дії, і вона їх виконує, то ці дії називаються духовно неживими, бо вони здійснюються не в результаті її внутрішньої роботи, а диктуються її другою природою, котрої вона набула завдяки вихованню, отриманому в дитинстві.

Наступні ступені - це ті, в котрих уже є зміна духовних бажань, коли людина починає відчувати бажання набути альтруїстичної природи. Тільки в цьому випадку вважається, що у неї з’явились якісно інші бажання. Рослиний - це такий рівень, коли людину витягають із егоїзму до альтруїзму, із нашого світу в духовний.

Духовний рух означає появу нової властивості, нового бажання. Людина стає зовсім іншим об’єктом творіння. Вона набуває іншої форми, в ній відбувається зародження нової істоти, неземної, неегоїстичної. Залишилося ще з’ясувати понятя часу і руху, з котрими ми постійно стикаємося в науці Каббала.

Ми кажемо: світло рухається, приходить, йде, клі притягує світло, виганяє. Із одного клі народжується інше. Все побудовано на якихось діях. Увесь час відбуваються якісь процеси у часі і рухові. Змінення наших відчуттів називається рухом. Послідовність наших бажань чи відчуттів називається часом.

Рух духовного не має нічого спільного з нашим пересуванням з місця на місце, а є зміною властивостей духовного об’єкта. Якщо в людині не з’являється ніякої нової неегоїстичної властивості за всі роки її життя, вважається, що вона не зробила жоднго духовного руху, тобто практично не жила. Стосовно духовного світу вона вважається духовно не народженою. Нова духовна властивість, котра з’являється в людині, відмінна від її минулого духовного стану, називається народженням із колишнього об’єкта якісно нового, котрий не тільки відокремлюється, народжується і з’являється, але й віддаляється від попереднього об’єкта як самостійний.

Не може бути зміни жодної найдрібнішої властивості, якщо при цьому не відбувається зміни в усій структурі цього об’єкта, тому що всі його властивості відбувається зміни в усій структурі цього об’єкта, тому що всі його властивості взаємозв’язані. Тому ми кажемо, що найменша зміна якої завгодно властивості веде до народження нового парцуфа. В цьому смислі людина, що духовно розвивається, щоразу заново народжується.

Питання: наскільки залежить від людини її духовне просування, якщо вона народжується "неживою" і зверху їй даються бажання до духовного? Доки людині такого бажання не дано, від неї нічого не залежить. Якщо немає бажання, нічого не вдієш. Це не є її внутрішньою властивістю. Їй можна казати про духовні поняття, але вона зовсім не чує. Тому є заборона Тори: "Не став перед сліпим перешкоди".

Не треба показувати людині, що у неї відсутній внутрішній орган сприйняття духовного. Навіщо завдавати їй страждань? Такою її створив Творець. Залиш її у спокої. Не намагайся виправити те, чого Творець не зробив. Внутрішня точка в серці людини з’явиться, коли це стане необхідним для її подальшого розвитку. До появи альтруїстичного бажання звичайній людині так само далеко, як до переходу від неживого стану до рослинного.

Є люди в нашому світі, котрі прагнуть грошей, інші - слави, треті - пошани, четверті - знань. І все це називається егоїзмом нашого світу. Що ж вище цього? Прагнення бути подібним до Творця. Цього не можна купити ні в якій аптеці, як казав мій Рав раббі Барух Ашлаг.

Це можна тільки отримати зверху. Людина сама не знає, є воно в ній чи немає. Але каббаліст, поговоривши з людиною чи глядячи на неї, може це зрозуміти. А людина поки не відчує, не може знати. З’явитись таке бажання саме по собі не може. Людина народжується духовно неживою.

На якомусь етапі їй дають це бажання згори, так звану точку в серці. Вона поступово починає проявлятись, і відповідно з цим людина прагне до духовного так само, як раніше шукала матеріального. Слід відрізняти пошук, котрий ведуть "хозрей тшува", від пошуку такої людини. Про початківця важко сказати, де він зупиниться.

Людина діє тільки під тиском внутрішніх бажань, отриманих згори. І заздалегідь дуже важко сказати, наскільки вистачить цих бажань, якими будуть наступні і коли припинять давати їх згори. Тому коли людина знову відчує прагнення до духовного, вона повинна сказати ранкове благословення як пробуджений до життя.

Це дійсно диво - поява в неживому почуття рослинного. Таким же дивом є виникнення в людині, котра не знає, ні що таке егоїзм, ні що таке альтруїзм, іскри духовного прагнення до Творця, бажання бути до Нього подібною, а не просто з цікавості знати, що таке світи: "хочу їх побачити, хочу знати, що буде завтра, займатись каббалістичною астрологією і медитацією" та ін.

У людини, що отримала такий величезний дарунок з неба, з’являється можливість духовного розвитку за допомогою 3-х факторів: істинних джерел - книг, справжнього Учителя, істинного оточення - товаришів по навчанню.

Істинні джерела - це ті книги, котрі точно вказують шлях правильного розвитку: книга "Зоар", книги Арі, книги раббі Йегуди Ашлага.

Тільки вони, і нічого більше. Тому що від лже-каббалістів отримуєш їхні помилки, котрих важко позбутись. Тому істинних каббалістичних джерел тільки три: книги раббі Шимона, Арі і Бааль Сулама. Знайти собі істинного рава непросто: тут уже як пощастить людині зверху. Учень повинен вибирати, повинен пробувати, повинен вимагати і повинен перевіряти.

Спочатку - перевірка, але потім - така віра в рава, котра вища за будь-які сумніви. Цей пункт потребує пояснень, але я їх даю тільки усно. Оточення - це те, що створюють самі учні. Тут рав практично дуже мало може зробити. Група будується самими учнями, бо цим вона будує себе. По оточенню можна судити про рівень учня. Без цих трьох факторів ніякого духовного піднесення не вийде.

Що таке духовний рух? У нашому світі рух означає, що об’єкт з одного місця перемістився на інше. Він залишився тим же самим, тільки змінив свої координати. У духовному світі місце людини визначається її духовним ступенем. Якщо вона переходить на інше місце, значить, змінила свої властивості. А якщо змінила свої властивості, значить, це вже не той самий об’єкт.

Цей перехід із однієї якості в іншу називається духовним рухом. Духовний рух -це перехід із одного стану об’єкта в інший, з одного ступеня на інший, із однієї кімнати, де всі подібні своїми властивостями, в іншу, де також всі подібні своїми властивостями, наче червоне світло переходить у синє.

Міняється сама суть об’єкта. Духовний рух - це поновлення властивостей. Новий об’єкт означає, що він хоч чимось, хоч однією властивістю відрізняється від свого попереднього стану. Він є наче заново народженим і називається новим іменем, відповідно до своїх нових властивостей. Немає такого, щоб ім’я йшло за духовним об’єктом. Змінився він - змінилося і його ім’я.

Тому що ім’я каже про сукупність його властивостей. Ці імена ми називаємо іменами Творця. Тому що ім’я людини в духовному світі свідчить про те, наскільки вона набула властивостей Творця. Людина зобов’язана розкрити святі імена, тобто сама повинна стати цими іменами: Авраам, Іцхак, Яаков.

По всіх цих іменах-властивостях людина мусить самостійно підніматися, як по драбині, ставати ними. Всі світи, всі духовні ступені, всі переміщення - всередині нас. Змінення духовних бажань людини призводить до її внутрішнього руху.

Кожна сфіра позначає одну окрему властивість. Тому на всіх діаграмах "Книги Древа" зображена душа людини, розбита на свої складові бажання. А сама Каббала говорить про внутрішні бажання людини, розповідає їй про неї саму, чого вона ще в собі не розкрила. І вчить, як можна вилікувати себе, своє "я", тобто свою душу, виправити її.

Кожній клітинці, як у технічному описі, дається певна назва і прописуються необхідні ліки для зцілення. Той, хто вивчає, бачить, як ці клітинки душі взаємозв’язні, як впливають одна на одну, як вся душа кінець кінцем виліковується.

34. ДУХОВНИЙ ЧАС - ЦЕ ПОСЛІДОВНЕ ПОНОВЛЕННЯ ВЛАСТИВОСТЕЙ, ЩО ВІДБУВАЄТЬСЯ ПО ПРИЧИННО-НАСЛІДКОВОМУ ЛАНЦЮЖКУ.

Духовний час означає деяке число послідовних змінень, що відбуваються одне із одного, де одне є причиною, а друге - наслідком. Причинно-наслідкові змінення властивостей називаються духовним часом. Чим же це відрізняється від руху?

Там також були властивості. А чи є що-небудь, крім бажання? Чому ж ми розбиваємо бажання і насолоду на кілька понять? У нашому світі поняття часу, руху, простору - абсолютно різні речі. Але вони взаємозв’язані: якщо час "нуль", тобто швидкість безкінечна, то весь простір стискається в точку.

Адже його можна подолати за мить з огляду на безкінечну швидкість. Ми можемо зрозуміти час у нашому світі тільки як відчуття руху. Якби в людині нічого не рухалось, не стукало, не переміщувалося, не було ніякого біологічного годинника, ніяких біологічних фізіологічних реакцій, вона б ніколи не змогла зрозуміти, що таке час.

Час - це відчуття руху. Байдуже якого руху - внутрішнього чи зовнішнього, неважливо на якому рівні - фізичному чи чуттєвому. Наш мозок влаштований так, що всі відчуття він малює нам у вигляді певної картини послідовності подій, котра в нашому відчутті викликає в нас, народжує уявлення часу. Якби не було цих кадрів, ми б не відчували часу. Коли ми дивимося на застиглий кадр кінострічки, то не відчуваємо часу, наче він зупинився.

Послідовність руху народжує час, хоча і час, і рух не зв’язані самі по собі, а існують тільки в наших суб’єктивних відчуттях. Ми повинні зрозуміти, що це ілюзія. В нашому духовному сходженні, тільки-но припиняється боротьба з темними силами, котрі змушують нас змінюватись, розтягують всі процеси, - поняття часу зникає.

Якби людина опиналася в оточенні, котре б зовсім не рухалось, навколо неї все було в абсолютній нерухомості, вона б навіть не уявляла, що є таке поняття як час. Тобто час - це не тільки не абсолютне поняття, але навіть не відносне. Це суто індивідуальне наше внутрішнє відчуття.

Коли людина дивиться на все, що її оточує, духовним зором, вона бачить, що все перебуває в абсолютному спокої. Вона бачить тільку нерухому систему світів - послідовне розкриття Творця. А змінюється тільки вона сама. Як у нашому світі нові форми створюють в нас відчуття руху, так і в духовному світі нові духовні форми визначаються як рух, а їх причинно-наслідковий прояв називається часом, тому що створює відмінність "раніше" і "потім".

Далі