|
Багато хто чув, що Каббала являється таємним
вченням. Самє її закритість, завіса таємниці призвела до
виникнення навколо Каббали безлічі легенд, фальсифікацій,
профанацій, дозвільних розмов, чуток, неосвічених міркувань
і висновків.
Лише наприкінці 20 століття отримано дозвіл
на відкриття знань про науку Каббала для всіх і навіть на
їх розповсюдження по світу.
І тому, на початку цієї книги, я змушений,
в цьому зверненні до читача, зірвати вікові нашарування
міфів з древньої і сучасної, загальнолюдської науки Каббала.
Наука Каббала ніяк не пов’язана з релігією. Тобто, пов’язана,
в тій самій мірі, як скажімо, фізика, хімія, математика,
але не більше.
Каббала — не релігія і це легко виявити, хоча б з того
факту, що ніхто з релігійних людей не знає її і і не розуміє
в ній жодного слова.
Найглибші знання основ всесвіту, його Законів, методику
пізнання світу, досягнення Мети творіння Каббала приховувала
в першу чергу від релігійних мас.
Тому, що чекала на час, коли розвинеться людство до такого
рівню, що зможе прийняти каббалістичні Знання і правильно
використовувати їх.
Каббала — це наука керування долею, це Знання, яке передано
всьому людству, для всіх народів землі.
Каббала — це наука про приховане від очей людини, від наших
п’яти органів почуття. Вона оперує тільки духовними поняттями,
тобто тим, що відбувається вище нашого світу, що невідчутно
для наших п’яти почуттів, що знаходиться поза ними, у вищому
світі.
Але назви об’єктів, сил та дій вищого світу Каббала бере
з нашої земної мови. Це необхідно, тому що в нас немає слів
для вираження неземних понять.
Але оскільки з кожного об’єкту вищого світу сходить сила
в наш світ і породжує в цьому світі об’єкт нашого світу,
каббаліст, що знаходиться у обох світах одночасно і бачить
відповідність зв’язків, описує вищий світ, застосовуючи
назви нашого світу.
Але для того, хто не знаходиться в стані відчуття обох світів,
описи каббаліста здаються описами земних дій, хоча Каббала
й описує тільки те, що трапляється у вищому світі.
Використання знайомих слів-понять призводить до помилкових
бачень та уявлень. Тому Каббала забороняє уявляти який-небудь
зв’язок поміж об’єктами, взятими з нашого світу, та їх духовними
коренями. Це є найгрубішою помилкою в Каббалі.
І тому Каббала була заборонена стільки років, аж до нашого
часу: розвиток людини був недостатнім для того, щоб вона
припинила вона уявляти собі всіляких духів, відьом, ангелів
та іншу чортівню там, де говориться зовсім про інше.
Тільки з дев’яностих років 20 століття дозволено і рекомендується
розповсюдження Науки Каббала. Чому? Тому що люди стали вище
примітивних уявлень про сили природи, як про людиноподібних
істот, русалок, кентаврів та ін…
Люди готові уявити собі вищий світ, як світ сил, силових
полів, світ вище матерії. Якраз цим світом оперує Наука
Каббала.
З побажаннями успіху у розкритті Вищого світу,
Міхаель Лайтман
Для
чого я живу
Чим займається Каббала
Каббала займається тем, що розкриває людині сенс життя.
Питання про те, в чому полягає сенс людського життя, на
деякому етапі задає собі кожна людина. Особливо гостро це
питання повстає у дитячому та юнацькому віці, а потім людина
як правило забуває про нього уходить від нього - так вже
влаштоване життя: людина не може без кінця травмувати себе
питанням на яке не отримує відповіді.
Тому що відповідь міститься лише в одному джерелі – у
науці Каббала, яка на протязі багатьох століть була доступна
лише обраним.
Приходили і уходили покоління, але лише нам – представникам
останніх поколінь дана можливість отримати вичерпну відповідь
на найголовніше питання.
Але й сьогодні, коли Каббала з таємного вчення стала доступною
практично будь-якому нашому сучаснику, призначена вона безпосередньо
для тих, хто повдорослішав і навіть постарівши не припиняє
задавати собі дитяче питання – в чому сенс мого життя, в
чому сенс життя всього людства.
Люди, які дуже гостро відчувають це питання і приходять
до Каббали. Вони не відчувають повного задоволення у своєму
повсякденному житті. Вони не страждають ні маніями, ні депресіями
– просто у цьому житті вони не можуть досягти душевного
комфорту. Чому? Каббала дає відповідь на це питання
Етапи розвитку бажань
Розвиток людства на протязі тисяч років його існування
— це розвиток і реалізація різних рівнів бажання. Саме бажання
і знаходження способів їхнього задоволення і визначають
той чи інший рівень розвитку цивілізації і всього того,
що ми називаємо технологічним і науковим прогресом.
Завдяки тому, що бажання постійно вдосконалюються, тобто
змінюються від менших до більших, людство рухається вперед.
Каббала поділяє весь комплекс людських бажань на п'ять
етапів:
– первинні бажання — секс, їжа (говориться: "Любов і голод
світом правлять»);
– другий етап розвитку бажання — прагнення до багатства;
– третій етап розвитку бажання — прагнення до влади і слави;
– четвертий етап розвитку бажання — спрага знань;
– п'ятий етап розвитку бажання — прагнення до духовного,
до Творця.
Потреба в сексі і їжі — це тваринні бажання,
тому що їх відчувають і тварини. Навіть знаходячись у повній
ізоляції, людина відчуває голод і прагнення до продовження
роду, тобто до сексу.
Бажання багатства, влади і знань — це вже людські бажання.
Тому що для їхнього задоволення людина повинна знаходитись
в середовищі собі подібних — у людському суспільстві.
Людина народжується, йде процес розвитку тваринних і людських
бажань, а потім вона виявляє, що їхня реалізація не дає
їй задоволення. Тому що приховане, але справжнє її прагнення,
яке вона не одразу може усвідомити і сформулювати, виходить
за межі цього світу.
Це бажання людина одержує згори. Воно не дано природою,
як тваринне бажання, і не розвивається під впливом суспільства,
як людські бажання.
Каббала називає цей рівень бажання — бажанням духовного
світла чи душею людини.
Каббала досліджує духовну конструкцію, що називається загальною
душею чи Адамом. Ця конструкція складається з 600 000 частин,
кожна з якої поділяється ще на безліч часточок і міститься
всередині земних бажань.
Виникнення нового виду бажань
Сукупність земних бажань називається серцем людини. А часточка
(бажання), що закладається до нього згори, називається точкою
в серці.
Людина повинна протягом свого біологічного, земного життя
досягти повного наповнення духовного бажання. Вона буде
багаторазово повертатися в наш світ, доки не досягне цього.
Таким чином, кожне покоління в нашому світі — це ті самі
600 000 душ, одягнені в тіла нашого світу.
Кожне покоління — це ніби 600 000 душ, вишиковані в шеренгу,
що просуваються до наповнення духовним світлом: тіло вмирає,
а душа переміщається й одягається в нове тіло, знову в ньому
працює для наповнення, і так далі аж доти, поки на визначеному
етапі свого розвитку не наповниться вищим світлом.
Більшість людей відчувають потреби, обмежені рамками нашого
світу. У них входять творчі, інтелектуальні, культурні праненя
людини, і потреби дослідження і розуміння будови нашого
світу.
Це свідчить про те, що душі, одягнені в тіла цих людей,
ще не досягли бажання до духовного — п'ятого етапу розвитку
бажань. Такого типу душі не викликають у тілах, до яких
вони вселяються, прагнень до того, що перебуває за межами
нашого світу.
Але є невелика (поки що!) кількість душ іншого типу. Вселяючись
в білкове тіло, така душа викликає в людини тягу до вищого
і вічного. Людина намагається, як всі інші, задовольнитися
тим, що дає нам цей світ, але в неї це не виходить.
Вона бачить, як інші люди прагнуть до нагромадження, придбанню,
багатству й успіху, а їй це все уявляється не більш, ніж
грою.
Вона бере участь у цих "іграх», і найчастіше вдало, але
це не дає їй задоволення. Поступово, пробуючи себе саме
в цьому світі і розчаровуючись, людина починає відчувати,
що її душа вимагає іншого наповнення.
Одержавши, нарешті, бажання до духовного, людина відчуває,
що земними насолодами вона себе наповнити вже не може, і
тому життя порожнє. І тоді вона починає пошук джерела наповнення
нового — духовного — бажання.
Пошук та розчарування – супутники виникнення нового виду
бажання, що так характерне для нашого часу.
З середини ХХ століття й далі все більша кількість людей
отримують згори бажання духовного, що викликає в людині
протиріччя, тому що виникає воно в її серці вкупі з усіма
іншими земними бажаннями.
Так опускають людині згори п’яте бажання, що приводить
її до стану внутрішнього дискомфорту. Саме в цьому стані
люди і приходять до Каббали, приходять за поясненням, як
наповнити те, що виникло в них - бажання до Вищого.
Оскільки бажання до духовного приходить згори, то об’єкти
нашого світу не можуть бути його наповнювачами. Каббала
займається тим, що показує людині, як можна наповнити це
найвище бажання, якщо воно виникає.
Каббалісти, які отримують наповнення духовного бажання
( слово “каббала” в перекладі з івриту означає – отримання
), називають цей наповнювач світлом, а точніше, вищим світлом.
Це вище світло називається Творцем, тому що створює бажання
і Саме ж його наповнює. Але якщо в людини цього бажання
не виникає, то вона продовжує жити, як звичайна людина.
Пошук наповнювача і процес наповнення.
Життя людини – це процес постійного пошуку. Людина весь
час шукає те, що може задовільнити, наповнити все новіші
й новіші бажання: вона женеться за їжею, багатством, сексом,
владою, знаннями.
Всі ці бажання виникають в ній постійно і змінюють одне
одного. Їх наповненням людина і займаєтьсяпротягом усього
свого життя.
Багатьом людям в історії людства вдалось наповнити і своє
духовне бажання. Про це вони розповідають нам у своїх книгах,
вони розповідають про пошук наповнювача і процес наповнення.
Їх пояснення і описи цього процесу склались до цілої науки,
що називається Каббала. А себе такі люди називають каббалістами.
Каббалісти пояснюють нам, що людина, знаходячись в нашому
світі, повинна наповнити свою душу світлом так, щоб вона
піднялася на той самий духовний рівень, на якому знаходилася
до сходження і одягання в серце людини, тобто в земні бажання.
Наша задача складається в тому, щоб всупереч решті бажаннь,
що називаються серцем людини чи тілом людини, наповнити
точку в серці вищим світлом.
Каббалісти говорять, що наповнення душі світлом дає людині
відчуття вищого світу. Це значить, що людина може жити (відчувати),
знаходитись, як у вищому світі, так і в нашому світі одночасно.
Вона поєднує в собі обидва ці світи.
Стан, при якому людина в нашому світі повністю виправляє
і наповнює свою душу на самому вищому духовному рівні, називається
Кінцем виправлення душі чи просто Кінцем виправлення.
Каббала дає можливість людині – з того моменту, коли вона
відчула прагнення до вищого і завдяки цьому отримала першу
інформацію про Каббалу – оволодіти методикою наповнення
душі, осягти стан повної насолоди, відчуття вічності, абсолютного
пізнання та досконалості.
Причому вона отримує можливість реалізувати це зараз,
в цьому світі, в цьому житті, а не повертатися знову і знову
в цей “не найкращий ” зі світів, перебуваючи у пошуку та
стражданнях з самого народження і до смерті.
Оскільки душі невпинно міняються, розвиваються й вдосконалюються,
то задачею Каббали є створення для кожного покоління придатної
саме йому методики отримання вищого наповнення.
Наука ця тому і називається “Каббала” – отримання, що
навчає методиці наповнення душі світлом.
Каббала вчить людину отриманню вищого світла і повному
заповненню їм душі, тобто всіх бажань, як серцевих, так
і духовних.
Це можливо, оскільки всі наші бажання створені саме цим
самим світлом. І тому безпосереднє наповнення ним лишень
і здатне нас втамувати.
Духовне бажання – що це таке?
Якщо перші чотири категорії бажань (бажання тіла – до їжі,
домівки, сексу, бажання до багатства; бажання до влади,
пошани; бажання до знань) нам зовсім зрозумілі й відчутні,
то про духовне бажання ми не маємо ніякого уявлення.
Людина і не дізнається, що таке “духовне”, доти, поки вона
задовольняє свої бажання за допомогою об’єктів нашого світу.
Вона бачить ці об’єкти і точно знає, до чого прагне. Але
коли в неї виникає бажання до вищого, вона не бачить в нашому
світі джерела, що може це бажання наповнити.
Людина опиняється в стані безладу та розгубленості: немає
більше відчуття смаку до життя, нічим його заповнити.
Їй просто погано. Її кудись “тягне”. Але от куди? Вона
не знає, куди звернутись, адже джерело насолоди не видно.
У людини є можливість на деякий час забутись, що вона, як
правило, і робить.
Ми задаємо собі у дитинстві питання: “Для чого ми живемо?”
Але потім починається період дорослішання, і гормони юнацтва
придушують це питання, придушують бажання знайти сенс і
джерело життя. Наші сексуальні, інтелектуальні прагнення
відводять нас від його вирішення.
Але потім це питання знову виникає і хвилює нас. І той,
хто вперто вимагає відповіді на нього, не здатен заповнити
порожнечу, що виникає, той приходить до Каббали, вірніше,
його приводять згори: настає час наповнення людської душі.
Духовний простір.
Коли тіло людини вмирає, душа переселяється у новонароджене
тіло. З одного життя до іншого в душі постійно накопичується
готовність до проявлення себе всередині людини.
Багато життів людина проживає, не відчуваючи свою душу
– прагнення до вищого світу. Не плутайте це з мирським,
земним “прагненням до вищого”, під яким зазвичай розуміють
творчість, поезію, музику, мистецтво.
Людина відчуває проявлення душі як нове бажання, прагнення,
як порожнечу, яку вона не знає чим заповнити. З цієї миті
починається шлях пошуку, що обов’язково повинен привести
її до Каббали.
Так приводять до Каббали всіх людей на світі, тому що
Каббала – це єдина методика наповнення душі.
З моменту, коли людина прийшла до Каббали, тобто знайшла
Учителя, книги і групу, починається період, що називається
“час підготовки” (до входу у Вищий світ). Цей період може
тривати декілька років (мінімум 3 роки).
Потім людина входить у відчуття вищого світу, тобто явного
відчуття Творця. Перед нею розкривається духовний простір.
На окраїні цього простору знаходиться вона, а в центрі цього
простору знаходиться Творець.
Духовний простір - це простір властивостей, подібний до
фізичного поля, з максимальним його проявленням у центрі
і послабленням від центру до периферії, аж до повного зникнення
цієї властивості на межі, за якою починається наш світ.
Змінюючи свої властивості відносно Творця людина може
рухатись у духовному просторі: розбіг властивостей людини
і Творця викликає взаємне віддалення їх одне від одного,
а схожість їх властивостей призводить до зближення. Повна
схожість якостей призводить до злиття.
Ми, в нашому початковому стані, протилежні Творцю за властивостями,
тому взагалі знаходимося поза цим полем і не відчуваємо
Творця.
Після початкового етапу підготовки, людина отримує перше,
найменше вподібнення до Творця, що призводить до переходу
межі(махсому) з нашого зовнішнього світу у духовний.
Далі починається духовний шлях, коли людина явно відчуває
Творця і, відчуваючи різницю своїх властивостей відносно
властивостей Творця, свідомо виправляє себе і наближується
до Нього.
Цей шлях поступового наближення до Творця шляхом уподібнення
властивостей складається з послідовного виправлення, заміни
кожної з 620 егоїстичних властивостей людини на альтруїстичні.
У Каббалі це описується, як підйом (у своїх властивостях)
по 620 ступеням. Каббала описує ці ступені, їхні особливості,
методи виправлення бажання на кожній з цих ступеней. В результаті
людина щоразу осягає нове відчуття Творця.
Людина зобов'язана послідовно виправити в собі всі свої
620 бажань, тобто піднятися на всі 620 ступеней, знаходячись
у своєму земному тілі, живучи в цьому світі.
Після того, як людина закінчила підйом по духовним сходам,
вона цілком ототожнює себе з душею. Тому зникає необхідність
знову повертатися в матеріальний світ і втілюватися в тіло.
Бувають випадки, коли окремим душам доручається знову втілитися
в тіло для виконання особливої місії — допомоги іншим душам
у нашому світі, одягненим у тіла.
Найбільш яскравий приклад — послідовне сходження в наш
світ великої душі Авраама, що потім була в образі Моше,
Рашбі, Арі, Бааль Сулама.
Смерть людини - смерть тіла чи душі?
Не людина вмирає, а її біологічне тіло. Спочатку всі ми
відчуваємо тільки наше тіло — земні бажання. Потім в нас
виникає бажання до вищого.
Це не земне бажання, а початок духовного — бажання Творця.
Якщо людина розвиває в собі це бажання, то вона, окрім властивостей
(бажань) свого тіла, починає відчувати свою душу — частину
властивостей Творця в собі.
Якщо вона виправляє себе так, що бажання духовного придушує
бажання тіла, і тіло цілком ототожнює себе з душею, то людина
відчуває вмирання тіла, як скидання верхнього оболонки з
душі.
Вмирає тіло, але людина відчуває себе у відриві від тіла
ще при житті в ньому.
Якщо ми живемо всередині бажань нашого світу (секс, їжа,
багатство, влада, знання), то одержуємо наповнення через
наше тіло, тобто через п'ять тілесних органів почуття.
Ми можемо подразнювати наш мозок електричними імпульсами,
посилаючи сигнал через вживлені до нього електроди, і відчувати
задоволення, нібито одержуване нами через п'ять органів
почуття. У цьому випадку ми прямо впливаємо на центри задоволення,
надсилаючи до них такий самий сигнал, який вони одержують
від рецепторів наших п'яти органів почуття.
Це приклад впливу не через органи почуття, а безпосередньо
через центри задоволень, до яких надходять усі сигнали.
Душа, екран і насолода.
Духовне бажання ми одержуємо не через наше тіло, а безпосередньо
згори. Для його наповнення також необхідний орган почуття.
Він називається "екран» (масах).
Як тільки цей орган почуття з'являється у людини, вона
починає відчувати через нього насолоду. Сама насолода називається
вищим світлом. Через екран світло входить у наше бажання
їм насолодитися. Саме бажання отримати насолоду від вищого
світла й називається душею.
Світло як джерело насолоди відчувається, тільки якщо людина
здобуває додатковий орган почуття, здатний вловлювати це
вище світло.
Усі ці компоненти: світло (насолода), екран (приймач) і
душа (одержувач) — ніяким чином з нашим земним тілом не
пов'язані. Тому не має значення, чи знаходиться людина в
земному чи тілі ні.
Як тільки у людини виникає зв'язок з вищим світлом, вона
починає контактувати з ним, виправляти себе так, щоб наповнитися
цим світлом.
Поступове виправлення себе до вподоби вищому світлу і відповідне
наповнення їм називається духовним підйомом.
У цьому процесі, що цілком захоплює людину, тілу приділяється
увага лише як до засобу для духовного піднесення. Інакше
воно ніякого іншого інтересу собою не являє.
Маленька насолода в порівнянні з величезною зовсім не відчувається:
вона пригнічується більшою. Тому, хоча каббаліст і знаходиться
у тому ж самому світі, що і ми, він в принципі живе вже
у вищому світі.
Але оскільки його світ ми не відчуваємо, всі його світовідчуття
для нас приховані, таємні, потойбічні, тобто знаходяться
по іншу сторону махсому.
Коли людина ототожнює себе зі своєю душею, а не зі своїм
земним тілом, то смерть цього тіла вона сприймає як зміну
вбрання.
Її відчуття, яких вона здобула в цьому світі, не змінюються,
а той світ, в якому вона вже живе, залишається з нею і після
смерті земного тіла. Закінчити свій земний шлях відповідно
до задуму Творця може і повинен кожний, хто живе на Землі.
На яких даних базується Каббала?
Каббала приймає до уваги тільки точні, перевірені дослідним
шляхом дані. Ніякі теорії, припущення вона не приймає у
розрахунок.
Все те, на чому грунтується Каббала, як наука, ми знаємо
від тих людей, які через точку в серці, через душу особисто
осягли вищі відчуття, тобто усвідомили, перевірили, виміряли
і описали їх. Сукупність їх досліджень і утворює науку “Каббала”.
У Каббалі, як і в будь-якій іншій науці, присутній свій
чіткий дослідницький апарат: математичний, фізичний, графічний
(у вигляді схем і таблиць).
Замість відчуттів та переживань Каббалісти оперують векторами,
силами притягнення бажань, силами пригнічення: їх відношення
вимірюються чисельно, а бажання і їх наповнення визначаються
мірами.
У нашому світі ми позбавлені можливості вимірювати як
внутрішні зусилля, так і суб’єктивні відчуття людини, і
тим більше, чітко порівнювати відчуття сприйняття і враження
двох різних людей.
Можна лише поспівчувати безпомічності психологів та психіатрів,
абсолютно позбавлених можливості чітко оперувати душевними
параметрами людини.
Історія та мова Каббали.
Все те, що нам відомо про вищий світ ще до того, як ми
самі осягаємо його, ми знаємо від людей, які його особисто
осягли.
Вони описали нам свій шлях, свої відчуття, свої висновки
і рекомендації, які пропонуються нам для того, щоб ми пройшли
той самий шлях.
Їхнi описи подорожей у вищому світі - це каббалістичні
книги, починаючи ще з часів Аврааму.
Авраам був першим каббалістом. Він почав задавати собі
питання про сенс життя, і це привело його до необхідності
розкриття Вищої сили.
Свої враження від розкриття Творця він виклав у книзі "Книга
Створення» (Сефер Єцира). Це було 3700 років тому. Авраам
використовував у своїй книзі каббалістичну мову. Цю книгу
і сьогодні вивчають каббалісти.
Наступний великий каббалист - це Моше (Мойсей) який осяг
Творця й описав свої осягнення у книзі, яку він назвав "Тора»
- "П'ятикнижжя» (Біблія).
Для опису своїх духовних вражень він застосував мову Каббали
- "Мова розгалужень", яка базується на тому, що
наш світ подібний до його кореней у вищому світі.
Оскільки все в нашому світі народжується силами, які походять
з вищого світу, то кожний об'єкт, дія, явище в нашому світі
подібно до гілки, яка росте з вищого світу.
Моше брав назви об'єктів і дій нашого світу, щоб описати
за їх допомогою об'єкти і дії вищого світу.
Зовні його опис виглядає, як оповідання про наш світ, але
за словами нашого світу знаходиться опис вищого. І тільки
той, хто знаходиться у відчутті вищого світу, здатен правильно
сприйняти розповідь Моше.
Вавілонський Талмуд (початок н.е.) — це книга, що описує
закони вищого світу у вигляді юридичних законів нашого світу.
Закони, описувані в Талмуді, як нам зовні здається, говорять
про поведінку людини в нашому світі, але це тільки зовнішній
вигляд тексту. Каббалісти бачать у тексті Талмуду скрупульозний
опис вищого світу.
Для опису вищого світу застосовуються також мови сказань
і пророцтв. Для каббаліста не має значення, на якій мові
написана книга про вище - про Творця. В будь-якому разі,
коли читає, він відчуває те, що описує автор, так само як
музикант, коли читає ноти, чує музику.
Земні і духовні органи почуття.
Ми народжуємося з п'ятьма органами почуття: зір, слух,
нюх, смак і дотик. Через них ми отримуємо всередину себе,
як до чорної скриньки, деяку інформацію ззовні.
Інформація, надходячи до мозку, обробляється і видається
як сукупна картина навколишнього світу. Ці відчуття називаються
"цей світ» чи "мій світ». Якщо говорити точно, то я не знаю,
що існує поза мною. Я лише визначаю свою реакцію на деякий
зовнішній вплив.
Наш орган слуху влаштований так, що мембрана відокремлює
зовнішнє середовище від внутрішнього. Мембрана може бути
більш-менш чутливою, здорової чи враженою.
В залежності від цього ми визначаємо звук як сильний, слабкий,
високий, низький, чи він може взагалі бути відсутнім. Який
звук я почую, залежить не від того, який він зовні, а від
будови мого органу сприйняття, тобто залежить від моїх властивостей.
Я відчуваю не зовнішні коливання, а реакцію мого сенсора
на них. Я сприймаю дещо всередині себе і стверджую, що це
зовнішній звук. Те саме стосується решти наших відчуттів.
В результаті виявляється, що ми являємо собою абсолютно
закриту систему: кожнен з нас відчуває свої внутрішні реакції
на зовнішній, невідомий нам вплив. І ми ніколи не можемо
об'єктивно відчути, що відбувається поза нами.
А все, що відчуваємо — це тільки завдяки тому, що наші
органи почуття, провідники, мозок, центри сприйняття саме
так, а не інакше, обробили і відтворили нам інформацію.
Поза собою ми не знаємо, яка вона. Ми закриті всередині
себе.
Що мені дає додатковий, свідомо отриманий орган почуття
— екран? Він дозволяє мені одержувати інформацію не через
мої природні п'ять органів почуття всередину моїх егоїстичних
бажання (розуміти, те що трапляється тільки з вигодою для
себе, тобто необ'єктивно), а безпосередньо й об'єктивно.
В такий спосіб я виходжу на справжнє, не зіпсоване моїми
розрахунками, осягнення абсолютної, об'єктивної будови всесвіту.
Саме це і дає нам наука Каббала.
Вона діє цілком на науковій основі, виходячи з повторюваністю
досвіду, придатними до фіксування даними, відтворюваністю
та ін., які властиві будь-якій науці. Я стверджую це як
такий, хто пройшов наукову школу і прийшов до Каббали.
Каббала - це наука, до релігії вона не має ніякого відношення.
Можете запитати будь-якого релігійного про те, чи знайомий
він з Каббалою. Ви побачите, як він чурается і боїться її.
А якраз це і визначає відношення людини до світу, до життя,
до існування.
І якщо зовні каббаліст схожий на релігійну людину, то по
внутрішньому своєму світосприйняттю, відношенню до життя,
до світу - це зовсім інша людина.
А ставлення самих релігійних до каббалістів зовсім чітко
розділяє їх.
Гематрія душі.
Якщо два каббалісти прочитають один і той самий опис вищого
світу, то відчують деяку його картину. Але як вони зможуть
співставити свої відчуття? Адже в кожного вони знаходяться
всередині його душі, відповідно до її внутрішнх властивостей.
Якщо один каббаліст більший за іншого за розміром екрану,
за духовною висотою осягнення, то, звичайно ж, картини,
що відкриваються йому будуть відрізнятися розумінням глибини
того, що відбувається. Це подібне до того, що я, наприклад,
вчуся у п'ятому класі, а ви — у десятому. Тоді ви, звичайно
ж розумієте більше у всьому, що відбувається.
Якість душі — це сукупність її властивостей. У нашому світі
кожна людина в своєму характері містить весь набір властивостей:
жадібність, ревнощі, милосердя, підозрілість і ін., але
кожна містить їх у різній пропорції.
Вивчаючи Каббалу, можна точно довідатися про конструкцію
душі, її набір бажань, точно описати і сформулювати її структуру.
Творцем створено одне бажання, одна конструкція — душа,
що називається "Адам». Але в ній можна виділити 600 000
частин — фіксованих структур, окремих душ.
У кожній душі (як у загальній, так і в окремих) існують
620 внутрішніх частин, окремих бажань. Їх взаємне сполучення
між собою і визначає структуру душі.
Кожна визначена структура душі одержує свою назву по своїй
основній, характерній тільки для неї, якості. Вона виражається
чисельно.
Чисельне значення душі називається її гематрією. Гематрія
набору властивостей позначається буквами, тобто замість
набору чисел вимовляють букви: замість того, щоб називати
душі по їх номерах, називають їх по іменах, тому що в івриті
споконвічно немає цифр — вони зображуються буквами.
І тоді осягнення стає абсолютним.
В результаті свого виправлення всі душі об`єднуються в
одну загальну душу. І тоді між ними виникає повний взаємозв'язок,
як у єдиній системі.
Ця конструкція загальної душі повністю пов'язує всі душі
таким чином, що в результаті з'єднання в одну душу, кожна
з них відчуває те, що відчувають усі разом. І тоді осягнення
стає абсолютним.
Цей стан і називається Остаточним виправленням.
Після цього душа, що одержує світло згори, піднімається
до Першоджерела — Творця, стаючи рівною Йому.
Ступені, що знаходяться вище Остаточного виправлення, називаються
"таємниці Тори». Їх немає в жодній книзі, вони ніде не пояснюються
і ніде не обговорюються.
Ці стани проявляться, коли весь світ підніметься до відповідного
рівня після закінчення 6000 років починаючи з проявлення
в людині душі Адама. На сьогодні до кінця 6000 років залишилося
237 років. Але наші зусилля можуть скоротити цей термін
у багато разів.
Чому Каббала — це наука про отримання насолоди?
Під насолодою в Каббалі розуміється наповнення в будь-яких
його проявах: матеріальному, моральному, інтелектуальному,
фізичному.
Крім того, мається на увазі насолода (наповнення) абсолютне,
неминуще, вічне, досконале і повне.
Насолода відчувається тільки при наявності дуже сильного
бажання — коли відомо, чого бажаєш — і при повній відсутності
бажаного.
Одержувана насолода негайно зменшує бажання, що у свою
чергу, зменшує і насолоду.
Максимальна ж насолода відчувається при першому контакті
бажаного з бажанням, подібно до того, коли перший шматочок
їжі відчувається в роті.
Але потім голод зникає, бажання зменшується, відбувається
насичення. І вже не відчуваєш від кожного шматочка їжі тієї
насолоди, що була на початку обіду.
Тому гурмани залишають на кінець обіду найсмачніші страви,
щоб заповнити зменшене бажання великою насолодою.
Якщо ми почнемо досліджувати наші насолоди від знань, влади,
багатства, сексу та їжі, то побачимо, що всі вони зменшуються
при одержанні бажаного. Нерідко людина працює десятки років,
щоб придбати бажане, але здобуваючи його, втрачає відчуття
насолоди.
Саме зникнення відчуття насолоди і викликає в нас прагнення
до пошуку нових насолод.
Реклама, мода і т.п. надають нам нових бажань, а гонитва
за їх наповненням цілком захоплює нас, тому що ми наперед
смакуємо насолоду.
Після одержання бажаного ми знову потребуємо гонитву за
новою насолодою. І цей процес нескінченний. Тому людина
ніколи не насолоджується: вона знаходиться в постійному
русі.
Каббала навчає людину одержанню таких насолод, що не зникають:
вічних, абсолютних, досконалих, що розкриваються у видгляді
постійної насолоди і спокою. Тому цей метод і називається
"хохмат Каббала» (наука одержувати).
Цю техніку нам дав Творець, щоб ми відчували величезні
бажання і відразу насичувалися, і знову бажали і відразу
одержували бажане. І так постійно.
Тоді, оскільки немає розриву між бажанням і наповненням,
ми знаходилися б у постійному спокої і насолоді. Більш сильне
бажання приходить з більшою насолодою.
Як створити таке бажання? Такого бажання в нашому світі
немає. Тому душа протилежна до всього нашого світу. Вона
протилежна до нашого світу за своєю властивістю - альтруїзмом,
що у Каббалі називається екраном. Процес здобуття екрану
і є предметом вивчення Каббали.
Мова йде про строго практичний підхід, освоєння особливої
техніки. Відбувається воно в процесі вивчення визначених
каббалістичних книг.
Наприклад, основний підручник по науці Каббала - "Талмуд
Десяти Сфiрот»: спочатку приводиться "Книга життя» великого
каббаліста Арі (ХVІ століття). Потім йде коментар іншого
великого каббаліста, вже нашого сучасника, Й. Ашлага (ХХ
століття). Потім йде частина "Внутрішнє споглядання», що
пояснює викладене в першій частині іншою мовою і більш докладно.
Далі йде частина "Зміст слів» — питання про зміст слів,
що ми вживаємо. Потім — "Питання і відповіді»: питання про
духовні явища і відповіді.
Каббалістичні книги побудовані споконвічно по академічній
системі. Причому ті, що писали їх не навчалися ні в яких
навчальних закладах і не знали сучасну методику викладання,
а виходили зі свого знання людської природи.
Те, що виклад матеріалу відповідає нашим науковим книгам,
ще раз підкреслює, що Каббала — це наука.
— Яке співвідношення насолод у нашому світі
і духовному?
Це незрівнянно. Найнижча, перша ступінь вищого світу дає
нам постійну насолоду в мільярди раз більшу, ніж загальна
насолода всіх людей за весь час існування людства, як до
наших днів, так і в майбутньому.
Такою є природа духовних ступеней: вища в мільярди раз
більша за нижчу.
— Як піднятися у вищий світ?
Існує тільки один засіб для перехiду у вищий світ через
махсом — одержати духовну силу, екран.
Людина, що не притягнула до себе навколишнє світло за допомогою
вивчення каббалістичних книг, знаходиться тільки у відчуттях
нашого світу і зовсім не відчуває духовного світу.
У нашому світі немає такої сили, яка б забезпечила мене
екраном. Тому каббалісти і писали свої книги.
Каббаліст знаходиться в духовному світі. У своїй книзі
він описує те, що відчуває там. Читаючи його книгу, я не
можу собі уявити того, що він описує, але я дуже бажаю його
зрозуміти, відчути те, що відчуває він.
Тому під час читання тексту про духовний світ, я викликаю
вплив на себе світла з того місця, що він описує.
Воно світить мені здалеку, виправляє, піднімає. Інше відношення
до каббалістичних книг, крім як заради виправлення й піднесення,
заборонено.
Для того щоб викликати світіння навколишнього світла, достатнє
для підйому у вищий світ, необхідне велике бажання. Звичайно
в людини бажання до цього недостатньє.
Є особливі особистості з великим бажанням, що можуть самостійно
вийти у вищий світ. Але таких одиниці. Тому каббалісти радять
нам використовувати ефект групи, об'єднання душ, бажань.
Справа в тому, що на рівні "Остаточного виправлення» усі
наші душі зливаються в одну загальну душу, що називається
"Адам». Якщо ми об'єднаємося в групу, будемо разом вивчати,
позитивно впливати один на одного, викликаючи цим у кожному
з нас збільшення бажання до вищого, то ми одержимо від кожного
сукупне бажання до виправлення.
Якщо людина одержує бажання десяти своїх товаришів, то
цього бажання в ній вже досить для виклику на себе могутнього
навколишнього світла, що змінить її відповідно до першої
духовної ступені.
Каббалісти багато років тому виклали методику, як організувати
групи, які взаємини повинні бути поміж учнями, як вони повинні
бути поміж собою зв'язані.
Виходить, що освоєння духовного світу — це живий і динамічний
процес, що включає спільні трапези, пікніки, свята, суботи,
поїздки. Все повинно бути присвячене одній меті — максимально
зв'язатися в одну групу, щоб правильно просуватися.
— А якщо я не відчуваю прагнення до духовного
розвитку?
Якщо людина не бажає духовного, то в неї є дві можливості:
або вона все це залишає і забуває, або вона все-таки вирішує
ходити на заняття і слухати про Каббалу. Вона сподівається,
що перейметься бажанням. Це подібно тому, як на нас впливають
реклама, мода.
Чому потрібно діяти так? Тому що в цьому випадку вона заздалегідь
йде до мети. Крім того, перш ніж людина зробить багато непотрібного
у своєму житті, вона уникне страждань, які все одно змусять
її прийти до Каббали: вона просто не бажає більше повертатися
в цей світ і починати усе заново.
Але тому, хто ще зовсім не відчуває ніякого бажання довідатися
мети, сенсу життя, треба багато слухати, щоб перейнятися
необхідністю вивчення Каббали.
Ми чекаємо на людей, що запитують про сенс життя, яким
це питання не дає спокою. Це ті люди, у яких зароджується
духовна точка. Приходить і уходить багато хто, а залишаються
одиниці: ті, які готові на все, щоб тільки досягти мети
життя. З кожним роком цих одиниць стає все більше.
В усі століття каббалісти писали, що з 1995 року маси почнуть
приходити до Каббалу, тому що цей час масового виправлення
й піднесення до того рівня, звідки сходить душа кожного.
Для тих, хто не поруч з нами, ми створили в Інтернеті сайт
на двадцятьох двох мовах — http://www.kabbalah.info.
Там ми розміщаємо всі матеріали по Каббалі і методиці її
освоєння. Крім того, під час занять ми передаємо в синхронному
перекладі на англійській і російській мовах наші уроки.
Все залежить тільки від бажання самої людини. Бажаю вам
випробувати те прекрасне, що підготував нам Творець!
Питання
Московського Кола Вчених
Поняття волі: наскільки воно може бути необмеженим
в творінні, адже абсолютна воля має на увазі, в тому числі
і свободу від Творця?
Прагнення до Творця — це закон природи, людина в цьому
не вільна, природа змусить її стражданнями кинутися до Нього.
Воля полягає в тому, щоб не очікуючи страждань, самому
добровільно прийняти цей єдиний шлях. І доки людина добровільно
не прийме цей шлях, природа в міру опору, що чинить людина,
буде змушувати переглянути своє відношення до свободи вибору
в наближенні до Творця.
Чому Творець бажає дати насолоду творінню —
це що, недолік Творця?
Бажання насолодити творіння виходить не з недоліку у Творці,
а саме з його вічності і досконалості. Тільки в досконалому
виникає думка про віддачу, причому в нескінченній мірі,
як Він сам.
Наука Каббала не розглядає процеси і явища
нашого світу, вона описує структуру вищих світів. Але тоді
яким чином можливе застосування каббалістичних знань в нашому
світі?
Наука Каббала описує послідовні зміни, що відбуваються
з людиною в нашому світі, що знаходиться під впливом загального
закону всесвіту, спрямованого на єдину мету — привести людину
до подоби Творцю.
Дія цього закону на людину в залежності від рівню її розвитку
називається "світ». Оскільки в бажанні людини існує 5 рівнів
бажання, то відповідно і вплив на людину цього загального
закону з рівню Нескінченності поділяється на 5 рівнів впливу,
що утворюють 5 світів.
Вивчення, осягнення світів — це вивчення відповідності
рівнів бажання, його зміни і впливу на нього загального
закону. Усього є 5 світів, по 5 рівнів і по 5 підрівнів,
разом — 125 ступеней.
Опис співвідношення людини і закону (Творця) на кожному
рівні є предметом вивчення науки Каббала.
Практичного застосування в нашому світі Каббала не має.
Неможливо за допомогою її знань нічого змінити в нашому
світі.
Але людина, озброєна знаннями Каббали інакше, правильно,
корисно відноситься до себе, суспільства, світу. Її дії
ефективні. Її думки благодійно впливають на навколишніх.
Вона є позитивним духовним зарядом суспільства, оскільки
притягує до нашого світу вище світло, що несе достаток,
благо, спокій.
Де зв'язок нашого світу і вищих світів, де
місце Каббали в цій структурі?
Людина сприймає навколишнє через свої 5 органів почуття.
Сприйняття сумуються, порівнюються з уже існуючими в пам'яті
і відтворюють у свідомості людини картину світу.
Все, що знаходиться поза органами почуття — не сприймається.
Якби людина мала інші органи почуття, вона сприймала б світ
навколо себе інакше.
Можна також створити сигналами в мозку людини будь-яку
картину, яку вона сприйме як дійсність. Безумовно, інші
організми сприймають світ інакше. Який світ поза нами?
Відповідь може бути тільки відносно конкретної особи, що
відчуває. Світ, який не відчувається ніким, називається
"Він Сам по Собі» (Ацмуто). Іншої назви не існує, тому що
Він не сприймається нами.
Розвинувши шостий орган почуття, людина відчуває в ньому
вищу інформацію, причини всього, що відбувається в цьому
світі. Тому вона називає розкриття причин "Вищий світ».
Знаходячись одночасно у відчутті обох світів, можна досліджувати
зв'язок між світами, як і яким чином вищий світ керує нашим,
як сходять сигнали керування.
Вивчення цих залежностей і зв'язків і являє собою предмет
вивчення науки Каббала.
Чому людина егоїстична? Чому слово "егоїзм»
історично носить негативний відтінок?
Вся природа — це бажання поглинути, насолодитися, наповнити
своє бажання, відчуття порожнечі, недоліку.
Творіння, рівень розвитку бажань яких характеризується
як неживий, рослинний і тваринний — бажають наповнити тільки
свій власний недолік.
Рівень розвитку бажання "людина» має якісну відмінність:
у ньому є не тільки бажання наповнити себе, як на тваринному
рівні, але є відчуття собі подібного.
В силу цього людина відчуває насолоди і страждання інших,
тобто може розширювати свої бажання за рахунок заздрості,
прагнення до пошани й вчитись уникати страждань. Вона бажає
заповнити себе не тим, чого бажає, а тим, чим насолоджуються
інші.
Вона страждає від того, що є в іншої, незважаючи на те,
є це в неї чи ні. Тому тваринний рівень бажання наповнитися
не називається егоїстичним, а рівень бажання "людина» —
егоїстична.
І він негативний, тому що людина порівнює себе з іншими
і бажає бути завжди більш наповненою. Будь-якими шляхами
вона зобов'язана компенсувати це відчуття (в тому числі
за рахунок інших). Це прагнення є коренем усіх зіткнень
і конфліктів, а тому вважається негативним.
Що можна вважати егоїзмом вищого рівня?
Егоїзм найвищого рівня знаходиться в людині. Тому що крім
бажання наповнитися на тваринному рівні, їй в якості надбудови
до цього бажання надане почуття ближнього.
Це почуття ближнього людина використовує, заздрячи ближньому
і тим самим збільшуючи свої бажання. Але чим більше бажання,
тим більше відчуття недоліку. Причому, незалежно від того,
чи є в людини можливості наповнювати всі бажання, запозичені
від навколишніх, чи ні.
Тому що бажання ніколи наповнити не можна: як тільки наповнення,
насолода входить у бажання, саме бажання зменшується, аж
до зникнення, що веде і до зникнення відчуття насолоди.
В результаті людина залишається порожньою, начебто і не
одержувала нічого. Це викликає розчарування і прагнення
спробувати наповнити себе ще і ще.
Завдяки рекламі, розвитку комунікацій і тісному спілкуванню
всього людства, в наш час людина швидко переконується, що
всі нові бажання не приносять їй наповнення.
Виникає спустошеність, депресія — хвороба століття. Це
і є егоїзм вищого рівня, коли вона розуміє, що неспроможна
наповнити себе.
В результаті людина продовжує шукати способи наповнення:
– або зменшувати бажання, від чого страждання, відчуття
порожнечі зменшуються, і це еквівалентно до певного наповнення;
– або знайти метод наповнення, при якому насолода не гасила
би бажання, а навпаки, вони б співіснували разом, підтримували
і розвивали б одне одного.
Цей метод наповнення називається "Каббалістичним», тому
що базується не на зменшенні егоїзму, а навпаки, на його
збільшенні.
Як тільки людина починає застосовувати на собі каббалістичний
метод наповнення, її бажання стрімко зростають — до розмірів
усього всесвіту, до готовності поглинути всі насолоди в
усіх світах.
Але людина одночасно з ростом бажань наповнює їх, і тому
вони можуть постійно розвиватися, аж до розмірів Творця.
Тому найбільший егоїзм виникає в людині, що піднімається
по сходинах духовних світів, але людина відразу виправляє
і наповнює його.
Чи можна вважати науку Каббала єдиним інструментом
чи засобом осягнення духовних світів для людей, що знаходяться
в нижчих світах?
Без сумніву так, тому що вона використовує зростання бажання
— тобто розвиток інструменту сприйняття всесвіту. Зростання
бажання рівню "тваринний», потім зростання бажання рівню
"людина», і аж до того рівню, коли людина починає відчувати
вищий світ.
І далі, методика Каббали розвиває її бажання аж до рівня
"Творець». Бажання в мірі свого зростання наповнюється,
його наповнення аналізується — що і є відчуттям і осягненням
того стану, того світу – ступені, на якій людина знаходиться.
Все осягнення повністю аналогічне до осягнення нашого світу
через п'ять органів почуття, з тією різницею, що осягнення
відбувається у свідомо розвинутому органі почуття — шостому
органі, що називається "душа».
Наскільки припустимо викладати Каббалу людям,
які не готові до сприйняття даного матеріалу. Мається на
увазі курс лекцій у Вузах в рамках навчального процесу.
Чи присутність на подібних лекціях може бути вільною?
Каббалісти вважають, що Каббалу може вивчати кожний з 9-річного
віку. Оскільки саме з цього віку людина задається питанням
про себе, про світ, про сенс життя. А Каббала займається
саме тим, що розкриває людині це питання.
Для розкриття цього питання людина народжується в цьому
світі і доки не розкриє це питання так, що розкриттям його
наповняє свою душу, змушена буде знову прийти в цей світ,
оскільки розкриття питання про сенс життя, тобто розкриття
Творця, зобов'язане відбутися на всіх рівнях всесвіту, від
найнижчого, нашого світу, до найвищого, світу нескінченності,
тобто безмежного розкриття Творця.
На вивчення Каббали немає ніяких обмежень. Її можна вивчати
в будь-яких умовах, без будь-якої попередньої підготовки,
незалежно від статі, віку, походження, освіти.
Вже практикується викладання науки Каббала в якості додаткового,
факультативного й офіційного предмету в деяких Вузах. У
деяких університетах Ізраїлю є факультет Каббали.
В науці Каббала говориться, що ми не можемо
працювати зі своїми тваринними бажаннями, тоді за допомогою
чого ми можемо працювати в русі до духовного?
Наші природні тілесні бажання можуть приймати інформацію
тільки від наших п'яти органів почуття. Використовуючи
їх, ми ненабагато відрізняємося від тварин: тільки в трохи
більшій мірі відчуваючи цей світ — однаковий для нас і для
тварин обсяг всесвіту.
Тому п'ять органів почуття, що є і в нас, і у тварин,
називаються "тваринними». Якісна відмінність, тобто підйом
на наступну ступінь відчуття всесвіту, Творця, відбувається
зі здобуттям шостого органу почуття. Інформація, одержувана
в цей орган, і називається духовною.
Саме розвиваючи цей приймач вищого відчуття, просуваються
у вищому світі. Відмінність його від п'яти природних органів
в тому, що він, хоча і є бажанням наповнитися, як і п'ять
первинних, але це — бажання наповнитися відчуттям Творця,
вищою насолодою.
Найважливіше, що розвивати це бажання і наповняти його
можна тільки за умовою його уподібнення до Творця, тобто
у формі віддачі.
В результаті, використовуючи бажання насолодитися Творцем
з наміром "заради Творця», людина стає якісно рівною до
Творця, цілком осягає увесь всесвіт, сходить на найвищу
ступінь свого існування — тобто не просто пізнає зовнішню
природу, використовуючи свої природні п'ять органів почуття
і науки цього світу, а сама перетворється — стає її найвищою
частиною, як Творець.
Якщо розглядати принцип піраміди: людина накопичує
базові знання до просування в науках. Чи належна вона цілком
відкидати їх (обнулитись) чи вони можуть їй допомагати (принцип
цілісності)?
Науки цього світу взагалі допомагають людині в розвитку
додаткового органу почуття і його правильному застосуванні.
Осягаючи новий світ у новому органі відчуття, людина порівнює
свої нові осягнення з осягненнями у цьому світі і явно відслідковує
аналогії між одержуваними даними, аж до того, що бачить,
як обидва осяганих нею світи паралельні, і відмінність ролягає
лише в їхньому матеріалі, а все, наявне у вищому світі,
сходить у нижчий світ як наслідок, гілка від свого кореню.
Чи можна сказати, що на даний момент у науці
Каббала проводиться лонгетюдний (тривалий) експеримент,
і ми є частиною цього експерименту?
Сама наука не ставить експериментів. Експерименти роблять
в науці вчені. В Каббалі каббаліст ставить експерименти,
але вони виконуються особисто ним, і тільки на собі, тому
що він не може співвідноситися з внутрішніми відчуттями
інших творінь.
Каббала — це наука про внутрішнє, індивідуальне осягнення
людиною істинного всесвіту, що оточує нас, загального закону
Творця.
Але все людство постійно просувається цим єдиним законом
до споконвічно наміченої ним же мети — довести людину до
найвищого рівню шляхом надання їй можливості вільного, самостійного,
свідомого розвитку: на відміну від того, як ми розвиваємося
у всьому іншому — історично несвідомо, некеровано, прихованими
від нас шляхами.
І це тому, що в нашому земному розвитку ми не маємо ніякої
свободи волі, і тому загальний закон впливає на нас, не
запитуючи нас. А ми, нібито найвищі істоти всесвіту, змушені
приймати на себе його послідовні форми, принизливо усвідомлюючи
свою незначність перед ним.
Зовсім інший розвиток людини на шляху осягнення вищого
— цілком усвідомлений, розкритий, самостійний, обумовлений
самою людиною на кожному етапі її розвитку. Настільки, що
людина ніби сама себе створює. І такої участі в розвитку
самого себе зобов'язаний досягти кожен житель землі в одному
зі своїх життів.
Те, що відбувається з нашим світом, всесвітом, лдюдством
не можна назвати експериментом, оскільки збоку Вищої Керуючої
сили природи не існує нічого у нашій поведінці, що не було
б відомим заздалегідь.
З нашого боку ми повинні своїми спробами і зусиллями домогтися
свого духовного зростання, інакше ми не освоїмо в дії шостий
орган почуття і не удостоїмося відчути в повній мірі вічність
і досконалість, які приносить нам його наповнення.
Людина, що займається Каббалою, повина розвиватися
тільки в цьому напрямку? Поняття кар'єри, професіоналізму
ідуть на задній план?
Чи це деякий універсал, що може дуже органічно
сполучити в собі всі елементи соціуму і при цьому бути високо
духовним суб'єктом — "людина успіху» у дуже глибокому змісті
цього слова.
Можливо, що людина успішна у цьому світі для
Каббали загублена. Чи вона корисна?
Будь-яке заняття людини в цьому світі оцінюється по корисному
для людства результату. Оскільки всі дії людини егоїстично
вимушені і немає в них нічого корисного, крім того, що в
результаті людина розкриє їхню марність і прийде до рішення
про виправлення, то виявляється, що каббаліст — єдина в
нашому світі корисна людина, тому що своїми діями, виправленнями,
він притягує до нашого світу вище світло, що несе благо,
достаток.
Каббала призиває людину в рамках нашого світу виконувати
свій громадянський обов'язок, працювати, мати сім'ю , служити
суспільству.
Але основним своїм прагненням, своєю метою ставити духовне
піднесення до мети творіння, до причини своєї появи в цьому
світі. У такому випадку людина більше не потребує сходження
до нашого світу.
Посилення егоїзму, розширення сфери бажань
в тих, що займаються Каббалою: а де знаходиться регулюючий
складовий, деякий стримуючий фактор?
Адже без цих регуляторів, людина може перетворитися
в суб'єкта аморального і соціально небезпечного.
Егоїзм міг би підсилюватися нескінченно, але оскільки чим
він більший, тим очевидніше розкривається неможливість його
задоволення, і настає критична точка його розвитку, коли
самим власникам егоїзму стає зрозуміло, що егоїзм шкідливий.
Починаючи з цього моменту подальший розвиток егоїзму проблематичний:
людина вже починає задумуватися про те, як би видозмінити
його, щоб знайти можливість наповнитись хоча б якоюсь мірою.
А потім настає і повне розчарування в егоїзмі, як засобі
відчуття наповнення, і пошук йде вже за його межами. Але
доки неможливість егоїстичного наповнення не розкрита, можливі
небезпечні й аморальні вчинки егоїстів, народів, держав.
Що таке мораль і норма з точки зору каббаліста?
Оскільки всі наші дії в цьому житті вимушені, а свобода
волі реалізується тільки в мірі входження до вищого світу,
то в чистому виді моральних норм не існує, і людство це
поступово для себе розкриває.
Каббала потребує від кожного члена суспільства бути оптимально
корисним, чесним з оточенням, виконувати державні закони,
виконувати громадянський обов'язок.
Якшо ми розглянемо принцип "Віра – вище знань»,
то виникає питання: подібний принцип починає діяти на людину,
що стоїть на високому ступені духовного розвитку чи на будь-яку?
Якщо ми розгладаємо другий випадок, то поняття наука низводиться
на рівень релігії з її директивними догмами, а де місце
експерименту?
Віра вище знань – мається на увазі, коли людині розкривається
вища ступінь з її альтруїстичними умовами, протилежними
її теперішнім якостям, вона зможе піднятися на цю ступінь,
тільки якщо здобуде силу проти свого егоїзму – віру вище
знання.
Віра – сила підйому нагору. Знання – сила егоїстичного
розрахунку. Екперимент і свобода волі – лишаються за людиною.
На людині лежить свобода пошуку сил духовного піднесення.
Що трапилось з Євою, коли Адам розбився? (Жіноче
питання)
Адам і Єва : Адам– дев'ять перших сфірот, подібно до наших
тілесних п'яти органів відчуття, а Єва – бажання, 10-та
сфіра, що отримує від Адаму, подібно до нашого бажання,
що отримує наповнення від п'яти органів.
Адам і Єва – дві складові частини одного творіння, душі.
У первинно створеному стані знаходилися у стані подоби до
Творця, у віддачі, але загубили цю властивість і впали у
властивість "отримання заради себе».
Окрім того, вони розкололися на безліч часток, кожна з
яких за будовою подібна до прототипу. В кожній людині знаходиться
частина загальної душі, і кожен зобов'язаний виправити свою
частину.
Виправлення зводиться до поєднання всіх частин докупи в
їх первісне загальне бажання і намір.
Оскільки поєднання відбувається проти бажання, то прикладені
зусилля збільшують відчуття подоби Творцю від точки до розмірів
Творця.
Тобто відновлені Адам та Єва стають за величиною і властивістю
рівними Творцю, що їх сторив.
Згідно до Каббали: народження душі в творінні
відбувається у процесі здобуття нових властивостей. У зв'язку
з цим, як можна охарактеризувати структуру творіння до "свого
нарождення».
Що з себе складає людина, це деякий бездушний механизм,
машина з заданою програмою?
До одягнення в бажання земного рівню і в земне тіло, душа
являє собою точку у Творці. Сходячи в земні бажання, точка
отримує можливість вирости до розмірів Творця.
Збільшення бажання відбувається за рахунок приєднання до
точки бажань навколишніх. Це можливо тільки в мірі любові
до навколишніх.
Таким чином одночасно здобуваються бажання і наміри — придатна
і подібна до Творця судина-бажання для одержання вищого
життя.
Крім цієї точки, все інше в людині – не більше, ніж механізм,
що діє по заданих параметрах, без якої-небудь свободи волі.
Чи піддається будь-якій зміні вплив перших
факторів на творіння, як те — ген, і закони по яким розвивається
цей ген при визначених впливах зовнішніх факторів?
З чотирьох факторів нашого розвитку, тільки вплив на зовнішнє
середовище знаходиться в нашій владі.
У будь-якому творінні існують чотири фактори, що визначають
його:
1) Основа — це первинний матеріал даного створіння, з якого
воно виникло. Зерно згниває — зовнішня форма цілком зникає,
подібно до того, як наше тіло розкладається в землі, але
основа залишається і дає новий пагін, подібно до того, як
наша душа змушує народитися нове тіло, щоб одягтися в нього.
2) Незмінні властивості основи. Основа ніколи не прийме
форму інших хлібних злаків, наприклад, вівса, а лише форму,
що їй передує і втрачена нею, тобто, форму пшениці. Можливі
визначені зміни в кількості і якості нового пагону, що залежать
від навколишньої природи, від ґрунту, добрива, вологи, сонця
— однак основа форми пшениці (тобто колишньої суті) не зазнає
ніяких змін.
3) Властивості, що змінюються під впливом зовнішніх сил.
Під впливом зовнішніх факторів якісно змінюється оболонка
суті — зерно залишається зерном, але його зовнішня форма
змінюється і залежить від навколишнього середовища. Додаткові
зовнішні фактори приєдналися до суті і разом з нею дали
нову якість за рахунок впливу зовнішнього середовища. Це
може бути сонце, земля, добриво, волога, дощ — щодо зерна;
чи суспільство, група, книги, Учитель — щодо людини.
4) Зміни зовнішніх сил. Людині необхідне оточення, що розвивається
і постійно впливає на її розвиток. А людина, розвиваючись,
впливає на оточення, спонукаючи його до росту, що в свою
чергу, знову піднімає людину. Таким чином людина і її середовище
паралельно ростуть.
Цими чотирма факторами визначається весь стан кожного творіння.
1) Суть свою — я змінити не можу.
2) Закони, по яким міняється моя суть, — я змінити не можу.
3) Закони зміни моїх внутрішніх властивостей у залежності
від зовнішніх впливів — я змінити не можу.
4) Навколишнє середовище, від якого я цілком залежний —
я можу змінити.
Якщо я можу в сьогоденні впливати на середовище, що мене
оточує, цим я визначаю свій майбутній стан.
Єдине, на що може вплинути навколишнє середовище — це на
якість і кількість, тобто, на темп і на якість того шляху,
що пройде людина: чи пройде людина його з болем, зі страхом,
у стражданнях, у тисячоліттях кровопролитних воєн чи вона
пройде його спокійно, комфортно, оскільки сама прагне до
мети.
Стану наповнення передує стан спустошення.
Як у стані спустошення можливо "не зірватися» і "схопитися»
за вищу мету, тобто у почутті, коли "у мене нічого немає»
прийти до того, що "я нічого не хочу одержувати», адже це
неможливо з погляду егоїзму?
Продовжити своє духовне прагнення в стані відчуженості,
спустошення, відчутті безвихідності можна тільки за допомогою:
– створення в собі звичок, що будуть вимагати від вас дій,
тому що стали другою вашою природою;
– створення навколо себе придатного оточення, яке б вас
постійно тримало в стані духовного натхнення й прагнення
до мети;
– систематичних занять, що ви зобов'язані відвідувати й
ін..
Чи мають значення на шляху до духовного певні
властивості людської душі, тобто чи можливо, "всмоктавши"
до себе властивості інших душ, не маючи попереднього духовного
досвіду і духовних переваг, нібито "запозичати» його в інших?
Як у нашому світі, занедужавши, людина використовує знання
лікаря і готові ліки, а не починає вивчати медицину, щоб
вилікуватися від хвороби, так і в своєму духовному просуванні
вона може використовувати досвід і поради тих, хто вже досягли
мети, до якої вона прагне.
Тому каббалісти пишуть книги, а розкриваючі приховані прошарки
всесвіту, порівнюючи свої відчуття з записами великих, вчаться
аналізувати відчуття.
Поняття "заздрості» і "групових конфліктів».
Чи потрібно штучно створювати даний вид взаємодії з метою
виявлення недоліків у собі? Якщо ти бачиш тільки прояву
добра стосовно тебе, чи не є це регрессором у духовному
плані?
Нічого штучного створювати не треба, тому що по мірі зростання
бажання всі недоліки проявляться, і ніщо не зможе утримати
їх у прихованому стані — ні виховання, ні сором. Розвиток
нових бажань оголює людину і перед собою і перед навколишніми.
Конфлікти у світовому масштабі. Чи є війни
в нашому світі відгомоном вищих духовних процесів?
Весь наш світ рухає єдиний закон всесвіту, покликаний привести
людство до подоби Творцю, і все що відбувається, є діями,
спрямованими до цієї мети.
Якби людство було у виправленому, уподібненому до Творця
стані, не було б ніяких змін у природі і все відбувалося
б у постійному оптимальному режимі .
А доти, поки людство не досягло такого стану, той самий
закон автоматично впливає на кожного особисто і на всіх
разом, по мірі розвитку кожного, щоб викликати у кожному
і у всіх усвідомлення необхідності досягнення мети.
Людина відчуває "наш світ» за допомогою 5 органів
почуття? Чи є чи перевагою недоліком відсутність якого-небудь
з органів відчуття, наприклад, слуху чи зору? Що являють
собою такі люди?
Ніякі тілесні органи почуття не заважають і не допомагають
людині в реалізації свого призначення, оскільки будь-яка
особливість стану людини, його органів почуття — також
міститься у загальній умові досягнення мети.
Думки як проява Творця в тобі і як наслідок
зміни станів: чи є тут місце свободи прояву творіння чи
це прерогатива Творця?
Думки, бажання, дії — всі вони визначені нашими внутрішніми
властивостями, що реалізуються в кожному стані духовним
геном (решимо) і зовнішніми умовами.
Свобода волі — тільки у зміні оточення. Але оточенню людина
підвладна цілком. Тобто після вибору оточення вона вже є
його рабом.
Словник
термінів
10 сфірот — 10 властивостей душі
125 ступенів — від нижчої до вищої ступені
світів (5 світів х 5 парцуфім х 5 сфірот)
1995 — рік, починаючи з якого, у душах,
що сходять до нашого світу, егоїзм потребує виправлення
5 рівнів бажання— створене Творцем творіння
складається з 5 рівнів бажання отримати насолоду
620 ступенів — ступені виправлення бажань
душі
6000 років — рахуючи від Адаму, земний
термін випралення душ. Ступені світів БЄ"А (Брія, Єцира,
Асія).
600 000 душ — частини однієї, єдиної створеної
душі Адаму
7000 років — ступінь світу Ацилут
8000 років — ступінь парцуфу САГ
9000 років — ступінь парцуфу АБ
10000 років — ступінь парцуфу Гальгальта
АВАЯ — 4 стадії прямого світла, ім’я Творця
Авраам — якість Хесед
Адам — загальне творіння, душа
Адам Кадмон, АК — перший світ, загальне
керування
Арі — засновник сучасного методу піднесення
Асія — нижчий світ, містить у собі і наш
світ
АХА"П — бажання отримувати в творінні,
душі
Ацилут — світ керування та виправлення
Ацмуто — неосягненна сутність Творця
Бааль Сулам — автор сучасного методу виправлення
БЄА — Брія, Єцира, Асія ( світи, що оточують
душу людини )
Біна — властивість віддачі у творінні
Брія — світ властивостей віддачі
Вавілонський Талмуд — опис духовних законів
земною мовою
Віра — властивість, що здобувається за
ахунок відчуття Творця
Віра всередині знання — віра за рівнем
не більша за знання
Віра вище знання — віра всупереч знанням
Віра нижче знання — віра без знань, фанатизм
Вищий світ — відчувається всередині бажання
віддавати
Вище світло — насолода віддачі
Сила волі — єдина сила руху до Творця
Внутрішнє світло, Ор Пнімі, ОП — світло
що наповнює душу
Відбите світло, ОХ, Ор Хозер — намір насолодити
Творця
Властивість віддачі — намір заради Творця
Гвура - сила подолання егоїзму
Гематрія - чисельний вираз властивостей
ГЕ - бажання віддавати
Друге скорочення — заборона на використання
бажань одержувати
Духовне — властивість віддачі
Духовний ген (решимо) — нереалізований
стан віддачі
Духовний світ — відчувається в бажанні
віддавати
Духовний підйом — зростання властивостей віддачі
Душа — бажання насолоджуватися злиттям
з Творцем
Душа тваринна - живлюща (вітальна) сила
життя в біотілі
Єва - частина душі, що одержує, Хава
Єсод - місце злиття творіння з Творцем
Єхіда — найбільше світло в творінні
Єцира - світ ангелів
ЗА (зеір анпін) - малий стан творіння
Земля Ізраїлю - рівень біни (Ізраїль),
якого досягає малхут (Земля)
Знання — осягнення причин і наслідків того,
що відчувається
Ідолопоклонство — відношення до подій як
до таких, що не походять від Творця
Ісраель - спрямований до Творця
Каббала — методика злиття з Творцем
Каббаліст - той, хто реалізує Каббалу на
собі
Клі - бажання насолодитися в творінні
Кліпа (мн. кліпот) — намір насолодитися
заради себе
Книга життя (Ец хаїм) - основний підручник
з Каббали
Книга Зоар (Книга Сяйва) - збори вищих
знань
Книга Створення (Сефер Єцира) - перша каббалістична
книга
Кінець виправлення — виправлення усіх бажань
Адама
Кругообіг життя (гільгуль) - послідовні
виправлення душі
Кетер - бажання насолодити у творінні
Малхут — бажання одержати насолоду, світло
в творінні
МАН — прохання виправлення
Масах - антиегоїстична сила
Мова розгалужень — використання слів нашого
світу для опису вищого
Моше - властивість біни у парцуфі
Намір (кавана) — надбудова над бажанням
НАРАНХАЙ (Нефеш, Руах, Нешама, Хая, Єхіда)
- 5 світел у творінні
Народи світу — невиправлені бажання одержувати
Насолода — відчуття світла
Наш світ — відчуття без екрану
Неживе, рослинне, тваринне, людина — 4
стадії бажання
Нефеш - мінімальне світло, світло нульової
стадії
Нецах - ЗА в тілі парцуфу
Нешама - світло другої стадії
Навколишнє світло, ОМ, Ор Макіф — світло,
що бажає увійти до творіння
Парцуф — бажання розподілені за розміром
екрану
Перше скорочення — припинення отримання
насолоди заради себе
Передмова до Талмуду Десяти Сфірот — стаття
Бааль Сулама
Поза землею Ізраїлю - нижче властивостей
біни
Розбиття, швіра — втрата наміру заради
Творця
Рашбі — рабі Шимон бар Йохай, автор "Книги
Зоар"
Руах — світло першого ступеню
Судина — бажання
Смаки Тори - ор пнімі (ОП), внутрішнє світло
душі
Світ — відчуття творінням свого стану
Світ Нескінченності — необмежене одержання
світла
Таємниці Тори — світло, що осягається після
повного виправлення
Талмуд Десяти Сфірот (ТЕС) — основний підручник
Творіння — бажання насолодитися
Творець — бажання насолодити творіння
Тіферет — властивість віддачі в творінні
Тора —загальне вище світло, що виправляє
та наповнює
Тора (П'ятикнижжя ) — викладення виправлення
повсякденною мовою
Хая — світло у бажанні 4-го рівня
Ход — малхут у парцуфі
Хохма —джерело світла хохма у парцуфі
Хесед —джерело світла хасадім у парцуфі
Шостий орган відчуття — душа, бажання насолодитись
світлом Творця
Егоїзм — намір насолодитись заради себе
Екран — намір насолодити Творця
Переклала: Анна Меламед
|
International Site
