Передмова

Чи існує свобода волі

В одній стародавній молитві говориться: «Боже! Дай мені сили змінити в моєму житті те, що я можу змінити, дай мені мужності прийняти те, що я не можу змінити, і дай мені мудрості відрізнити одне від іншого».

На що саме в нашому житті ми здатні впливати? Чи достатньо нам відведеної для нас свободи дій, щоб змінювати своє життя та долю?

Чому людина природнім шляхом не отримує цього знання?

Не дивлячись на те, що в основі нашої природи лежить лінь та здоровий егоїзм – бажання максимального отримання при мінімальних зусиллях – чому ми, на відміну від тварин, робимо необмірковані та неефективні вчинки? Можливо, ми діємо там, де вже все запрограмовано заздалегідь і наша участь повинна бути набагато пасивнішою?

Можливо, що в більшості випадків життя «Аннушка вже пролила масло», а ми рахуємо, що хід подій залежить від нас?

Можливо ми взагалі повинні перелаштувати наше життя і не відноситися до нього так, ніби-то ми що-небудь вирішуємо, а надати життю можливість проходити самому по собі, самостійно відсторонитися і діяти лишень у тих сферах, які підвладні нашому впливу?

Нерозумні дії виконують діти, тому що їх розвиток (так задано природою) відбувається несвідомо чи під впливом інстинкту. Доросла ж людина визначає мету, і бажання досягти цієї мети дає людині енергію для руху до неї.

Очевидно, ми помиляємося у визначенні меж наших можливостей по досягненню мети. Тобто ми бажаємо досягти неймовірного або змінити те, що непідвладне нам.

Природа не надає нам інформації про те, в яких вчинках ми дійсно вільні, а де існує лише ілюзія свободи. Природа дозволяє нам помилятися – як окремій людині, так і всьому людству. Її мета – привести нас до зневіри у власні здатності змінити що-небудь в цьому житті і всередині нас, щоби всі ми опинилися у стані повної розгубленості і дезорієнтації відносно того, „як жити далі?”. І тоді, зупинившись, ми змогли б визначити, на що ж ми здатні впливати.

СВОБОДА ВОЛІ

Суть свободи

При загальному розгляді свободу можна віднести до закону природи, що пронизує усі сторони життя. Ми бачимо, що тварини страждають у неволі. І це засвідчує те, що природа не згодна на зневолення будь-якого творіння. І не випадково людство сотні років воювало, доки не було досягнуто певної міри свободи особистості.

В будь-якому разі, наші уявлення про свободу дуже туманні, і якщо ми заглибимося в її зміст, то від неї майже нічого не залишиться. Адже перш ніж вимагати свободи особистості, ми повинні припустити наявність прагнення до свободи у кожної особистості. Але насамперед треба переконатися, чи здатна особистість діяти по власній волі.

Наше життя — між насолодою та стражданням

Якщо проаналізувати дії людини, то ми виявимо, що всі вони являються вимушеними і були вчинені під впливом примусу. Адже внутрішня природа людини і зовнішні обставини вимушують її діяти по закладеному у неї алгоритму поведінки.

Тому що природа помістила нас між насолодою та стражданням. І не вільні ми вибрати страждання чи відкинути насолоду. Я вся перевага людини перед тваринами полягає в тому, що людина здатна бачити віддалену мету і тому здатна погодитися на відому частку страждань, вбачаючи у майбутньому компенсуючу винагороду.

Але насправді тут нема нічого, окрім розрахунку, коли оцінивши користь, ми знаходимо її більш привабливою за біль і згодні перенести біль заради насолоди у майбутньому. Так ми йдемо на хірургічну операцію і навіть платимо за неї великі гроші, готові багато працювати заради отримання вигідної спеціальності. І вся справа в розрахунку, коли віднімаючи страждання від очікуваної насолоди ми дістаємо певний позитивний залишок.

В такий спосіб влаштовані всі ми. А ті, що здаються нам нерозсудливими та нерозважливими, наприклад романтики або ті, що жертвують собою – вони не більше, як звичайні люди з особливим видом розрахунку, в яких майбутнє проявляється як теперішнє, причому настільки явно, що заради нього вони здатні йти на незвичайні для інших страждання, котрі приймаються іншими, як жертва, подвиг.

Але насправді ж організм і в цьому випадку свідомо або підсвідомо проводить розрахунок. Психологам відомо, що у будь-якої людини можна змінити приорітети, привчити її виконувати розрахунки так, щоб із найбільшого боягуза вийшов герой. В очах кожної людини можна піднести майбутнє настільки, що людина погодиться на будь-які позбавлення заради нього.

Звідси випливає, що немає різниці між людиною та твариною. А якщо так, то обміркованого, вільного вибору не існує.

Хто визначає наші насолоди?

Крім того, що нема у нас вільного вибору, ми також самі не вибираємо і характер насолоди. Це відбувається не за нашим вибором і вільним бажанням, а у відповідності до бажань інших. Ми не вибираємо моду, спосіб життя, захоплення, дозвілля, їжу та інше – все це вибирається у відповідності до бажань та смаків навколишнього суспільства. І не найкращої його частини, а більшості.

Адже нам зручніше поводитися простіше, нічим не обтяжуючи себе, але все наше життя скуте умовностями смаків і манер суспільства, перетвореними у закони поведінки та життя. А якщо так, то скажіть: де ж наша свобода? І якщо так, то виходить, що немає нам ні винагороди, ні покарання ні за які наші вчинки.

Чому ж кожен відчуває себе як індивідуальність? Що в кожному з нас є особливого? Яку властивість в нас ми можемо змінювати незалежно? Якщо вона існує, ми обов'язково повинні виявити її з-поміж решти властивостей, розвивати тільки її, тому що решта буде реалізовуватися мимоволі.

Чотири фактори

У будь-якому творінні існує чотири фактори, що визначають його:

1. Основа – це первинний матеріал даного створіння, з якого воно виникло. Незмінні властивості основи – це порядок його розвитку. Наприклад, гниття зерна пшениці у землі викликає появу нового пагону пшениці, тобто того самого виду. Зерно згниває – зовнішня форма повністю зникає, подібно до того, як наше тіло розкладається у землі, але основа залишається і дає новий пагін, подібно до того, як наша душа примушує народитися нове тіло, щоби облачитися до нього.

2. Незмінні властивості основи. Основа (в данному випадку зерно) ніколи не прийме форми інших хлібних злаків, наприклад вівса, а лише ту, що їй передувала і втрачена нею, тобто форму пшениці. Можливі певні зміни в кількості та якості нового пагону, які залежать від навколишньої природи, – від грунту, добрив, вологи, сонця – однак основа форми пшениці (тобто попередньої суті), не зазнає ніяких змін.

3. Властивості, що змінюються під впливом зовнішніх сил. Під впливом зовнішніх факторів якісно змінюється оболонка суті – зерно залишається зерном, але його зовнішня форма змінюється і залежить від навколишнього середовища. Додаткові зовнішні фактори приєдналися до суті і разом з нею дали нову якість за рахунок впливу зовнішнього середовища. Це можуть бути сонце, земля, добрива, волога, дощ – відносно зерна; або суспільство, група, книги, Вчитель – відносно людини.

4. Зміни зовнішніх сил. Людині необхідне оточення, яке розвивається і постійно впливає на розвиток людини. А людина, розвиваючись, впливає на оточення, спонукаючи його до зростання, що в свою чергу, знов піднімає людину. Таком чином людина і її середовище зростають паралельно.
Цими чотирма факторами визначається увесь стан кожного творіння. І навіть якщо людина цілими днями буде проводити дослідження, все одно нічого не зможе змінити або додати до того, що надано їй цими чотирма факторами. І як би ми не діяли, не міркували, що би ми не робили, що би ми не здобували – все міститься лише у цих чотирьох факторах. І будь-яке доповнення, що зможе знайти, буде лише кількісним, визначеним більшою чи меншою кількістю розуму, в той час як якісно тут абсолютно нічого додати. Адже ці фактори примусово визначають наш характер і форму мислення та висновків.

1) Суть свою — людина змінити не може.

2) Закони, за якими змінюється її суть, — людина змінити не може.

3) Закони зміни її внутрішніх властивостей в залежності від зовнішніх впливів — людина змінити не може.

4) Навколишнє середовище, від якого вона повністю залежить — людина може змінити!

Якщо людина може у сьогоденні впливати на навколишнє середовище, вона визначає цим свій майбутній стан. Єдине, на що може вплинути навколишнє середовище, це на якість та кількість, тобто на темп і якість того шляху, який пройде людина: чи пройде його людина з біллю, у боязні, в стражданнях, в тисячоліттях кровопролитних війн або ж вона пройде його спокійно, зручно, оскільки сама прагне до мети. Тому каббалісти закликають відкривати центри пояснення та вивчення, аби формувати групи – оточення для бажаючих досягти мети творіння.

Свобода вибору

Не дивлячись на те, що ми не визначаємо свою основу, ким і де народитися, ми можемо впливати на ці три перших фактори за допомогою вибору нашого оточення, яке являє собою книги, друзів, Учителів. Але після вибору оточення, наш майбутній стан вже визначається тим, що здатне дати оточення.

З самого початку існує свобода вибрати середовище з таких Учителів, книг і товаришів, які б викликали в нас хороші думки. І якщо людина не зробить цього, а буде готова увійти до будь-якого випадкового середовища, читати будь-яку випадкову книгу, то, звичайно опиниться в поганому оточенні або буде гаяти час за читанням зайвих книг (їх більше, і вони набагато приємніші), а внаслідок цього обов’язково отримає погану освіту, що призведе до неправильної поведінки у житті.

Звідси зрозуміло, що покарання та винагорода приходять до людини не за погані думки та вчинки, в яких у неї немає вибору, а за те, що не вибрала хороше оточення, так як у цьому, безумовно, є можливість вибору, а судити людину і карати треба так, щоби вона порозуміла, що її карають не за сам вчинок, а за вибір неправильного оточення.

Тому той, хто прикладає зусиль у своєму житті і щоразу вибирає краще середовище, удостоюється успіху не за хороші думки, що виникають в людині мимоволі, а за старання щоразу вибрати краще оточення, яке приводить її до цих думок. Той, хто щоразу вибирає краще середовище, досягає винагороди – свого наступного, кращого, більш просунутого стану.

„Книга Зоар” наводить приклад про бідного мудреця, якому багатій запропонував переїхати до нього. На що почув відмову: „Ні на яких умовах я не оселюся у місці, де немає мудреців!”. – „Але ж ти – найбільший з мудреців покоління!” – заперечив багатій, – „від кого тобі ще навчатися!”. І почув відповідь, що навіть якщо такий великий мудрець оселиться серед неучів, то в найближчому часі сам стане подібним до них.

Тому треба діяти по відомій вказівці: „Зроби собі Учителя і купи собі товариша”. Тобто створи собі оточення, тому що тільки вибір оточення може принести успіх людині. Адже після того, як вибрала оточення, вона віддана до його рук, як глина до рук ваятеля. Ми знаходимося у полоні егоїстичної природи. Вийти з-під її впливу означає вийти з відчуття нашого світу у вищий світ.

Оскільки ми цілковито підвладні цьому світу, засіб для виходу з-під його впливу у тому, щоб створити навколо себе, наперекір нашому природньому егоїстичному середовищу, штучне середовище, групу, що прагне сумісно вийти з-під влади цього нашого оточення і потрапити від владу оточення, що керується законом вищого світу.

Звільнитися від впливу егоїстичного оточення, вийти з-під нього і виявити у собі властивість віддачі – це являє собою нашу вільну реалізацію, а сама властивість віддачі являє собою свободу волі.

Захист від решти трьох факторів

Людина автоматично діє під впливом внутрішніх факторів, які закладені в неї, і під впливом ззовні вона являє собою всього-навсього їх виконавчий механізм.

Якщо людина бажає вийти з-під цього керування природою, вона повинна піддати себе під вплив вибраного нею навколишнього середовища. Тобто, повинна вибрати Учителя, групу, книги, щоб вони диктували їй, що вона повинна робити, оскільки вона завжди являє собою похідну від цих чотирьох параметрів.

Влада розуму над тілом

Розум людини являє собою наслідок життєвих ситуацій, віддзеркалля тих подій і обставин, що проходять над людиною. Правильне використання розуму полягає у наближенні до корисного і віддаленні від шкідливого.

Уява людини користується розумом так само, як очі мікроскопом: після того, як за допомогою мікроскопу людина виявила шкідливі для неї мікроорганізми, вона почала віддалятися від цього шкідника. Таким чином, мікроскоп, а не почуття дозволяє людині уникнути шкоди там, де шкідник (мікроб, бактерія, вірус) не відчувається.

Ми бачимо, що там, де тіло не здатне розпізнати шкоду або користь, виникає необхідність у розумі, і там розум повністю владний над тілом людини, дозволяючи уникати поганого і наближатися до хорошого.

І у мірі розуміння, що розум є наслідком життєвого досвіду, людина готова прийняти розум і мудрість іншої людини, якій довіряє, як закон.

Це схоже на те, як людина запитує ради у лікаря і виконує поради, не дивлячись на те, що нічого не розуміє у медицині, вона довіряє розуму лікаря. Таким чином, вона користується розумом інших, що допомагає не менше, ніж її власний розум.

Два шляхи керування

Існують два шляхи керування, які гарантують людині досягнення мети творіння:

1) шлях страждань;

2) шлях Каббали.

Шлях Каббали полягає в тому, щоби ми довірилися розуму мудреців, які вже осягли мету творіння, як своєму власному життєвому досвіду. Але як я можу бути впевненим, що розум, якому я зараз готовий довіритися, дійсно істинний? Але, з іншого боку, якщо я не використовую розум мудреця, як пораду лікаря, я прирікаю себе на довгий шлях страждань, як хворий, що відмовляється від поради лікаря і починає сам вивчати медицину, – але ж він хворий і може померти від хвороби раніше, ніж встигне сам вивчити мудрість.

Такий шлях страждань в порівнянні зі шляхом Каббали: той, хто не вірить у мудрість, яку Каббала радить йому прийняти, може намагатися досягти цієї мудрості сам, проходячи страждання, тоді як існує досвід, що в багато крат прискорює процес, дозволяє відчути зло і віддалитися від нього до хорошого оточення, що спонукає до появи правильних думок і вчинків.

Слідувати за більшістю.

Повсюди, де виникає розбіжність між індивідумом та більшістю, ми зобов’язані прийняти рішення у відповідності до бажання більшості. Але закон цей повертає людство взад, адже більшість – нерозвинута, а розвинуті – завжди нечисленна меншість.

Однак, оскільки природа визначила нам жити в суспільстві, ми зобов’язані виконувати всі закони суспільства, інакше природа покарає нас, незалежно від того, розуміємо ми сенс її законів, чи ні. Тому закон – слідувати правилам людського співіснування – один з природних законів природи, і ми зобов’язані його виконувати зі всією обережністю, абсолютно не приймаючи до уваги наше розуміння.

Сенс цього закону полягає в тому, щоб розвинути в нас усвідомлення:

— любові до себе як зла, і

— любові до іншого як добра,

тому що це єдиний спосіб перейти до любові до Творця.

Але немає ніякого права у більшості відмінити думку індивідума у його відношеннях з Творцем, і кожен вільний діяти, як вважає за правильне. В цьому і є його свобода особистості. Тобто, відносини людини з творцем регулюються самою людиною, в той час, як решта законів поведінки регламентовані правилом „слідувати за більшістю”.

У житті суспільства діє закон, за яким меншість підлегла більшості

Однак на основі чого більшість взяла на себе право пригнічувати свободу особистості і позбавляти її найдорожчого, що є в неї у житті – її свободи? Адже на перший погляд, тут нема нічого, окрім насилля?

Оскільки природа зобов’язала нас жити в суспільстві, то природньо зрозуміло, що кожен член суспільства зобов’язаний служити суспільству, дбати про його існування і сприяти його процвітанню.

А це не може виконуватися інакше, як тільки виконанням закону „меншість підлегла більшості”, тобто, не може кожен діяти, як йому заманеться, він зобов’язаний підкорятися тому закону, який прийнятий у данному суспільстві.

Але повністю очевидно, що у всіх тих випадках, коли не чіпаються інтереси матеріального життя суспільства, немає ніякого права і виправдання для більшості обмежувати і зачіпати в будь-якій мірі чи формі свободу індивідума. І ті, хто роблять це – злочинці, що надають перевагу силі над справедливістю. Адже у даному випадку природа не зобов’язує особистість підкорятися бажанню більшості.

У духовному житті діє закон для більшості слідувати за особистістю.

В будь-якому поколінні індивідуми більш розвинені. І якщо суспільство усвідомлює необхідність позбавитися страждань, почавши розвиватися за законами природи, а не за власним бажанням, то воно зобов’язане підкорити себе індивідуму і слідувати його вказівкам.

Таким чином, у тому, що стосується духовного розвитку, право більшості стає її обов’язком і діє закон слідувати за індивідумом, тобто за розвиненою особистістю. Адже розвинені і освічені особистості складають незначну частину суспільства, а значить, успіхи і досягнення суспільства в духовній сфері визначаються меншістю.

Виходячи з цього, суспільство повинне берегти ідеї цих особистостей, щоб не зникли з цього світу. Суспільству бажано знати, що його спасіння знаходиться не у руках володарюючої більшості, а саме у особливо розвинених індивідумів.

ПІСЛЯМОВА

Накопичуючи досвід, людство поступово все більше переконується, що, не дивлячись на всі його спроби змінити плин історії і розвиток суспільства у певному напрямку, життя, як кажуть, робить своє, і все відбувається за деяким не від нас залежним сценарієм. Невже доля владна над нами?

Вивчення всесвіту каббалістичним методом розкриває нам, що сутність вінця творіння – людини – складається з трьох частин:

— перша частина тваринна, що проявляється в тілесних бажаннях їжі, сексу, сім’ї, домівки – того, що є у кожному індивідумі, незалежно від суспільства;

— друга частина людська, що виражається в бажаннях багатства, почестей (слави, влади), знань – того, у чому ми залежимо від суспільства;

— третя частина духовна, що народжує бажання вищого (воно виникає в нас з відчуття смерті, незавершеності життя, невідомості джерела її походження).

Людина народжується у цьому світі, щоб протягом свого життя розкрити для себе вищий світ. Тоді вона існує в обидвох світах і після смерті тіла відчуває духовний світ у тій мірі, в якій досягла його при житті у тілі. Якщо протягом свого перебування у цьому світі людина не досягла вищого світу, її душа знову сходить у цей світ – облачається у біологічне тіло саме з цією метою. Розкрити вищий світ душа може лише будучи одягненою у тіло.

Із цього зрозуміло, що:

— увесь цей світ і наше перебування у ньому призначені тільки для того, щоби ми протягом життя розкрили вищий світ;

— частини перша (тваринна) і друга (людська) в нас існують не самі по собі, а їх роль визначається лишень тією мірою, у якій вони сприяють реалізації нами третьої частини – (духовної), тобто своєї міссіїї, яка і полягає у розвитку прагнення до вищого, у розкритті вищого світу, доки ми перебуваємо у цьому світі. Всі дії людини оцінюються тільки у мірі їх зв’язку з її духовним просуванням, тому що саме духовна її частина повинна пройти зміни;

— частини перша і друга у нас змінюються не самі по собі і не в залежності від наших бажань, а тільки по мірі необхідності реалізації духовної (третьої) частини;

— у своїх вчинках, пов’язаних з діями у частинах першій і другій, ми позбавлені свободи волі, вони жорстко задані у нас природою, складаючи жорсткий каркас нашої будови. Вибираючи же у своєму духовному розвитку, ми визначаємо тим самим решту наших станів в частинах першій і другій – тваринній і людській – і, звичайно ж, у частині третій;

— відмовляючись від безплідних дій, пов’язаних з бажаннями тілесними і людськими, і концентруючи свої зусилля у розкритті вищої природи, вищого керування, людина тим самим отримує можливість керувати всім у цьому світі (в частинах першій та другій). Інакше кажучи, шлях до керування цим світом пролягає через вищий світ. І це зрозуміло: адже з вищого світу сходять до нас усі сигнали керування, всі події, і вони предстають у своєму закінченому вигляді перед нами. Тому відмова від реалізації своїх бажань через цей світ, відмова від безплідних спроб наповнення у цьому світі – це відмова від безплідних спроб змінити свою долю, а розкриття вищого світу означає включення до загального керування всесвітом.

Пропонований матеріал показує, наскільки всі вчинки людини і її стани в цьому світі визначені наперед, всі, крім одного, який визначає решту – прагнення до вищого світу, до його розкриття, до оволодіння законами вищого керування.

ПИТАННЯ ТА ВІДПОВІДІ

— Що таке наука Каббала?

Наука Каббала — це методика розкриття єдиної керуючої усім всесвітом Вищої сили кожному з тих, хто знаходится у цьому світі.

— Що вивчає наука Каббала?

Наука Каббала вивчає джерело, процес розвитку і будову всесвіту, його причинно-наслідкову основу, мету, місце людини у ньому і практичне застосування цих знань для вирішення питання про задачу людини у цьому світі.

— Для чого мені необхідно вивчати Каббалу?

Вивчення Науки Каббала дозволяє людині відповісти на питання про причину і мету свого існування, визначити своє місце у всесвіті, дослідити і вибрати найкраще з можливих рішень і змінити свій стан до кращого.

— Чим відрізняється Каббала від звичайної секти?

Наука Каббала являє собою метод вивчення і практичного оволодіння законом всесвіту, що відкритий для всіх. Як стверджує сама Каббала, по мірі розкриття людиною своєї повної дезорієнтації і безпомічності у цьому світі, під загрозою самовинищення, людство проникнеться необхідністю розкрити істинну мету існування світу, і тоді воно виявить необхідність оволодіння каббалістичними знаннями.

— Чи має Каббала відношення до певної національності, тобто це все ж таки іудейське вчення?

Основи Каббали розкрив і поклав початок іі методичнго розвитку дехто Авраам, житель стародавнього Межиріччя. Він же написав першу книгу по Каббалі – „Книгу Створення”. Його учні, родичі, слуги і нащадки зорганізувалися у групу, що вивчала його духовну спадщину, яка потім стала називати себе „народом Ізраїлю”, хоча за зовнішніми ознаками вони являли собою не більше, ніж частину древньоперсидського народу (що підтверджується і генетичними дослідженнями).

— Хто являється лідером організації?

На сьогодні найбільшою організацією по вивченню і розповсюдженню Каббали є організація „Бней Барух”, що нараховує сотні тисяч учнів по всьому світу. Лідером організації являється каббаліст Міхаель Лайтман (за університетською освітою біокібернетик).

— Чому навчання безкоштовне, за рахунок яких коштів воно проводиться?

Оскільки розповсюдження каббалістичних знань приводить кожного, хто оволодіває ними, до правильної поведінки у цьому світі, а внаслідок приводить світ до миру, добра, то ті, хто вивчає Каббалу, проникаються усвідомленням важливості надати ці знання кожному бажаючому. Тому усі накопичені знання викладені для безкоштовного користування для всіх бажаючих у мережі Інтернет (http://www.kabbalah.info) на 22 мовах світу. Підтримка сайту оплачується добровільними внесками членів організації. Організація випускає багато різноманітних навчальних посібників. Отриманий прибуток дозволяє підтримувати всю діяльність організації.

— Хто являється спонсором публічних міроприємств та акцій?

Як правило, самі учасники публічних міроприємств і акцій спонсорують свої міроприємства.

— На які кошти існує організація?

На добровільні внески кожного члена.

— Який принцип побудови організації?

Організація складається з навчального та комерційного відділів. Керівник навчального процесу – каббаліст Міхаєль Лайтман – за допомоги декількох своїх помічників визначає увесь навчальний процес на всіх рівнях у різних групах. Навчальний процес абсолютно не торкається іншої діяльності організації: виданням посібників, організацією конгресів та семінарів, рекламою, веденням господарства організації і т.п. Цими питаннями завідують самі члени організації, котрі являються керівниками відповідних відділів і підрозділів. Деякі з них працюють в організації на правах найманих робітників. Решта членів організації приймають участь у її діяльності добровільно.

— Які прийоми використовуються у процесі навчання?

Навчання по класичним каббалістичним джерелам: „Книга Створення”, „Книга Зоар”, твори Арі, твори Бааль Сулама, твори Рабаша. Усі уроки і лекції транслюються у відкритій для всіх бажаючих міжнародній системі Інтернет на мовах іврит, російська, англійська у синхронному перекладі.

— На чому побудована методика?

У процесі вивчення будови Вищих світів, учень поступово починає відчувати їх структуру та форму, характер і властивості. Це подібне до оволодіння практично будь-якими практичними навичками у нашому світі, коли звичка, тренування народжує в людині можливість відчувати до тих пір невідчутне, щезаюче, сама створює в учні передумови для відчуття невідчутного для сучасних людей більш тонкого прошарку всесвіту, що знаходиться ззовні, навколо нашого відчутного світу.

— Який результат дає групове читання матеріалу?

Групове вивчення матеріалу створює у кожному, хто навчається у групі, в залежності від його зв’язку з групою, більшу схильність до підвищення чутливості до тонких вібрацій всесвіту. Необхідно відмітити, що у процесі навчання учень здобуває ніби новий орган почуття, що розкриває йому додаткову зовнішню сферу навколо відчутного нами світу. У цій сфері зароджуються усі майбутні події, котрі потім сходять до нашого світу, а також усі наші дії у цьому світі фіксуються на тому зовнішньому рівні і визначають майбутні події. Таким чином, здобуття реального відчуття зовнішнього, вищого інформаційного шару дозволяє учню діяти правильніше, приходити до найкращих для себе і для інших комфортних станів.

— Чому каббалістична методика побудована на груповому підході, чому не можна розвиватися індивідуально?

Оскільки для розвитку у собі можливості тонких відчуттів необхідна концентрація уваги на цій меті під час навчання, однокурсники своєю присутністю і участю ефективно допомагають одне одному.

— Каббала і наркоманія: чи може Каббала стати альтернативою наркоманії? Якщо так, то чи не буде це підміною одного іншим?

Окільки Наука Каббала розкриває людині істинні цілі її існування – приведення людини до стану вічності і досконалості у цьому житті – причини, що приводять людину до наркоманії, анулюються. Якщо показати підліткам, у чому полягає істинна мета життя людини - можливість досягнення досконалості, нескінченного існування, нескінченного пізнання і влади, це неминуче зніме всі проблеми наркоманії, кримінальної поведінки і усіх пороків людства. Наука Каббала стверджує, що причина настільки явного прояву всіляких можливих пороків у наш час тільки одна – розкрити людям необхідність пізнання всесвіту, його мети, мети людини і приведення людини до щастя.

— Вживання наркотиків: чи пояснює Каббала цей феномен, тобто чи являє собою стан наркотичного сп’яніння близький до духовних насолод?

Вживання наркотиків являє собою втечу від страждань, і по мірі того, як страждання у нашому світі будуть зростати, доки людина не признає необхідність розкрити всесвіт і зрозуміти, чому так з нею відбувається, вживання наркотиків (і алкоголю) буде зростати. З початку зародження людської цивілізації у людині від покоління до покоління зростає егоїзм, бажання насолодитися. У процесі тисячолітнього розвитку егоїзм пройшов шлях від прагнення до тваринних насолод, потім до багатства, до знатності, до влади, до знань. У наш час цей процес підійшов до кінця: бажання до знань останнє, найвище в рамках нашого світу, і людина починає відчувати безвихідність – „більше нема чого бажати”. Наступне бажання, яке повинне з’явитися в людині – прагнення до Вищого світу, до свого кореня, причини. Але доки воно формується, людина мусить вгамувати свій голод, забутися, перестати відчувати пустоту.

— Чи існують приклади зцілення від наркоманії за допомогою Каббали?

Серед наших учнів є такі, хто у минулому вживали наркотики. Із заглибленням у навчання прагнення і навіть звичка перестали їх турбувати самі собою, оскільки відчуття у Каббалі набагато більш гострі, захоплюючі.

— Каббала – нука про отримання насолоди, для чого ж мені її отримувати, я і так насолоджуюсь?

Каббала покликана дати людині відповідь на питання про причину її страждань, спустошеності, незадоволеності. Якщо у людини цього питання нема, Каббала їй не потрібна. До науки Каббала приходять з питанням „Який сенс мого життя?” – і саме на нього отримують відповідь, розкриттям сенсу всесвіту і кожного у ньому.

— Каббала говорить, що у нашому світі діє закон скорочення, тобто, як тільки ми чого-небудь торкаємося, насолода зникає. Але ж у той момент, коли я отримую земну насолоду, я все ж таки насолоджуюсь, нехай мить, але насолоджуюсь, значить є тут у нас те, заради чого варто жити?

Питання у тому, що назвати „життям”. Каббала називає життям насолоду і говорить, що саме у наповненні неминущою, вічною, досконалою насолодою полягає мета існування. Але така насолода повністю протилежна до відчутного нами мізерного за величиною і миттєвого за тривалістю відчуття. Мета Каббали – привести людину до досконалості і вчності – до досконалої і вічної насолоди.

— У духовному насолода не має тенденції до скорочення. Але як я можу зрозуміти, що я нескінченно насолоджуюсь, якщо у мене нема з чим порівняти, тобто, з відсутністю насолоди? Чи є таке поняття, як пересичення у духовному?

Духовна насолода – це насолода, що постійно розвивається, і саме тому вона неперервна, зростаюча, вічна – настільки, що людина, навіть розлучаючись зі своїм земним тілом, вкушає іншу, вічну насолоду ще при житті і не відчуває смерті, оскільки його насолода вище рівню життя і смерті земного тіла.

— Каббала і гіпноз: чи є який-небудь взаємозв’язок, і якщо ні, то як ви це аргументуєте, як я про це довідаюсь?

Наука Каббала – це методика індивідуального освоєння світу, в якому всі ми існуємо. Учні отримують знання з одного джерела, діляться своїми відчуттями, перевіряють їх на собі у різноманітних життєвих ситуаціях на практиці. Каббала зобов’язує людину бути одруженим, утримувати сім’ю, працювати, виконувати свої громадянські обов’язки, не обмежувати своє коло спілкування, не відокремлюватися, а якраз приймати цей світ, як спеціально створений, щоб „з нього” додати до своїх відчуттів відчуття Вищого світу.

— Чи використовується у Каббалі медитація і якщо ні, то тоді що таке намір?

У Каббалі необхідна концентрація зусилля на те, щоб крізь картини цього світу виявити єдину керуючу всією природою силу.

— Каббала говорить, що людиною рухають чисто егоїстичні спонукання, тобто, вона складається повністю з бажання отримати. Тоді як ви поясните приклади різноманітних героїчних вчинків, коли люди йшли на смерть заради ідеї чи на благо суспільства, наприклад, Зоя Космодем’янська, Олександр Матросов та ін. Що вони могли отримати у цій ситуації, адже все одно вони б померли?

Серед егоїстичних вчинків людини є і такі, які здаються нам абсолютно безкорисливими. Це тому, що ми не повністю знаємо будову нашої егоїстичної природи, і деякі спонукання, такі, як любов, самопожертвування, здаються нам не егоїстичними, а альтруїстичними. Альтруїстичним можна назвати лише такий вчинок, при якому людина не наповнює ні одного зі своїх бажань. А такий вчинок людина не здатна виконати, тому що не знайде необхідної для цього енергії. Тому ми знаходимося у повній владі нашої егоїстичної природи. Вихід з-під її законів можливий лише у тому випадку, якщо ми здобудемо інакшу природу, коли сама віддача буде являти собою для нас насолоду. Це можливе лише за допомогою каббалістичної методики притягнення Вищого світла „Ор Макіф”, що виправляє егоїзм.

— Чи повинен я мати які-небудь обов’язки, чи повинен я що-небудь віддавати, якщо займаюся Каббалою?

В залежності від серйозності у людині питання про сенс життя вона готова віддавати вивченню методики досягнення сенсу життя відповідну кількість часу, енергії, засобів. Оскільки осягнення можливе тільки у тісній дружній группі учнів, людина зобов’язана прикладати зусилля для наближення до товаришів по групі. Як відомо, немає нічого, що більше наближувало б людей, як гуртові трапези, пікніки. Відповідно і в групі тих, хто вивчає Каббалу, такі гуртові міроприємства заохочуються. Оскільки участь у таких міроприємствах пов’язана з певними матеріальними витратами, людина зобов’язана приймати участь на рівні з іншими у них. Але все у групі учнів походить з добровільного і дбайливого відношення до кожного учасника. Крім цього, бажана участь учнів у міроприємствах по розповсюдженню науки Каббала, у навчанні початківців.

— Чи відрізняються каббалісти від інших людей за якими-небудь ознаками, наприклад, своєю моральністю?

Каббаліст змінується тільки по мірі свого виправлення. Спочатку він проходить період усвідомлення власного егоїзму, як зла. Під час цього періоду егоїзм у ньому постійно зростає, тому що зобов’язаний досягти такої міри, коли людині стає абсолютно зрозуміло, що вона не здатна з ним справитися, і що її егоїзм являє собою її єдине зло. Тому в цей період каббаліст ще більш егоїстичний, ніж люди, що не проходять свого егоїстичного розвитку. Цей період може тривати до декількох років. Потім розпочинається період відторгнення егоїзму, коли каббаліст відноситься різко негативно до проявів егоїзму, як власного, так і інших, і навпаки, різко позитивно до проявів добра у собі і в інших. Наступний етап – коли каббаліст оцінює людей тільки позитивно, тому що повністю виправдовує вже керування Творця.

— Чи є приклади морально-етичного характеру, приклади милосердя з боку каббалістів, у тому числі каббалістів минулого?

Каббаліст ні в якому разі не є всепрощаючим та милосердним, тому що усвідомлює керування Творця, як справедливе і праведне, а тому оцінює страждання, як необхідні, і не намагається „своїм співчуттям компенсувати жорстокість Творця”. Тобто він ні в якому разі не милосердніший за Творця, який надсилає людині все, що необхідне для просування до Мети творіння.

— Історія каббалістів: хто був першим каббалістом і в яких джерелах це підтверджується?

Авраам — первший каббаліст, автор «Книги Створення». Моше — автор «Тори». Раббі Шимон бар Йохай — автор «Книги Зоар».
Арі — автор багатьох книг, основна — «Дерево Життя». Є. Ашлаг (Бааль Сулам) — автор ТЕС — комментарію на книгу «Дерево Життя» («Ец Хаїм») і комментарію Сулам на «Книгу Зоар». Рабаш (раббі Барух Ашлаг) — автор книг «Шаматі», «Шлавей Сулам», «Даргот Сулам».

— Чи може Каббала принести користь? Чи є які-небудь реальні приклади тої користі, яку принесла Каббала?

Тільки Каббала може принести користь, оскільки, розкриваючи істинні закони всесвіту, розкриває для людини можливість ефективного використання своїх сил та навколишнього світу і заздалегідь показує нікчемність решти спроб розвитку. На рівні суспільства таких прикладів поки що нема, оскільки Каббала ще ніколи не була практично реалізована ні у якій суспільно-виробничій групі, секторі, суспільстві, державі.

— Чи мають каббалісти які-небудь надприродні сили?

Каббаліст отримує згори сили володіння власним бажанням. По мірі можливості використовувати свої бажання на подобу до вищого закону всесвіту, властивості віддачі, каббаліст отримує у свої виправлені бажання вищу інформацію і наповнення насолодою.

— Чи можуть Каббала і каббалісти зцілювати людей від різних хвороб?

Каббала за визначенням являє собою методику розкриття Творця людині, яка живе у цьому світі. По мірі розкриття Вищого світу каббаліст наповнюється вищим світлом, яке несе силу, здоров’я, благо. Я також використовую цей прийом у своїй лікарській практиці. Але оскільки усі люди взаємопов’язані, то до повного виправлення усіх людей і до повного досягнення усіма досконалості і вічності, каббаліст „хворіє” за решту, і таким чином, хоча сам і повинен бути здоровий, але будучи часткою від усіх, хворіє разом з ними.

— Наука Каббала вивчає осягнення Вищого. Творець, Вища сила – це що-небудь конкретне, чи має це форму і місце перебування, чи можна це відчути за допомогою п’яти органів почуття (побачити, відчути на дотик і т.д.)?

Від народження ми маємо п’ять органів почуття: зір, слух, нюх, смак, дотик. Те, що відчувається нашими п’ятьма органами почуття ми називаємо „наш світ”. Те, що не потрапляє у діапазон нашого сприйняття і не вловлюється приладами, які розширюють діапазон кожного органу, ми не сприймаємо, і навіть не знаємо, чого ще нам не вистачає до повної картини того, що нас оточує.
Все інше, що невідчутне нами, але існує ззовні нас, вловлюється додатковим органом почуття. Це додаткове називається коренем усього того, що ми відчуваємо у п’яти органах почуття або Творцем. Відчуття у шостому органі почуття, що називається „екран та відбите світло”, не схожі на те, що відчувається нами у п’яти органах. Тому, хто не відчуває, неможливо пояснити що це таке, або знайти подобу цього відчуття серед наших відчуттів.

Отже, Творець відчувається тільки у додатковому органі почуття, а тому не може бути оцінений нами, як такий, що має розміри, образ, вагу, колір, смак, щільність та ін. Задача науки Каббала – розвинути у тому, хто вивчає, додатковий орган почуття і навчити правильно ним користуватися. Відчуття у цьому органі називається духовним або духовним життям. Особливість додаткового органу полягає у тому, що хоча людина розвиває його, відчуваючи цей світ, самі відчуття ніяк не залежать від відчуттів у п’яти органах, і людина може розпрощатися з тілом і його п’ятьма органами, залишаючись всередині відчуття у шостому органі.

— Чи може людина бачити минуле, майбутнє? Якщо ні, то як Ви поясните, що гадалки, чародії іноді правильно передказують майбутнє? Або ж віщі писання, скажімо з Біблії – все збулося і збувається?

Каббаліст зовсім не віщун. Дійсно, багато хто у нашому світі може правильно передказувати майбутнє. Тварини за значний час до природних явищ вже наперед відчувають їх. Люди, які далекі від цивілізації, загострюють свої екстрасенсорні (у порівнянні зі звичайними людьми) відчуття настільки, що „бачать” минулі і майбутні події. Відомі і феномени по прикладу Вольфа Мессінга.

Каббала стверджує, що взагалі всі картини того, що відбувається у часі, існують одночасно і тільки розгортаються перед нами по осі часу. Але можливо піднятися над часом, і тоді минуле, теперішнє і майбутнє будуть відчуватися, як події при перегляді кінострічки, уздовж якої можно довільно рухатися поглядом, спостерігаючи картини вже наперед вирішеного.

Каббала говорить про те, що ми не можемо змінити події і їх послідовність, тому що це записане у нашому духовному гені (решімо). Але ми можемо змінити наше ставлення до подій, а воно докорінно змінює наше відчуття подій від драматичного до радісного. Але каббаліст ніколи не прагне бачити те що відбувається, а навпаки, абстрагуючись від самих подій, він припіднімає себе над ними у своєму ставленні до них, як до абсолютного доброго керування Творця, приймаючи кожну, як таку, що походить від Творця з метою привести його до вічності і досконалості, саме розвиваючи у собі ставлення до подій, адекватне ставленню Творця до них (хафец хесед).

— Скільки часу потрібно для того, щоб розвинути шостий орган почуття?

Бааль Сулам у «Передмові до ТЕС» стверджує, що на це необхідно строк від 3 до 5 років. Треба додати, що це можливо при створенні з боку учня всіх умов для правильного просування. В залежності від старанності у наш час цей строк може і скоротитися. Хоча практика показує, що все ж таки при сприятливих умовах на це потрібен строк 7–10 років.

— Чи знають що-небудь релігії про існування шостого органу почуття? Чи бували такі випадки, що релігіозна людина, наприклад який-небудь священник займався Каббалою і при цьому залишався священником?

Той, хто починає займатися наукою Каббала, виявляє себе за межами будь-яких умовностей, обрядів, звичаїв цього світу, тому що починає розвивати у собі той орган почуття (точку у серці), яка ніяк не пов’язана з цим світом, а тільк з самим Творцем. І тому розкриває для себе, що ніякі звичаї, релігії, вірування не мають ніякого відношення до самого Творця і до зв’язку з Ним, а створені людьми для психологічного комфорту, почуття безпеки, виправдання свого існування і введення мінімальних моральних принципів людського існування (співіснування).

Але з іншого боку, Каббала вважає, що будь-яка людина, по мірі своєї внутрішньої потреби, може навіть займаючись Каббалою, ще відчувати потребу у яких-небудь обрядах. Каббала ні в якому разі не відриває її від цих справлянь, а навпаки, рекомендує слідувати за своїми звичаями, доки не відчує відсутність потреби у них.

Крім того, Каббала вітає виконання звичаїв та законів виховання, рахуючи, що вони допомагають людині бути більш зорганізованою у період її навчання каббалістичним правилам, до тих пір, коли відчуття Творця, Вищого світу навчить людину, як абсолютно вірно мислити і діяти.

— Чи є життя на інших планетах, галактиках? Чи знає про це що-небудь Каббала?

Каббала стверджує, що не існує у всесвіті іншої розумної цільової істоти, окрім людини. Усе створено тільки для людини, щоби піднести її до рівню Творця. Задача ж людини у творінні – використати дану їй свободу волі для досягнення затвердженої Творцем Мети шляхом добровільного або примусового виправлення (шляхом Каббали або шляхом страждань).

— Народження і смерть – як Каббала пояснює ці поняття? Що відбувається з людиною, коли вона помирає, її душа переселяється у інше тіло або ж вона потрапляє у рай або ад?

Народження та смерть нашого тіла – не більше, ніж його біологічні стани. Звичайно, при смерті тіла його п’ять органів вмирають разом з ним, і зникає відчуття „цього світу”. У житті звичайної людини шостий орган почутитя, не дивлячись на те, що існує споконвічно у кожному з нас, але існує як точка, у своєму рудиментарному стані (тільки у вигляді решимо), не відчуваючи у собі нічого.

Після смерті тіла, при зникненні відчуття у п’яти органах почуття, точка шостого почуття забезпечує відчуття знаходження у корені, Творці, до наступного свого одягання у біологічне тіло з його п'ятьма органами почуття – наступного народження у цьому світі. Якщо ж людина протягом свого життя розвиває шостий орган, вона вже при житті починає відчувати у ньому Вищий світ і ототожнює себе з ним настільки, що смерть тіла сприймається нею, як зникнення з її відчуттів лише незначного набору низької інформації. Поселення у новонароджене тіло стає у такому випадку лише продовженням подальшого духовного розвитку.

Духовний розвиток можливий як знаходячись у тілі, так і поза ним. Ад і рай – це стани, що відчуває той, хто осягає Творця: ад – повне віддалення від Творця, і рай – повне злиття з Творцем.

— Коли душа переселяється у інше тіло – у момент зачаття чи у момент народження?

Душа – розвинуте з точки клі, судина подоби до Творця. Точка прагнення до подоби до Творця існує всередині усіх бажань людини, які називаються серцем людини, або просто серцем. Тому сама точка називається „точка у серці”. Якщо, використовуючи каббалістичну методику, людина розвиває точку до розмірів мінімальної судини подоби до Творця, то починає відчувати у ній Вище світло, присутність Творця. Всього існує п’ять рівнів розвитку судини душі: 0 – 1 – 2 – 3 – 4 і, відповідно до цього, у судину облачається світло, відчуття Творця: нефеш – руах – нешама – хая – єхіда. Таким чином, душа вселяється до людини, що знаходиться у цьому світі і розвинула шостий орган до мінімального розміру.

— Між переселеннями душі у тіла душа перетинає махсом?

Махсом – уявна границя між відчуттями тільки у п’яти органах почуття, відчуттям „цього світу”, і відчуттями у шостому органі почуття, відчуттям „Вищого світу”. Подолання махсому являє собою подію отримання мінімальної судини душі і мінімального наповнюючого світла, відчуття Творця – світла нефеш.

— Для чого нам потрібно тут розвивати які-небудь здатності: вивчати науки, ремесла, іноземні мови і т.д., якщо у духовному це все не знадобиться?

Цей світ відтворюється у наших п’яти органах почуття, як копія духовного світу, стану, відчуття у шостому органі почуття. Відмінність тільки у матеріалі, на якому відбувається відчуття: на егоїстичному матеріалі (підложці, матриці, екрані) або на альтруїстичному. Тому розвинення шостого органу почуття неможливе з іншого стану, окрім як із знаходження у відчуттях наших п’яти органів почуття. Саме з них, всупереч їм, ми можемо правильно розвивати шостий орган, тому що співвідношення між п’ятьма органами почуття і шостим – зворотні.

— Чи існує хто-небудь розумний, крім людини?

Розум являє собою породження бажань, що розвинулося саме для досягнення бажаного. Оскільки немає більш егоїстичної істоти, ніж людина, тому немає і розумнішого за людину. По мірі розвитку шостого органу почуття, у людині розвиваються також і її природні бажання, саме для того, щоб на них виростити шостий орган. Тому той, хто вивчає Каббалу, стає більшим егоїстом і більш розумною істотою, ніж ті, хто його оточують. Але саме завдяки тому, що йде вище і всупереч своєму егоїзму. В такому випадку можна сказати, що немає розумнішого за каббаліста, який пізнає увесь всесвіт від низин нашого світу до вершин Вищого світу.

— Каббала говорить, що на інших планетах існує тільки тваринна і рослинна природа. Звідки Каббала це знає, каббалісти – що, туди літають?

Можливе існування всіх форм життя у рамках нашого Всесвіту, аж до істот, що розумом та біологічно подібні до нас, окрім нашої духовної суті, точки у серці, зародку душі, судини подоби до Творця – це є тільки в людини на планеті Земля.

— Чому Ви говорите, що не можна пояснити духовні категорії земними поняттями, адже все можна пояснити словами?

Земними словами можна пояснити тільки явища, які породжують ці слова. До кожного нашого відчуття ми знаходимо відповідне слово для виразу відчуття. Але якщо відчуттю немає аналогу у нашому світі, то нема йому і назви.

Тому відчутне у шостому органі не може бути виражене словами цього світу. Щоб передати нам зовнішню форму своїх відчуттів Вищого світу, каббалісти використовують „мову розгалужень”: оскільки з Вищого світу сходять сили, які породжують увесь наш світ і визначають все, що у ньому відбувається, то каббалісти використовують назви об’єктів і дій нашого світу для позначення назв об’єктів і дій Вищого світу.

Проблема у тому, що читаючи каббалістичні тексти, ми читаємо ніби-то оповідання про наш світ, у той час, як каббалісти мають на увазі Вищий світ. Але до тих пір, доки ми самі на увійдемо у відчуття Вищого світу, ми не виявимо, які об’єкти і дії маються на увазі каббалістами. Для чого ж тоді нам вивчати каббалістичні тексти? Тільки для притягнення на себе Вищого виправляючого світла.

— Чому існує статеве розділення у нашому світі (жінки і чоловіки), який у цьому сенс?

Щоби привести малхут, бажання насолодитися, до виправлення, до неї необхідно внести властивості біни, бажання віддавати. Малхут не змінює своїх властивостей отримувати на властивість віддавати, але, відчуваючи властивості біни, проникається бажанням уподібнити свої властивості до біни, тобто, щоб її єдина можлива дія – отримувати насолоду, стала еквівалентною до дії біни, Творця, – віддавати.

Введення властивості біни до малхут досягається за допомогою розбиття судини (клі, екрану) і змішуванням властивостей біни і малхут. Внаслідок цього у душах виникають як властивості біни, віддаючі, так і влстивості малхут, отримуючі. Обидві необхідно виправити. Так і вчиняє кожний, хто виправляється, виправляючи свою душу.

Але все, що є у духовному, відбивається у матеріальних об’єктах і діях нашого світу, і тому й у тілах нашого світу відбуваються розділення на тіла, що відповідають у духовному парцуфу, що віддає, ЗА – чоловік, і парцуфу, що отримує, малхут – жінка. Відповідно і методика виправлення бажань з наміру „заради себе” на намір „віддавати” різна. Необхідно відмітити, що після індивідуального виправлення всі душі зливаються в одну, без якої-небудь різниці у загальній системі злиття з Творцем, рівні і досконалі.

— Чи дійсно існують такі феномени, як порча, пристріт, прокляття, аура, відьми, ангели і т.д.?

Оскільки всі душі являють собою частинки однієї загальної системи – однієї душі, що називається Адам, то вони здатні впливати одне на одного своїм взаємним ставленням. Звідси і виникло поняття порча, пристріт, прокляття, благословення, духовна допомога. У духовному світі, як і у нашому, є частини природи: нежива, рослинна, тваринна і людина. Всі вони – суть духовні сили без зовнішнього вигляду і форми. Відповідно їх назви: нежива – ейхалот (приміщення), рослинна – левушім (одіяння), тваринна – малахім (ангели), людина – нешамот (душі). Тільки у нашому світі є сила, властивість, одягнена у тіло. У духовному ж світі всі об’єкти і дії – суть сили без будь-якого вигляду.

— Чому людина спить, що таке сон, що з людиною відбувається під час сну?

Всі властивості, дії, стани у духовних світах відображаються у матеріальних об’єктах у нашому світі, як у своїй матеріальній копії. У Вищому світі душа може знаходитися у малому наповненні світлом (катнут) і великому (гадлут). Малий стан, у свою чергу поділяється на внутрішньоутробний, вигодовування, підлітковий. Великий стан поділяється на зрілий і старечий. У будь-якому з цих станів є також стан сну – тимчасове виторгнення основної маси світла з душі. При цьому душа від нестачі світла ніби засинає.

— Чи Каббала яким-небудь чином пов’язана з іншими духовними течіями, наприклад, шамбалою і т.д?

Ніколи і ні в якій мірі наука Каббала не була пов’язана з жодними містичними, релігійними, „духовними” течіями, оскільки являє собою науку про природу Вищого світу, яка розкривається по мірі розвитку у людині шостого почуття – екрану. Засіб дослідження – екран. Методика дослідження – наука Каббала. Досліджуваний об’єкт – Творець або Вищий світ, що є одне й те саме. Відчуття Творця називається нами відчуттям Вищого світу або інакше – світи, духовні ступені – міри відчуття Творця. Ще точніше: взагалі все, що відчувається нами, є не що інше, як відчуття Творця у нашому клі, бажанні. Навіть до оволодіння екраном, людина відчуває Творця у вигляді цього світу. Тому таке відчуття називається прихованим.

— Яка різниця між Каббалою і звичайним психоаналізом?

Все осягане – достовірне для решти тих, хто осягає, може бути записане і відтворене будь-ким, хто володіє тими самими можливостями, екраном. Психоаналіз займається аналізом земних, природних властивостей людини, що відносяться до рівню нашого світу. Каббала займається здобуттям нової, вищої властивості.

— Чи є різниця між Каббалою та іншими духовними течіями і конфесіями?

Усі, крім науки Каббала, займаються вивченням людської психіки, методами її застосування для досягнення більшого психологічного комфорту. Тільки Каббала займається розкриттям Творця людині, ставить тільки це за свою мету, і ні в якому разі не покращення егоїстичного стану людини у цьому світі, у цьому житті.

— Говорять, що карти Таро беруть свій початок з каббалістичних джерел, це правда?

У Каббалі ніколи і ніде не застосовуються подібні прийоми. Сама Каббала забороняє будь-яке гадання, зайняття віщуванням. Це протиречить самому роду дослідження каббаліста, який якраз сам, добровільно закриває очі на все, щоби здобути Вище клі – біна, віддачу, всупереч знанню. Саме на запереченні розкриття і відбувається розкриття.

— Люди, які пережили клінічну смерть, говорять, що вони бачать коридор, світло і т.д.? Що відбувається з людиною, коли вона помирає, вона що, потрапляє до раю чи в ад?

Після смерті тіла, тобто припинення отримання інформації через п’ять тілесних органів почуття, залишається у розпорядженні „Я” (малхут) людини тільки сприйняття через точку, властивості біни. Відчуття у ній мінімальне духовне, відчуття знаходження у своєму корені, Творці, в якості точки. До цього стану прагне відчуття після виходу з відчуття у п’яти земних органах почуття. Слід відмітити, що каббаліст, розвиваючи із точки судину, отримує до неї Вище світло – відчуття у мільярди разів більше, ніж ті, хто проходять клінічну смерть, причому відчуття свідоме, постійне, кероване.

— Чи пояснює Каббала такі явища, як телепатія, перміщення у просторі під час трансу?

Каббала взагалі нічого не пояснює з відомих феноменальних станів „трансу”, „уходу до іншого світу”, „переміщення у просторі” та ін. Каббала займається тільки дослідженням Творця і методикою наближення, злиття з Ним, методом уподібнення властивостей душі до властивостей Творця. Як каббаліст, рахую всі ці явища не більше, ніж психологічними, психосоматичними, внутрішніми збудженнями і переживаннями людини, але ніяк не реально існуючими.

— Поняття добра і зла з точки зору Каббали? Як Каббала розцінює зло, заподіяне у нашому земному світі, яке перетворилося на добро, наприклад, людина, навмисне вбивши комара, позбавила світ від малярії, сама того не знаючи?

Добро – властивість Творця, віддача, властивість насолоджувати (можливо, не у нашому егоїстичному розумінні). Зло – все, що протилежне за властивостями до Творця, все, що заважає людині досягнути властивостей Творця. Добро і зло, заподіювані у світі, заподіюються неусвідомлено, в силу заданих згори властивостей. На це немає ні у кого з людей свободи волі. Тому і всі „добрі” вчинки, типу позбавлення людства від малярії, не рахуються вчинками людини, а діями Творця. Дії людини починаються з реалізації свободи волі, коли Творець вказує людині, як наближуватися до нього, а людина готова прикласти зусилля у цьому напрямку. Див. Статтю „Свобода волі”.

— Чи визначено наперед усе у нашому світі, наприклад, що я повинен стати президентом або бути двірником, вийти заміж або одружитися за/на певну людину і т.п.?

Абсолютно все задане наперед, а свобода волі – тільки у прискоренні руху до заздалегідь заданої Мети заздалегідь заданим шляхом. Але особисте прагнення до Мети, заданої Творцем, створює у людині властивості, рівні до властивостей Творця, і підіймає її на рівень Творця – вічний, нескінченний рівень всепізнання.

— Якщо я буду займатися Каббалою, чи допоможе це мені як-небудь у житті, я буду менше хворіти, буду більш вдалим і т.д.?

Відносно, оскільки до тих пір, доки у світі не все виправлене, особисте керування кожного все одно зазнає спотворень, негативні впливи від невиправлених душ, а тому і каббалісти хворіють, помирають.

— Чому деяким людям таланить, а деяким ні, чому хтось багатий і відомий, а хтось працює двірником, чому один народився у такій сім’ї (багатій, забезпеченій), а інший – у бідній сім’ї, чому хтось у ранньому віці помирає, а дехто у старості? Від чого це залежить і для чого це потрібно?

Це визначається коренем кожної окремої душі у загальній душі Адама, її зв’язком з іншими душами і рештою факторів, необхідними для виправлення кожної окремої душі. Каббала, у загальному, не досліджує ці причини, хоча вони частково вивчаються і викладаються у розділі „Теорія кругообігів життів”, тому що ці події, що проходять над душами, не піддаються впливу людини. Свобода волі людини може і повинна реалізовуватися у повному прагненні до наближення з Творцем подобою властивостей.

— Чому людині притаманне більше руйнування, ніж створення?

Тому що при сходженні згори, зі світу нескінченності, у наш світ душа Адама пройшла розбиття екрану, внаслідок чого намір віддавати перетворився на зворотній – намір отримувати. У такому стані окремі, розділені за рахунок егоїзму одне від одного душі, сходять до нашого світу, і наслідок цього їхнього внутрішнього стану ми спостерігаємо у всіх вчинках людини.

— Чи можете Ви назвати, скільки людей, що займаються Каббалою, учнів, вийшли у духовне, їх імена?

Серед моїх учнів є. Більш точні дані я не маю права дати.

— Чи існує молитва у Каббалі?

Звернення до Творця за допомогою і тільки про отримання сили виправити намір отримувати заради себе на намір віддавати заради Творця є дієвою, ефективною духовною молитвою. Всі бажання кожного у світі, усіх творінь, неживих, рослинних, тваринних, людей піднімаються до Творця, і кожне з них отримує відповідь. Але відповідь на молитву про наближення до Творця у мільярди разів сильніша, оскільки тільки це відповідає плану творіння. Решта молитв подобні до прохань до Творця усунути Зло, яке Він же і спричиняє. Зрозуміло, що не такі відносини задумані, як мета Творіння.

— Як уявити собі те, що неможливо уявити: час, простір (у духовному)?

Час зникає вище швидкості світла, найвищої у нашому світі. Час у Вищому світі – це кількість подій, що відбулися. Наприклад, „6000 років” – мається на увазі 6000 послідовних дій. Простір – бажання. Може бути порожнім, наповненим, бути відсутнім, народжуватися.