Кругообіг душ і розвиток поколінь

Душі сходять у матеріальні тіла згідно із встановленим порядком. Вони повертаються у цей світ періодично, кожного разу вдягаючись в нові тіла. Це сприймається нами як розвиток поколінь - тіла не міняються з поколіннями, в той час як душі стають все більш розвинутими від минулого досвіду.

За своєю фізичною оболонкою кожне покоління нагадує попереднє, однак вони відрізняються одне від одного тим, що в кожному наступному поколінні сходять душі з додатковим досвідом попереднього існування в цьому світі. Вони володіють запасом нових сил, накопичених під час їх перебування "угорі".

Тому в кожного покоління є свій набір бажань і свої життєві цілі, і це призводить до розвитку, характерного саме для нього.

У кожному поколінні в наш світ сходять душі з новими потенційними бажаннями. І саме ці бажання в нисхідних душах і диктують, як розвиватимуться наука, культура, мистецтво, стосунки і т. д. в цьому поколінні.

Все задається зверху, ще до того як душі спустилися в цей світ і розвинулися в массу покоління. Бачачи властивості нисхідних душ, можна провістити всі події в цьому поколінні, до щонайдрібніших деталей. Тому що духовна інформація, закладена в душах, включає в себе абсолютно все!

Навіть якщо дане покоління не приходить до бажання пізнати істинну реальність і не досягає осягнення Творця, воно все ж виконує певну роботу, виражену в стражданнях, через котрі воно проходить.

Таким чином воно накоплює своє ставлення до егоїзму, внаслідок якого ці страждання і відчуває. Правда, поки це ще несвідомі страждання. І їхнє джерело, що вони відчуваються внаслідок егоїзму, ще не усвідомлене.

Та наслідки, нагромадження цих страждань із покоління в покоління, приведе до усвідомлення того, що зверху сходить тільки абсолютне добро, і лише внаслідок того, що воно відчувається в егоїстичних бажаннях, це абсолютне добро відчувається як абсолютне зло! Розвиток поколінь приведе їх до пізнання істинної реальності.

Оскільки в кожну історичну епоху в наш світ спускаються душі іншого типу, вони відчувають необхідність у різному керівництві. У керівництві, котре підходило б типу душ, які в даний момент знаходяться в нашому світі.

Тому в кожному поколінні є люди, які ведуть нас по шляху духовного просування. Вони пишуть книги і формують групи учнів, для того щоб сповістити нам методику осягнення істинної дійсності, найбільш придатну для нашого покоління.

У "Передмові до книги "Зоар" Бааль аСулам каже про те, що протягом шести тисяч літ душі сходять у цей світ. З кожним поколінням ці душі все гірші, все "грубіші".

Душі кожного наступного покоління потребують особливого виправлення. З початку, протягом перших двох тисяч літ, на землю сходили настільки чисті душі, що для виконання покладеного на них завдання не мали потреби в Торі. Для їхнього розвитку було достатньо знаходитись на землі без спеціальних засобів досягнення духовності.

Це був період накопичення досвіду і страждань в цьому світі. Факту існування в цьому світі було достатньо для просування до виправлення. Нагромаджені страждання підштовхували душу до того, щоб вийти із цього лютого стану. Бажання вийти зі стану страждань - це і є рушійна сила розвитку людства.

У подальші дві тисячі літ душам для їхнього розвитку було достатньо явної Тори і виконання Заповідей.

Вони сприймали Заповіді як дії, пов'язані із цим світом. Простого виконання було досить для очищення і просування до остаточного виправлення.

Та цими своїми діями душі ще не закінчили виконання покладеного на них завдання. Кількість душ обмежена, їх умовно 600.000. Все ті ж самі душі кожного разу сходять на землю, для подальшого просування до свого виправлення.

Коли ми називаємо душі, що сходять на землю, тонкими чи грубими, ми маємо на увазі, скільки їм ще залишилося до кінцевого виправлення. Душа, що потребує більшого виправлення, вважається більш грубою.

Другий період сходження інших душ тривав до 16 сторіччя і закінчився з появою АР"І, котрий писав, що починаючи з його часу заняття Каббалою є не тільки бажаним, але й обов'язковим для всіх жінок і чоловіків, дітей і дорослих, і для інших народів.

Це пояснюється тим, що душі у своєму розвиткові досягли такого етапу, коли кожна душа, що сходить на землю, користуючись особливою методикою, розробленою АР"І, здатна дійти до осягнення істинної дійсності і до свого остаточного виправлення. Таким чином, кожна душа може досягти того, що їй, у сутності, призначено, задля чого вона і сходить у цей світ.

І тільки цим зумовлене загальне розкриття істинної дійсності. Воно відбудеться тоді, коли все людство відкриє для себе закономірності будови світу, і тоді ж настане кінець всілякому стражданню і болю.

Коли ми дізнаємось, як впливає на нас дійсність і як ми реагуємо на неї, ми припинемо псувати те, чого не можна псувати, і не втрачатимемо можливості зробити те, що варто зробити, і всі наші дії будуть правильними.

Тоді між нами і справжнім світом, що розкриється нам, настане повна гармонія.

Та поки що ми лише псуємо і тільки заднім числом бачимо, що напсували. При цьому у нас немає ніякої можливості уникнути цього. Через це все людство все глибше заходить у глухий кут, входить у все більші неприємності і проблеми.

Страждання посилюються, з тим, аби кінець кінцем людство усвідомило необхідність духовного сходження. Ми повинні зрозуміти, що у нас немає іншого виходу, крім як пізнати духовний світ, частиною якого ми є.

Усвідомлення цього докорінно змінить наше становище, приведе нас до нового стану. Ми почнемо діяти усвідомлено, уявляючи собі кінцеву мету, діяти як людство, а не як розрізнені індивідууми.

Людиною називається "душа", а не її тіло. Тіло можна змінити, як сьогодні вже вміють пересаджувати окремі органи.

Можна вже сьогодні уявити, що людині поступово пересадили всі органи. Ну а що від неї зосталося? Зосталась саме духовна частина, що називається "людина". Тіло корисне лише тим, що сприяє роботі душі, яка міститься в ньому.

Сходячи у цей світ, душа через страждання набуває досвіду, і це називається "шлях страждань". Цей досвід служить розвиткові душі.

У кожному наступному кругооберті внутрішнє, підсвідоме прагнення душі до духовного зростає.

Душа все з більшою наполегливістю вимагає відповідей на питання про дійсність, в котрій вона існує, про своє джерело, про смисл існування, про смисл сходження в цей світ, - хто я і для чого живу?

У відповідності з цим, душі бувають більш розвинутими чи менш розвинутими. Серед них є такі, прагнення котрих до пізнання істини настільки величезне, що вони не в змозі втримати себе в рамках цього світу.

Одержавши істинні книги і керівництво, вони приходять до пізнання духовних світів, стають каббалістами.

Дійсність цього світу організована таким чином, аби душі сходили на землю, усвідомлювали егоїзм як зло і виправлялись від нього. Тоді сходження в тіло підіймає душі на рівень у 620 разів більший за той, з котрого вони спустилися.

Спільна, одна душа, аби виправити себе, сходячи, ділиться на багато частин, більш-менш егоїстичних. У наш світ вони сходять від менш до більш егоїстичних. Тому в кожному поколінні різна методика виправлення душ.

Для душ перших поколінь було достатньо існування у фізичному тілі. На наступному етапі вимагалося практично виконувати Заповіді.

У наш час виправлення засноване на внутрішній частині Тори, від нас вимагається реальне виправлення самого нашого внутрішнього бажання.

Виправлення світу і людини йде від легкого до важкого. Більш легкі бажання, будучи виправленими, беруть участь у наступному виправленні, допомагаючи виправляти більш важкі, більш трудні бажання.

Душа переживає тільки одне бажання - вернутися до свого кореня, знаходячись у матеріальному тілі. Тіло, бажання отримувати, тягне її назад у цей світ, у той час як людина у своїй свідомості бажає піднятися, як того бажає душа.

Це протиріччя примушує людину докладати величезних зусиль, і вона підіймається духовно в 620 разів більше, ніж до свого народження.

Бажання будь-якої душі - повернутися до свого витоку, до того рівня, з котрого вона спустилася у фізичне тіло. Душа, що не закінчила свого призначення, повертається у цей світ більш "удачливою", ще більш заслуговує виправлення.

Набутий досвід і пройдені страждання - ось те, що робить душу більш удачливою. При сходженні у фізичне тіло їй надається більш егоїстичне, більш жорстоке бажання отримувати, бажання наповнити лише саму себе, не беручи в розрахунок тих, хто її оточує. Таким чином, бажання отримувати насолоду розкривається все більше, призводить до прагнення бажати всього.

Іноді нам здається, що для того, аби в наступному втіленні стати більш удачливими, нам слід придушувати в собі бажання і пристрасті. Не бажати нічого, окрім як трохи поїсти і грітися на сонечку...

Та по суті справи, відбувається протилежне, бо наступного разу ми будемо жорсткіші, вимогливіші, хитріші й агресивніші. Нас підштовхуватиме бажання знайти шляхів справжнього саморозкриття, і це наблизить нас до кінцевої мети.

Вища сила хоче, аби ми повністю наповнилися духовними насолодами, аби ми прийшли до найдосконалішого рівня, що можливо лише за наявності великого бажання.

Тільки за наявності великого, але не виправленого бажання людина може досягти розкриття духовних світів і стати по-справжньому сильною і діяльною. Людина з маленьким бажанням, хоча й не може сильно нашкодити, не може бути й особливо корисною.

Бажання називається "виправленим", тільки коли до його дії примішана властивість віддавати. Первісно цієї властивості в нас немає. Людина набуває її у процесі правильного навчання Каббалі.

За рівнем розвитку бажання отримувати насолоду душі утворюють піраміду. У підмурівку піраміди знаходиться величезна кількість душ з маленьким бажанням отримувати. Їхні бажання матеріальні, вони прагнуть до зручного життя, що задовольняє їхні тваринні бажання, такі, як їжа, сон, секс.

Потім йдуть душі з більшим прагненням - до багатства, число їх менше, ніж попередніх. Ці люди готові покласти своє життя для того, щоб збагатитися, заради цієї мети вони здатні на будь-які жертви.

За ними йдуть люди, готові на все заради влади, їм важливо керувати іншими і перебувати в позиції сили.

Іще більше бажання - бажання знань. Це вчені, що присвятили своє життя майбутнім відкриттям. Крім цього, в житті їм не треба нічого. Таких людей у світі ще менше.

Найсильніше бажання, яке може бути в людині, - це бажання досягти духовних світів, але по-справжньому воно розвинуте лише в одиниць. Все побудовано згідно цієї піраміди.

В самій людині її бажання організовані за таким же принципом. Людина повинна обернути цю піраміду так, щоб уся її вага припала на найчистіше, на істинно вічне бажання.

Вона повинна займатися матеріальними клопотами тільки в силу необхідності, а всю свою енергію, всі зусилля спрямувати на зрощення в собі бажання до духовного. Досягти цього можна лише з допомогою правильного навчання, в правильній групі, під керівництвом Рава-каббаліста.

Якщо під час навчання людина бажає збільшити своє бажання духовного, світло, що оточує нас, починає світити їй, спонукаючи її бажати ще сильніше. В цій ситуації вирішальна роль належить заняттям у групі і керівництву Учителя-рава.

Основна відмінність, нове, що з'явилося в душах, які сходять у наш час, це те, що в них усе більш виразно проявляється бажання осягнути духовні системи, духовні структури.

Вони хочуть чогось такого, що перебуває вище нашого світу. Навіть звичайні люди починають відчувати брак чогось духовного.

І хоча це "духовне" розуміється ними як всілякого роду магія, та це вже дещо нове на шляху пошуку істинної реальності.

Якщо в нашому поколінні з'явиться більш сильне бажання, що йде від душ, тоді й система викладання Каббали буде змінена у відповідності з новими виниклими душами.

В останні п'ятнадцять років відбувається дуже швидкий і активний розвиток у нисхідних душах. Бажання, дане цим душам, і спрямованість цього бажання набагато сильніше і більш істинне. Це спрямованість на осягання самої істини, а не чого-небудь іншого.

Сьогодні вже важко викладати за старою системою. Людина хоче знати безпосередньо про себе. Її вже не влаштовують трактування "того, що написано", вона бажає прямо знати про себе.

Вона вимагає ясного пояснення, а не тлумачення Тори. У неї є насущне бажання пізнати себе. Тому не виключено, що вже нам буде розкрита зверху нова методика викладання Каббали.