Із "Передмови до Талмуд Есер аСфірот"

У перших параграфах "Передмови до Талмуд Есер аСфірот" пояснюється причина, що приводить людину до вивчання Каббали.

1. Найосновніше - це підірвати залізну стіну, що відділяє нас від Каббали, починаючи від зруйнування Храму і до наших днів, котра є джерелом усіх наших мук. Та коли я починаю звертатись, пропонуючи зайнятися Каббалою, тут же у людини виникають питання:

А навіщо мені знати, скільки ангелів на небі, як їх звуть, - хіба не можу я виконувати всю Тору без цих знань? Тобто люди думають, що Каббала говорить про речі, які не стосуються нашого життя, про абстрактні поняття, далекі і несуттєві для нас, що Каббала - це містика і магія.

Хіба не ухвалили мудреці, що спочатку необхідно наповнитися знаннями Талмуда? А хто ж може бути певний, що вже знає всю відкриту Тору і тільки таємної Тори не вистачає йому?

Боїться,що постраждає виконання Заповідей від вивчання Каббали. Прийнято вважати, що той, хто приступає до занять Каббалою, обов'язково ослаблює дотримання Тори і Заповідей, бо головним чином турбується про намір Заповіді, а не про її механічне виконання.

Навіть каббалісти дозволяють займатися Каббалою не всім.

Всі віруючі мого покоління відкидають вивчення Каббали і радять всім краще вивчати Талмуд.

2. Причина небажання вчити Каббалу тільки в тому, що люди не розуміють мети творіння. Через нерозуміння мети творіння виникають питання, що не дають людині спокою: "в чому смисл мого життя?", "де причина всіх моїх страждань?", "у чому мета мого життя?".

Незважаючи на те, що протягом всіх поколінь людство намагалося розв'язати ці питання, вони до сих пір стоять перед нами, свердлячи наш мозок, принижуючи і болісно ранячи нас, але так і зостаються без відповіді.

Звичайний спосіб вирішення цих проблем - забути про них і дати течії життя унести себе, забутись у повсякденні. Відтак вивчання Каббали підходить лише тому, хто зсередини задає собі ці питання, мучиться ними, намагаючись відшукати на них відповідь.

Дійсно, якщо звернемо всю нашу увагу і спробуємо відповісти на одне лише відоме питання, всі сумніви щодо необхідності вивчання Каббали щезнуть. І це питання, що його задають усі смертні: в чому смисл мого життя? Іншими словами, роки нашого життя, коштувані нам так дорого, ті біль і муки, котрі ми переносимо тільки для того, щоб їх завершити, - хто отримує задоволення від цього?

Ніхто не знайшов відповіді на це питання! А в наш час ніхто й не намагається розв'язати його! А проте питання залишається й в усій своїй гіркоті і силі застає нас зненацька, свердлить наш мозок і принижує, змішуючи нас із прахом, урівнюючи нас із тваринами, до тих пір, поки не звертаємося до відомого виходу - дати потоку життя безглуздо нести нас, як і вчора.

3. Розв'язання цієї задачі дається в Писанні: "Пізнай, який благий Творець". А це можливо тільки вивчаючи Каббалу. Чому ж каббалісти зобов'язали кожного вчитися Каббалі? Тому що є у вивчанні Каббали велика сила, про котру повинні знати всі, котра сходить на кожного, хто вивчає Каббалу.

Хто вивчають Каббалу, хоча ще не розуміють того, що вивчають, та завдяки бажанню пізнати те, що вони вивчають, вони збуджують на себе світло, що оточує їхні душі.

Причина цього явища в тому, що кожна людина зобов'язана досягти свого кінцевого, виправленого стану, коли вона удостоюється всіх дивовижних вічних і досконалих духовних осягнень, котрі Творець заздалегідь приготував, аби завдати насолоди кожному з нас.

І якщо людина не досягла цього в цьому житті, то знову повертається, і надається їй знову можливість досягти цього в наступному кругообороті, і так - доки не досягне цього.

А поки людина ще не виправила себе, не гідна одержати вище світло, те світло, котре вона повинна отримати в майбутньому, існує поки що навкіл людини і називається "оточуючим світлом", бо перебуває в стані постійної готовності і жде, коли людина виправить свої бажання, і тоді вдягнеться все те оточуюче світло у виправлені бажання людини і називатиметься "внутрішнім світлом".

Тому коли людина займається Каббалою, хоча немає у неї ще виправлених бажань, котрі б могли наповнитися світлом, та називаючи під час навчання імена духовних об'єктів, їхні дії, котрі стосуються її душі, оточуюче її світло вже світить їй у певній мірі, не вдягаючись в її душу.

Але те свічення, котре людина одержує кожного разу під час своїх занять Каббалою, притягає до неї оточуюче світло, що виправляє її своїм зовнішнім свіченням і наближає до довершеності й вічності.