Мова Каббали - мова гілок

Каббалісти пишуть про те, що вони відчувають у вищих світах, про те, що розкривається їм там, про вищі сили в першу чергу для таких же каббалістів, як вони, бо в передачі знань від одного до другого є велика користь для обох боків.

І вже в другу чергу це написано для всієї решти, для всіх тих, у кого немає духовного чуття, для тих, перед ким духовні світи ще скриті.

Звичайна людина, що вивчає каббалістичні писання, вивчає те, що від неї скрито. Тільки після того, як за допомогою навчання вона набуває шостого чуття, вона починає бачити і відчувати те, що раніше було скритим, і тоді воно стає для неї явним. По суті справи, напрямок дослідження і розвитку в будь-якій галузі знань у нашому світі і в духовних світах один і той же - від скритого до явного.

Викладаючи відчуті ними духовні осягнення, свої враження від духовних сил, каббалісти користувалися цілим рядом мов. Так само, як у нашому світі ми використовуємо різні виразні засоби для передачі наших почуттів і знань.

Наші почуття неможливо виразити словами. Тому коли ми хочемо виразити своє почуття і передати його іншому, ми одягаємо його в оболонку. Ми робимо це для того, щоб співрозмовник міг сприйняти цю оболонку, зрозуміти, уявити і відтворити в собі те почуття, котре відчуваємо ми.

Він сприймає оболонку і самостійно розкриває її внутрішній зміст. Так він розуміє нас. Коли я переживаю певне почуття і хочу передати його в такій оболонці, щоб мій співрозмовник зміг зрозуміти і відтворити його в собі, я передаю своє почуття словами.

У нашому світі існує спільна домовленість щодо використання мови. Завдяки цьому, коли я відчуваю солодкість і кажу "солодко", мій співрозмовник відразу розуміє мене. В ньому пробуджується те ж поняття і той же смак.

Відчуття, які переживає каббаліст, знаходяться вище нашого рівня. Однак він хоче яким-небудь чином передати нам свої враження від речей, котрі ми не в змозі собі уявити.

Він робить це за допомогою виразних засобів нашого світу. Звичайно він використовує слова, рідше - звуки, можна використовувати й інші форми виразу.

Каббаліст, що осягнув духовну реальність, відчуває її, але не знаходить слів для того, щоб її змалювати, позаяк у духовному є одні лише відчуття.

Це подібно тому, як у нашому світі ми не в змозі в точності описати свої відчуття, ми все ще не вміємо вимірювати і порівнювати почуття, і тому звертаємося до різноманітних допоміжних слів.

Каббалісти переживають духовні відчуття, але оскільки там, у духовному, назв не існує, вони дають поняттям, які вони переживають, імена "гілок" у нашому світі. Мова каббалістичних книг називається "мовою гілок".

Це мова, котра бере слова нашого світу і використовує їх для з'ясування духовних понять. Завдяки тому, що кожному духовному явищу відповідає матеріальне явище в нашому світі, кожний духовний корінь носить своє ім'я та ім'я своєї гілки. Тому немає ніякої проблеми в тому, що корені називають за іменами гілок.

Рав Йегуда Ашлаг пише в своїй книзі "Талмуд Есер аСфірот" (ч. 1. "Внутрішнє споглядання"): "І тому мудреці Каббали обрали особливу мову, котру можна назвати "мовою гілок", бо немає у нас ніякої сущності, ні керівництва якої-небудь сущності в цьому світі, котра б не походила від свого кореня у вищому світі, а навпаки, початок будь-якого предмета в цьому світі знаходиться у вищому світі і потім опускається у цей світ.

Відтак знайшли собі мудреці готову мову без додаткових зусиль, і з її допомогою могли передавати свої осягненння один одному, як усно, так і письмово, із покоління в покоління, бо взяли вони назви гілок у цьому світі, де кожна назва каже сама за себе, начебто вказуючи перстом на свій вищий корінь, що знаходиться в системі вищих світів".

Каббалісти використовують мову гілок, котрі ми бачимо в нашому світі, для позначення коренів у духовних світах. Кожній силі і кожній дії в нашому світі відповідає сила і дія в духовних світах, що є її коренем.

Вони взаємно однозначно відповідають один одному таким чином, що кожна духовна сила контролює тільки одну силу, що є гілкою в цьому світі.

Про цей безпосередній зв'язок сказано: "Немає жодної травинки внизу, в котрої не було б ангела (сили) вгорі, що б'є і наказує їй - "рости" (тобто її причина). Як сказано вище, немає жодного предмета тут, котрому б не відповідала сила в духовних світах.

Завдяки цій точній відповідності і через те, що в духовному немає назв, а існують лише почуття і сили, каббалісти використовують назви гілок у нашому світі для визначення їхніх духовних коренів.

Рав Йегуда Ашлаг, Бааль аСулам, в іншому місці так пише про мову гілок: "Й з усіх пояснень зрозумій, чому в каббалістичних книгах ми іноді знаходимо назви надзвичайно противні людському духу.

І особливо часто вони вживаються в основних каббалістичних книгах, тобто в книзі "Зоар" і у творах АР"І. І вони приводять до великого збентеження: для чого було цим мудрецям використовувати такі низькі назви для вираження настільки високих і святих понять?

Однак, як ми з'ясували, для викладу цієї науки зовсім неможливо використовувати ніяку іншу мову в світі, крім спеціальної мови, "мови гілок", заснованої на відповідності вищим кореням.

Тому ясно, що не можна залишити ні однієї гілки чи її приватного випадку через її ницість і не використовувати її для вираження потрібного відповідного поняття в системі науки, бо не знайдеться в нашому світі ніяка інша гілка, котру б ми могли взяти натомість неї.

Бо подібно тому, як дві волосини не можуть рости з одного кореня, так немає і двох гілок, належних до одного кореня. Отож якщо залишимо будь-який приватний випадок, не використовуючи його, знайдемо, що ми втрачаємо духовне поняття, котре йому відповідає у вищому світі.

Бо немає у нас ніякого іншого слова натомість - вказати на той же корінь, і тепер немає у нас ніякої претензії до них, що використовують іноди противні нам назви, бо немає у них свободи вибору назв, ні поміняти, ні замінити погане на хороше чи хороше на погане.

І завжди повинні наводити в точності ту гілку чи приватний випадок, який вказує перстом на свій вищий корінь, в усій необхідній для цього мірі. І також мусимо розширювати пояснення, доки не буде достатнім для точного визначення, зрозумілого читачеві або слухачеві".

Велика помилка вважати, що існує якийсь зв'язок між людським тілом і духовною судиною (клі). Ті, хто вчать цьому, стверджують, що духовна судина буцімто вбирається в людське тіло. Наче матеріальний орган є духовним органом.

Звідси вони роблять висновок, що коли людина виконує матеріальну дію чи навіть який-небудь матеріальний рух, це несе в собі духовний зміст. Наче цим людина виконує реальну духовну дію.

Ця помилка витікає з того, що каббалісти писали свої книги мовою гілок і використовували слова нашого світу для позначення духовних понять. Той, хто неправильно розуміє їхню мову, помиляється.

Тому Тора строго застерігає: "не сотвори собі кумира чи зображення". Ця заборона стосується навіть самої лише спроби уявити духовне і Творця в матеріальному вигляді.

Заборона ця дана не тому, що знаходячись в цьому світі, людина може вчинити якої-небудь шкоди духовним світам чи Творцеві, а тому що той, хто її порушує, ніколи не зможе зрозуміти духовної реальності. Він не зможе осягнути духовних світів.

Духовні світи - це абстрактне місце (можна сказати віртуальне), в котрому знаходяться і діють одні лише сили і відчуття без тілесної оболонки неживого, рослинного, тваринного і людини. Важко правильно тлумачити духовні поняття, і кожного разу слід намагатися зрозуміти їх знову.

Тому учень знову і знову повторює основні поняття, такі як "місце", "час", "рух", "зникнення", "тіло", "частини тіла" чи "органи", "поцілунок", "обійми", до тих пір, доки не виробляє в собі правильне відчуття кожного з них. Причина того, що людина не досягає духовного, відчуття вищого світу, в неправильному вивчанні Каббали.

Правильно вивчати Каббалу означає:

Вивчати тільки книгу "Зоар", твори АР"І, Бааль аСулама, РАБА"Ш.

Не сприймати Каббалу, як її тлумачать всілякого роду "каббалісти", котрі вчать, що скрізь, де написано "тіло", мається на увазі наше фізичне тіло. Наприклад, кажуть, що в правій руці людини знаходиться сфіра хесед, а в лівій гвура. Це якраз і є порушення найсуворішої заборони Тори "не сотвори собі кумира".

Чому ж все ж таки є викладачі, котрі цьому вчать та інтерпретують це таким чином?

Перш за все, тому що вони неспроможні зрозуміти по-іншому, бо не мають духовних відчуттів.

Якби існував безпосередній зв'язок фізичного тіла з духовними силами, можна було б навчити людину, як досягти успіху в цьому житті і як вилікувати фізичне тіло за допомогою матеріальних дій, що маскируються під духовність. І за таке навчання можна було б брати непогану платню. Тому слід вигадати такий зв'язок!

Дійсно, приваблива сила Каббали багато в чому грунтується на надії людини зазнати успіху в житті. Всі ми складаємося з бажання отримати задоволення. Всі ми починаємо з цього.

Однак один при правильному керівництві осягає духовність, вічність, а інший при хибному живе ілюзіями, що осягнув щось духовне, тоді як, по суті, втратив свій шанс осягти духовність за цього життя.

І той, хто займаючись Торою, бачить в ній лише історичну оповідь, робить це всупереч із нашими джерелами, бо сказано, що вся Тора - це лише імена Творця, що Тора - це вчення світу Ацілут, що всі слова Тори святі, оскільки в ній не йдеться про наш світ і про людину в ньому.

Таке керівництво також помилкове. Всі імена в Торі святі: навіть Фараон. Білам, Балак чи будь-якй інший грішник. У книзі "Зоар" сказано, що всі ці імена позначають духовні ступені: Паро відповідає невиправленій частині малхут, а Лаван вищому білому світлу (ловен еліон).

Якщо учень не знімає з цих імен зовнішньої, матеріальної оболонки, він починає уявляти різноманітні конструкції, що не мають ніякого відношення до духовного, а якщо вивчання Каббали може віддалити людину від осягнення духовності, такій людині заборонено навчатися, бо вона тільки заплутається.

Тому каббалісти заборонили навчати Каббалі людей, які не пройшли спеціальної підготовки. Вони піклувалися про те, аби їхні учні не збочували з правильного шляху. Тому вони відбирали учнів згідно з певними критеріями.

Каббалісти писали, що учень повинен бути не молодшим 40 літ, одруженим та наповненим знанням Талмуда. Якщо ми спробуємо витлумачити ці вимоги відповідно з їхнім прямим смислом, ми дійдемо висновку, що займатися каббалою взагалі неможливо. Бо ж ніхто не зможе сказати про себе, що досконало знає Талмуд.

Бааль аСулам наводить ці пояснення на початку "Передмови до Талмуд Есер аСфірот". Однак якщо ми зрозуміємо ці обмеження як необхідні умови правильного сприйняття Каббали, ми побачимо, що їхня мета - не дати учневі збочити з правильного шляху навчання в небажаний бік.

"40-літній вік" - це символ біни, розуму, зрілості. "Одружений" - той, хто по-справжньому відчуває нестачу духовного, у кого правильне бажання, дружина.

Нове, що з'явилося в наші дні - це те, що сьогодні у нас є великі мовні можливості, більш сприятливі умови та більша необхідність у вивчанні Каббали.

Завдяки тому, що душі переживають потребу у вивчанні Каббали, з'являються такі каббалісти, як Бааль аСулам, котрі пишуть коментарі, створюючи можливість навчатися без остраху помилитись.

Він пояснює, чому написав цей коментар: спираючись на нього, неможливо прийти до матеріалізації. Тому будь-яка людина сьогодні може займатися Каббалою по його книгах.

Серед чотирьох мов, з допомогою яких можна вивчати духовні світи, танахічної, мови Талмуда, мови Агади (легенд) і каббалістичної, мова Каббали - найефективніша і найбільш пряма.

Той, хто вчиться на її основі, не може припуститися помилки в розумінні Каббали. Ця мова не використовує назв із нашого світу, а користується спеціальними термінами, що безпосередньо вказують на духовні судини, духовні об'єкти, духовні сили та їхнї співвідношення.

Тому ця мова найбільш ефективна для внутрішнього просування, для внутрішнього виправлення людини. Той, хто вчиться за творами Бааль аСулама, за його оригінальними книгами, спрямований справжнім каббалістом, може не боятися, що заплутається.