1. ПРАВИЛЬНЕ СПРИЙНЯТТЯ РЕАЛЬНОСТІ

1) У книзі "Зоар" сказано, що всі духовні світи, як вищі, так і нижчі, містяться всередині людини і що всі ці світи, вся реальність були створені тільки для людини. Однак ми сприймаємо реальність інакше - наче ми перебуваємо всередині реального світу, а не реальний світ міститься всередині нас.

 Якщо це так, то чому ж людині не досить нашого матеріального світу? Навіщо їй потрібні ще й вищі, духовні світи і те, що в них є?

  2) Причиною для створення реальності послужило бажання Творця завдати насолоди своїм Творінням. Тому Творець створив Творіння із здатністю бажати тішитися тим, що Творець хоче йому дати. Для того, щоб це зрозуміти, слід вчити Каббалу.

 Творець перебуває над часом і простором, і Його ідея відразу ж перетворються в дію, власне, Його ідея і є дія. Тому щойно Творець захотів створити створіння і дати їм насолоду, то це негайно втілилося у життя - і в одну мить виникли всі створіння, що містять всередині себе всі світи і наповнені всіма тими насолодами, котрими Творець бажає їх тішити.

 По ходу створення із своєї Сущності всіх світів, аж до нашого світу, Творець максимально віддалив від Себе Творіння, так що тепер Творіння перебуває на найнижчому рівні. Навіщо ж Він це зробив? Адже це вказує на "недосконалість" Його дій?

 Арі у своїй книзі "Ец хаїм" ("Древо життя") відповідає на це питання так: "Для того, щоб проявити досконалість своїх дій". Це означає, що створіння самі повинні доповнити, виправити себе і завдяки цьому піднятися на рівень самого Творця, тобто на рівень абсолютної досконалості.

 Для цього Творець створив свого роду драбину із світів. Душі людей (Творіння) спочатку спускаються по цій драбині донизу, відділяючись від Сущності Творця, досягаючи найнижчого ступеня, де вони вдягаються в тіла нашого світу, котрі називаються бажанням отримувати. За допомогою вивчення Каббали ці душі починають по ступенях цієї ж драбини підніматися вгору, повертаючись до Творця.

  3) Душа (нешама) включає в себе світло і судину. Світло душі походить із Сущності Творця. За допомогою цього світла створюється судина, котра являє собою бажання зазнати насолоди цим світлом. Тому судина в точності відповідає порції світла, котра повинна наповнити її. По суті, нешама - це все-таки судина, тому що світло - це частина Творця, і тому саме судина є Творінням.

 Ця судина створюється із нічого, "мі айн", тобто цього бажання не існувало до того, як Творець вирішив створити Творіння. Оскільки Творець захотів наповнити насолодою цю судину в усій досконалості, котра б була рівна Йому, то Він створив цю судину, це бажання отримувати дуже великим, відповідно до кількості світла (насолоди), котре Він забажав дати Творінням.

4) Творіння - це дещо принципово нове, чого не було раніше. Ця поява із нічого називається "єш мі айн". Однак якщо Творець досконалий і включає в Себе все, то як може існувати що-небудь поза Ним?

Як уже було сказано, зрозуміло, що до початку Творіння у Творця не було навіть тіні бажання отримувати. Творець досконалий, і у Нього є тільки бажання віддавати. Тому єдине, чого не було у Творця, що Він повинен був створити, - це бажання отримувати від Нього.

  5) У духовних світах немає фізичних тіл. Духовний світ - це світ бажань, сил, не вбраних в яку-небудь матерію. "Матерія" і "тіло" - так у духовних світах називається бажання отримати ради власного вдоволення.

 Тому якщо у двох духовних об'єктів існує одне і те ж бажання, одна і та ж мета, то вони внаслідок схожості духовних властивостей (бажань) зливаються в одне ціле. Цей стан у духовних світах називається "ашваат а-цура" (схожість властивостей).

 І навпаки, якщо у двох духовних об'єктів немає однакових бажань, немає спільної мети, то вони відокремлені один від одного внаслідок різниці у бажаннях. Цей стан у духовних світах називається "шінуй цура" (відмінність властивостей).

 Тому якщо всі бажання двох духовних об'єктів схожі, то вони зливаються в одне ціле, бо немає нічого, здатного розділити їх. Можна розрізнити, що є два об'єкти, а не один, тільки коли є відмінність між їхніми бажаннями. Відповідно до величини різниці в бажаннях вони відокремлюються один від одного - чим більша різниця в бажаннях, тим далі вони перебувають один від одного.

  6) Ми не можемо осягнути Сущність Творця, хто Він є насправді. Тому ми нічого не можемо сказати про Його Сущність. Однак ми можемо пізнати Його по Його діях, котрі ми відчуваємо на собі. Коли ми відчуваємо Його дії, ми можемо відповідно до цього дати Йому те чи інше Ім'я.

  7) Каббалісти (від івритскього слова "лекабель" - отримувати, люди, котрі отримують від Творця) піднімаються у духовні світи, перебуваючи ще у фізичному тілі, тобто коли вони ще живуть у нашому світі, разом із нами. Ці люди повідомляють нам, що у Творця є тільки одне бажання - бажання давати добро. Тому Він і створив всю Світобудову, щоб завдати нам задоволення.

 Це є причиною того, що Творець створив нас наділеними бажанням отримувати, аби ми могли отримати те, що Творець хоче нам дати. Бажання отримувати ради власного вдоволення є нашою натурою. Однак через цю нашу натуру ми за своїми духовними властивостями прямо протилежні Творцеві. Адже Творцю притаманне тільки бажання віддавати, у Нього немає навіть натяку на бажання отримувати. Якщо ми назавжди зостанемося під владою бажання отримувати, то ми завжди будемо протилежні Творцеві.

 Каббалісти сповіщають нам, що мета Творця - наблизити Творіння до Себе, оскільки Він є Абсолютним Добром, і тому Він хоче дати добро всім. Ще вони кажуть, що причиною створення світів є те, що Творець мусить бути досконалим в усіх своїх діях і проявах.

 Однак як від досконалого Творця можуть походити недосконалі, незавершені дії, дії, що потребують наступного виправлення?

Творець створив тільки бажання отримувати, котре і називається "Творіння". Та коли це Творіння отримує те, що Творець хоче йому дати, то цим воно віддаляється від Творця, тому що Творець дає, а Творіння отримує. Схожість властивостей, форм у духовному визначається схожістю бажань.

 Тому коли Творіння отримує, то воно віддаляється від Творця. Виходить, що Творіння недосконале, бо ж його бажання протилежне бажанню Творця. Якби Творіння залишалоя у цьому стані, то й самого Творця не можна було б назвати досконалим. Адже від досконалого повинні походити досконалі дії.

 Аби надати можливість Творінню самому, згідно із своїм власним вибором досягти Досконалості, Творець скоротив світло, що йде від Нього, і створив світи, скорочення за скороченням, світ за світом. Творець одягнув душу (нешама), тобто Його світло, в тіло, тобто в бажання отримувати - бажання нашого світу.

 Творець дав цьому бажанню отримувати, котре називається "людина", засіб, за допомогою якого Творіння досягне досконалості. Цей засіб називається "Тора і міцвот" (Тора і заповіді). Коли людина використовує цей засіб правильно, то вона досягає досконалості, котрої їй бракувало від початку Творіння.

Досконалість полягає в тому, що Творіння досягає схожості у властивостях, бажаннях і думках із Творцем. І тоді Творіння починає отримувати все те задоволення, котре Творець бажає йому дати, котре міститься в Замислі Творіння.

8) Тора і заповіді мають здатність, духовну силу, котра приводить людину до схожості її бажань з бажаннями Творця. Але ця духовна сила діє тільки тоді, коли людина займається Торою і заповідями не для того, щоб отримати за це яку-небудь оплату, а для того, щоб завдати цим насолоди Творцю. Тільки за цієї умови людина поступово набуває схожості властивостей з Творцем. Таким чином людина виконує бажання Творця стосовно Творінь.

На шляху досягнення схожості властивостей із Творцем є п'ять ступенів: нефеш, руах, нешама, хая, єхіда. Ці п'ять ступенів людина отримує із п'яти світів: Адам Кадмон (А"К), Ацілут, Брія, Єціра, Асія. В кожному із цих ступенів є п'ять своїх власних ступенів. Отже, між нашим світом і Творцем разташовані 125 ступенів.

За допомогою занять Торою і заповідями ради Творця людина поступово осягає ступінь за ступенем. При цьому вона придбає судини - бажання віддавати. Так людина піднімається зі ступеня на ступінь, поки не досягає схожості властивостей з Творцем.

І лише тоді здійснюється в цій людині Замисел Творіння, а саме: людина отримує все те задоволення і досконалість, котрі Творець приготував для Творіння. Крім того, до цього ще додається те, що людина удостоюється істинного злиття з Творцем, адже людина набуває бажання віддавати, притаманне Творцеві.

9) Тепер ми можемо зрозуміти, що мається на увазі під словами: "Всі світи, як вищі, так і нижчі, і все, що всередині них, створено тільки ради людини". Це значить, що всі ці ступені і світи створені тільки для того, щоб доповнити бажання людини і допомогти їй досягти схожості бажань з Творцем, котрої не вистачало людині з моменту Творіння.

Спочатку виникли всі ступені і світи, ступінь за ступенем, світ за світом, аж до нашого матеріального світу, щоб досягти стану, котрий називається "тіло цього світу", тобто винятково бажання отримувати без щонайменших іскринок бажання віддавати.

Перебуваючи на цьому ступені, людина має практично ті ж бажання, що й тварини - тобто остаточне бажання отримувати. У такому стані людина за своїми властивостями абсолютно протилежна Творцеві, і не існує в Світобудові більшої протилежності і більшої відмінності, ніж ця.

Людина, котра вивчає Каббалу, пробуджує і викликає на себе "ор макіф" (оточуюче світло). Це світло існує поза судиною і жде, коли людина виправить своє бажання, свою судину, тобто почне отримувати не ради себе, а ради Творця. Тоді це світло увійде всередину судини. Тому оточуюче світло називається "ор нешама" (світло душі) людини. Під час вивчання Каббали це світло входить в бажання людини і допомагає їй набути намір віддавати.

Людина набуває бажання поступово, піднімаючись вгору по тій самій драбині, котру під час свого спуску вниз утворили світи і парцуфім. Всі ступені цієї драбини - це різні рівні бажання віддавати, тобто шкала цих бажань - це і є духовні світи.

Чим вище розташований певний ступінь, тим далі він від бажання отримувати і тим ближче він до абсолютного бажання віддавати. Піднімаючись по ступенях, людина набуває цього бажання - віддавати, нічого не отримуючи взамін. У результаті цього людина зливається з Творцем - адже тепер у них є однакові бажання.

Це і є Метою Творіння, ради котрої була створена людина. Всі світи не були створені сами по собі - єдиною метою їх створення є здатність допомогти людині піднятися до Творця.

 10) Якщо людина добре зрозуміла все вищесказане, то може вивчати Каббалу без страху "матеріалізувати", приземлити й вульгаризувати її. Вивчання ж Каббали без правильного інструктування лише заплутує учня - з одного боку, всі сфірот і парцуфім, впритул до світу Асія повністю злиті з Творцем, фактично це і є прояви Творця, з іншого боку, в них начебто відбуваються якісь процеси: підйоми, спуски, зівугім. Як же в тому, що фактично є частиною Творця, можуть відбуватися якісь зміни?

11) Отже, можемо тепер зрозуміти, що всі ці змінення, процеси: підйоми, спуски, скорочення, зівугім відбуваються тільки відносно душі людини, котра отримує світло Творця. У реальності все відбувається в два етапи - дія в потенціалі і сама дія.

Наприклад, людина хоче збудувати дім. Спочатку у неї в голові народжується проект цього дому. Однак проект дому, що є в думках людини, - це ще не сам дім, побудований з каменю, скла і т. д. Проект дому - це дім у потенціалі, він із зовсім іншої "речовини" - людської мислі. Коли ж дім починає будуватися, то він створюється зі справжньої цегли, бетону та інших будівельних матеріалів.

Дещо подібне відбувається і з людськими душами. Всі світи, починаючи від Світу Безкінечності і до світу Брія, - це ще тільки дія Творця в потенціалі, тобто це все ще Замисел Творця, Його проект майбутнього Творіння.

Тому всі процеси, що "відбуваються" в цих світах, є ще тільки потенціальними діями. Душі в цих світах ще фактично не відокремлені від Творця. Тільки починаючи зі світу Брія, душі починають відокремлюватись від Творця.

Всі людські душі - це, по суті, частки Малхут Світу Безкінечності, центральної точки всієї Світобудови. Ця точка в потенціалі включає в себе судини всіх душ, котрі згодом проявляться, сформуються в світах Брія, Єціра і Асія (БЄ"А). Перше Скорочення (Цимцум Алеф, Ц"А) сталося в центральній точці - на душі, котрі в потенціалі виникнуть у майбутньому.

Для душ всі судини сфірот і світів, аж до світу Брія, котрі виходять і розвиваються із центральної точки після Ц"А, є тільки "потенціалом". Тільки коли душі в світах БЄ"А починають виникати в дійсності, на них починають діяти зміни і процеси, що відповідають певним ступеням світів.

12) Це схоже на те, як людина скриває себе за одежами. Однак для самої себе вона зостається незмінною. Десять сфірот: кетер, хохма, біна, хесед, гвура, тіферет, нецах, ход, єсод і малхут - це, по суті, лише десять покриттів (фільтри послаблення світла). Та позаяк душі отримують це світло, коли воно вже пройшло через фільтри послаблення, то їм здається, що світло зазнало якихось змін. Тому душі, котрі отримують світло, як і фільтри, також діляться на десять ступенів (сфірот).

Всі ці сокриття по-справжньому починають діяти тільки в світах БЄ"А, там, де знаходяться вже сформовані душі, що відокремилися від Творця. У світах Адам Кадмон (А"К) і Ацілут душі ще перебувають у потенціалі.

Хоча десять сокриттів (сфірот) панують у світах БЄ"А, навіть там ці десять сфірот є абсолютною Елокут (від слова Елокім - Творець) , як це було і до Ц"А. Різниця між десятьма сфірот світів А"К і Ацілут в тому, що у перших сокриття ще не почали діяти, вони поки що лише в потенціалі, тоді як у других ці сокриття (фільтри) вже почали діяти, послаблюючи світло. Відзначимо ще раз, що в самому світлі ніяких змінень не відбувається.

13) Виникає питання: якщо в світах А"К і Ацілут душі іще не проявилися, то навіщо ж ці світи взагалі існують? Від кого вони скривають світло Світу Безкінечності? В майбутньому душі разом із світами БЄ"А піднімуться на рівень світів А"К і Ацілут, і тоді вони одержать світло із цих світів. Тому в світах А"К і Ацілут також відбуваються змінення, адже в майбутньому вони також світитимуть душам, коли ті піднімуться на їхній рівень.

 14) Як уже було сказано, все - світи, нововведення, змінення, ступені - все це стосується тільки судин, котрі дають душам, впливають на них, відміряють їм світло Світу Безкінечності. Однак душі, коли вони піднімаються по ступенях, нічого не міняють у самому цьому світлі, тому що всі ці сокриття впливають не на Того, Хто скривається, а на того, хто хоче Його відчути і отримати від Нього.

 15) В усіх сфірот і парцуфім, що перебувають у будь-якому місці, можна розрізнити: Сущність Творця, судини і світла. Сущність Творця нами абсолютно не пізнаванна. У судинах же завжди є два протилежних поняття: сокриття і проявлення. Спочатку судина скриває Сущність Творця так, що десять судин, котрі є в десятьох сфірот, являють собою десять ступенів сокриття.

Однак після того, як душі прийняли ці умови, сокриття перетворюється в розкриття, в осягнення. Ці два протилежних поняття стають одним цілим, тому що міра розкриття в судині в точності відповідає мірі сокриття. Чим більше бажання отримувати має певна судина, чим більше вона скриває Сущність Творця, тим більше світла вона отримає.

Світла, котрі є в сфірот, - це якраз та кількість світла, котра згодом буде прийнята душами. Все походить від Сущності Творця, хоча осягнення світла цілком залежить від властивостей судини. Тому десять світел містяться в десятьох судинах, тобто в десятьох ступенях сокриття, котре згодом стає розкриттям, осягненням.

Ми не можемо відчути різниці між світлом Творця і Сущністю Творця, нагадаємо лише, що Сущність Творця абсолютно непізнаванна: те, що доходить до нас від Творця крізь усі світи, парцуфім і сфірот, ми і називаємо "світло". В принципі, для нас будь-який вищий стосовно нас ступінь уже є світлом, Творцем.