ЧАСТИНА 2

10. З'ЯСУВАННЯ ЗАМИСЛУ ТВОРІННЯ.

Тільки у маленьких дітей і божевільних дії бездумні. Але доросла нормальна людина усвідомлює, що вона робить і чого хоче. Будь-яка мисль є породженням бажання, а будь-яка дія походить із якоїсь мислі. Природно, що це йде від духовного закону: спочатку була мисль, а потім дія, і кінець дії є її метою, як він був заздалегідь запрограмований у замислі творіння.

Тобто завжди існує ланцюжок: виникнення бажання, усвідомлення бажання для досягнення бажаного (мета), дія для досягнення бажаного (мети). Припустімо, людина хоче збудувати дім. Спочатку вона думає про це загалом, потім виконує креслення, потім складає специфікації, потім складає розцінки і т. д. І ми бачимо, що кінець дії, готовий дім, вже заздалегідь існує в її мислі, є метою людини і причиною всіх її дій.

А оскільки мета Творця - завдати насолоди творінню і одна  Його мисль миттєво виконує до кінця все замислене, то відразу по виникненні мислі про створіння і їх насолоду негайно створилось усе у своєму закінченому вигляді: розповсюдилося світло від Творця і створило все творіння, і наповнило його собою, як замислив Творець.

І цю мисль ми називаємо замислом творіння, або світом Безкінечності. А оскільки самого Творця ми не можемо відчути, то немає у нас слів про Нього, адже слово виражає відчуття. Та починаючи від замислу творіння, тобто Його зв"язку з нами, ми можемо говорити про Нього, вірніше, про Його ставлення до нас.

11. БАЖАННЯ ВІДДАТИ В ТВОРЦІ СТВОРИЛО У ТВОРІННІ БАЖАННЯ ОТРИМАТИ, ЩО НАЗИВАЄТЬСЯ СУДИНА, У КОТРУ ВОНО ОТРИМУЄ НАСОЛОДУ. 

Оскільки Творець замислив створити творіння, щоб завдати йому насолоди, то світло, що йде від Творця. включає в себе ці дві вимоги: створити і завдати насолоди. Якщо мета Творця - завдати насолоди своїм світлом, то для здійснення цієї мети необхідна тільки наявність бажання втішитися світлом, бажання отримати цю насолоду. Звідки може виникнути це бажання?

Тільки якщо воно саме також походить від Творця - адже крім Творця немає нікого і нічого? Бажання мусить з'явитися внаслідок сходження світла від Творця до творіння. Мусить з'явитися, хоча в самому Творці цього бажання немає, адже воно виникає як наслідок Його мислі, як наслідок Його замислу завдати насолоди створінням. Тобто насолода, що йде від Творця, те, що Він бажає передати майбутньому творінню, саме зобов'язане збудувати під свої властивості майбутнє творіння.

А коли світло - насолода, що йде від Творця - збудує під себе клі-бажання ним втішитись, то міра відчуття насолоди і буде мірою світла, що йде від Творця. Тому що тільки та частина світла, котра розкривається в клі, свідчить про насолоду ним. Тому важливо не те, скільки світла в потенціалі може вийти із творця, наскільки Він замислив втішити творіння-клі, а скільки це творіння одержало, скільки світла ввійшло в нього.

Тому що ми говоримо завжди тільки стосовно творіння. І якщо творіння отримало 1 грам насолоди, що йде від Творця, воно тим самим стверджує, що Творець замислив дати йому 1 грам насолоди, а якщо відчуває 10 грамів насолоди - значить, говорить, що Творець замислив втішити його 10-ма грамами насолоди. Тобто навкруг існує все світло, сам Творець, ти сам знаходишся в світлі Творця, але не відчуваєш цього абсолоютно, бо у тебе немає необхідного бажання.

Коли у тебе з'явиться бажання відчути це світло, в міру цього бажання ти почнеш відчувати його. Тоді це відчуття насолоди в дії визначає, що йде від Творця до тебе, тобто саме творіння визначає, скільки  світла воно спроможне отримати. Творець може "надіслати" стільки світла, скільки ти хочеш. Точніше, Він не посилає тобі - все завжди існує навколо тебе. А що і скільки ти отримаєш - залежить тільки від твого бажання.

Тому бажання втішитись світлом Творця ми називаємо "місцем". Духовне визначення місця - це величина бажання. І в нашому світі також, коли ти кажеш: "У мене немає в шлунку місця" - тут також йдеться про бажання, а не про фізичне місце. У тебе може бути порожній шлунок, і в той же час немає настрою, і ти не хочеш їсти.

Це не каже про те, що у тебе немає місця в шлунку. Це каже про відсутність бажання. Отже, бажання - це і є місце. Іншого визначення у нас немає.

У духовному немає поняття тіла як матеріального вмістилища, що не володіє бажанням, а тільки місткістю. Оскільки нічого не створено, крім бажання світла, то тільки бажання визначає самий духовний об'єкт. У духовних світах є лише бажання без тіл. Саме бажання називається тілом. І величина тіла рівна бажанню. Тобто змінення бажання каже про змінення тіла, немає бажання - немає тіла. Наприклад, людина в нашому світі не має бажання втішитися духовним світлом - це означає, що вона не має духовного тіла.

Отже, творіння починається з того, що із Творця виходить світло, котре створює під своє бажання втішити бажання втішитися ним, рівне йому за кількістю та якістю. І наповнює це бажання. Такий наповнений стан цього бажання називається світом Безкінечності, станом безкінечної, не обмеженої нічим насолоди. У Каббалі ми маємо справу тільки з цими двома поняттями: насолодою і бажанням зазнати насолоди. Та й не тільки в Каббалі, а взагалі у всьому творінні немає нічого, крім цих двох компонентів.

Каббала як наука оперує цими двома поняттями, складовими творіння, називаючи їх не насолода і бажання зазнати насолоди - те, чого зазнає творіння, не називає насолоду бажанням завдати насолоди Творцю та ін. чуттєвими визначеннями. Каббала підходить до творіння "науково" і тому оперує "нечуттєвими" термінами.

І тільки для того, хто може по каббалістичному тексту, як музикант по нотах, відтворити всередині себе відповідні відчуття, ці сухі терміни стають керівництвом до внутрішніх душевних дій. Натомість насолоди застосовується  термін "світло", ор. Натомість бажання зазнати насолоди - "судина", клі, міри бажання і насолоди описуються цифрами, що кажуть про величину "об'єму" бажання і величину світла. Оскільки клі зазнає тільки від того, що його наповнює, то лише у цій мірі можна казати про бажання Творця завдати насолоди і про вид насолоди. Тому казати, не вказуючи, хто саме відчуває, - безглуздо. Кажучи "світ Безкінечності", ми маємо на увазі, що клі відчуває необмежене світло, що його насолода необмежена, яке бажання клі - стільки воно  й отримує. Але саме бажання не безкінечне - воно може бути яким завгодно, обмеженим за величиною.

Але вид насолоди, відчуття насолоди, називається світом Безкінечності, таким клі відчуває насолоду: безкінечною, що безмежно його наповнює. У тому й полягає бажання Творця - безмежно втішити творіння, а дізнаємося ми про це, осягаючи Його дії. Ніяким іншим способом Він нам не розкривається, тільки той, хто піднявся ближче до Творця, відчуває більше і тому може розказати нам те, що відчув. І це називається пророцтвом. А для нас це ще наші майбутні стани, коли й ми досягнемо їх.

Та оскільки наш світ створений сходженням світла від Творця, то, піднімаючись, каббаліст проходить у зворотному напрямку всі ступені сходження творіння і тому узнає не тільки майбутнє, але й минуле: яким чином розвивалося творіння і чому саме так відбувається кожна з подій в нашому світі. Це він узнає не із майбутнього, а тому що осягає минуле - сходження світла вниз, у наш світ. Видно, що визначення "минуле" і "майбутнє" також мають смисл тільки стосовно того, хто їх  відчуває. Для каббаліста ж час зливається в одному дійсному відчутті і зникає як координата існування.

Отже, необхідно завжди па'мятати, що все, про що ми говоримо, визначається нашими відчуттями наповнюючого нас світла. І тільки стосовно кожного свого стану ми можемо описувати те, що відбувається. І це не тільки в нашому світі, але й перебуваючи на духовних ступенях - все, що ми  відчуваємо - від наповнення клі (судини, душі) світлом.

Відмінність того, хто відчуває наш світ, від того, хто відчуває і світ духовний, - в тому, що останній відчуває в собі джерело світла, яке його наповнює, відчуває Творця в міру свого наповнення світлом, тобто в міру своєї подоби до Творця. І відчуває поза собою оточуюче його світло, котре в майбутньому увійде в нього, відчуває властивості Творця. Тоді як той, хто відчуває тільки наш світ, подібний до сліпого в світі сліпих.

Уявімо, що ми потрапили в такий світ: там усі народжуються сліпими. І вони не усвідомлюють відсутності в себе органу чуття - зору, а тому не страждають від цього. Адже ніхто не може їм навіть розказати про те, чого вони позбавлені. А якщо  й розказати, то як вони відчують, що таке зір? Та якщо декотрі з того світу вже придбали зір, вони можуть й решту навчити, як це зробити. І така інструкція називається Каббалою, від слова "отримати" - як відчути нестачу, те, що Творець бажає дати.

Цю інструкцію ми одержали від каббалістів, котрі піднялися на вищі духовні ступені і все, що відчули, передають нам. Вони оповідають про насолоду, що сходить від Творця, і тому роблять висновок, що в цьому полягає причина нашого сотворіння. Вони оповідають про бажання Творця, тобто про правила підйому на вищі ступені. Ці правила називаються Заповідями.

Вся інформація називається Торою, від слова ор - світло, правила отримання світла. Ці правила каббалісти викладають всіма можливими способами: мовою сказань і притч, оповідально-історичною, юридичною тощо. Але найточніша з усіх цих мов, що описують духовні світи, - мова Каббали. Вона найвірніша і відкрита: вона описує побачене каббалістами в словах нашого світу, в інакомовному вигляді.