17. ЛЮДИНА ЖИВИТЬСЯ ВІД НЕЧИСТИХ СИЛ, А ТОМУ, ПОДІБНО  ДО НИХ, ВИКОРИСТОВУЄ ЕГОЇЗМ

18. ВСЕ ТВОРІННЯ  ПОЛЯГАЄ У СВІТІ  БЕЗКІНЕЧНОСТІ, ПОХОДИТЬ ІЗ УЖЕ  ІСНУЮЧОГО, І ТІЛЬКИ ЕГОЇЗМ Є  НАНОВО СТВОРЕНИМ І ПОХОДИТЬ ІЗ НІЩО

Оскільки Творець створив єдине творіння, що називається бажанням зазнати насолоди, Він створив цим основу всього  зла і страждань, всіх несправностей і недосконалості у світобудові. І ця причина закладена в самій основі творіння. І хоча мета творіння - завдати нам насолоди, але той замисел включає в себе і сотворіння зла.

Затим, у міру розвитку творіння, цей зародок зла зростає, і з нього виходять нечисті світи, що існують паралельно чистим світам. А в кінці розвитку всіх систем паралельно чистим і нечистим світам створюється всередині них людина, про котру сказано, що "серце людини зле від народження", тобто егоїстичне, тому що все, що вона одержує, всі насолоди і життєві сили, одержує від системи нечистих сил.

Ми повинні зрозуміти, у чому полягає основа всієї несправності, порчі, в нас, котра з'явилась відразу ж із замислом Творця створити творіння. Замисел був, начебто, завдати насолоди творінню. Так до чого ж тут поява нечистих сил? Навіщо потрібна така боротьба між протилежними системами, котра відбувається всередині людини?

Людина немовби є жертвою цієї протидії. Ці дві системи світів існують паралельно, тобто перебувають на абсолютно однакових духовних ступенях. Як може бути, щоб бажання самонасолоди займало хоч якийсь духовний ступінь? Як Творець міг створити це? Бажання не залежать від самого творіння, вони - наслідок ступеня, на котрому перебуває людина. Якщо людина духовно піднімаєтья, то це означає зміну її бажань, адже, крім бажань, не створено нічого, і тільки якість бажання визначає ступінь, на котрому перебуває людина.

Бажання міняються в людині залежно від того рівня, на котрий її поставили зверху, сама себе людина поставити не може ні на який ступінь. Вона може тільки усвідомити свою залежність від Творця і просити про своє піднесення. У результаті власних численних намагань змінитись, людина усвідомлює, що вона сама цього здійснити неспроможна.

Тільки після цього починається етап звертання багаточисельних прохань до Творця. І якщо ці прохання справді із глибини серця, то людина отримує допомогу згори у вигляді антиегоїстичних духовних сил, що називаються екраном. І тоді, відповідно до своїх нових бажань, вона піднімається на більш високий духовний рівень.

Якщо людина не обмежує своїх бажань, то постійно перебуває у ненаповненому, невдоволеному стані, тому що як тільки отримує бажане, воно створює в ній нове, вдвівчі більше бажання. Такий закон розвитку клі. Тому ті, хто спостерігають розвиток бажання у нашому світі, радять самообмеження як шлях досягти вдоволення.

Але ми обираємо цей шлях не для самовдоволення, як вони, тобто не для егоїстичного насичення. Прибічники обмежень і аскетизму пропонують свідомо обмежити клі, і тоді людина, природно, зможе його наповнити.

Наприклад, свідомо обмежитись бажанням тільки найнеобхіднішого, одержати це і зупинитись, втішаючись одержаним і тим, що обмежуєш себе. Для тих, хто бажає досягти духовних вершин, цей шлях непридатний. Тому що ми, аби відчути духовне, мусимо мати величезне бажання, а шлях самообмеження протилежний духовному зростанню.

Тому сказано: "Велика людина має великі бажання" - але ці бажання в ній виправлені. Тому наш шлях полягає не просто в обмеженні бажань, а в їх виправленні, в проханні до Творця про більші бажання для їх виправлення. За минулих часів шлях самообмеження допомагав людині досягти виправлення.

Звичайно, такі обмеження каббалісти брали на себе з наміром досягти духовних, альтруїстичних властивостей. Про це йдеться в моїй 6-й книзі, пп. 6 - 10. Але в пункті 11 там пояснюється, що цей шлях був придатний лише для минулих поколінь. У наш час тільки світло Тори, допомога Творця, може врятувати людину. Необхідно зрозуміти деякі властивості того незбагненного, кого ми називаємо Творцем.

Це властивість повної віддачі, повної насолоди, що йде від того, кого ми ніяк не можемо назвати. Властивість, що походить згори, називається бажанням завдати насолоди. Цю властивість ми називаємо Творцем, Створювачем - тому що ця властивість завдати насолоди творить (народжує, створює) друге - бажання зазнати насолоди, отримати насолоду, що називається творінням. 

Різниця між об'єктами в духовному не може бути ні за якою іншою ознакою, як тільки за його єдиною властивістю - за його бажанням. Так само і в нашому світі, але в духовному світі бажання "оголені", а в нашому світі бажання одягнені у різноманітне вбрання, і тому ми можемо характеризувати їх за ознаками їхнього вбрання, а не їх самих.

Тому що їх самих ми характеризувати ще не вміємо - це можливо тільки після того як вони "оголюються", а це відбувається тільки у міру їх виправлення, і тільки для тих, хто їх виправляє. Тому каббалісти можуть казати тільки про самі бажання і характеризувати їх знаками, номерами, вивчаючи їх взаємодії, безпристрасно описуючи їх. Але це після того, як самі і на собі відчули свої бажання і насолоди, отримувані в них. Як музиканти користуються сімома значками нот, так і каббалісти описують найбільші в світобудові насолоди і страждання у вигляді простих пояснень взаємовідношень світла і клі.

Отже, в духовному є тільки бажання Творця і творіння. І світло, що заповнює творіння відповідно з його бажанням. Бажання Творця і творіння відмінні: дати насолоду і отримати насолоду. Чому ж мовиться, що на початку творіння бажання Творця і творіння збігаються: "Він й ім"я Його єдині"? Ось що каже раббі Еліезер: "Там було світло і бажання отримати це світло, втішитися ним - як одне бажання".

Не було ніякої різниці між ними, бо вони обидва перебували разом в одному замислі творіння. "Шмо", Його ім'я - це малхут світу Безкінечності, саме творіння одержує Світло, що називається творінням "Творець". Обидва вони виходять із самого Творця: і світло, і бажання втішитися ним. Доки в творінні не виникло свого самостійного бажання, а воно діє тільки з бажанням, створеним у ньому Творцем, воно не вважається самостійним, таким, що отримує свідомо.

Можна сказати, що таке творіння не вважається творінням, тому що творінням може вважатися тільки те, що себе таким відчуває, адже все ми визначаємо лише відносно наших відчуттів, а не відносно Творця. Тому той, хто не відчуває своїх власних бажань, а відчуває лише природні поштовхи, не вважається нами самостійним творінням, а називається "домем" - духовно неживою природою.

І тільки в міру заміни своїх інстинктивних природних  бажань на самостійні, екран, людина може вважатися самостійним, не залежним від природи, від Творця, створінням. А поки творіння не забажало саме зазнати насолоди від світла, не зробило від себе якогось першого, незалежного кроку, до тих пір воно вважається створеним Творцем і виходить із Нього - так само, як світло, що виходить із Нього.

І тому немає між ними ніякої різниці, будь-яка різниця  передбачає відсутність чогось у творінні відносно світла, а цього, зрозуміло, бути не може, тому що це місце, бажання, творіння, до 1-го скорочення своїх бажань, до свого першого самостійного вчинку, всіма своїми властивостями, як і світло, виходить із Творця.

Як між плодом у лоні матері і матір'ю ще немає ніякої відмінності у бажаннях, так немає ніякої відмінності між світлом і бажанням його отримати, тому що обидва однаково виходять із Творця. Але щойно творіння відчуло себе творінням, у нього з'явилося особисте бажання, відмінне від Творця, воно відразу ж зробило перше скорочення свого бажання (Цимцум Алеф) на отримання світла.

І з'явилася відмінність між творінням і Творцем. Після того як творіння визначило для себе, що воно створене, за мірою усвідомлення себе як творіння, воно має все більш самостійні бажання і дії. І всі наступні після 1-го скорочення дії, котрі виконуються творінням - малхут світу Безкінечності - 1-е і 2-е  скорочення, створення екранів, парцуфім, світів, усього, аж до людини в нашому світі, - все це робиться самим творінням через відчуття його відмінності від світла, а не Творцем.

І хоча за всім цим стоїть єдиний Творець, адже Він створив такі властивості в Творінні, та оскільки ми розглядаємо все з точки зору творіння, то говоримо про наші самостійні дії. А те, що сказано: "Немає нікого, крім Творця", "Слухай, Ізраїль, наш Творець Один", - це стосується до найвищого ступеня осягнення істини створінням, що самостійно прийшло до цього відчуття.

Але не його несвідомим, як у лоні матері, існуванням в Творці у світі Безкінечності чи в природі нашого світу. До першого скорочення світло-бажання завдати насолоди і бажання отримати не однакові. Бажання отримати отримує, а світло дає насолоду. Але це бажання отримати не відчуває себе отримуючим (все визначається відносно клі).

Творець створив одну-єдину річ: зло (егоїзм). Поки егоїзм не відчувається, вважається, що його немає. Отримання до першого скорочення не відчувалося як отримання, воно було одночасне зі світлом, виходило із Творця. Як тільки творіння стало відчувати, що отримує, тобто пройшовши всі стадії розвитку (4 стадії від Творця до малхут світу Безкінечності), відчуло себе цілком егоїстичним - в той же момент, разом із цим відчуттям воно припинило одержувати світло.

Тому що саме відчуття отримуючого є запереченням цього відчуття, запереченням бажання, небажанням отримувати. І такий стан став для малхут нестерпним, вона не змогла ним більше втішатися. Бажання зазнати насолоди зникло. Це і називається 1-м скороченням (бажання). І тепер це вище рішення не отримувати світла зобов'язує до виконання його всіма наступними, що народжуються із цього стану, об'єктами, тому  що рішення вищого є закон для нижчого.

Тому тільки-но  з'являється будь-де в творінні, в якій-небудь частині цієї малхут світу Безкінечності бажання отримати світло для себе, це бажання негайно зникає, світло віддаляється від нього. Тому що духовний світ - це світ вільних бажань. І оскільки перше творіння вирішило не отримувати світла ради себе, Творець також погодився із цим. Можна пояснити простіше: оскільки є сходження парцуфім зверху вниз і кожний вищий народжує нижчого, то кожний вищий для нижчого є його Творцем.

А оскільки малхут світу Безкінечності породила все, то вона передає свої властивості всім духовним об'єктам. І тому коли б нижчий забажав отримати для себе, то більш високий парцуф негайно обмежив би доступ світла через себе до нього. Стадія 4 відчула себе отримуючою відносно світла, протилежною йому за властивостями. І це викликало в ній жахливий біль, відразу до свого стану, котрий називається СОРОМ - "буша".

Це страждання від егоїстичного отримання. З'явилося спрагливе бажання позбутися цього страждання. А тому вона вилучила із себе світло. Але вона може тільки отримувати, такою вона створена Творцем, відтак єдине, що їй залишається - це отримувати тому, що цього бажає Творець, але отримувати ради Нього.

Світло, що наповнює її, дало їй свої альтруїстичні бажання, показало, що така властивість як альтруїзм існує. Так само  у нас, до тих пір, доки ми не відчуємо світла, його властивостей, ми не можемо усвідомити і повірити, що може існувати щось таке, як абсолютний альтруїзм. Тому що ми можемо усвідомити і зрозуміти тільки те, що є в нас, але не поза нашою природою. Властивостей і явищ, котрих егоїзм не має в собі, ми не можемо уявити.

Світло дало малхут світу Безкінечності можливість відчути, що можна віддавати і зазнавати насолоду від віддачі. Світло дало їй зрозуміти, що не тільки є дія віддачі, дання насолоди, але є насолода від цієї дії. Ор хасадім - це насолода від віддачі, тому він називається ор - світло. Це значить - не просто віддавати, а зазнавати насолоди від того, що віддаєш. В малхут є тепер всі ці властивості. Вони не її, а отримані нею від світла. Але вони в ній є. І якщо малхут діє у відповідності з цими, отриманими від світла, властивостями, вважається, що вона використовує властивості вище її первісного егоїстичного бажання, взаємодіє з 9-ма вищими сфіротами ("тет сфірот рішонот", крім бхіни далет).

Світло створило малхут, поступово спускаючись від Творця. Воно пройшло декілька стадій свого сходження, і всі ці його властивості малхут, народжена ним, приймає в себе і використовує їх, а не свої особисті егоїстичні властивості. Тобто міняє свої бажання на бажання 9 перших, попередніх, більш високих сфірот, бажань. Перше скорочення означає, що малхут світу Безкінечності поміняла свої бажання на бажання світла.

І світло щезло - тому що немає світла, насолоди без бажання. Бажання первісне відносно відчуття світла. Наповнення світлом вимірюється відносно бажання: бажання може бути маленьким, але якщо воно повністю наповнене, то цей стан називається безкінечним, необмеженим насиченям. У чому смисл першого скорочення?

Створене Творцем бажання зазнати насолоди, що називається малхут світу Безкінечності, отримало все світло Творця. Тобто малхут включає в себе все творіння-бажання і все керування-світло. Все, що згодом проявиться у різноманітних формах, є не більш ніж різноманітні фрагменти і варіанти того, що вже є у цьому стані повністю заповненої світлом малхут світу Безкінечності. В ній є все, але тільки як замисел, котрий під дією світла починає розвертатися, доповнюватись і набувати все нових і нових форм.

Тому і мовиться, що вона включає в себе все творіння. Малхут прикрашає себе, оскільки хоче стати ще вище того стану, в котрому її створив Творць. Вона бажає досягти властивостей світла, Творця, причому сама, сама стати, як Він. Як це можливо? Якщо вона зрівняється з Ним за властивостями, стане такою ж, як Він. Вона сама піднімає себе до відповідного рівня.

Такий стан називається "кішут" - прикраса, тому що він не обов'язковий, у цьому немає ніякої життєвої необхідності: малхут повністю наповнена світлом.  Зробила вона це тому, що хотіла уподобитися Творцю. Творець дав їй можливість виконати таку досконалу дію, стати подібною до Нього, не відчуваючи сорому від отримання.

Це, в принципі, і є досконалістю дій Творця, тобто кінцевою метою творіння: створити абсолютно недосконале, протилежне Собі, тобто досконалості, творіння, але дати йому можливість самому досягти абсолютної досконалості. І тому малхут зменшила своє бажання отримати світло, зробила це свідомо, вирішивши прикрасити себе і піднятися до рівня Творця.

Затим малхут поступово скорочує своє бажання, що називається сходженням світів і сфірот - до найменших, які називаються точками. Ці точки, мікробажання духовного, вселяються у фізичні тіла нашого світу, тобто в серце людини, що перебуває в нашому світі. І тоді людина, в котрій з'явилася ця точка, починає відчувати потяг до істинно духовного.

Істинно - тому що багато хто бажає чогось більш високого, але це не обов'язково істинно духовне. Це може бути лише цікавість, прагнення більше знати, бажання влади над іншими тощо. Малхут, зменшивши свої бажання до останньої точки, до відсутності бажань, опинившись на найнижчому своєму рівні, може почати своє виправлення.

Тільки вселившись саме в тіло людини, вона може виправити себе, своє бажання, може досягти властивості віддачі й стати подібною до Творця. Виявляється, що людина і малхут світу Безкінечності - це одне і те ж, тільки в різних своїх станах. А оскільки знизу, зі стану малхут, що називається "людина", починається виправлення, то людина називається вінцем природи. Але мається на думці не її "велич", а навпаки, саме через її ницість вона може почати виправлення і довести себе із найнижчого стану до довершеності Творця.

Тоді людина дійсно стає вінцем творіння. Всі дії малхут вимушені: вона мусить так чинити, якщо в ній виникає бажання прикрасити себе, стати подібною до Творця. У неї немає ніякої іншої можливості, крім тієї, щоб спуститися, зменшити себе духовно до рівня нашого світу.

Спустившись до нашого світу, вбравшись у серце людини, малхут проходить довгий шлях самовиправляння, аби в усіх її частинах, від світу Безкінечності до нашого світу, світило повне світло  Творця. З'ява світла в клі залежить тільки від бажання клі. Оскільки бажання Творця народжує решту бажань і керує ними, то мовиться, що всі інші бажання знаходяться всередині цього бажання.

Людина, творіння, знаходиться всередині Творця. А Творець, керуючи всім, приводить все творіння до обраної Ним мети. У стані безмежного наповнення світлом в світі Безкінечності малхут не відчувала сорому. Вона відмовляється від світла не від відчуття сорому, а тому що бажає піднятися своїми властивостями до рівня Творця, стати дающою. Тому причина першого скорочення називається "кішут" - прикраса.

Тільки потім, коли з'явиться відмінність творіння від Творця, сором почне грати свою роль. У духовному немає насилля. Творець створив егоїстичне бажання, і воно незмінне, воно просто використовується в іншому напрямку, з іншими намірами: отримує не ради себе, а ради Творця, і цим стає із отримуючого дающим. І саме цим досягається досконалість дій Творця: створити творіння, рівне собі.