21. ГРІШНИКИ ПРОГРАЮТЬ УДВІЧІ, А ПРАВЕДНИКИ УДВІЧІ ВИГРАЮТЬ.

Грішники нічого не успадковують в результаті своїх величезних зусиль у гонитві (рухові) за насолодою, тому що вона негайно гаситься в їхньому егоїстичному бажанні. А праведники виграють удвічі. Наш світ, останній, уже не духовний ступінь, створений абсолютно спустошеним від справжнього світла, від справжньої насолоди.

Тільки іскра світла світить людині в одежах цього світу, приваблюючи її. І для того, щоб отримати хоч якусь насолоду в цьому світі, вбрану в такі одежі, як їжа, діти, протилежна стать, свобода, пошана, влада і т. д.,  ми мусимо перебувати у постійному русі, гнатися за ними. Хто такі  грішники і праведники? А заодно ангели, перша людина - Адам, Моше, Аарон й інші імена із Тори?

Це духовні ступені: коли людина піднімається по 125 духовних ступенях від нашого світу до Творця, то називається іменем того ступеня, на котрому перебуває. Припустімо, людина отримала якесь певне світло, виправила  якийсь певний "шматок" свого егоїзму, перебуваючи на якомусь ступені Х, котрий за своїм духовним рівнем називається, скажімо, Моше Рабейну (Рабейну означає "наш рав").

Отже, ця людина в даний момент називається Моше. Що значить Моше? Це певна порція розкриття Творця людині, тобто людина відчуває в собі Творця і називається тією Його частиною, котру вона розкрила в собі цим іменем. Не існує нічого, крім людини та її внутрішнього відчуття, котре називається Творцем.

Тому "праведники" або "грішники", та й усі інші імена - це визначення, котрі сама людина дає внаслідок перебування на певних рівнях, на певних ступенях. Людина не може бути поза  якимось ступенем. Будь-яке творіння - чи то  бажання зазнати насолоди ради себе, чи то вже виправлене бажання - зазнати насолоди ради Творця - все одно воно перебуває на одному із ступенів або віддалення від  Творця, або зближення з Ним.

Якщо людина в глибині свого серця, в його точці, відчуває, що не задоволена своїм станом, вона цим несвідомо, мимоволі докоряє  чи навіть проклинає Творця, бо не задоволена своїм станом. А тому називається грішником. Коли в цій же точці людина відчуває вдоволення своїм станом, то цим відчуттям несвідомо дякує Творцеві, виправдовує Його в усьому.

А тому називається праведником. Тобто "праведник" чи "грішник" - це наслідок того ступеня, на котрому перебуває людина. У "Передмові до "Талмуд Есер hаСфірот" пояснюється, що "праведник", "грішник", "середній", "любов незалежна" і "любов залежна" - все це наслідки оволодіння духовними ступенями, по котрих людина піднімається згідно зі своїм екраном - протидією  бажанню зазнати насолоди.

Ми кажемо, що всі ступені, всі світи містяться всередині людини, тому що ззовні - тільки Творець, а тому ті градації відчуттів, котрі людина повинна пройти, фіксовані і є в кожному із нас. Саме це і називається "драбиною  Яакова". Немає явної, кам'яної чи мотузяної драбини, східцями якої людина мусить підніматися. Крім мене, існує один Творець. Міри, стадії, градації Його осягнення мною, Його розкриття в мені - називаються ступенями драбини.

Ці ступені фіксовані. Людина не впливає на них самих. Вони постійні і всіма розкриваються однаково, як у нашому світі ми всі спостерігаємо перед собою приблизно однакову картину. І різницю між ступенями людина не може міняти, не може зробити різницю між ступенями більшою чи меншою. Ступені поступового, все більшого зближення з Творцем називаються сфірот, парцуфім, світами.

Як у нашому світі, ми відчуваємо його майже однаково (з невеликими відмінностями, внаслідок типу душі кожного), так само і в духовних світах: якщо двоє просунулись уперед від нашого світу на однакову кількість ступенів, то вони можуть один з одним розмовляти про свої відчуття і при цьому чудово розумітися. Каббалісти так і пишуть свої книги. І все, що написано в Торі, написано пророком, котрий відчув всі 125 духовних ступенів. Гонитва за насолодами спустошує людину.

Тому що при цьому вона осягає протилежне кореню віддалення від Творця, не осягає світла, а набуває ще більше клі-бажання. Тільки-но отримала бажане, негайно виникає бажання вдвічі більше. Та оскільки в нашому світі іскра світла вдягнена в об'єкти нашого світу, то людина женеться нібито не за світлом, а за його багаточисельними вбраннями, в котрі вдягнута мікроскопічна порція світла.

Сама гонитва, рух неприємні людині, бо протилежні властивості Творця - адже досконалість не має потреби в рухові задля досягнення будь-чого. Людина сама себе наче проклинає, сама женеться за своїм прокляттям: отримавши, бажає вдвічі. Внутрішні прагнення і вічна гонитва завдають людині постійних страждань. Іноді можна бачити людей, котрі завжди в бігах і, здається, не страждають від цього. Але вони нещасні: їм світить майбутня насолода, і здається, вони ось-ось її досягнуть.

Це подібне до того, як попереду зграї собак біжить штучний заяць, що примушує всіх переслідувати його по безкінечному колу до смерті від знемоги. Та помираючи, кожен помирає із вдвічі спустошеним бажанням. Люди стражають удвічі: від постійного руху і від ненаповнення своїх бажань. І так проживши свої 70 літ, йдуть із нашого світу, не наповнивши і половини бажань. Тому що таким способом вони створюють тільки нові бажання-клі. Але до цього їх спонукає природа, і людина неспроможна залишатись у спокої, якщо її бажання не вдоволене! Адже при цьому вона залишається порожньою. А оскільки наш корінь повний всіх насолод, то мимоволі людина вибирає гонитву (за насолодами) і нічого не може з собою вдіяти. І тому страждає вдвічі: від руху і від постійно невдоволеного бажання. Але ті, хто обертають свої егоїстичні бажання на альтруїстичні, так звані "праведники" - у свої ж бажання отримають вдвічі, наповняться вдвічі. Оскільки замінили свої егоїстичні бажання на альтруїстичні, отримують з наміром віддавати Творцю, тому й отримують вдвічі: осягають не тільки світло Творця, але й насолоду від повного злиття з Творцем. І від того, що вони цілком відповідають Творцеві за якостями, вони самі  стають, як Творець.

Вони отримують все світло, відчувають Творця, Його велич, Його безкінечність, довершеність - втішаються всіма цими властивостями, тим ступенем, котрого досягли, і, крім цього, втішаються повним спокоєм, насолода сходить на них без будь-якого зусилля, роботи і руху з їхнього боку.

Але ж праведники стільки трудились, докладаючи неймовірних зусиль. Так, вони трудились до тих пір, доки не переробили егоїзм на альтруїзм. Але тільки-но виконана ця робота - щезає час (вже все досягнуто), відстань (досягнутий останній ступінь) віддалення (від Творця), немає ні в чому недоліку (є найабсолютніша, найдосконаліша насолода), і людина-творіння отримує всі насолоди від світла і від своєї подоби до Нього.

Та чи можна відчувати насолоду, не відчуваючи бажання? Адже бажання є негативним відчуттям? Залишаються "спогади" від колишніх зусиль, а в дійсному є постійне бажання все більше робити ради Творця, і воно негайно здійснюється.

Такий стан у чомусь подібний до нашого прикладу із господарем магазину - він тут же під час продажу отримує винагороду - і тому не відчуває тягара роботи у порівнянні з робітником, котрий отримує винагороду в кінці місяця. Чому мовиться, що світло входить, виходить - тобто воно рухоме? Чому мовиться, що Творець міняє свої бажання, по-різному ставиться до людини, що свідчить про Його рух?

Ми знаємо, що світло нерухоме, не розпоширюється, що весь духовний світ статичний, існує в незмінному вигляді всередині людини. Тільки людина в своїх відчуттях, тобто в своїй душі, може пересуватися по цій драбині відчуттів духовного світу, чи Творця, вгору і вниз, ближче до Творця чи далі від Нього, в залежності від своїх внутрішніх властивостей, від своїх бажань, станів, сили свого екрана на егоїзм. Тому світло не виходить і не входить. Так мовиться стосовно людини, що його відчуває, стосовно творіння.

З'явилось творіння - нове альтруїстичне бажання - воно починає відчувати, що наповнюється світлом, йому здається, що світло входить у нього. Світло в нього не входить, воно наповнює творіння постійно. Тільки раніше це наповнення не відчувалося творінням через егоїстичні, що скривали світло, бажання. Це подібно до того, як людина, котра, вдягнувши окуляри, побачила, що довкола неї існує чудовий світ.