|
Мета творіння, вірніше,
замисел творіння зобов'язує все,
що створено, зійти до найнижчого
ступеня егоїзму, повного сокриття
Творця, тобто зійти в цей світ,
пройти всі свої проміжні
стадії і досягти кінця
виправлення. Щойно
у Творця виникла мисль про
створення довершеного творіння,
Він негайно його таким і створив.
Ми ж у своїх відчуттях
мусимо пройти цей шлях, бо він нам
необхідний, щоб згодом ми змогли
відчути цю найвищу насолоду. Без
такого шляху ми не зможемо створити
собі необхідних келім-бажань, в
котрі потім зможемо отримати ту
безмежну насолоду, котру Творець
замислив для нас. Але відносно
Творця цього шляху начеб не існує.
Він бачить нас у нашому кінцевому
стані.
Від людини залежить, де
перебувати у своїх відчуттях.
Добровільно. Але Творець, хочемо ми
чи не хочемо, веде нас в силу законів
природи примусово, довго до Своєї
мети. Все, що відбувається, все, що
діється щомиті, який завгодно
процес у духовному чи в
матеріальному - все це наближає
нас до кінця виправлення. Це може
відбуватися за нашого втручання в
цей процес - і тоді ми можемо його
пришвидшити.
Для цього нам і дана Тора, як
сказано - "Ізраїль освячує (пришвидшує)
часи". Аби привести душі до мети,
оточуюче світло постійно
впливає на них - до тих пір, доки
вони повністю не приймуть його
всередину себе, обернувши його із
оточуючого на внутрішнє, в
навповнююче їх. Це оточуюче
світло примушує клі, нас,
рухатись і виправлятись. Воно - мета
творіння і сама дія. Оточуюче
світло примушує кожний парцуф
робити зівуг, частково входить у
парцуф, а частиною, що залишилася
зовні, тисне на парцуф, аби ще
більше виправив себе і прийняв
таким чином його.
Світло розширює клі,
змушує його змінюватись. Воно -
сама дія і сила, котра діє,
і насолода. Світло просто
здійснює над нами, в нас бажання
Творця, очищаючи нас. Він створив нас
такими, що бажають Його, і
цієї однієї
властивості в нас досить Йому, аби
цілком керувати нами. Тому ми є
лише результатом Його дії, тобто
отримуючими Його вплив.
У тій мірі, в якій
потім ми зможемо нейтралізувати
той вплив на нас з боку Творця, те
природне бажання зазнати самонасолоди,
котре Він вклав в нас, щоб воно вже не
діяло в нас автоматично, а щоб ми
самі могли керувати ним, - в тій
самій мірі ми самі,
добровільно стаємо все більш
подібні до Творця,
наближаємось до Нього за
властивостями, а отже, із по-рабськи
діючих стаємо самостійною
дією, як Він.
У цьому наше зусилля і наша
робота. Від абсолютного
невідчуття Творця, полярного
віддалення від Нього, через
часткове відчуття, часткове
віддалення, до 100-відсоткового
відчуття Творця - повного злиття з
Ним. Вся шкала віддалення нас від
Творця вимірюється не
відстанню, а мірою відчуття
Його, мірою збігу властивостей.
Так само в цю єдину мисль
привести людину до досконалості
включається все, що є у
всесвіті і в усьому
творінні: всі
багаточисельні світи і все, що
їх населяє, - від комашки і до
найбільшого ангела - в усій
різноманітності їхніх
форм, видів і перетворень, все, що
стосується змін, які
відбуваються з тими, хто йде шляхом
Тори чи шляхом страждань, - все це
виходить із однієї Його
мислі і закінчується нею.
|
|
Саме поняття "малхут світу
Безкінечності" означає
бажання зазнати насолоди, котре не
створює ніякого обмеження на
отримання насолоди. У світі
Безкінечності існує бажання
зазнати насолоди, котре створив
Творець.
Це бажання зазнати
самонасолоди не створювало ніяких
обмежень на отримання світла, бо ще
зовсім не розкрилася його
протилежність Творцеві, котра
згодом змусила його припинити
отримувати світло, скоротити
отримання світла.
Але після того як малхут
відчула себе такою, що отримує,
вона припинила отримувати світло, що
називається 1-м скороченням, і далі
отримує тільки порційно, в
міру свого виправлення. Різні
порції отримання світла
називаються сфірот, парцуфім, або
світами.
|
