6. ДАНА НАМ РОБОТА ЯК ВИНАГОРОДА, БО ТОЙ, ХТО ОДЕРЖУЄ МИЛОСТИНЮ, ЗАЗНАЄ СОРОМУ.

Певно, кидається у вічі дещо дивна фраза: дана нам робота як винагорода. Адже мусить бути начебто навпаки: винагорода за роботу. Та справа в тому, що той, хто осягає духовну природу, замінює свої властивості на властивості Творця, починає сприймати можливість давати, тішити, що-небудь робити ради Творця як велику милість, даровану Ним.

І тому робота обертається винагородою. Як ми вже казали раніше: нічого не змінюється в світобудові, ми вже знаходимося в кінцевому своєму стані, але тільки повинні розплющити очі на довколишнє. Так і з роботою і винагородою - змінюються поняття на зворотні: те, що вважалося зусиллям, стає радісною можливістю, те, що вважалося насолодою, відчувається як зло і мерзотність.

Сказано мудрецями ("мудрець" - мається на увазі - хто отримує світло мудрості, світло хохма, тобто каббаліст, котрий піднявся до ступенів отримання цього світла), що Творець створив всі світи, вищі і нижчі, тільки для Ізраїля (того, хто має прагнення стати подібним Творцю; Ісраель від слів яшар - прямо, Ель - Творець), виконуючого Тору і Заповіді (того, хто осягає вище світло-Тору в собі, отримує Тору за допомогою виконання Заповідей, за допомогою зівуг на екран).

Як же співвіднести з тим, що сказано, ніби замисел творіння - у втішанні створінь? Якщо Творець бажав завдати насолоди створінням, то навіщо Він створив цей світ, повний страждань, помістив нас у ньому, де ні одної миті ми не в змозі проіснувати, не докладаючи зусиль вижити, не кажучи вже про недосяжність постійної, повної, гідної Дающого насолоди? На це відповідають мудреці: аби створити можливість винагороди. Бо той, хто одержує винагороду незаслужено, соромиться дивитись в очі дающому.

Тому що при кожному незаслуженому одержанні він відчуває величезний сором. І щоб душі могли позбутися  цього відчуття сорому, створив Творець всі світи і наш світ, саме в котрому є можливість працювати і втішитись у майбутньому плодами своєї праці, не зазнаючи сорому. Творець - Першоджерело всього і міг би, природно, створити творіння, що не відчували б сорому. Але немає нічого в світах, в тому числі і в нашому, що було б створене Ним даремно, а все створено тільки тому, що лежить на ньому якийсь обов'язок привести людину до кінця виправлення.

Немає нічого в творінні, що б діяло без якоїсь конкретної мети. Про це людина зобов'язана постійно пам'ятати і намагатися усвідомити крізь це все, що відбувається: все, що постає перед нами, все, що трапляється, все довкола - ні в якому разі не є випадковістю.