|
Весь матеріал, що належить до
творіння, називається бажанням
зазнати насолоди, клі, а все, що
крім цього, належить до Творця.
Бажання отримати - мається на
увазі бажання отримати насолоду,
отримати те, що Творець бажає дати.
Насолода, світло Творця
осягається нами тільки через
відчуття Його в цьому створеному
бажанні зазнати насолоди отриманням.
Яким Творець бажав, щоб ми відчували
Його, таким Він і створив наш
матеріал, бажання зазнати
насолоди, тільки це ми і
відчуваємо.
Та як саме світло, так і
нас самих, "матеріал", із
котрого ми, тобто наші бажання,
створені, ми пізнати не можемо.
Суть - непізнаванна. Бажання
отримати ми визначаємо як прояв
деякої суті, котрої ми осягнути
не можемо. |
|
Молитвою називається
бажання в серці людини, незалежно
від того, що промовляють її
вуста. Ми можемо промовляти які
завгодно слова, а серце при цьому
відчуває зовсім інше.
Творець знає, що робиться в нашому
серці, але не мі самі. Ми
навіть не знаємо, наскільки ми
самі собі брешемо і
прикрашаємо себе.
Найбільш внутрішнє
глибоке відчуття в нашому серці
ми називаємо молитвою. Над цим
бажанням у глибині серця ми не
владні. Це не значить, що людина не
повинна намагатися прийти до молитви.
Єдине, що може людина, -
це підготувати себе до молитви,
попросити Творця, аби Він вклав в
її серце молитву, змінив
її бажання.
Тому ми кажемо: "Відкрий
наше серце, відкрий наші вуста".
Не Творцю, а нам потрібні ці
щирі духовні бажання в нашому
серці, бо в них ми затим
сприймаємо Його світло - насолоду.
Істинно глибоке бажання виправитись
і піднестися називається "аліят
ман" - вознесіння бажання,
вознесіння молитви, справжнього
духовного прагнення.
Така молитва відразу викличе
відповідну реакцію згори, і
той, хто молиться, отримає силу
протидії егоїзму, що дозволить
піднятись у духовні світи,
дасть можливість відчути їх,
відчути Творця. Наша робота
полягає в тому, щоб постійними
зусиллями в навчанні і спробах
антиегоїстичних вчинків довести
себе до такого стану, щоб відчути, що
і наша молитва егоїстична і
ні в якому разі не духовна, що
нічого, крім самовтіхи, ми не
бажаємо. Коли зрозуміємо, що
цей стан є найнижчим, нашою духовною
смертю, настільки зажадаємо вийти
із нього, що це відчуття в серці
і стане справжньою молитвою.
Але щоб гарантувати масам
природне зближення з Творцем,
мудреці склали тексти молитв. Це не
бажання людини в серці, та якщо
людина працює над виправленням
бажань свого серця, її зв’язок
із виконанням Заповідей і
читанням молитв є також бажанням
Творця, хоча вона й виконує це заради
винагороди.
Бажання отримати насолоду - це
перший прояв будь-якої суті. І
це бажання зазнати насолоди ми
визначаємо як матеріал
творіння. Про саму суть ми нічого
не знаємо, не можемо її осягти.
Тому перший її прояв, найбільш
глибоке, найбільш істинне
осягнення ми називаємо
матеріалом. Зовнішній
відносно нас прояв Творця, що
сприймається нами на найближчому до
нього ступені як "бажання нас
створити, аби завдати нам насолоди" -
це єдине, що відчувається нами
ззовні на найбільш високому
ступені, ми й називаємо Творцем.
Але про Нього самого ми
нічого сказати не можемо, ми можемо
говорити тільки про те, що доходить
до нас від Нього. Ми визначаємо
творіння як бажання отримати, тому
ще це властивість, яку ми осягаємо
найбільш глибоко. Ми можемо осягти
тільки три властивості:
матерію, її зовнішню форму,
абстраговану форму (саму
властивість без вбрання у
зовнішню форму).
Саму суть ми осягти не можемо.
Вона є вище нашого розуміння. Те ж
саме
відбувається і у нас. Ми
називаємо першу властивість
предмета, котра міститься в самому
предметі, як його суть, тому що у нас
немає істинного осягнення
самої суті. Всі наші 5
органів чуттів постачають в наш
мозок сигнали, котрі є суб’єктивними
реакціями на те, що впливає на нас.
Ми не можемо
визначити межі суб’єктивності
нашого пізнання, якщо ми
візьмемо найбільш точні
прилади, такі як мікроскопи,
лічильники, що позначають атоми і
молекули, котрі нібито об’єктивно
реагують на прояви природи, де не
потрібні наші органи чуттів,
то навіть на такому рівні, коли
нам здається, що ми дістаємо до
об’єктивної суті
творіння - навіть у такому випадку
ми повинні зрозуміти, що далекі
від розуміння істинної
суті матрії.
Суть зостається скритою, і
тільки її зовнішні прояви
ми можемо досліджувати. Коли людина
виходить за рамки бажання отримувати, у
неї починають зароджуватись
зовнішні джерела осягнення, вона
починає відчувати не свою
реакцію на вплив Творця, а нібито
осягати відчуття Творця,
наскільки Творець
тішиться нею, наскільки
Творцеві хороше від її
дій. Вона начеб переносить свої
органи чуттів у Творця: всі мої
органи чуттів будуть в Тобі, і
моя голова працюватиме на Тебе.
Я цілком виходжу із рамок
свого тіла. Я не є творінням,
тому що не керуюсь своїми бажаннями,
органами чуттів. Навіть у
духовних світах ми обмежені в
осягненні вищого світла, ми
осягаємо тільки його вплив на нас.
З того зовнішнього світла, котре
"тисне" на нас і котре ми
відчуваємо в голові парцуфа, в
наших зовнішніх органах чуттів,
із зворотної дії,
реакції на нього, з нашого
взаємного тиску один на одного,
котрий називається "ударним
зівугом", ми можемо знати, що
потім проникне в нас.
Таким способом діють всі
наші відчуття. Наша
обмеженість виявляється в усьому,
поки ми не виходимо повністю із
бажання егоїстичного на ступінь
повного злиття з Творцем. Там клі
настільки виходить із своїх
відчуттів, настільки
змінюється, настільки
використовує всі відчуття
Творця, що стає подібним до Творця.
|
