ЧАСТИНА 6

24. ПРОЯВ БАЖАННЯ В БУДЬ-КОМУ МОЖЛИВИЙ ТІЛЬКИ В РЕЗУЛЬТАТІ РОЗВИТКУ ПО 4-х СТАДІЯХ ІМЕНІ АВА"Я.

Неможливо, щоб бажання зазнати самонасолоди проявилось в якій-небудь істоті, творінні, не пройшовши 4-х попередніх стадій, що відповідають 4-м буквам йуд-кей-вав-кей імені АВА"Я, котрим створено кожне бажання зазнати самонасолоди, кожне творіння. Будь-яке бажання, що з'являється в нас, виходить із Творця, є Його творінням.

Бажання Творця завдати насолоди проходить чотири стадії - поки не стає нашим бажанням отримати цю насолоду. Ми можемо розбити ці стадії на додаткові підстадії і градації, та як мінімум їх чотири. Зараз ми більш детально розглянемо, як з'являється бажання отримати внаслідок сходження 4-х ступенів світла, що виходить із Творця, бажання дати.

Як пояснюють нам каббалісти в "Тікуней Зоар": "Немає ніякого світла, великого чи малого, ні у вищих світах, ні у нижчих, котре б не сходило зверху за законами імені Творця АВА"Я, що складається із 4-х букв". Арі в книзі "Ец Хаїм" каже, що не може бути світла, котре б не наповнювало клі-бажання, не "одягалося" в нього.

Бажання завдати насолоди, що виходить із Творця, народжує чотирма послідовними стадіями свого сходження бажання отримати це світло, народжує під себе судину його отримання. Людина перебуває в океані світла. Навколо існує тільки Творець. Він не відчувається, тому що людина може відчути тільки те, що входить в неї, що можуть вловити її органи чуттів. Саме це людина і відчуває.

Бажання зазнати насолоди, що міститься в світлі, народжується в цьому світлі Творця, є мірою величини світла, мірою Його величі, котру воно розкриває. І ця міра називається місцем світла. Коли ми кажемо в молитвах: "Де твоє місце?" - під місцем мається на увазі "клі", в котрому розкривається світло. Що значить - Він має місце? Те місце, де Творець розкривається.

Відношення людини до місця - це співвідношення між самими властивостями людини і тим місцем, тими її властивостями, в котрих Творець розкривається їй. Ці два прояви людина здатна відчути  в собі: себе і Творця. Є частина в серці, місце, де розкривається Творець, і є частина в серці, місце, де розкриваються бажання людини. І постійно доводиться воювати цим двом частинам серця.

Відмінність властивостей Творця і творіння (бажання зазнати самонасолоди) породжує відчуття пітьми. В світлі, що поширюється із Творця, є одна властивість - створити бажання зазнати насолоди - судину. Це відбувається в процесі зміни властивостей на шляху від Творця до творіння в 3-х перших стадіях (чи 9-ти перших сфіротах), котрі народжують поступово останню стадію, останню сфіру - малхут.

Бажання зазнати насолоди протилежне бажанню завдати насолоди, із котрого воно виходить, і тому не може розвинутись миттєво, а тільки в результаті послідовних дій світла по 4-х стадіях.

25. БАЖАННЯ ЗАЗНАТИ НАСОЛОДИ НАРОДЖУЄТЬСЯ В ТВОРІННІ ТІЛЬКИ З ПОЯВОЮ ЙОГО ОСОБИСТОГО ПРАГНЕННЯ

Бажання вважається істинним, якщо йде особисто від того, хто бажає, коли виникає в ньому як самостійне. Бажання зазнати насолоди є наслідком відчуття страждання, виникає в результаті відсутності насолоди і є джерелом пітьми. Але необхідне окреме існування насолоди, щоб виникло до неї бажання.

Бажання є відчуттям нестачі, прагнення до наповнення, а тому є недосконалістю. В Творці відсутні будь-які бажання, крім єдиного - завдати нам насолоди. Але це бажання не свідчить про те, що Йому чогось бракує, воно не робить Його недосконалим, хоча людською мовою й каже Тора про те, як страждає Творець, що ми не отримуємо того, що Він уготовив нам, нібито страждає від того, що Йому немає кого втішити чи хтось не може втішитись Його насолодою - таке бажання не йде від почуття нестачі, егоїзму і тому не суперечить досконалості.

У той же час єдине, що створив Творець, - це саме нестача, зло, егоїзм, відсутність досконалості і насолоди. І природно, бажання зазнати насолоди абсолютно протилежне світлу, насолоді, досконалості. Тому бажання зазнати насолоди виникає при сходженні світла по духовних ступенях і виходить із нього. Світло саме створює бажання його отримати, формує судину точно під себе, і тому це абсолютно відповідне йому клі, котре затим повністю наповнюється світлом, чим і досягається досконалість.

Процес утворення бажань відбувається постійно і ступенево: спочатку із Творця виходить світло - бажання завдати насолоди, і поступово із нього народжується йому протилежне - бажання втішитися ним. Для народження бажання необхідна відсутність бажаного. Тобто із світла народжується пітьма.

Процес появи нових бажань називається в духовному світі народженням. Тому що духовний світ - це світ одних бажань. Кожне духовне, тобто альтруїстичне бажання називається "парцуф" - об'єкт, що складається із духовних "голови", "тіла", "кінцівок".  

Далі із кожного попереднього парцуфа народжується наступний, тому що народження наступного завжди зв'язане з появою нового бажання, нової нестачі, більш низького, більш темного, більш недосконалого. І процес появи нового із колишнього називається народженням (чи рухом). Все, що виходить, виходить із самого Творця. Немає нічого, що додавалося б "по дорозі", звідки-небудь, із якого-небудь іншого джерела, бо Творець є Джерелом усього. І Його світло включає в себе в потенціалі все, що потім виходить із Нього, і все, чим це створене наповнюється. Тобто світло включає в себе все: програму творіння, сам зародок творіння, сили творіння, його остаточний вигляд.

У самому світлі, в його бажанні завдати насолоди вже закладене зерно майбутнього творіння, в котрому, як у хромосомах біологічного сімені, уже запрограмований "внутрішньоутробний" розвиток цього творіння від його найвищого стану в світі Безкінечності до найнижчого - його народження в людині нашого світу.

І в тій же програмі міститься і весь алгоритм виправлення і піднесення людини від найнижчої точки світобудови, нашого світу, до найвищої - світу Безкінечності, всі ступені підйому від нашого світу до повного злиття з Творцем. Все одвічно несе в собі світло, що виходить із Творця, а затим це розвивається в матеріалі. Саме бажання зазнати насолоди, егоїзм міститься в світлі, як у своєму корені, і виходить із нього.

Але для того, щоб вийти із світла, тобто стати абсолютно самостійним, називатись творінням - для цього світлу треба вчинити над собою, над зерном, котре міститься в ньому, кілька послідовних операцій, що називаються стадіями. Адже аби стати  справжнім творінням, необхідно, щоб воно відчуло себе як цілком самостійне бажання, вийшло назовні зі світла в повній своїй особистій егоїстичній силі, відчуло, що воно протилежне своєму джерелу-світлу і не має з ним ніякого зв'язку. Тільки тоді творіння зможе відчути, що бажання, котре в ньому, є його власним, а не нав'язаним ззовні.

Істинним бажанням зазнати насолоди є таке, котре перебуває в повному відриві від Творця, від світла, так, що зовсім не відчуває себе породженням  світла, але вважає, що є одвічним породженням самого творіння. А коли воно починає думати про свій попередній стан, коли запитує: "Хто я, де мій корінь, звідки я?" - значить, у нього з'являється бажання пошуку духовного, пошуку Творця, котре й виведе його на шлях духовного сходження.

Ми в нашому світі відчуваємо бажання, що виникають в нас, як свої, не пов'язані зі світлом, хоча яке завгодно бажання виникає тільки із його послідовного 4-стадійного  розвитку: перша стадія - це світло, 2 і 3 - розвиток творіння і 4 - це творіння, що відчуває себе самостійним, бажання в людині, яка зовсім не відчуває, що це бажання не її, а дане їй згори.

Бажання, котрі породжені в нас раніше, створюють відчуття минулого. Породжені світлом зараз - створюють у нас відчуття дійсного. Ті, що світять нам нібито попереду, що ось-ось повинні увійти в нас, - створюють відчуття майбутнього. Бажання, що поступово спускаються в нас, саме вони дають нам відчуття часу. А крім бажань і відповідних їм насолод, світла і клі, немає нічого.

Поява самостійного бажання зазнати насолоди означає, що теперішнє твоє бажання більше, ніж те бажання, з котрим ти створений. Різниця бажань, що дає відчуття особистого бажання, і називається творінням. Це і є відчуття самого себе.

Коли в людині виникає справжнє бажання до отримання насолоди, додаткове бажання, більше, ніж те, котре створене в ній Творцем, і творіння вже почало "працювати" згідно зі своїм внутрішнім бажанням (шукати насолоду) і відповідно до нього бажає отримати насолоду, то можна сказати, що воно є цілком сформованим, і світло (насолода) вже може увійти згідно з його особистим бажанням і наповнити (втішити) його.

Всередині всіх "одежин" нашого світу міститься "нер дакік" - мікропорція світла, і нею ми бажаємо себе наповнити, і в цьому наше тваринне завдання, і в гонитві за цим перебуває людина. Людина постійно думає, яким способом, тобто через яке "вбрання" їй легше і швидше постачити в себе цю мікродозу світла: з'їсти трішки солодкого, солоненького, подивитися, чи що, телевізор, послухати щось, піти кудись...

Так постійно шукає людина: що можна ще додати, як більше урвати від цієї мікродози світла. Цим займається реклама: пояснює людині, де скрита іскра світла.

26. СПІЛЬНІСТЬ ВСІХ СВІТІВ У ЗАМИСЛІ ТВОРІННЯ НАЗИВАЄТЬСЯ СВІТОМ БЕЗКІНЕЧНОСТІ, А СПІЛЬНІСТЬ ВСІХ, ХТО ОТРИМУЄ СВІТЛО В ЗАМИСЛІ ТВОРІННЯ, НАЗИВАЄТЬСЯ МАЛХУТ СВІТУ БЕЗКІНЕЧНОСТІ

Творцем ми називаємо відношення Його Сущності до нас. Світло - це єдине, що ми відчуваємо, і це світло є нашим Творцем. Його прояви в нас ми називаємо різними іменами Творця: Сильний, Добрий тощо, але не саме Джерело світла, тому що воно зовсім нами не відчувається. Мета творіння (його кінцева форма, наш майбутній стан, що називається замислом творіння) полягає в найпершій мислі Творця.

І ця мета визначається як "сотворіння створінь, аби завдати їм насолоди". Також ми з'ясували, що у Творця Його світло і бажання - це одне і те ж, і, крім цього, немає нічого. Світло - це те, що ми відчуваємо, що входить в нас, що ми називаємо Творцем. Крім світла і бажання його відчути, немає в світобудові нічого, і тому всі наші відчуття - від світла (або від його відсутності).

Світло, що виходить безпосередньо із Джерела, створило єдине творіння - малхут світу Безкінечності і наповнило її. Ця малхут світу Безкінечності і є те творіння, котре Творець бажав сотворити. А світло, котре цю малхут наповнює, і є та насолода, котру Творець бажав цьому єдиному творінню завдати. І хоча відносно Творця Його створіння перебуває вже в бажаному Ним кінцевому довершеному виді, самим створінням це ще не відчувається: творіння створене з егоїстичним бажанням і не може відчути свій стан як довершений. Тому виправлення творіння зводиться до його добровільної, свідомої заміни егоїстичних бажань на альтруїстичні, завдяки котрим воно зможе побачити свій незмінний, вічний стан як істинно довершений.

До того ж часу, доки творіння відчуває світло (Творця) в своїх егоїстичних клі-бажаннях, воно відчуває його тільки в міру своєї схожості із властивостями світла і тому обмежене, або, якщо його властивості зовсім егоїстичні - взагалі не відчуває його, як людина в нашому світі. Але за мірою виправлення своїх властивостей, тобто часткової заміни егоїстичних бажань на альтруїстичні - починає відчувати світло.

Міри виправлення бажання в творінні, людині, називаються ступенями, парцуфім, світами. Мета творіння - не малхут світу Безкінечності. Ця малхут світу  Безкінечності - сукупність всього творіння. Але мета творіння - людина, створена із цієї малхут, із її найцентральнішої точки, і тому людина і є єдине творіння. А всі інші світи і ті, хто їх населяє, крім людини, не більш ніж 9 перших сфірот цієї малхут, тобто світло Творця, сфера, в котрій діє людина, котру вона відчуває як прояв Творця.

У заголовку цієї частини підкреслюється, що всі світи - це світло Творця, Сам Творець, який сприймається нами в деякому обмеженому вигляді, що називається "світ". Поза нами існує тільки Творець. У наших же відчуттях Він сприймається спотворено, частково, в міру збігу наших властивостей із Ним.

І це часткове відчуття Творця, що виникає в нас, сприймається нами як оточуючий нас світ. Світло, виділене Творцем для наповнення творіння, цілком наповнює малхут світу Безкінечності. А творіння може відчути тільки ту частину світла, котра сприймається виправленими на альтруїстичні бажаннями. І ця частина спільного світла створює в самому творінні картину  світу, що його оточує.

Саме ж те, що отримує світло, - творіння, малхут світу Безкінечності, бажання цілком отримати все, що йде від Творця, бажання відчути всього Його. Відчути в міру величини бажання, яким його створило  під себе саме світло. Тому бажання абсолютно дорівнює, відповідає величині світла. Відмінність створеного Творцем - малхут світу Безкінечності - і розвинутої затим із цього стану людини в тому, що людина повинна пройти всі стани від повного невідчуття Творця, по всіх ступенях, до абсолютного злиття з Ним.

Тільки в такому випадку створюються  в людині всі необхідні для відчуття істинної досконалості бажання і здатність втішитися Творцем. У підсумку ми бачимо, що сукупністю всіх бажань, котрі відтак називаються "людина", є малхут світу Безкінечності. Джерелом же всіх бажань є світло, що йде від Творця. І саме світло - це сукупність всіх світів, відчуттів, насолод, створених Творцем для Свого творіння.