Передмова

"Введення у науку Каббала" - "Птіха леХохмат аКаббала", написана Бааль Суламом як одна з передмов до книги Зоар. Взагалі Бааль Сулам написав три передмови до книги Зоар: "Передмова до книги Зоар", знаходиться у 5-й книзі серії "Каббала. Таємне вчення"; "Всуп до книги Зоар", знаходиться у 1-й книзі серії "Каббала. Таємне вчення"; "Введення у науку Каббала", частково описана у 2-й книзі серії "Каббала. Таємне вчення!.

Для розуміння книги Зоар нам необхідне знання всієї структури творіння: яким чином створені всі світи; закони їх функціонування, їх вплив на душі і навпаки, вплив душ на світи, яким чином Творець керує всім Всесвітом, і як творіння впливають на Його керування.

Задача вивчення Каббали полягає у тому, щоб, знаходячись ще у цьому світі, відчути духовні світи у повній мірі, у всьому обсязі всесвіту, отримати такі відчуття, над якими не владні ні народження, ні смерть, вийти у позачасся: досягнути в одному з кругообертів такого стану, коли людина зможе жити одночасно у всіх світах, повністю злившись з Вищою силою, повністю осягнувши Творця, - тобто досягти мети існування людини у цьому світі.

Вивчення Каббали дає людині відповіді на всі питання . Вона вивчає всі причинно-наслідкові зв'язки цього світу, вивчає вищий світ, з якого сходить все у наш світ. Розкриття вищих світів відбувається постійно, поступово, причому все це відбувається всередині самої людини. Людина створює у собі додаткові органи сприйняття, більш чутливі, ніж звичайні, які дозволяють відчути додаткові сили всесвіту, ту його частину, яка прихована від звичайної людини.

Каббала називається таємною наукою, оскільки істинну картину всесвіту відчуває тільки той, хтоосягає її, і лише для нього ця наука стає явною. Каббала завжди була осторонь від звичайної релігії, тому що вона займається зовсім іншим вихованням людини, розвиваючи у ній почуття критики, аналізу і чітке інтуїтивне та свідоме дослідження себе і навколишнього. Боз цих властивостей людина не зможе дослідити ані цей світ, ні, тим більше, вищий.

Наскільки Каббала далека від звичайної релігії, можна переконатися на прикладі того, що великі знавці релігійних законів і заповідей у нашому світі - раввіни, керівники релігійних мас - не вивчають і не знають Каббали. Незнання каббали зовсім не заважає релігійній людині дотримуватися заповідей, вести релігійний образ життя. Це пов'язано з тим, що Каббала говорить не про виконання чого-небудь у дії, а про те, як створити у собі правильний намір "заради Творця" (лі шма), що до звичайної релігії не має ніякого відношення.

Каббалістичне виховання індивідуальне і цим зовсім протилежне до виховання мас. Каббалісту необхідно надати свободу самоосягнення, знаряддя, засоби, за допомогою яких він може постійно розвиватися. Ні в якому випадку не можна обмежувати його внутрішній розвиток. Якщо ж давати людині якісь вказівки, то цим вона позбавляється свободи волі, накладається чужий штамп на її "Я". Як сказано у Торі: "Знання, думка Тори протилежна до знання (думки) егоїстичних мас". Тому каббалісти - це зовсім окрема, автономна група, що формально відноситься до релігійних.

За останні роки ставлення до каббалісті зазнало кардинальних змін. Якщо у всі прошлі віки їх книги спалювалися, і самі вони зазнавали гонінь з боку тих самих віруючих, сьогодні положення змінилося, і релігійний світ відноситься до каббалістів набагато більш терпляче. На це є духовні причини, адже все, що відбувається у нашому світі, являється наслідком духовних явищ у вищих світах.

Ми знаходимося на останньому відрізку шляху розвитку людства, коло входу всього людства у духовний світ. Ніколи ще не існувало такої великої кількості людей, які б цікавилися Каббалою. Сьогодні заняття Каббалою рахуються престижними. Все це говорить про те, що відбуваються великі зміни згори.

Ще 200 років тому, у період Аскали почався відхід від традиційної релігії. Це відбулося згори для того, щоб внаслідок цього ті самі душі прийшли до Тори, причому, вже не тільки до її відкритої частини, але й до Каббали.

Кожне покоління - це душі попередніх поколінь, що здобули нову тілесну оболонку. Душі облачаються у нові тіла і сходять у наш світ. З кожним таким перевтіленням вони накопичують досвід. Крім того, з часом змінюються й зовнішні духовні умови.

400 років тому з'явився великий каббаліст АРІ, що створив сучасну Каббалу. Його твори призначені для душ, які почали сходити у цей світ, починаючи з його часу й двлі: з цього часу починаються якісні зміни у душах, що сходять у наш світ. У них з'являється явне прагнення до духовного. Тому й відміняється заборона на вивчення Каббали. У книзі АРІ "Передмова до книги "Врата вступу"" сказано, що починаючи з його часу й далі, Каббалу може вивчати будь-хто, хто забажає.

Зараз, у наш час, повинне розпочатися масове поширення Каббали по всьому світі. Світ підійшов до того моменту, коли згори вже зійшли всі духовні корені, відбулося все, що описане у Торі, все, що повинно було відбутися у нашому світі. Вже були вигнання, руйнування, єдине, чого ще не було - це осягнення духовного душами, піднесення цього світу до рівню світу духовного і злиття цих двох світів. Процес цей розпочався ще у 20-х роках ХХ століття, а зараз зростає, як снігова куля.

Користуючись Інтернетом (http://www.kabbalah.info), ми бачимо, як у всьому світі стрімко зростає зацікавленність Каббалою тих, хто ще зовсім недавно не мав до неї ніякого відношення. Люди вже розуміють, що Каббала - це не вчення про якісь зірки, планети або потойбічні сили. Вони починають явно усвідомлювати, що Каббала дає розуміння всього всесвіту, тих сил, які керують світом, вони усвідомлюють, що тільки ці знання врятують людство від катастроф, які йому загрожують.

У каббалу приходять люли, які не знаходять задоволення у земному, ті, хто сподіваються за допомогою Каббали отримати відповіді на хвилюючі питання. Ті ж, хто вивчають Каббалу сьогодні, будуть викладати її майбутнім поколінням.

Протягом життя наміри людини постійно змінюються від твринних бажань: якнайкраще влаштуватися у цьому світі, отримати зі всього користь - до прагнення до пізнання, а потім і до духовного піднесення. Так ми влаштовані. Поступово, вивчаючи Каббалу, людина змінює бажання цього світу на вищі, на бажання духовні, для того, щоб відкрити духовний світ і увійти до нього.

Її властивості змінюються на альтруїстичні. Егоїстична судина дуже мала і не може вмістити у собі всієї насолоди, яку вготував нам Творець. Тому, змінюючи егоїстичні властивості на альтруїстичні, ми цим самим необмежено розширюємо об'єм нашої судини отримання і можемо отримати у неї всю духовну інформацію, вічний і досконалий стан.

Існує помилкова думка про те, що якщо людина осягає духовне, а тим більше знаходиться вже на певній духовній ступені, вона й зовні повинна ніби парити, бути "не від світу цього", у ній, нібито, не можуть проявлятися ніякі негативні властивості.

Людина піднімається внутрішньо у духовний світ у тій мірі, у якій вона "опускається", у тій мірі, в якій вона відчуває і усвідомлює власний егоїзм. Тобто підйом відбувається від того, що у людині у все більшій мірі розкривається її природний егоїзм. Виправляючи його у певній мірі, людина піднімається на відповідний до цієї міри вищий духовний рівень.

Чим вища людина, тим більше у ній егоїстичних якостей. Але вони виправляються. Мій Рав був величезним каббалістом. При цьому він міг подразнюватися, радіти і т.д. у багато крат більше, ніж звичайна людина.

Ми всі збудовані на егоїзмі, це наш матеріал. Його і тільки його створив Творець, і тільки з цього егоїстичного матеріалу створений увесь Всесвіт. Ми можемо виправляти не сам егоїзм, а його застосування. Виправляючись, людина не відтинає від себе егоїстичне клі, але змінює намір, з яким вона його застосовує. Клі з альтруїстичним наміром називається духовним. Клі - це судина отримання насолоди і пізнання - судина, яка при духовному розвитку видозмінюється, виправляється, стаючи все більшим.

Каббаліста не впізнати за зовнішнім виглядом. Всі вони - люди енергійні, цілеспрямовані, не відмовляються від цього світу, не ховаються (за винятком особливих випадків прямої вказівки Творця). У духовному просуванні каббаліста підстерігає багато спокус, на нього звалюються неприємності. І тільки піднімаючись на більш високу ступінь, він бачить, для чого йому дали всі ці неприємності. Нічого не робиться даремно, все дається тільки для подальшого духовного просування, а те, що дається на даній ступені, людина зобов'язана прийняти вірою вище знання.

Людина від всього очужіла, якій нічого не потрібно у цьому світі, не може просуватися вперед. По мірі того, як людина займається Каббалою, відкриваються її негативні якості, вона стає більш егоїстичною, поганою у своїх очах. І так до тих пір, доки її властивості не стають для неї нестерпними, і вона вимушена кричати до Творця про допомогу, прохаючи позбавити її від егоїзму й замінити його на альтруїзм, адже вона сама явно бачить, наскільки програє від своїх егоїстичних якостей.

Але той, хто цього не відчуває, не бачить у собі настільки негативних якостей, не може навіть повірити у те, що людина здатна дійти до таких прохань. Тому у Каббалі відсутній метод понукання, силові методи виховання, а існує тільки метод доведення учня до усвдомлення негативності егоїстичних властивостей шляхом відчуття своєї протилежності до вічності, досконалості.

Привести людину до того, щоб її властивості змінилися на протилежні, прийшли у відповідність з вищими духовними властивостями, може тільки Каббала. У Торі є дві частини: явня, відкрита, і прихована, таємна. Відкрита частина говорить про механічне виконання заповідей. Вона називається явною тому, що явно видно, як людина виконує її. Ця частина Тори вивчається і виконується масами.

Тому на цю частину поширюється обмеження "нічого не додавати і не зменшувати". Та, наприклад, не можна додати ще один цицит на одяг або ще одну мезузу на двері, перевіряти придатність продукту мікроскопом там, де вказано перевіряти його неозбоєним оком та ін. Часто ті, хто не розуміють суті Тори, мети її вручення людині у цьому світі, перебільшують саме механічне виконання.

Друга частина Тори, прихована, говорить про намір (кавана) людини у всіх її діях. Тільки намір може змінити дії людини на зворотні, не подавляючи, а саме використовуючи природний егоїзм. Оскільки намір людини не видно для оточуючих, то частина Тори, яка навчає правильному наміру, називається таємною частиною, або Каббалою, тому що навчає, як отримати (лекабель) все вготоване людині Творцем.

Саме ця частина Тори заохочує до постійного збільшення наміру, і чим він більший, тим більше людина осягає духовний світ. Вона відчуває вищий світ по мірі свого наміру, починаючи від нижньої сходинки всесвіту, до повного наміру на весь свій істинний егоїзм - найвищої ступіні всесвіту, повного злиття з Творцем.

Протягом 6000 років у наш світ опускаються різноманітні типи душ: від найбільш чистих - у перших поколіннях світу, до найбільш зіпсованих - у наш час. Для виправлення перших душе непотрібна була навіть Тора. Сам факт їх існування, їх тваринного старждання на цій землі вже являвся виправленням. ТОму що процес накопичення страждань під час існування душі у тілі нашого світу призводив її до прихованої від самої душі необхідності виходу у духовний світ ще протягом життя у цьому світі.

Але у перших душ ще не накопичилося стільки старждань, щоб вони відчули явну необхідність відмовитися від власного егоїзму. Їх примітивний, тваринний спосіб мислення (недостатній авіют) не створював у них необхідності у духовному піднесенні, не підштовхував їх до Творця.

Всі окремі переживання, страждання і досвід нисхідних душ накопичуються разом у загальній духовній судині, загальній душі, яка називається "Адам". Через дві тисячі років накопичення цього загального досвіду у людства вже виникла необхідність у механічному, хоча й неусвідомленому виконанні заповідей, правил духовного світу, які не мають ніякого відношення до нашого світу і ніяким чином з цим світом не пов'язаними.

Тому для тих, хто не знає їх істинного духовного походження, вони виглядають такими безглуздими. У цей період людству була вручена Тора. Щоправда, поки що лише невеликій групі людей. У наступному й останньому, третьому двохтисячоріччі проявляється свідоме бажання до духовного, до необхідності себе виправляти. Воно стає особливо сильним з часів появи великого каббаліста АРІ і продовжується до нашого покоління.

Кінцевий стан всього всесвіту - Повне Виправлення (Гмар Тікун), коли найнижча точка творіння досягає того самого стану, що й найвища. Цей стан був одразу створений Творцем. Ми вже знаходимося у ньому. Для чого ж тоді нам дають інструкцію для його досягнення? Це пов'язано з тим, що ми не можемо відчути нашого істинного стану у своїх теперішніх егоїстичних бажаннях.

А якщо ми не розвиваємося, не виправляємо свої органи відчуття за інструкцією (Тора - від слова ораа, інструкція), по Каббалі, нас женуть, примушують до цього силою, стражданнями. Інструкція ж дана для того, щоб скоротити страждання збільшенням швидкості проходження цього шляху, зробити страждання іншими за характером, замінити страждання ненависті на страждання любові.

Для чого Творцю потрібні наші страждання? Адже Він міг зробити цей процес нашого духовного зростання безболісним. Так, звичайно ж міг. Але Він хотів, щоб ми, маючи до Нього певні претензії, були вимушені звернутися до Нього, увійшли з Ним у контакт, потребували б Його, тому що зв'язок з Ним - це і є істинна Мета творіння, а виправлення - лише засіб.

Виникнення потреби у допомозі Творця, у зв'язку з Ним, можливі тільки тоді, коли в нас проявиться істинний голод по духовній насолоді. Відчуття відсутності досконалості повинне передувати відчуттю досконалості - все у творінні осягається тільки з протилежного стану, спочатку створюється бажання, і тільки потім можна відчути насолоду у наповненні бажаним. Свій кінцевий, найдосконаліший стан, у якому ми всі знаходимося , ми не можемо відчути без попередньо перенесених страждань відсутності цієї досконалості.

Свій сьогоднішній стан ми всі відчуваємо недосконалим внаслідок відсутності відповідних виправлених келім (бажань). Якщо ми почнемо їх виправляти,то кожним виправленим клі почнемо відчувати частину істинного досконалого стану. А коли виправимо всі келім, то повністю відчуємо досконалість. Ми повинні створити у собі можливість відчуття всіх відтінків досконалості.

Цей процес займає 6000 років, тобто 6000 ступенів виправлення - те, що називається періодом існування світу, інакше кажучи, відчуття себе у недосконалому вигляді. Ми всі існуємо у біологічному тілі, у яке закладено "біологічний комп'ютер". Він у нас більш розумний, ніж у тваринних організмах, тому що обслуговує більший егоїзм. Це і є - наш розум. Це всього-навсього механічний обчислювач, що дозволяє вибрати найкращий, найбільш комфортний стан.

Ніякого відношення до духовного він не має. А духовне починається тоді, коли у людину згори поміщують "чорну точку у серці", прагнення до духовного. Її потрібно розвивати до стану повного духовного бажання - "парцуфу", у який потім й отримують духовну інформацію, духовне відчуття. Якщо такої точки немає у людині, вона може бути генієм і при цьому залишатися відносно духовних критеріїв всього-навсього високорозвиненою твариною.

Ми вже говорили про те, що Каббала займається наважливішим питанням у житті людини. Ми знаходимося у абсолютно незрозумілому для нас світі, який ми досліджуємо за допомогою п'яти органів почуття. Те, що входить ззовні у наші органи почуття, обробляється у нашому мозку, який синтезує і представляє нам цю інформацію у вигляді картини світу. Таким чином, те, що представляється нам як оточуюча нас дійсність - не більше, ніж інтерпретація зовнішнього світла у наших невиправлених органах почуття.

Насправді ж це лише фрагмент загального всесвіту. Тобто, те, що ми сприймаємо - це маленька частинка того, що оточує нас. Якщо б ми мали інші органи почуття, ми б з усього навколишнього сприймали б інший фрагмент, тобто сприймали б цей світ інакше. Нам би здавалося, що світ навколо нас змінився. А насправді ж змінювалися б ми, наші сприйняття, а світ залишався б таким самим, тому що ззовні нас існує тільки просте, вище світло Творця.

Ми відчуваємо, як реагує наш організм на зовнішній вплив. Все залежить від чутливості наших почуттів. Якщо б вони були більш чутливими, ми б відчували вдаряння атомів у наше тіло. Ми можемо вияснити, відчути, усвідомити не самі об'єкти, а їх взаємодію, не суть, а її зовнішню форму і матеріал. Так само і всі створювані нами прилади реєструють не саму дію, а лише реакцію на нього.

Все, що ми хотіли б знати про наш світ для того, щоб зрозуміти сенс нашого існування у ньому, залежить від тих рамок пізнання, у яких ми знаходимося, від наших питань. Тобто наша природа, наші первісні властивості, диктують нам міру нашої допитливості. Творець, запрограмувавши наші властивості, ніби диктує нам зсередини, чим цікавитися, що досліджувати, пізнавати, розкривати. Врешті ж Творець веде нас до розкриття Себе.

Всілякі науки про людину виясняють лише що-небудь про неї саму. Все ж те, що знаходиться ззовні людини, залишається недоступним. Тому питання про сенс життя не може бути ров'язане за допомогою наук. Адже науки не розкривають що-небудь ззовні нас, а тільки дещо у зв'язку з нами, з нашими органами почуття, з нашими приладами, з реакцією наших приладів і нас на зовнішній світ.

Найбільш глобальні людські запитання - народження, сенс життя, смерть - можуть вирішитися тільки пізнанням ззовні нас. Не виявленням і дослідженням наших реакцій на зовнішній світ, а об'єктивним знанням про вищий світ. Але саме це й недоступне науковим дослідженням. Тільки після того, як людина виходить у духовний світ, їй як подарунок дається пізнання об'єктивної реальності: що й як насправді існує поза нею.

Є метод, за допомогою якого можна отримати повну інформацію про весь всесвіт, тобто вийти за межі рамок людських відчуттів і відчути те, що відбувається ззовні нас. Цей метод і називається Каббалою. Той, хто засвоїв його, називається каббалістом.

Методика ця особлива, дуже стародавня. Створили її люди, які, живучи у нашому світі, змогли одночасно відчути духовні світи і передати нам свої відчуття. Метод, яким вони користувалися, протягом віків, описувався ними все більш скрупульозно, з врахуванням властивостей того покоління, для кого він був призначений. І так до тих пір, доки він не представ перед нами у тому вигляді, в якому ми можемо його вивчати сьогодні. Це плід двохтисячрічного духовного розвитку.

Кожне наступне покоління каббалістів, опираючись на досвід попереднього, розробляло методику освоєння духовного, зовнішнього світу, що підходила даному поколінню. Ті підручники, по яким Каббала вивчалася 2-3 тисячі років тому і навіть 400-500 років тому, непридатні для нас сьогодні.

Останній великий каббаліст, який пристосував Каббалу для використання нашими поколіннями - рабі Єгуда Лейб Алеві Ашлаг (1885-1955). Він написав коментар до книги Зоар і до праць АРІ. Його шеститомник "Талмуд Есер аСфірот" (ТЕС) - основна праця по Каббалі і єдина практична інструкція для нас у освоєнні духовного.

Для того, щоб допомогти початківцям у засвоєнні цього фундаментального твору, рав Єгуда Ашлаг написав "Введення у науку Каббала", яке являється коротким викладенням того, що написано у ТЕС, дає розуміння про будову нашого й вищого світів, пояснює, яку роль виконує наш світ у осягненні загального всесвіту.