Введення до науки Каббала

Лекція №1,19-го Липня 2002 р.

Мета цих лекцій - подати вам базу науки Каббала у таких рамках, які дозволяють передати її в простій, ясній формі людям, які приходять не частіше одного разу за тиждень. До кожного наступного уроку будуть вже готові касети з записом попереднього уроку і, можливо, також фільми, і той, хто хоче повторити пройдений матеріал, може це зробити, купивши записи.

Я хочу вас попросити, якщо ми вже зібрались тут разом, і це буде серія уроків, так давайте створимо під час уроку таку атмосферу, щоб ми могли вчитись від усього, що тільки можливо, щоб домогтися духовного просування.

Бааль Сулам пише в книзі ”Передмова до Талмуду десяти сфирот”(параграф 155):”Але якщо книги Каббали написані для тих, хто вже осягнув вищі світи, вже відчуває Творця, спілкується з Ним, навіщо ж каббалісти зобов’язують кожну (незалежно від віку, статі і ін.) людину вивчати Каббалу? Це від того, що є в навчанні Каббали велика сила, про яку бажано знати усім...”І далі він пояснює, що це за чудесна сила.

У кожної людини є душа. Ця душа спить у кожному. І для того, щоб пробудити цю душу, розкрити її так, щоб вона була здатна прийняти в себе вище світло - для цього нам потрібно її розвинути. А розвиток душі, як ми вивчаємо в Каббалі, може статися лише під впливом вищого світла.

Чому ми дотепер, до теперішнього часу не розвинулися? Тому що не притягнули на себе вище світло. Як можливо зробити це, починаючи від сьогоднішнього дня й далі?

За час навчання, у ті самі півтори-дві години, які ми будемо навчатись, ми повинні постаратися притягнути на себе вище світло. Це робиться просто. Не можна забувати, для чого ми навчаємось. Ми навчаємось не для того, щоб знати те, про що надруковано, а для того, щоб досягти цього, відчути, як це діє в мені - ми будемо розмовляти тільки про те, що знаходиться всередині нас, а поза нами є тільки вище світло, Творець.

Все, що тільки можемо собі уявити - знаходиться всередині нас : духовні світи, цей світ, все, про що ми тільки можемо подумати - все це знаходиться всередині нас самих. Те, що нам здається , що це знаходиться поза нами – це просто ілюзія. І той, хто потім удостоїться того, щоб бачити все це зверху, той зрозуміє, що це насправді так. Що все знаходиться всередині людини.

Ми зараз під час навчання повинні думати про те, що ми одна велика , єдина група, особлива група, і так як є в нас одне велике бажання , одне велике клі (судина) – цим ми притягуємо дуже багато духовного світла. Я це роблю, я допомагаю вам, я роблю це заради вас, намагайтесь відчути себе у добрій, зручній атмосфері, з’єднаними всі разом.

І також ми повинні знати, що ми збираємось отримати велику силу згори,яка допоможе нам просунутись, допоможе піднятись. І тоді відчуєте і побачите. Це перше, що дуже важливо.

Друге, що я хотів би сказати :я не буду йти точно по книзі. Я буду брати матеріали з різних місць, я вам скажу звідки, але це, в принципі, не так важливо. Моя мета дати вам основи, і кожного разу я, можливо, буду продовжувати із різних місць, брати уривки із різних книг, переважно з нашої головної книги, яку ви всі знаєте:”Каббала доля початківця”.

Наприкінці уроку, звичайно, будуть питання, і я сподіваюсь, що кожний зможе отримати відповідь. Якщо ні, то я потім відповім через Інтернет або на наступному уроці. Можна посилати мені записки або наприкінці уроку усно задавати питання. Подивимось, як краще це зробити. Я поки ще не знаю точно як, але як - небудь розберемося з цим.

Звідки ми знаємо щось про те, що збираємось вчити? Ми довідалися про це від таких же людей, як ми , які жили також, як і ми , в цьому світі, і раптово розкрилось їм ще щось, що не належить до нашого світу. Вони почали бачити наче „крізь” навколишні їх стіни, інших людей, з тих місць, де вони жили: з печер, наметів, немає значення звідкіля – вони почали бачити щось, що виходило за рамки нашого світу.

Те що побачили, вони почали записувати. І окрім того, що просто відчули цю іншу реальність, вони почали вимірювати, перевіряти, повертатись до того ж – іншими словами, почали відкривати для себе цілий світ за межами нашого світу. Ці записи поступово зібрались у книги, і в такий спосіб і є в нас ця наука – Каббала.

Наука Каббала називається саме так – „каббала”(„отримання”) тому, що розповідає про розкриття духовного, божественного, про те, як отримати розкриття вищої сили, відчути її, побачити її, з’єднатися з нею. Це те, про що писали каббалісти і те, і що є зараз у нас.

Задля чого вони писали все це? Спочатку осягли, а потім записали? Вони таким чином вимірювали свій досвід, повертались до нього, говорили про нього один одному через свої книги. Але вони розповідали про це людям, які вже знаходяться у відчуттях вищого світу. А що ж ми, хто ще не відчуваємо вищі світи, можемо почерпнути з цих книг?

Справа в тому, що коли ми вчимо те, про що каббалісти написали нам, приходить до нас навколишнє світло – від того, що ми думаємо про нього і дуже бажаємо притягнути його до себе, щоб їм насолодитися, щоб і самим стати такими, як вони, і відчути реальність більш широку, вищу, більш піднесену. І ця нова реальність допоможе нам зрозуміти, хто ми такі, звідки ми прийшли, куди ми йдемо...

Це означає, що вивчення науки Каббала і книг, написаних каббалістами, може здійснюватись двома шляхами. Перший, це коли один каббаліст передає своє знання іншому каббалісту. І тоді це зовсім інший випадок. Другий каббаліст, читаючи, може подорожувати по всіх тих містах, в яких був оповідач, підніматись разом з ним, опускатись, насправді прожити ці стани, включити їх до себе.

А другий шлях, це коли ми поки насолоджуємось від прочитаного тільки через навколишнє світло. Не знаючи, що це таке, ми притягуємо силу, яка виправить нас і піднесе також до таких станів, в яких знаходились каббалісти.

Тому нам варто читати такі книги, в яких дійсно є особливі, великі сили. І тому ми беремо для навчання не будь-які книги по Каббалі. Було багато каббалістів, і вони написали безліч книг на різних мовах і в різноманітних формах. Але ми вибираємо тільки особливі книги, які написали, насамперед, люди дуже великих осягнень, які досягли Кінцевого Виправлення (Гмар Тікун) і які пишуть нам з цього дуже високого ступеню. А по – друге, вони написали ці книги спеціально для нас, тих хто поки знаходиться нижче махсому, бажає перейти через нього і піднятися над ним.

І таких книг не так багато: це книги великого Арі, книги Рамхаля, якого ми поки не вчимо, тому що він писав на дуже специфічній мові, яким була його мова зовнішнього вираження, і книги Бааль Сулама. Є ще декілька книг, які можна із захопленням читати, однак це другорядні книги.

Так про що насамперед говорить нам наука Каббала? У ній говориться, що є деяка будівля, що називається душа(”нешама”). І окрім цієї душі немає більше нічого. Творець створив душу, душа – це бажання одержати(„рацон лекабель”). І в цьому бажанні одержати є декілька рівнів, ступенів бажання. Є в нього 5 „отворів”, входів, які називаються: зір, слух, нюх, смак, дотик - через ці отвори ми отримуємо щось ззовні, через них ми почуваємо, що зовні щось є.

Ці органи почуттів ми отримуємо від народження, і те, що ми відчуваємо в них, називається ”цей світ”. Так ми почуваємо і живемо у деякій реальності, яка називається цим світом.

Що насправді являє собою ця реальність? Це те, як реагують на вплив наші органи почуттів: зір, слух, нюх, смак і дотик. А насправді зовні немає нічого – поза нами є тільки світло, але саме таким чином ми сприймаємо його через 5 органів почуттів, і тоді перед нами складається деяка картина життя у якомусь світі. А світ цей в дійсності не існує – це тільки реакції наших органів почуттів, які залежать від того, яким чином вони в нас влаштовані і як вони відчувають вплив простого світла.

Але є люди, які називаються „каббалісти”, які відкривають додатковий орган почуттів – „шосте почуття”. І через цей шостий орган почуттів вони отримують додаткову інформацію від того ж простого світла, але те, що вони відчувають, це вже називається ”вищий світ”.

Тобто, 5 наших органів почуттів дають нам відчуття „цього світу”, як ми його називаємо, а шостий орган почуттів дає нам відчуття, яке називається „вищим світом”. І, насправді, крім цього немає більше нічого. Навколо нас знаходиться тільки Творець, тобто вище світло – і все. Наука Каббала розповідає нам і вчить нас, як розвинути цей шостий орган почуттів, и як, використовуючи його, відчути все те, що можна через цей орган відчути.

Чому це так важливо? Тому що наші природні органи почуттів дозволяють нам відчути тільки те, що дуже близько до нашої душі, з того, що нас оточує, і в них ми відчуваємо тільки те, що відноситься до нашого біологічного існування – тваринного існування.

Тоді як те, що ми почуваємо в шостому органі почуттів, дає нам можливість відчути на набагато більшу відстань – відчути те, що називається духовним, божественним. Це означає, що реакції, враження, розуміння, відчуття, які ми отримуємо через шостий орган почуттів, такі, що ми починаємо пізнавати, бачити, почувати, що є щось, що рухає всім, наглядає за всім, керує всім.

Звідти приходять до нас усі впливи, начебто від якоїсь великої істоти, що працює над нами і приводить нас у дію, і влаштовує нам все, що ми почуваємо – все, що було і що буде, і там початок всіх причин і кінець всіх дій, і все приходить звідти, з цієї величезної відстані, нескінченного видалення від нас – приходить від того, що називається божественним, і що можна піймати і відчути тільки „шостим почуттям”. І Каббала говорить про це.

Каббалісти осягають ці речі, розповідають нам про їх і говорять, що варто і нам теж довідатися про це. Оскільки душа проходить через різні періоди, то є такі періоди, коли ми відчуваємо нашу душу, так як ми зараз, тобто відчуваємо тільки наше життя в цьому світі – відчуваємо тільки цю частину душі крізь звичайні органи почуттів. А є періоди, коли ми не відчуваємо цю частину душі, втрачаючи 5 органів почуттів, і відчуваємо тільки „шостим почуттям”.

Коли ми живемо в цьому світі, ми відчуваємо крізь 5 звичайних органів почуттів. А каббалісти особливі тим, що для них не має значення: живуть вони в цьому світі або помирають, задіюють вони 5 органів почуттів в цьому світі або ні, - вони можуть використовувати всі органи почуттів разом.

До такої міри, що насправді їм стає байдуже, в якому стані вони знаходяться – вони керують всією своєю душею, усім своїм клі, і навіть якщо їх біологічна форма вмирає, вони продовжують існувати в усіх своїх органах почуттів, і є в них зв’язок з нами. А якщо знаходяться у нашому світі, то можуть використовувати шостий орган почуттів. Виходять з-під обмеження форми життя, у якій знаходяться в даний момент, тобто немає задля них більше ніяких обмежень.

Проблеми в тому, що ми всі знаємо, що таке зір, слух, нюх, смак, дотик – ці органи в нас є. Відсутній тільки шостий орган почуттів. І якщо розкрити його, то можна відчути все, що відноситься до вищої сили, те, як вона відноситься до нас – що вона хоче від нас, що вона надсилає нам, чому вона давить на нас, як нам зробити так, щоб нам було краще – тобто все, що відноситься до наших відносин і нашого спільного існування з нею.

І тоді ми пізнаємо, задля чого ми існуємо, що буде з нами наприкінці і т.п.. Все це можна осягти крізь шостий орган почуттів, який надає нам інформацію у більш широкому діапазоні – не тільки про наше тваринне існування, не тільки про наш світ, але й далі від нього.

Як розвивають шостий орган почуттів? Саме про це каббалісти написали нам книги. Ці книги особливі. Якщо ми дійсно прагнемо цим розвинути у собі шостий орган почуттів – тобто єдине, про що потрібно думати, ми можемо досягти цього, читаючи ці книги або вивчаючи їх, вивчаючи матеріал, про який написано в цих книгах. Саме про це, а не про слова, які написані в книжці!

Загальний намір повинен бути таким : я хочу відчути, я хочу зрозуміти (під розумінням мається на увазі саме відчуття), я хочу відкрити в собі цей канал. Почати всмоктувати в себе це безкрайній світ, який ми вивчаємо, і тоді те, що ми читаємо, слухаємо – буде впливати на нас в цьому напрямку.

Отже, як нам розкрити шостий орган почуттів. Його розкривають за допомогою навчання. Тим, що ми вчимо, як він був створений і як функціонує, і як ми після того, як розкриємо його – повинні їм користуватися.

Наше навчання складається з двох частин. Як із Творця виходить вище світло і поступово будує створіння зверху вниз. „Зверху вниз ”- означає видалення від Творця. Це перша частина. А після – як створіння перетворюється на каббаліста : за допомогою навчання, занять Каббалою й усім, що є крізь неї.

Створінням вважається такий її (людини) стан, коли в неї є 5 органів почуттів. І з цього стану вона перетворюється на каббаліста, тобто розкриває шостий орган почуттів. Ми вивчаємо, як крізь цей шостий орган почуттів вона отримує зверху вище світло для виправлення, і як за рахунок виправлення потім підіймається. І в підсумку досягає рівню Творця, після чого створіння та Творець стають рівними одне одному на вищій ступені.

Каббалісти говорять нам, що виходить такий кругообіг :ми вчимо, що зверху вниз, це те, що зробив Творець – „аводат а-шем”(„праця Творця”). А на зворотньому шляху, знизу нагору це також називається „аводат а-шем”, але це аводат а-шем людини.

При спуску зверху вниз є праця Творця нетто, так – як він зробив все. А при підйомі знизу нагору є праця Творця, яку людина осягає і з’ясовує, що Він зробив. У Каббалі перша стадія називається поширенням світів, парцуфім та сфирот зверху вниз. А друга стадія – це підняття душ знизу нагору.

Перша частина, створення світів та душ описується дуже широко, у багатьох книгах, цим займається „Талмуд есер сфирот” – він розповідає нам про це.

Про другу частину говориться тільки у статтях, листах, у вигляді натяків. И тільки за останні роки (особливо за останні 100-200 років) каббалісти почали писати про це, тому що зараз ми почали приходити до такого стану, до такого часу, коли всі души знаходяться у такій стадії, що здатні розвинути цей шостий орган почуттів, і почати підніматися до рівня Творця. Тому є про це багато книг, але ми навчаємось в основному по книгах Ари, Бааль Сулама і Рабаша. Оскільки вони – каббалісти останнього покоління, які описали нам цей метод.

В усіх попередніх поколіннях каббалісти майже не торкалися цієї теми, не пояснювали, як піднятися знизу нагору. Не було тоді ще душ, які б вимагали цього. Усі душі, які були в минулих поколіннях, скажемо до 19-го-20-го століття – це були душі, в яких якщо і було прагнення до духовного, то ними займалися згори. Тобто, згори давали це прагнення і згори ж відкривали їм можливості, тому вони називались „єхідей сгула” - особливі, обрані душі, які були підготовані так, щоб прийти до розкриття шостого почуття.

У наш час, коли до цього повинен прийти кожний, коли ми вже готові до цього, та Бааль Сулам про це пише, - ми досягли покоління машіаха, коли ми повинні витягнути себе знизу нагору, і зараз за рахунок цих двох каббалістів : Бааль Сулама та його сина, - є в нас повна, ясна методика, і нам потрібно якимось чином її застосувати.

Ми в процесі навчання будемо говорити про те, як створений світ та душа в ньому, і паралельно ми поговоримо про те, як людина повинна використовувати усі ці речі, які для неї приготовані, щоб вона піднялася на рівень Творця, де вона осягає вічність, досконалість, все те, що неможливо описати, для вираження чого, нажаль, не вистачає слів.

Отже, як же були створенні світи та душа? Це перша частина, з якої починають.

Питання : Є такі люди, які уже були створенні з шостим органом почуттів?

Таких людей не буває в реальності. Є такі люди, що володіють підвищеною чутливістю, люди дуже „тонкі” від народження. Наприклад, в Росії була дуже відома людина, Вольф Мессінг – єврей, виходець з Польщі, який навіть виступав у театрі, у всіляких місцях. Він міг розповісти людині все її майбутнє та все минуле. Також і для себе самого він заздалегідь пророчив точну дату смерті.

Це відомі речі, і в історії є багато подібних прикладів, але це не називається бути каббалістом. Був Нострадамус... але це нічого не говорить про духовний рівень людини. Це відбувається без відкриття шостого органа почуттів, тільки за рахунок тонкості душі.

Ми – це „чорна шухляда”, що взагалі-то являє собою тільки відчуття. І через 5 отворів(входів), вона відчуває цей світ. У зовнішньої оболонки, яка вдягається на душу, „кліпи” – є визначений ступінь авіюту, грубості. Він був настільки тонкий та чуткий, що просто "шкірою" почував навколишнє світло і за рахунок цього знав, що трапляється і що станеться.

Звичайно ці відчуття не виходять за рамки нашого світу. Така людина може вам сказати, що було, що буде – тільки про те, що стосується нашого світу. Вона може пророкувати майбутнє, може допомагати людям за допомогою різних енергій і подібних речей.

І також кожний серед нас може розвинути в собі такі властивості, і подібні методики є в світі. Але вони не приводять людину знизу нагору – на рівень Творця. Вони просто дають людині трошки більше інформації про її тваринне, біологічне існування. Це подібне до того, як деякі тварини передчувають те, що станеться на наступний день, що станеться з Землею, відчувають вибух чи землетрус за декілька днів до того, як він станеться.

Це знаходиться всередині нашого тіла, частина людей відчуває більше, частина менше. Бедуїн, який жив у пустелі – відчуває більше від природи. І ми також могли відчувати усе те саме десь 1000-2000 років тому. Сьогодні ми втратили цю здатність за рахунок розвитку технологій, техніки і всього того, що оточує нас. Це все речі, які не відносяться до шостого органу почуттів.

Мене такі здатності не турбують, тому що це не допоможе мені. Більше я дізнаюсь чи менше, я все одно в кінці-кінців помру, і нічого з мого пророкування не вийде. У такому випадку, як кажуть : краще поменше знати. Тому ми не займаємось такими речами.

Я спустився зверху вниз нижче рівня, який називається „махсом”, щоб відчути себе тут як „людина” – є в мене тут така „чорна шухляда” з 5-ма органами почуттів, яка робить з мене людину. І я живу в цьому світі. Чому раптом я розумію, що повинен розвивати шостий орган почуттів?

Таких як я дуже багато – на сьогодні 7 мільярдів. Тобто, є 7 мільярдів таких „чорних шухляд”, як я. І в кожного всередині є „решимо” – духовний ген, який чекає того моменту, коли зможе розвинутися. Якщо взяти усі 7 мільярдів, то з них можна зробити деякого роду ланцюжок, вишикувавши усіх у порядку „погрубшання” цього гену. Окрім того, є різноманітні типи цих генів.

Тому існує визначена послідовність, деяка черга, у відповідності з якою духовні гени приходять у дію та починають говорити в людині. Наприклад, ти вже сьогодні сидиш тут, а твій сусід поки ще сидить у себе вдома перед телевізором і п’є пиво, сюди ж він прийде через рік – два. Чому? Ці решимот заговорять у ньому через деякий час.

Від чого це залежить? По-перше, це пов’язано з тим, що зверху приходить з кожним разом все більше і більше світло. А по-друге, так відбувається тому, що в нашому світі є такі як ми, які сидимо тут, і вони беруть ці світла і проводять їх у цей світ, так що люди починають все сильніше і сильніше їх відчувати. Ти вже створюєш тут таке середовище, що духовні гени інших людей, яким ще не покладено було покинутись, - прокидаються вже сьогодні через те, що ти притяг додаткове світіння у цей світ. І таким чином ти, що називається, прискорюєш час.

Після того, як людина починає відчувати цей духовний ген, в неї з’являється бажання до духовного, до того, що знаходиться вище махсому... В усіх своїх 5-ти органах почуттів я відчуваю те, що знаходиться навколо мене, є в мене бажання до всіляких насолод цього світу. А шостий орган почуттів, духовний ген, так названа „точка у серці”, початок божественної душі – відчуває тільки вище світло, хоче його і тільки до нього жагуче прагне.

Це прагнення зараз привело вас сюди. Тут ви отримаєте ще додаткову порцію світла, і від цього бажання стане ще більшим, потім ще більшим, і ще...

Ви вирішуйте, може хтось хоче піти, поки ще не пізно...(Зал сміється)

І так це бажання поступово зростає, доки душа, цей шостий орган почуттів і те, що ми відчуваємо в ньому, в кінці-кінців не стає більшою за решту органів почуттів. Коли людина доходить до такого стану, в якому згодна з тим, що це шосте почуття вимагає від неї, коли вона повністю солідарна з ним, хоче жити тільки їм – у ту мить, коли досягає цього і зовсім уся, повністю спрямована нагору, а внизу живе тільки тому, що повинна жити, повинна живити тіло певною кількістю калорій, вмивати його і т.д., а вся душа вже нагорі – у цю мить відкривають їй шостий канал, і тоді є в неї вільний вхід, вільне відчуття духовного, і це називається, що вона проходить махсом.

Відкриття шостого каналу називається проходженням махсому. Тобто, ця перепонка більше для неї не існує. І ми під час навчання повинні увесь час думати про це. Важливий не сам матеріал, який ти вивчаєш, ці речі не пов’язані безпосередньо з духовним просуванням. Ми говоримо про створення світів, вивчаємо те, що там відбувалось у безлічі деталей і звичайно нас це не дуже цікавить.

Каббалісти могли написати нам сто тисяч томів(і зараз 6 томів „Талмуду десяти сфирот” - це дуже багато), але вони написали нам саме про такі місця, в яких знаходяться деякі вузли, джерела особливих навколишніх світел, які впливають на нас.

Ми повинні вчити те, що вони написали, а скільки ми при цьому будемо знати – це не має значення. Кожного разу, коли ти проходиш цей матеріал, ти притягуєш до себе світло. І якщо ти думаєш, що робиш це тому, що ти бажаєш насправді наблизитись до тих місць, з яких навколишні світла опускаються до тебе, то значить дійсно працюєш з ними, причому робота ця взаємна. І тоді приходить допомога згори. А за нами вже потягнуться мільярди...

Питання :як людина відчуває, що пройшла махсом?

Як вона відчуває, що пройшла махсом? Це проблема...Є такі, які приходять до мене і говорять, що знаходяться вже у світі Нескінченності. І таких немало. Але якщо людина говорить так, то чи це значить, що так вона відчуває? Те, що в тебе виникають сумніви, як вона може це довести, це інше... Але це те, що вона відчуває!

Я завжди дивлюсь, чи варто мені говорити такій людині правду чи ні. Бо жити у такій солодкій омані – це дуже приємно. І написано : „Не клади перешкоди перед сліпим”. Якщо людина не бачить, то заборонено тобі споруджувати перед нею щось таке, від чого вона впаде.

Припустимо людина живе десь дуже далеко (зараз, наприклад, запрошують мене до Австралії, там раптом з'явилися бажаючі навчатися каббалі), і знаходиться у невідповідному оточенні, немає в неї підтримки, немає нічого, що навіть не може читати наші книги, тому що не знає івриту. Чи потрібно пояснювати їй, що вона знаходиться поки що на самому низі, нічого ще не почала і навіть не розуміє, де вона знаходиться?

Але як ми дійсно можемо дізнатися, перейшли ми махсом чи ні? Можливо, як інші помиляються, так помиляюсь і я? А може, інакше, помиляються ті, хто приходить до мене і плаче :”Хто я, що я...Немає в мене нічого...” – а насправді, може це не так? Може, він насправді знаходиться на гарному рівні, тільки не відчуває цього?

Це проблема...Неможливо людині, яка не знаходиться у духовному, пояснити, що таке духовне, тому що в неї просто немає задля цього келім, судини. Це все одно, що сліпому чи глухому пояснювати, що таке зір чи слух – адже він взагалі не знає, що це за відчуття.

І крім того, той, хто в цьому знаходиться – як він може дізнатись про це? Він знає про це, тому що те, що відбувається – починає ставати його життям. Це значить, що він може жити в цьому у такому ж вигляді, як ми живемо в цьому світі. Я дію, роблю деякий вплив, відчуваю реакцію на нього і можу виміряти його абсолютно точно, як у нашому світі ми вимірюємо лінійкою. Я можу виміряти свої відчуття, які отримую, з ким я працюю, в якій формі працюю, який зв’язок є в мене з божественним, з вищою силою. Тобто людина не літає у хмарах, а ... немає в мене слів пояснити це...

Якщо розмовляють двоє каббалістів, і один хоче пояснити щось іншому, то вони знаходять спільну мову. Однак якщо один хоче приховати себе від іншого, він може це зробити. Немає такого, щоб кожний бачив іншого наскрізь.

Є в шостому почутті, у пізнанні духовного такі подробиці, яких я не хочу зараз торкатися, щоб не заплутувати вас. Ми поступово будемо говорити про це, наскільки можливо, я викладу це так, щоб було зрозуміло.

Поки що я можу сказати лише одне : той, хто вивчає Каббалу у правильній формі, по Бааль Суламу, Рабашу – не може такого бути, щоб в нього з’явилась якась омана, і він уявляв себе десь далеко у просторах духовних світів, літаючи поміж якихось духів у світі Нескінченності.

Наша праця дуже технічна, точна, метод дуже практичний, при якому людина стоїть двома ногами на землі і насправді повинна використати всі свої сили і кошти, які є в неї в цьому світі. Усі особливості свого характеру, усі ті неприємні, некрасиві риси, які є в неї, і тільки за рахунок цього вона досягає махсому. Тому немає в неї можливості "піднестися" – навпаки, вона завжди буде відчувати себе „на дні”.

Питання :Говориться, що все знаходиться всередині людини, а ззовні немає нічого. І раптом ми бачимо, що хтось знає твоє минуле і майбутнє у таких подробицях...Ми говоримо, що все знаходиться всередині людини. Все, що ми відчуваємо знаходиться всередині нас, а вся інформація надходить до нас ззовні.

Що входить до нас ззовні насправді? До нас входить вище світло, окрім нього ми не відчуваємо більше нічого. Воно деяким чином діє на наші нервові закінчення – на п’ять наших органів почуттів. Наші органи почуттів реагують на це, інформація від цих органів почуттів надходить у центр, у мозок, він обробляє усю цю інформацію – і в результаті ми щось відчуваємо, отримуємо якесь враження.

Це враження не від того, що називається ”поза нами”. Воно залежить від того, як ми побудовані і діємо зсередини. Є в нас деяка програма, решімот. Згідно до решімот, які знаходиться в мені (а вони схожі на спіралі) і я змінююся кожної миті.

Я проходжу тут, через всі ці решимот. Кожна така точка сама по собі це також велика спіраль зі всілякими решімот, і вона задає мені мій внутрішній стан. І таким чином я кожного разу змінююся у своєму клі. І від того, що зсередини я увесь час змінююся, - через це я відчуваю, що ніби ззовні є деяка зміна впливу на мене. Але ззовні немає ніякої зміни відносно мене – всі зміни відбуваються тільки від цих внутрішніх решімот.

Але мені здається, що навколишній світ рухається, змінюється. Тому – то наш світ і називається уявним, бо це у чистому вигляді – наша уява. Той, хто вийшов з цього світу і бачить, сприймає, відчуває його ззовні, все бачиться настільки простим! Але доти, поки ми не виходимо за межи цього світу – у це абсолютно неможливо повірити.

Отже, я безупинно змінююся завдяки цим решімот, і тому мені здається, що світло, яке давить на мене – постійне і просте вище світло – змінюється. Що означає : простий, постійний вплив? Вплив вищого світла має завжди той самий напрямок : привести мене до Кінцевого виправлення, зробити так, щоб я піднявся на рівень Творця, зрівнявся з Ним.

Ми ж, знаходячись під впливом вищого світла, за допомогою наших п’яти органів почуттів – змінюємося. Так це відбувається в нашому світі : з року в рік, з покоління до покоління, з одного життя до іншого – ми змінюємось. Колись, у попередніх втіленнях в нас були більш „світлі”, витончені бажання, тепер ми стали більш егоїстичними, огрубілими, я би сказав – примітивними.

Саме решімот викликають в нас прагнення до існування в усіх галузях нашого життя : в культурі, в науці та техніці – в усьому, чим би ми не займалися. Все це – відносно сприйняття нашого світу.

Яке відношення це має до душі? Всередині нас існує орган, який називається „точка у серці”, і у ньому також є решімот! Решімот, які знаходяться в точці у серці, це не ті решімот, що знаходяться в решті органів почуттів – вони приходять як підсумок того шляху, який душа пройшла від Творця до махсому – до цього світу. Решімот від усього цього сходження тепер, подібно до генів, знаходяться всередині мене, і інформація, яка зберігається в них, містить незлічену кількість деталей, подробиць! Ми вивчаємо лише малу її частину (головним чином – з „Бейт Шаар Каванот ” Бааль Сулама).

Ці решимот безупинно поновлюються ; через це людина постійно змінюється, перероджуючи з одного стану в інше – вона зчитує з них інформацію подібно линзі, яка сканує компакт – диск. І згідно внутрішнім змінам, які людина перетерплює, їй здається, що це змінюється вище світло, Творець – що це з Його боку приходить перемінний вплив. Насправді ж Його вплив постійно, незмінно і полягає тільки в одному : підняти людину на ступінь Творця.

Питання: Ми говоримо про те, що пройшовши у духовний світ, людина продовжує жити і в цьому світі, матеріальному світі, Як людина повинна відноситись до цього світу, одночасно удосконалювати у собі „шосте почуття”?

Як я вже казав, займаючись по системі Бааль-Сулама, ми, що називається, „міцно стоїмо на землі”. Це означає, що нам не можна відноситись до дійсності, оцінювати її не з того стану, у якому ми на даний момент знаходимось.

Припустимо, відповідно до свого теперішнього стану людина знаходиться на тваринному рівні. Це не лайливе слово! Смисл його в тому, що людина має ті самі органи почуттів, що і тварина : зір, слух, смак, нюх, дотик – ними вона живе. Нехай вона навіть читає деякі книги і знаходиться під їх впливом – тим не менше вона повинна існувати у цьому світі і відноситись до нього відповідно до свого рівню. Тобто та інформація, яку людина отримує від навколишнього середовища, повинна визначати її відношення до нього.

Я розвиваю у собі „шосте почуття”, але поки що не живу згідно з ним – і тому мені заборонено відноситись до світу ніби-то за допомогою цього органу почуттів. Лишень тому, що через цей орган я поки що не увійшов у контакт з вищім світом! Як же можу я будувати своє відношення до світу на його основі?

Поки що я лише навчаюся, і для мене це – теорія. Доти, доки я не отримаю духовний інструмент, який називається екран, щоб увійти у контакт з вищим світлом : я, світло, та екран, який з’єднує нас – до цього мені не можна відноситися так, ніби я виконую якісь духовні дії. Я повинен діяти в цьому світі, як звичайно. Як усі.

Питання: Яким чином, увійшовши до духовного світу, людина виявляє, що у цьому світі її оточує уявна дійсність?

Я не припиняю відчувати дійсність за допомогою п’яти органів почуття, однак починаю відноситись до неї інакше : залучаючи також і „шосте почуття”, оскільки воно виникає з того ж кореню. Ми ще поговоримо про це, це непроста тема. Для людини, яка живе в цій реальності, все це просто. Але пояснити це тому, хто не живе „шостим почуттям” - дуже складно. Тому Каббала й називається таємною наукою. (Хоча насправді від нас прихований навіть наш теперішній стан! Навіть його ми не здатні точно визначити.)

Питання : Чи можна помилитись, використовуючи „шосте почуття”?

Ні, це неможливо. Причина цього в наступному. В цьому світі ми починаємо жити без будь-якої підготовки : народжуємось, потрапляємо під материнську опіку, потім йдемо у дитячий садок, до школи...

Іншими словами, хоча ми і народжуємось маленькими у великому світі, в якому нічого не розуміємо, але у ньому існує для нас безліч допоміжних систем : батько, мати, суспільство. З їх допомогою ми можемо існувати – нехай навіть мало що знаємо про цей світ. Людина захворіла – про неї дбають 10 інших. Так ми будуємо наше суспільство, оскільки так ми споконвічно „запрограмовані” : ми не сами це придумали, до цього нас зобов’язує природа. Такий порядок речей у цьому світі.

У духовному світі діє протилежний закон : клі (духовна „судина”) передує світлу! Тобто тільки у тій мірі, в якій я усвідомлюю, де знаходжуся, можу зробити найбільш вірне рішення, оптимальну дію; у тій мірі, у якій я здатен не помилитись і принести користь – собі, Творцю, іншим душам – тільки в цій мірі і тільки на цьому відрізку я можу увійти у вищий світ і діяти у ньому у точній відповідності до своєі підготовки.

Все інше для мене поки що приховане: я його не відчуваю, не знаю про його існування. Такий порядок входу у духовний світ : перед підйомом на кожну духовну ступінь я повинен набрати все те, що необхідно на цій ступені. І в свідомості, і у відчуттях – що називається у „моха” і у „ліба”.

Тому виключена будь-яка можливість помилки. А те, що ми вивчаємо про розбиття келим : гріхопадіння Адаму, руйнування Храму – все це сталося при сходженні згори вниз. Це була підготовка необхідного для нас місця – щоб ми, починаючи з нього, змогли з’єднати всі ці розбиті келім і піднятись.

Але на шляху від нас і вище – немає ніякої можливості помилитись і заподіяти собі шкоду. „Піднімають у святості, але не опускають” – такий закон. І це тому, що клі передує світлу : спочатку я повинен бути здатен зробити щось, а потім відповідно до своєї сили я отримую можливість діяти.

... Каббала описує почуття „технічною” мовою : бажання отримати, наповнення, клі, наповнене наполовину, на чверть – все це опис відчуттів! Усі тонкості відчуттів ми описуємо на „сухій” мові, позбавленій на перший погляд почуттєвого забарвлення : авіют, масах, решімот, висвітлення парцуфу, підйом, спад...

Навіть такі вирази, як "зивуг де-нешікін" ("з'єднання у поцілунку"), для каббалісту - технічні терміни, які описують певну духовну дію. І коли людина входить до світу цих понять і відчуває їх, то задля неї вони набагато більш чуттєві, емоційні, ніж все, що ми можемо відчути в цьому світі!

Навіть якщо ми зберемо разом все те, що було і є у людства в цьому світі на протязі всіх поколінь, тобто світло, якє отримали душі за допомогою п’яти органів почуттів – в усіх своїх втіленнях в цьому світі! – усе це не може зрівнятись з найменшою духовною ступінню. Найнижча духовна ступінь, на яку сходить людина, містить в собі більше, ніж все, що було і буде у всього людства за всі часи існування цього світу – нижче махсому.

Тому якщо для когось наша термінологія поки що не підходить – можливо, він зможе вибрати для себе іншу... Сьогодні мені ця мова зрозуміла і близька. Але колись, згадується, я також уявляв собі все інакше : наприклад, коли говорилось про „тіло”, я уявляв, що мова йде про наше фізичне тіло! Поки поняття „тіло” не поєдналося у моїй уяві з “бажанням отримати” : скільки я бажаю, яким чином – це і формує мое „тіло”.

Якщо я зараз бажаю з’їсти шматочок курки, то „тіло” моє уподібнюється до курки. Я хочу випити деякий напій – моє „тіло” приймає вигляд напою. Так-так – саме так! Але до тих пір, доки я почав це розуміти, пройшло декілька років.

Тому кожний, вивчаючий Каббалу, поступово починає перекладати для себе всі ці поняття. На сприйняття впливає і ментальність, і епоха, але в процесі навчання все це поступово „утрясеться”, і кожний складе для себе свого роду внутрішній словник.

Питання :Я не розумію, що значить “притягувати світло”?

Не притягуй світло, уяви собі це інакше : існує щось, що ти хотів би отримати згори. Ось про це і поміркуй!

Питання: Чи вірно, що наша мета – обмежити використання п’яти органів почуттів, зосередившись, сконцентрувавшись на” шостому почутті” – жити тільки їм, а останніми користуватись мірою необхідності : небагато дихати, трошки їсти, щось бачити, чути?..

Ні! Напроти : ніщо зверху не створюється марно. Усі бажання, які опустились у цей світ, перед падінням чи під час підйому знаходяться у ще більш яскравій, соковитій формі : усі бажання стають величезними – навіть найнижчі з них. Зараз ти чемний, невибагливий – але ти ще побачиш, до якого ступеню в тобі зросте і бажання до їжі, і до всіх інших насолод. Про це написано у кабалістичних книжках – Каббала нічого не ховає від людини, адже мова йде про душі.

Людина, вивчаючи Каббалу, зрощує, збільшує місце, у яке прийде насолода. Якщо в людині це місце для прийому насолоди мале, то їй практично нічого і не потрібно : склянка води, шматок хлібу – і все! Але з такої людини не вийде каббаліст. Каббаліст повинен бажати „поглинути” увесь світ! І поступово, за допомогою світла, яке приходить до нас, ми дійсно починаємо це відчувати.

На це вказує і сама назва „Хохмат а-каббала” („Наука каббала”, „Наука отримання”) – нам не вказують припинити отримання, а навпаки, говорять : отримуй! Отримуй і насолоджуйся найдосконалішим, найвитонченим спосібом! І це дійсно наука, це непросто.

Таким чином поперед всього ми вивчаємо, яким чином зростити у собі здатність отримувати. І це ні в якій мірі не досягається за рахунок якогось „скорочення” наших органів почуттів. Людині, яка починає займатись каббалою , заборонено вести самітницький образ життя, накладати на себе різного роду обмеження – вона повинна продовжувати вести себе, як звичайно.

Каббала зобов’язує людину жити нормальним життям : одружитись, звичайно ж – працювати, служити в армії. Іншими словами – поступати так, як прийнято в його поколінні. Написано : „У народі своєму живу я” – тобто я повинен вчиняти так, як прийнято в моєму поколінні.

Це я бачив і на прикладі свого рава. Наприклад, кожного разу, коли я повинен був купити чи принести йому щось, він казав : „Спитай у людей і принеси те, чим, як правило, всі користуються”. Так це було, навіть коли мова йшла про дрібниці...

Коли рав повинен був лягти у лікарню, і йому могли забезпечити окрему палату, він відмовився, коли це було можливо, і просив покласти його у загальній палаті з усіма іншими пацієнтами. Якщо людина користується чимось особливим, не таким, як в усіх, - вона програє...

Одним словом, людина повинна продовжувати жити, як звичайно, а всілякі обмеження – усі вони не від духовності, не від святості – навпаки... У нас є два підходу в цьому світі : один – традиційне виховання мораллю, інший – внутрішній розвиток.

Мораль попереджує людину, „б’є її по руках ”, тим самим стримуючи її, перешкоджаючи її розвитку. І це добре – для збереження народу, суспільства. Будь-хто, хто бажає керувати масами, використовує такий метод виховання. І до нашого часу, практично, до останнього покоління, цей метод працював, оскільки люди ще не були настільки розвиненими. Душі ще не знаходились на тому рівні, до якого вони прийшли в останньому поколінні, коли в них виникла потреба у розвитку „точки в серці” – центральної точки „духовного гену”.

Тому метод виховання мораллю добре працював і зберігав народ : єврейські маси були релігійними, справно ходили до синагоги, працювали, вивчали Тору... Доки не настав час, коли бажання виросли – оскільки духовний „ген” практично повністю себе реалізував, і залишилось лише розкрити „шосте почуття” і продовжити розвиток вже у духовному світі.

І тепер ми самі бачимо, що виховання, мораль, - вже не дають такого ефекту. Людині уже недостатньо погрозити пальцем, їй потрібно дати можливість розвиватися!

Тому Каббала не закликає погрожувати людині чи обмежувати її у чому-небудь – навпаки : на відміну від звичайної системи релігійного виховання, яка переконує людину в тому, що цей світ нічого не вартий і тому набагато вірніше присвятити себе духовному світу, - каббала стверджує, що цей світ добрий і, в принципі, в ньому можна насолоджуватись (а якщо у людини немає такої можливості, то це не засвідчує про сам світ). „Духовний же світ, - говорить каббала, - ти повинен розкрити тому, що він набагато кращий, багатший, привабливіший за будь-яке багатство у цьому світі.”

Чому традиційна система релігійного виховання не може так чинити? Да тому, що вона не розкриває перед людиною духовного світу! Тому вона не може сказати людині : „Ти повинен відчути одне на основі іншого”. Отже вона не може дати людині ясного відчуття духовного світу.

Каббала ж робить це : вона розкриває людині духовний світ, і тоді вона, виходячи з цього світу, зможе оптимально існувати і в нашому світі також – без яких би то не було зовнішніх обмежень. „Немає насильства у духовному” – такий головний закон. „Немає насильства” – і над самим собою також.

В тій мірі, в якій людина опановує „шосте почуття”, відчуття через нього – вона починає одночасно з цим поступово пізнавати і п’ять інших органів відчуття і бачити, наскільки те, що вона сприймає з їх допомогою, ілюзорне. І навіть не просто ілюзорне : людина „вдягає” свої п’ять видів відчуттів на „шосте почуття” і бачить єдину, повну перспективу того, що відбувається.

Ми говоримо про „шосте почуття”, але воно також складається з п’яти каналів, ці канали – сфірот : кетер, хохма, біна, зеір анпін, малхут. І п’ять видів наповнення, світла : нефеш, руах, нешама, хая, єхіда – у духовному світі називаються : "дотик", "смак", "нюх", "слух", "зір".

Ми все ж таки говоримо про один додатковий орган почуттів, оскільки насправді ми отримуємо всі ці складові єдиним „пакетом”. У нашому світі ми, не дай Б-г, можемо існувати без очей чи вух, тоді як у духовному світі це неможливо : якщо людина отримує світло, то отримує увесь його НаРаНХаЙ (нефеш-руах-нешама-хая-єхіда) разом. І тоді одні почуття вдягаються в інші, і реакції органів почуття вдягаються на інші, і ці реакціі створюють повну, доскональну картину.

Питання: Є такі люди, які народжуються, і все своє життя проживають, знаходячись під владою тільки п’яти органів почуття, не розвиваючи це додаткове ,”шосте почуття”. Задля чого народжується така людина?

Немає такої людини, яка народжується в цьому світі, тобто знаходиться під зовнішнім впливом за допомогою своїх п’яти органів почуттів – і нічого з цим впливом не робить, не розвивається.

Адже увесь шлях – від самого першого сходження нашої душі у цей світ, одягання її до тіла і до початку проявлення точки в серці – ми проходимо, не відчуваючи духовного світу, навіть не розуміючи, що це таке. У нас немає до нього ніякого бажання. Людина живе собі у якомусь поселенні, його батько був чабаном, і сам він – чабан, і син, і онук його будуть чабанами... Так це продовжується з покоління в покоління, з одного втілення в інше.

Тобто питання таке: робимо ми якусь дію – окрім кругообігу речовин в природі – тим, що просто живемо, отримуючи інформацію через п’ять органів почуттів? Звичайно! Ми реалізуємо решімот. Ці решімот одягаються в нас. У кожному решімо є повний НаРаНХаЙ – навіть у наших решімот. І коли вони збираються разом, то дають повну картину – від початку до кінця.

Жодне минуле життя, ніщо не пройшло безслідно. І, звичайно ж, не було випадковим. Тому ні в якому разі не можна зневажати навіть самою "маленькою" людиною. Негативне відношення може бути у такій формі : чому ж він не використовує дану йому зараз можливість, щоб вже прорватись до духовного світу?! Тобто потрібно не зневажати, а підштовхнути його до прориву у духовний світ.

Бааль - Сулам пише, що навіть в існуванні маленької блохи є необхідність, і тому вона була створена – вона несе в собі малу дозу загального Бажання. Без неї неможливо реалізувати усі бажання взагалі в усіх його деталях.

Тому не слід зневажати людьми, які поки що не тягнуться до духовного. Але допомагати їм – потрібно. І цією допомогою я допомагаю самому собі – отже ми зв’язані в єдину систему.

Питання: Якщо каббала розвиває місце задля отримання насолоди, то в чому сенс скорочення?

Творець створив бажання отримувати. Це бажання отримувати віддалилося від Творця. Що це означає? Саме бажання залишилося тим самим бажанням – воно не може „скоротитись”. Воно скоротило отримання світла. У ньому ніби було великий отвір для отримання світла, а потім він зачинився – й це називається „скороченням”.

Це не скорочення самого бажання – сам цей "об'єм” залишився таким самим, як і був – такого самого розміру. Скорочення лише призвело до того, що "отвір" для отримання світла "зачинився". Як нам відчинити цей заслін? Той "заслін", що був раніше, вже непридатний. Ми повинні відкривати "заслін" тільки з однією метою : повернутись назад, до Джерела. Не отримувати там, де ми знаходимось, а зробити так, щоб отримання стало підйомом на 125 ступенів.

.Таким чином, мое виправлення починається так : я виконую скорочення (скажемо перше скорочення), і починаючи з цього моменту відкриваю себе тільки в тій мірі, в якій я можу піднятись, з теперішнього стану – до наступного вищого, з кожним разом все вище й вище. І в такий спосіб моя „чорна шухляда” рухається.

Якщо я можу, отримуючи світло, рухатись до Нього – я відчиняю себе для отримання світла. Якщо ж ні – залишаюся зачиненим – доти, доки не отримаю сили для створення „екрану”, щоб наповнення послужило мені засобом для руху.

Чи є зв’язок між духовним бажанням отримувати, екраном, вищим світлом – духовною насолодою і тим, що ми відчуваємо в цьому світі, тобто за допомогою наших органів почуттів – а це і називається „цим світом”?

Ні, ніякого зв’язку немає. Ті насолоди, які ми можемо отримати завдяки п’яти органам почуття, ми отримуємо без екрану – відповідно до нашого бажання отримати, яке залежить від решімот, що знаходяться у мені, від джерела насолоди. Я не повинен над цим працювати. Тобто працювати я повинен, щоб пробудити більше решімо, якщо в мене на дану мить відчувається менше : скажімо, я хочу їсти, але не в достатній мірі – тоді я з’їм спочатку щось солоне чи гостре. Однак я працюю з тим самим бажанням отримати.

Ці вхідні отвори (органи почуттів) і додаткове, шосте – взагалі не залежать одне від одного. Можна бути великим каббалістом, працювати з „шостим каналом” – з екраном на дуже високих ступенях і разом з тим насолоджуватись всіма нашими п’ятьма видами відчуттів. У цьому немає ніякої проблеми.

Шосте почуття не анулює інші п’ять . Навпаки! Кінцевим виправленням називається стан, коли людина знаходить на найвищому духовному ступеню, одночасно знаходячись у своєму фізичному тілі в цьому світі, "замикаючи” своєю душею ці дві протилежні точки в одну. Про такий стан говориться, що людина реалізувала Мету створіння.

Питання: Чи є зв’язок поміж двома спіралями решимот : „матеріальною” і духовною ?

Як пов’язані ці дві спіралі : матеріальні решимот і решимот, які відносяться до точки в серці ? Ми говоримо про те, що є безліч стадій розвитку – що називається, "втілень" ("гільгулім"). Ми проходимо безліч втілень, у яких реалізуємо тваринні, матеріальні решімот.

Ці матеріальні решімот ми поділяємо на ті, що відносяться до тваринних бажань (тобто до таких, які є і у тварин) : бажання до їжі, сексу, створенню сім’ї, дому; потім - бажання грошей, поваги, знань. Коли людина реалізує їх, до неї приходить бажання духовного.

Однак цей порядок не строго фіксований : людина не обов’язково проходить через ці решімот послідовно одне за одним. І якщо вона прийшла до бажання грошей, це безумовно не означає, що їжа вже не цікавить її. Це лише означає, що вона розвинула попереднє бажання в достатній мірі, щоб розкрити бажання до грошей.

Після того, як людина розвиває в достатній мірі (у якій саме – це залежить від індивідуальної структури душі) бажання грошей – вона переходить до роботи з бажанням поваги. Тепер вона працює, щоб заробити повагу, пошану – наприклад, раптом бажає стати депутатом кнесету...

Але вона не забуває про гроші і тваринні насолоди – просто ці бажання тепер працюють в неї разом. Вона розвинула їх в достатній мірі, і тепер вони продовжують розвиватись разом з бажаннями пошани – і так далі.

Тобто усі ці почуття разом присутні у каббаліста. Написано : "Кожен, хто більше свого товариша – його (злий) початок більше за нього", "Після руйнування Храму смак коїтусу залишився тільки в тих, хто працює на Творця". Тобто навіть така "низька" насолода залишається тільки в тих, хто працює на Творця. У тому, хто відкриває додатковий, „шостий канал”, решта п’ять видів почуттів працюють на дуже великій потужності. Він відчуває їх як "допомога проти нього" – як засіб для руху.

Питання: Чи сприяє страждання розвитку душі?

Ми бачимо, що на Землі страждають мільярди людей. Майже вся Африка помирає від голоду – тим не менше вони не займаються розвитком душі. Це – з одного боку. З іншого, у найбільш розвинених країнах – самий високий процент самогубств. Тобто покінчують життя самогубством як раз не африканці, а які–небудь шведи. Чи, до прикладу, де споживають наркотики ? У Європі, у розвинених країнах. Ти ж, хто їх вирощують, самі їх не споживають – хоча й живуть в убогості...

Тому хоча і написано : „Страждання очищують тіло” (тіло – тобто бажання) – річ тут не про ті страждання, які ми відчуваємо через відсутність тваринних насолод. Це страждання кохання! Коли ми жагуче бажаємо духовного, а його в нас немає – такі страждання очищують нас, наближаючи до духовного світу. Тільки про це йде мова.

І ще раз я підкреслюю : каббала категорично проти страждань! Людина повинна з мудрістю („хохма” - мудрість) іти по своєму шляху, щоб де б вона не знаходилась, в будь-яку мить часу – вона насолоджувалась. Інакше вона проклинає Творця, а не виправдовує його. Інакше вона просто неправильно "прочитує” свій стан, те, що з нею відбувається. Адже любий наш стан дається нам лише з однією метою :негайно виправити нас і привести до ще більшого духовного стану.

Ми ніколи не перебуваємо у стані, з якого ми би не просувалися. Щохвилини, щомиті – ми, незважаючи ні на що, просуваємось. І якщо людина не відчуває цього, вона повинна над цим поміркувати, обдумати – адже насправді це так. Той жеж, хто занурюється у страждання і не бажає з них виходити чи навіть насолоджується ними – знаходиться у "кліпі". Сили, які знаходяться в цій кліпі зупиняють людину і навіть понижують її рівень. Ми повинні чинити їм опір.

Це велика перешкода для початківця : коли людина починає відчувати саму себе, наскільки вона низька, далека від духовності, наскільки в неї немає того, чого вона бажає. Вона починає усвідомлювати все це, знаходячись поки що під владою егоїзму, і тоді через відсутність бажаного вона входить у відчай – і це протилежно тому, що повинно бути!

Дійсне просування відбувається тоді, коли людина дозволяє собі критикувати, аналізувати свій шлях тільки за умовою, що вона здатна залишитись в радощах. Бааль-Сулам пише про це в одному з своїх листів : 23,5 години на добу людина повинна радіти, бути у злитті з Творцем, і тільки півгодини – перевіряти, де ж вона знаходиться.

Питання: Як правильно виховати покоління, щоб люди перейшли від традиційного виховання до метода Каббали, до природного розвитку?

Не знаю... У нас тут є група дівчат – наша сама юна група... Я не знаю, як правильно виховувати дітей... Тобто, звичайно ж, в мене є думки на цю тему, але я занадто малий. Тому я і не маю наміру писати книги по духовному вихованню – я знаю своє місце. Нажаль, в нас немає системи, отриманої зверху, від великих каббалістів, за допомогою яких ми могли би сформувати підхід до виховання дітей.

Хоча ще Віленський Гаон декілька століть тому назад писав, що дитину можна навчати Каббалі з дев’ятирічного віку – адже, в сутності, немає більш природного вчення для людини, ніж знання про те, наскільки різноманітний світ знаходиться навколо неї і скільки всього можна осягнути. Діти змалку задають питання : „Хто я? Звідки? Для чого я тут?”. Вже пізніше, знаходячись під тягарем турбот, ми забуваємо про усі ці питання...

І все ж таки, такого методу поки що немає. Як немає поки що й методу, за допомогою якого можна було б знайти підхід до всього народу, який поки що не відчуває недостачу духовного розвитку – знаходиться на більш ранньому етапі розвитку. Тому або ми повинні навчатись самі і цим прискорювати розвиток всього народу, або ж це може відбуватись так, як було у Ребе. (Найкраще – навчатись на прикладах, а це приклад з життя).

Я приводив до нього учнів з Тель-Авіву – молодих нерелігійних хлопців. Серед них були такі, кого він зовсім не бажав приймати, і просив зробити так, щоб вони більше не приходили. Були і такі, про кого він говорив : "Добре, нехай приходять...". Знаходячись з нами, вони розвивалися і, хоча вони ще і не прийшли до розвитку точки у серці, тим не менше проводили час разом з групою. І коли в комусь раптом загорялося бажання до духовного, він тягнув за собою всіх своїх приятелів.

Так приходило багато учнів – приходили цілими групами. І ми бачили, що це приносить користь, що навіть той, хто спочатку прийшов до нас як в клуб, просто з товаришем, не розуміючи, що це і навіщо – в результаті розвивався і переганяв того товариша, завдяки якому він прийшов, і йшов набагато далі за нього.

Нам не відомі шляхи душі, не відомо, як і в якому темпі вона просувається. Вона може раптово зробити самий неймовірний прорив! І я бачив такі випадки. І навпаки : я пам’ятаю безліч прикладів, коли дуже сприйнятливі до Каббали люди, що швидко розумли і сприймали матеріал (я заздрив їм!) – раптом танули, вироджувались... І полишали групу. Чи лишалися в ній, але жили у Каббалі лише формально.

Тому неможливо сказати заздалегідь, яким шляхом піде людина. Я не можу пророчити (і я бачив, що Ребе також не міг зробити цього), яким чином людина буде просуватися, де для неї виникне перешкода. Про іншу душу – навіть якщо це маленька людина – ми не можемо нічого сказати. Так само як ми, користуючись лише своїми очами, не можемо сказати про людину, яке її русло життя.