Введення до науки Каббала

Лекція №2,26-го Липня 2002 р.

Минулого разу ми говорили на загальні теми : про те, як ми відчуваємо світ, про те, що розвиваючись протягом тисячоліть, людство приходить до такого етапу, коли з покоління в покоління в ньому починають з’являтись окремі особистості, котрі прагнуть сприйняти світ, який знаходиться поза межами нашого світу. Таке прагнення називається ”точкою у серці” .

Вона збуджується в них, і вони раптом відчувають, ніби-то щось тягне їх у невідоме – і тоді бажання їх зростає настільки, що їм розкривається „шосте почуття”, і вони відчувають „наддійсність” . Осягаючи цю вищу реальність, вони вивчають, досліджують її; те, що відчувають – записують для нас у книги. Ми же по ним навчаємось...

Перші каббалісти : Авраам, його діти, Яаков і його сини, потім Моше, який сформував народ Ізраїлю, - осягали духовний світ, не вивчаючи книг. Починаючи з Моше, цей метод осягнення записується. Пишуться книги Пророків, Писання, Мішна. Різною мовою вони говорять нам про одне – про духовне осягнення : про те, що таке духовний світ і як, при яких умовах можна у нього піднятись.

Ми, читаючи всі ці книги, наштовхуємось на різного роду обмеження, заборони. Для чого вони потрібні? Чому ми не можемо зійти у вищий світ, пізнати його і побачити, наприклад в такий самий спосіб, яким ми пізнаємо цей світ: просто вивчаючи його, досліджуючи його – подібно до вчених у цьому світі. До того ж, якщо ми стверджуємо, що вищий світ настільки світлий і добрий, то чому ж ми повинні на шляху до нього звільнитись від стількох речей, які являються нашою природою – кажучи, що наша природа протилежна духовному і заважає нам на шляху до нього, і тому ми повинні страждати? Чому цей шлях настільки складний?

Справа в тому, що Творець створив створіння – бажання отримати ("рацон лекабель"), яке з самого початку протилежне Йому. Для того, щоб досягти досконалості - бути подібним до Творця , бути таким самим, як Він (адже бути менше за Нього - це вже не досконалість!) , нам необхідно "перевернути", інвертувати нашу природу, замінити її на протилежну їй. Чи можливо це ?

Щоб зрозуміти, чого ж від нас хочуть, ми повинні вивчити всю систему світобудови. І дійсно: написано, що каббалісти, які жили до епохи Арі (і навіть трохи пізніше), повинні були вивчити всі основні науки , і це допомагало їм зрозуміти,як влаштована світобудова, наскільки це можливо, - і потім вже перейти до відчуттів вищого світу.

Це тому, що людина не здатна нічого з собою зробити, не в змозі виправити себе, якщо вона не відчуває цього світу, тобто створіння самого по собі – і Творця як протилежність. Адже тільки на протиставленні двох світів виявляється у людині бажання, в якому вона дійсно відчуває досконалість, вічність.

Отже, який же шлях? Ми вчимо, що з Творця виходить світло ,яке створює бажання отримувати. Саме світло – це по суті і є Творець. Ми не знаємо, що знаходиться вище світла – те, що вище світла, ми не в змозі відчути. Єдине, що ми відчуваємо – це світло, яке входить до "келім" (духовні "судини"). Отже, Творець створив бажання отримувати.

Світло, яке ми відчуваємо, уже містить в собі початок створіння – але лише у задумі. Етап, на якому цей задум здійснюється називається "перша стадія" ("бхіна алеф"). Сама початкова точка називається початковою "кореневою" стадією ("бхінат шореш"). Створене Створіння, перша стадія, по свїй величині точно відповідає кореневій стадії. Творець створив у Своєму створінні бажання у точній відповідності до того, скільки Він бажає дати, а перша стадія і є, по суті, створіння.

Малюнок 1.

Однак до справжнього створіння шлях ще довгий, оскільки перша стадія створена безпосередньо світлом : все, що у неї є, прийшло безпосередньо від світла, і вона не відчуває себе самостійно існуючою. Створіння на даному етапі відчуває лише світло, яке наповнює його.

Відчуваючи світло, воно почуває насолоду, і повністю відчувши насолоду, яка наповнила його, створіння починає відчувати Джерело цієї насолоди. Таким чином, до кінця відчувши насолоду, створіння починає відчувати Даючого – тобто кореневу стадію, яка міститься у насолоді, що надходить. Це схоже на те, коли людина, повністю відчувши яку-небудь насолоду, почуває, звідки ця насолода прийшла. Таке це відчуття: світло приходить, дає насолоду, і в результаті створіння виявляє природу світла – природу Даючого.

Так в нас влаштоване кожне духовне клі, і з цього моменту ми повинні пам’ятати , що клі складається з двох частин : перша частина – світло, яке пиходить від вищого, тобто те, що вищий бажає дати, і друга частина – результат відчуття світла у першій частині. В нашому випадку ми бачимо відчуття насолоди всередині бажання отримати, а після цього - відчуття Даючого, того, хто дає насолоду – звідки приходить світло. Тому клі змінюється : завдяки відчуттю Даючого воно бажає змінитись і стати схожим на Нього - бажає віддавати.

Це бажання відмінне від попереднього, повністю протилежне до нього, і тому виходить з нього, як самостійне бажання – бажання насолоджувати. Воно називається "другою стадією" ("бхіна бет").

Рівне по величині першій стадії, бажанню отримувати, вона по суті подібна до кореневої стадії. Вона бажає віддавати і з’ясовує :"Хто це - коренева стадія, якій я уподібнююся тим, що бажаю віддавати? Сама по собі коренева стадія бажає віддавати, насолоджувати. Вона й насолоджує, дає! Але як я можу віддавати?" Таким чином в ній прокидається бажання віддавати.

Яким чином віддавати ? Так, як це робить коренева стадія. Однак та віддає, оскільки в неї є світло – але в бажанні отримати немає світла. Їй нічого віддавати! Віддача може бути такою : друга стадія з’ясовує , що коренева стадія бажає її насолодити – як же їй можна уподібнитись, як можна дати їй насолоду? – Тільки отримуючи. Тому тепер з бажання віддавати виходить бажання отримувати, рівне першій стадії. Як коренева стадія, бажаючи насолодити, будує першу стадію – так тепер бажання насолодити, яке "належить” створінню, будує бажання отримувати, у точності рівне до першої стадії.

Отже, спочатку ми бачимо дію Творця – бажання отримувати, створене Їм, а потім – ту саму процедуру бажає повторити саме створіння. Друга стадія подібна кореневій, а значить бажає робити те ж саме – і вона робить це. Вона дійсно будує бажання отримувати. Це бажання схоже на першу стадію бажання отримувати і являє собою вираження бажання віддавати, яке з’явилось у створінні. Тобто обидві ці стадії належать створінню.

Тим не менше, в усьому цьому ми поки не бачимо самого створіння. Тепер, у третій стадії бажання отримувати ("бхіна гімель"), коли у створінні присутнє і бажання віддавати, - воно відчуває, що насправді воно повинне мати особливе бажання: бажання, яке було б рівне за величиною тому, Хто дає.

Уявімо собі наступну ситуацію в нашому світі : за столом сидить гість. Перед ним – п’ять страв і хазяїн. Хазяїн передає гостю усі п’ять страв. Гість має бажання отримати всі ці п’ять страв, це – "перша стадія". Якщо ж людина відчуває це бажання і сама готова отримувати, воно називається „третя стадія”.

Різниця між цими двома бажаннями полягає в тому, що перша стадія – від Творця. Тоді як в третій стадії бажання отримувати належить створінню – створіння усвідомлює своє бажання отримувати. Але все ж це поки що бажання отримати, напрямлене на страви, на частування, які приготував хазяїн. Однак створіння може додати до цього бажання ще й інше : бажання, напрямлене на самого хазяїна.

Малюнок 2.

Третя стадія "розмірковує": "Зараз я відуваю, що отримую тому, що у Хазяїна є бажання насолодити – а я також бажаю насолоджувати, як Він, і тому я отримую. Отже Він хоче, щоб я отримувала". Повторюючи ту саму дію, яку виконує Хазяїн, вона починає відчувати те ж, що і почуває завдяки їй Хазяїн. В результаті третя стадія відчуває велич Творця.

Або, можна сказати, що вона відчуває насолоду Творця від того, що Він насолоджує. І саме у тій мірі, в якій вона відчуває, наскільки Хазяїн видатний і наскільки Він насолоджується тим, що віддає – у тій мірі всередині клі розкривається бажання отримувати – але що отримувати ? Не ті страви, а самого Творця!

Створіння бажає отримати становище Творця, бажає стати таким, як Він. Одні лише страви вже не задовольняють його. Так створіння приходить до стадії, на якій в неї є дійсно велике бажання : воно приходить до "четвертої стадії"("бхіна далет"), яка також називається "малхут".

Отже, в чому різниця між малхут і всіма попередніми стадіями ? Всі стадії, які передують малхут, називаються розвитком створіння. І лише малхут називається створінням. Це тому, що в малхут присутнє не просто бажання отримати, напрямлене на вище світло, що приносить насолоду – в малхут є бажання уподібнитись Творцю.

Це вже створіння, яке бажає стати на ступінь Творця. Не отримувати від Нього насолоду, а здобути всю ту сукупність властивостей, яка називається Творцем. Така четверта стадія. Вона називається створінням, і ми, по суті, являємо собою цю стадію.

Малюнок 4.

...Наука Каббала описує весь процес створіння – від початку до кінця. Починаючи з етапу, коли Творець створює створіння, яке поки що неможна назвати справжнім створінням – воно ще міцно пов’язане з Творцем і залежить від Нього. І до стану, коли створіння приходить до свого Кінцевого виправлення – до Мети створіння. Увесь цей шлях описує Каббала – включаючи всі події, які сталися з нами і т.п.. Тому ми вивчаємо Каббалу в хронологічному порядку.

Повернемось ще раз до самого початку. Ми починаємо вивчення з моменту появи світла. Те, що було до цього ми не торкаємось. Чому? Потім, коли ми вивчимо весь шлях – до самого останнього, кінцевого створіння, а також те, як це кінцеве створіння повертається до початку, до найвищого стану, стючи на ступінь Творця – саме тоді, повернувшись до цього попереднього стану, створіння починає підійматись! І тоді воно підноситься вище тої точки, з якої ми починаємо.

Чому ми вже зараз не можемо говорити про те, що вище цієї точки? В нас немає для цього судин, келім. В нас немає придатної мови. Ці поняття знаходяться на таких рівнях, про які у нас немає уявлення, які ми не можемо сприйняти, описати. Засоби, які ми зараз маємо, не дозволяють нам зв’язатись з тим, що знаходиться вище цієї точки, висловити це – так само, як рибки в акваріумі не можуть обговорити наше життя. Також і ми: в нас відсутні визначення, келім.

Коли ми виправимо себе, пройшовши весь необхідний шлях, і провернемось до початкового стану, тоді ми піднімемося ще вище і зможемо зрозуміти, що ж це таке. Все те, що знаходиться вище цієї точки, називається „таємниці Тори”, і тому написано, що таємниці Тори заборонено вивчати. „Заборонено” в Каббалі завжди означає – неможливо. Чому це неможливо? Тому що немає цьому вираження. Це неможливо вивчати.

Малюнок 6.

Отже, ми починаємо вивчати створіння з моменту, яким починається книга Арі „Древо життя”: „Перш ніж були створені утворення і створенні створіння, було просте вище світло, яке наповнювало всю дійсність”. Його ми називаємо кореневою стадією, тобто бажанням насолодити. З неї ми і починаємо.

Відповідно до розміру свого бажання насолодити, світло будує клі – бажання отримати. Таким чином, світло і клі рівні по величині, з тією різницею, що світло – це насолода, а клі – нестача, ненаповнене бажання ("хісарон"). Світло і клі ідеально відповідають одне одному : входячи до клі, світло заповнює його на сто відсотків – настільки, що світло, наповнюючи клі, цілком панує над ним, і клі подавляється ним, клі стає неможливо відрізнити від світла. Настільки бажання в клі відповідає наповненню – адже саме це наповнення і створило його! Це бажання, клі називається "першою стадією"("бхіна алеф").

Бажання це, звичайно ж, цілком знаходиться під владою світла – воно виникло з нього. На цьому етапі ми ще не можемо говорити про "майбутнє" створіння – поки що це лише "дещо", що міститься в світлі. Образно кажучи, це море світла, в якому присутнє бажання, ним створене, однак це бажання ще не прийшло до відчуття самого себе.

Разом з тим, завдяки поширенню світла у бажанні, воно починає відчувати природу цього світла. Бажання, клі починає виявляти і пізнавати „хазяїна” – Джерело, яке наповнює його. Насолода починає відчуватись не просто як Добро, а як Добро, яке приходить від Когось – від якоїсь сутності, якій притаманні певні властивості. І тоді в цій насолоді відчувається коренева стадія – Даючий.

Тепер бажання отримувати, знайшовши кореневу стадію, хоче насолодитись не тільки самим світлом, але і подобою до кореневої стадії – адже вона знаходиться вище, а значить, в ній міститься більш висока, глибша насолода! І тоді бажання отримувати приходить до стану, подібного до кореневої стадії: тепер воно також бажає віддавати.

Таким чином, в ньому виникає бажання насолодити ("рацон леашпіа"). Це бажання називається другою стадією ("бхіна бет"). Кожний новий етап у розвитку бажання називається новою стадією, новим аспектом ("бхіна"). Тут також присутній "хісарон" (нестача, бажання, яке потребує наповнення), але воно протилежне до того, що було раніше : тепер це бажання віддавати, насолоджувати.

Вірніше - насолоджуватись віддачею. Попереднє було бажанням отримати насолоду від отримання, тепер же це бажання отримати насолоду від віддачі ("ашпаа"). Яким чином це бажання зможе насолодитись віддачею? Тільки якщо почне віддавати. Як же воно може це зробити?

Друга стадія виявляє, дивлячись на кореневу стадію, що та насолоджується віддачею, і тоді в створінні виникає бажання отримувати – подоба першій стадії. Тим не менше, третя стадія подібна до першої.

Тепер створіння, знаходячись у третій стадії – отримуючи і насолоджуючись, відчуває, що відтворило ту саму дію, що й Творець : Він бажав насолодити і створив бажання отримувати – і створіння у другій і в третій стадіях повторило ту саму дію. Тепер створіння, повторивши дії Творця, починає розуміти Його – розуміти, наскільки Він насолоджується.

І тоді в створінні виникає бажання стати подібним до Творця і насолоджуватись, як Він! Створіння тепер бажає стати подібним Даючому. Це і є четверта стадія, "бхіна далет".

Це не зовсім бажання уподібнитись Творцю. Це бажання насолодитись становищем Творця, бажання здобути всю ту насолоду, яку має Творець від того, що віддає. Простіше кажучи: Творець насолоджується віддачею, і створіння тепер бажає такої ж насолоди.

І тоді, відчувши наповнення цією насолодою, створіння починає відчувати сором...Чому сором? Справа в тому, що тепер вже створіння бажає насолоди не від світла, яке приходить до нього. Воно бажає зайняти місце самого Хазяїна, який приготував для нього частування, використати Його!

Коли людина сидить перед столом, на якому п’ять страв, то самі ці страви належать їй – просто силою того, що Він створив у людині бажання отримувати. Про відношення до цих п’яти страв взагалі немає речі!

Тепер жеж, окрім цих частувань, людина бажає місце самого Хазяїна! Бажає насолодитись його становищем, бажає отримати ту насолоду, що є у Даючого завдяки віддачі. Тому і виникає сором: отже створіння розвинуло в собі бажання, якого довіку не було.

Якщо б бажання створіння вичерпувалось отриманням насолоди з самої "насолоди2, з світла, яке приходить до нього, то не виникло б ніякого сорому. Так само, як людина не соромиться того, що повинна дихати, їсти, справляти свої інші потреби. Людина не повинна соромитись за своє тіло – це не є її "я", це те, що створено згори.

Де ж в цьому випадку це „я”? Це бажання, яке створіння розвинуло у собі в четвертій стадії, повторивши дії Творця і порозумівши, що Він отримує завдяки цьому.

Тому тепер це бажання називається створінням – воно не прийшло безпосередньо від Творця. На це бажання і поширюється сором. Сором це відчуття того, що створіння протилежне Творцю саме в цьому своєму бажанні.

Тому тут з’являється нова, особлива дія. Отже, ще раз: створіння відчуває в своєму бажанні протилежність Творцю – отже Творець віддає і цим насолоджується, створіння ж бажає насолодитись цією ступінню. Внаслідок цього виникає сором, наслідком якого стає так зване "перше скорочення" ("цимцум алеф"). Створіння "скорочує" себе і вирішує не використовувати це своє бажання.

Малюнок 5.

Чому? Після всіх дій, описаних вище, створіння наповнилося насолодою Творця, ступені Творця і відчуло наскільки ця насолода протилежна тому, що є у Творці. В результаті у створінні виникає сором, і як наслідок – воно виконує перше скорочення. Що таке перше скорочення? Створіння вирішує, що воно не бажає використовувати своє бажання отримувати.

Цей розвиток називається "далет бхінот де-ор яшар" – чотири стадії прямого світла. Річ ця дуже складна. Згодом, що б ми не вивчали, побачимо, що всі дії аж до "гмар а-тікун"-у (кінця виправлення) буквально напряму виникають з цих чотирьох стадій, з їх послідовного розгортання.

Властивості, які містяться в цих стадіях, являють собою передумови для всіх наступних етапів розвитку і формують всілякі наступні розгалуження. І не існує більше нічого, окрім цих чотирьох властивостей і того, як, виходячи з них, четверта стадія, яка називається "малхут", розвивається і досягає виправленого стану. Оскільки все, що діється зараз з нами – відображення того, що в результаті відчуття сорому, яке виникло наприкінці четвертої стадії , малхут проходить процес самовиправлення.

Тепер її мета – довести саму себе до такого стану, коли, володіючи найбільшим бажанням отримати, не дивлячись на це, вона перетворить себе у бажання віддавати, і це бажання віддавати шляхом різних духовних дій досягне Всевишнього – Творця, Даючого, і віддавати вона буде безпосередньо Творцеві. Таку систему повинна побудувати малхут.

Якщо вона зробить це, то самостійно досягне рівня Творця, і тоді вони – Творець і створіння – з’єднаються, і такий стан буде називатись злиттям ("двекут"). Таким чином, всі дії, які виконуються створінням, напрямлені на те, щоб привести самого себе до ідентичності форми (рівності за властивостями), до злиття з Творцем. Саме це ми вивчаємо.

На шляху самовиправлення малхут повинна виконати низку дій. Її виправлення, підсумок якого – досягнення подоби своїх властивостей з Творцем, складається з декількох етапів.

Перший: малхут будує для себе систему світів, за допомогою якої вона досягає такого високого становища, як рівень Творця. У свою чергу п’ять світів: Адам Кадмон, Ацилут, Брія, Єцира, Асія - являють собою ступені її подальшого піднесення до рівню Творця.

Малюнок 9.

Наступний етап – поступове самовиправлення малхут на рівні кожного з світів. Це відбувається наступним чином: малхут поділяє себе на багато частин, які називаються душами, і потім починає переносити кожну частину по заздалегідь вибудованим сходам, знов підіймаючи їх нагору у вихідну позицію, де і збирає всі ці частини, возз’єднуючи їх в одне ціле.

Бааль Сулам приводить такий приклад. Один великий цар хотів перправити скриню зі скарбами своєму сину у далеку заморську країну. Однак він не насмілився довірити багатство одній людині чи невеличкій групі людей, побоюючись, що ті можуть розкрасти скарби. Тоді цар вирішив розділити вміст скрині і роздати кожному з посильних по малій частині, згідно до наявного в кожного "екрану" ("масах") – силі протидії спокусі. Так, щоб ніхто нічого не вкрав.

Малюнок 11.

Тобто, якщо людина здатна не вкрасти десять шекелів і повернути їх мені, тоді, позичаючи їй суму до десяти шекелей, я спокійний, тому що впевнений, що він мені їх поверне. Так поділивши багатство на багато частин, цар роздав його численним посильним, будучи впевненим, що кожен донесе свою частину до пункту призначення, де стане можливим з’єднати їх знову, і в такий спосіб зберегти майно. Так само і ми проходимо весь шлях.

Отже, малхут спочатку будує світи – шлях свого наступного поетапного просування. Задача в тому, щоб доставити всі частини скарбу до міста призначення: кожна частина – це вантаж, який повинен бути доставлений, і крім того є шлях, який потрібно пройти для цього. Тому існують ступені піжнесення і душі.

Малюнок 7.

Кожна людина під час навчання починає пізнавати корінь своєї душі – власне бажання отримувати, своє місце у спільній душі, яка називається Адамом; починає розуміти, чим її власне бажання отримати відрізняється від бажань інших душ, тобто в чому полягає її особливість, які саме виправлення вона повинна зробити.

І як тільки людина приступає до роботи над собою, відповідно виконаного виправлення – побудованого екрану, вона починає відчувати, як дають їй багатство – як входить до неї світло, і тоді вона піднімається разом зі світлом, наближаючись до стану "ашваат а- цура"- тотожності властивостей з властивостями Творця. Такий наш шлях.

Питання: Припустимо, можна сказати, що я розумію, як розгорталось створіння зверху вниз. Але зовсім незрозуміло як це повинно повернутись взад, знизу нагору. Це неприродно... Якщо склянка вже розбилася?.. Це все одно, що я почну витягати у себе з роту їжу і розкладувати її знову по тарілках?..

Ми весь час вивчаємо одне й те саме, однак з кожним разом все глибше і глибше. І проникаючи все глибше у матеріал, що вивчається, ти поступово почнеш розуміти початок: у самому кінці ти зрозумієш перший урок. "Кінець дії у початковому задумі" . Так це і трапляється, нічого не вдієш. Тому в кого не вистачає терпіння, чи хто не розуміє, що лише в кінці стає зрозумілим початок, тому приходиться тяжко.

Ти говориш, що розгортання зверху вниз тобі здається настільки ясним та зрозумілим, а зворотне сходження – ні. Доки у нас не укладеться в голові загальна картина існуючої реальності, не треба лізти у нетрі. Спочатку необхідно, щоб стало зрозумілим все в загальному, а потім ми зможемо розбиратись у деталях. Я не занадто поспішаю приступати до впорядкованих лекцій по заздалегідь визначених темах.

Справа обстоїть так: понад є клі, це клі ми зобов’язані виправити, оскільки воно в цілому повністю – бажання отримувати. Ми перш за все повинні довести його до стану, в якому це бажання отримувати усвідомить самого себе, тобто відчує, свою протилежність Творцю – наскільки його властивості діаметрально протилежні властивостям Творця. Відчує, що перебуває у стані повної недосконалості. Такий стан називається перебування в "цьому світі". Ми ж, насправді, поки що навіть не знаходимося у цьому світі, нам ще потрібно дійти до стану справжнього усвідомлення зла в собі. Починаючи з моменту, коли доходимо до істинного усвідомлення, згідно величині свого непомірного бажання, ми поступово піднімаємося назад.

Умови, необхідні для піднесення на самий верх такі: я повинен збудувати клі, цьому клі повинно відповідати світло, яке бажає наповнити його; мені потрібні засоби: оточення, книги, група, за допомогою якої я зможу піднятись і злитись зі світлом. Усі ці речі будуються поширенням світла зверху униз, а підіймаючись знизу нагору, я поєдную всі ці частини і вношу себе до них. І тоді я виявляю, що все моє оточення, книги, інші можливі засоби – та і взагалі весь світ – по суті, знаходяться в мені. Всі ці речі знаходяться всередині моїх бажань.

Малюнок 8.

Ось що називається возз’єднанням розбитого клі в єдине ціле. „Розбите” означає, що мені виглядає так, ніби навколишня дійсність існує у відокремленій формі: ти, я, він, увесь світ – мені здається , ніби кожна річ існує окремо, відокремлено.

Але коли я отримую екран, згідно його величині моєму погляду відкривається, яким чином всі ці речі з’єднуються воєдино. Тобто я втрачаю своє зовнішнє бачення дійсності і виявляю, що всі бажання, тобто суть усіх речей – з'єднані в єдине ціле. І тоді весь світ перетворюється в одну струнку систему, зникають тіла, а бажання поза тіл стають тісно пов’язані . Це називається виправленням розбиття келім.

Питання: Виходить, що неможливо піднятись нагору, попередньо не опустившись до самого низу?

В духовному не існує ні "верху", ні "низу". Поняття "верх", "низ" означають, що людина сама визначає, де знаходиться. Зараз ми не розташовані ні зверху, ні знизу – ми взагалі не знаємо, де знаходимось, у нас абсолютно відсутня орієнтація. Також і у всьому світі сьогодні відчувається те саме. Увесь світ повинен дійти до такого стану розгубленості, коли взагалі не буде знати, де він знаходиться. Незабаром ми до цього прийдемо.

Навіщо, чому? Тому що лише тоді ми почнемо розуміти: не поєднавши ці частини одна з одною – всі разом, ми не збудуємо такого клі, на базі якого тільки і зможемо існувати. І це частина розбитої загальної душі – "Адама".

Питання: Мета малхут як створіння уподібнитись по властивостям до Творця?

Властивість Творця – віддача ("ашпаа"). Але друга стадія (бхіна бет) характеризується властивістю віддачі, чим уподібнюється до Творця. Виявляється, що мета створіння ніби то досягнута, навіщо ж продовжується розвиток?

Друга стадія своїм бажанням віддавати не уподібнюється до Творця. Уподібнитись до Творця означає бути подібним до Нього в дії. А в чому дія малхут на цій стадії подібна до дії Творця?

Наприкінці першої стадії (бхіна алеф) вона лише виявляє, що існує Дехто, хто її наповнює. В результаті цього у малхут зароджується бажання уподібнитись Йому – його властивості віддачі. Таким чином бажання, що виникає на другій стадії – бажання віддавати ("леашпиа"). Однак це тільки бажання – воно не задіяне, малхут його не реалізовує.

Питання: Але на любому етапі відчувається даючий?

Ні, не на кожному етапі є відчуття Даючого! До другої стадії цього відчуття не було. А на другій стадії з’являється відчуття, що є хтось, хто дає насолоду.

Питання: Чому ж тоді на цій стадії не виникає сором?

У другій стадії створіння не відчуває сорому, тому що тут бажання віддавати - це не його власне бажання. Після того як на другій і третій стадіях воно повторює дії Творця на кореневій та першій стадіях – створіння починає відчувати, як Творець насолоджується. В цьому і справа. Таким чином малхут починає відчувати Його суть, Його зміст, тобто не тільки те, що Творець робить, але й того, Хто стоїть за цією дією: хто Він, Хто робить це.

І тоді саме на такий вигляд насолоди з’являється бажання отримати. Тобто це бажання отримати, спрямоване не на світло, сяке створило клі, а на Даючого, і тому у малхут виникає сором. А інакше не було б сорому, оскільки відносно всіх дій самого світла сорому не існує – адже створіння створено таким! Як говориться: "Звертайся до того, хто мене таким зробив"."Він мене створив. Якщо тобі в мені щось не подобається – я не винен, це Його рук діло..."

Але бажання отримати, яке зародилося на четвертій стадії (бхіна далет) – це я, це моє бажання, і воно дійсно відрізняється від першоствореного, оскільки являє собою не результат відчуття світла, а результат відчуття присутності Творця.

Таким чином, стан малхут на четвертій стадії (бхіна далет) відрізняє від попередніх трьох стадій присутність відчуття, що є дехто над нею – відчуття, хто Він, в чому полягає Його суть. І на це у неї з’являється бажання отримати. Тому тільки на цій стадії відбулася дія, яка називається "скорочення"("цимцум").

Питання: А на якому рівні знаходжуся я? (Сміх у залі.)

Хороше питання. Ми всі знаходимося нижче рівня цього світу. Ми ще навіть не починали наш курс, щоб вам було відомо. Я все ще проводжу вступні лекції, щоб ми познайомились одне з одним і звикли до оточення, до атмосфери.

Як я вже казав на попередньому уроці, дуже важливо, щоб ми відчули себе, як єдина група, щоб поміж нами стався контакт. Це дозволить нам крім розуму наповнитись почуттями, за допомогою яких розів’ється "шостий орган відчуття", і тоді ми насправді відчуємо те, про що говоримо. Можливо, безпосередньо до курсу "Введення до науки Каббала" ми приступимо через два-три заняття, а поки що ми вчимось наближатись одне до одного.

Ти питаєш, де ми знаходимося. Щоб відповісти на це питання, мені потрібно освітити весь курс. Ми вивчаємо наступне: від Творця вийшло світло, і проходженням чотирьох стадій прямого світла ("арба бхінот де-ор яшар") була створена малхут – четверта стадія (бхіна далет). Вона називається "малхут світу Нескінченності"("малхут де-ейн соф") , оскільки наповнена світлом нескінченності.

Наповнившись світлом, вона відчула сором, в результаті чого зробила перше скорочення – "цимцум алеф", оскільки не бажала відчувати, що знаходиться у стані, що протилежний до Творця. І тоді малхут почала будувати світи: Адам Кадмон, Ацилут, Брія, Єцира, Асія – всього п’ять світів. Ці світи самі по собі – ступені, опускаючись якими малхут світу Нескінченності віддаляється від Творця.

Вона досягає місця, де настільки віддалена від Творця, що світло до неї не доходить – оскільки сором від відчуття протилежності Творцю викликає такі страждання, що вона вирішує віддалитися на таку відстань, щоб не відчувати болю.

Після цього та сама малхут світу Нескінченності, яка збудувала ступені сходів, за якими може знаходитись, перетворює себе на форму, яка називається „Адам” – душа. Отже, здійснивши перше скорочення, малхут світу Нескінченності, яка називається "малхут першого скорочення" ("малхут де-цимцум алеф") будує себе деяким чином, і конструкція, що утворюється, називається „Адам”. Потім Адам проходить крізь різноманітині процеси – що називається, розбиття ("швіра") і, падаючи, віддаляється від місця, яке називається "цей світ". Адам називається душею, і він, по суті, - спарвжнє створіння.

При падінні душі в цей світ утворюється 600.000 частинок. Так от, одна з них – ти. Кожна з цих 600.000 частинок з покоління в покоління проходить кругообіги до тих пір, доки не почне відчувати потяг до свого джерела.

Ми вже не раз говорили про те, що протягом багатомільйонного існування людства (а не 6000- річного, як ми часто вважаємо, оскільки 6000 років – це поняття духовне), спочатку відбувався розвиток тільки бажань тіла. Це бажання до чисто тваринних насолод: їжі, сексу, продовження роду, сім’ї – тобто бажання, притаманні і тваринам. На розвиток цього виду бажань йдуть буквально тисячоліття. Подальший розвиток бажань проявляється у прагненні насолодитись багатством, пошаною і владою, потім науковими знаннями.

Після цього починається розвиток духовних бажань, що по сутності і відбувається у наші дні, починаючи з 1995 року.

Малюнок 10.

Цей процес розвитку бажань триває протягом всієї історії людства. Духовний розвиток, по суті, почався, згідно нашого календаря, більше як 5700 років тому, коли Адам виявив в собі "точку в серці", і це відкриття сталось вперше в історії людства. Потім "точка в серці” поступово то де-не-де розкривалася в інших душах, доки не прийшла черга Авраама.

Авраам вже мав методику і створив книгу по Каббалі. З тих пір його нащадки, слідуючи цій методиці, стали виправляти себе – а потім і все людство. Різниця Аврааму та його послідовників від усього людства в тому, що вони – частина душ, яка відноситься до „Гальгальта ве-ейнаїм”, яка називається "євреями2 (єгудім). Це тонкі, чисті килім, і перш за все виправляють їх, а потім вже більш "товсту", грубу частину, яка називається "народи світу".

...Кожна з чотирьох стадій це не щось фіксоване – "бажання отримати" і все. Це бажання отримати, яке щось поглинає, і коли воно вбирає в себе світло, то світло, що увійшло до нього, починає змінювати його, впорядковувати і формувати реакцію на себе.

Це схоже на приклад, який приводив Бааль Сулам. Людина приходить до приятеля, який приготував для нього частування. І тоді в цій людині виникає деяке відношення і до хазяїна, й до самого частування, котре починає розвиватися. В момент, коли вона пов’язана безпосередньо з частуванням, під час його поїдання змінюється відношення як до самого частування, так і до хазяїна. І тоді в самому пригощенні гість починає відчувати відношення до себе з боку хазяїна, що змінює його зсередини.

Тому в першій стадії, коли світло, входячи до клі, діє на нього, здійснюється найдзвичайно могутній внутрішній процес. Це чуттєві поняття. Адже клі – це бажання отримати, яке відчуває наповнення. І це відчуття розвивається до рівня сприйняття того, хто дає наповнення, до здатності відчути: „хто я і хто Він”, і відповідно до відчутої насолоди, розумінню того, чого бажає Творець.

Справа в тому, що ми – всього на всього точка. Творець має бажання насолодити, тому він створив точку "єш мі-аїн” (суще з нічого). І ця точка, яка відрізняється від Творця, тому що "створена з нічого", не здатна бути подібною Йому, тому що абсолютно протилежна Йому і являє собою те, чого в Ньому немає. Яким же чином ми коли-небудь станемо, як Творець? Адже Він хоче від нас, щоб ми стали такими самими, як Він.

Ця точка, "єш мі-аїн", називається малхут – саме та малхут, яка скоротилась. Вона знає, що не здатна уподібнитись Творцю. Досягнувши найнижчого стану, вона відчуває себе абсолютно протилежною Творцю – такий стан ми називаємо "лев а-евен" ("кам’яне серце").

Тому, наприклад, за допомогою навчання, за допомогою того, що я здійснюю різноманітні дії, бажаючи наблизитись до духовного, я з кожним разом виявляю зворотне до того, чого прагну. Мені відкривається, що я взагалі не маю ніякого відношення до властивості віддачі, що весь час бажаю лише отримувати, і ні до кого мені немає діла – тільки до самого себе. Нас доводять до такого стану, коли нам стають байдужі всі: близькі, діти... Людині відкривається, наскільки вона жахлива. Ця точка зобов’язана виявитись в людині до кінця.

Але коли, з’ясувавши це, я роблю на неї скорочення, не бажаючи працювати з нею – тоді з чим же мені залишається працювати, як я можу уподібнитись Творцю? І тоді я починаю над цією точкою будувати клі. Тут, над нею я повинен отримати всі інші властивості від Творця. Зі своєю точкою "єш мі-аїн" я не можу уподібнитись до Нього, оскільки вона створена "з нічого". І тоді, тільки після того, як я відмовлюся від самого себе і зроблю на самого себе те саме перше скорочення, знаходячись у щонайнижчому стані, я почну просити Творця можливість перейняти Його властивості.

Властивості Творця називаються "тет рішонот" - дев’ять перших сфірот. Що це значить? Наше клі, отримане від Творця – це десять сфірот : кетер, хохма, біна, зеір анпін та малхут. Зеір анпін, в свою чергу, поділяється ще на шість сфірот, але поки що для нас це не суттєво. Я по-перше прошу Творця виправити мої судини, які віддають ("келім де-ашпаа"), які називаються "Гальгальта ве-ейнаім" чи "Ісраель", а потім я прошу Його виправити мої судини, що отримують ("келім де-каббала"), які називаються АХА"П або "народи світу".

Отримання келім, що віддають, означає, що я отримую від Творця такі властивості, що я віддаю, і мені добре від цієї віддачі.

Одержуючи ці властивості від Творця я не торкаюсь точки, до якої відносилось перше скорочення – точки, що в моєму серці. Я тільки віддаю. Тому ці келім легко виправити, і їх виправляють в першу чергу. Вони називаються Ісраель – це говорить про те, що ми першими повинні прийти до виправлення.

Потім приходять до мене властивості Творця , які належать отримуючим келім – АХА"П, які я повинен налаштувати на роботу з наміром "заради віддачі" ("аль менат леашпіа"). Творець дає мені і від цього отримує насолоду. Тепер я вчусь від Нього бути подібним Йому. Коли я віддаю, як Творець – це називається робота з віддаючими келім. Коли ж я відчуваю, як Він насолоджується від того, що дає мені, і цим я насолоджуюсь – це називається відчуття Його отримуючих келім. І тоді я повинен чинити опір точці, що в моєму серці.

Повторимо, щоб краще відчути це. Отримуючи від Нього, я починаю відчувати, наскільки Творець насолоджується мною, яку велику насолоду Він отримує від того, що віддає. І тоді я не хочу віддавати, щоб і в мене була така сама насолода, а бажаю цю насолоду саму по собі. Звідси у мені утворюються отримуючі келім, і я повинен працювати з ними, щоб налаштувати їх на намір віддавати, і це називається виправлення "народів світу", по-іншому – "АХА"П де-Іма" або "келім де-біна". Пізніше ми це будемо вивчати.

І так ми проходимо весь цей процес, починаючи від цього світу і далі – нагору.

Питання: Клі відчуває сором і хоче замінити свою властивість отримувати – на властивість Творця віддавати. Але як воно приходить до того, щоб віддавати іншому створінню?

Дати щось іншому створінню неможливо інакше, як тільки через Творця. Ми всі – це одна душа. Це те, що створив Творець – створіння як одну душу, яка потім поділяється на частини.

Цей поділ поміж нами було утворений з певною метою: щоб ми привели кожну частинку душі до уподібнення Творцю. Якщо я на цьому рівні, на рівні нашого світу поєднуюсь з іншими частками душі, я цим нічого не виправляю.

Наприклад, зараз всі хочуть допомогти Африці. Там люди помирають від голоду. Це дуже тяжко бачити, як люди страждають. Але та гуманітарна допомога, яка їм надається – від неї нема насправді ніякої реальної допомоги. Ми не здатні зв’язатись одне з одним, якщо не робимо це через досягнення уподібнення до Творця. Тільки в тій мірі, в якій ми зможемо стати подібними Йому – настільки ми зможемо з’єднатись. Це можливо тільки на високій духовній ступені, на нашому ж рівні це зовсім неможливо. Тому написано: "Чоловік та жінка – Шхіна між ними”, і т.п..

Бааль-Сулам пише у своїх статтях, що всі гріхи стаються тому, що нібито бажають зробити так, щоб всім було добре: намагаються організувати колгосп, кібуц, і ніяк не можуть зрозуміти, чому нічого не виходить і все це розвалюється. Це стається тому, що поєднання душ може бути тільки на рівні уподібнення божественному. Там душі з’єднані.

Ми і зараз знаходимось на ступені кінцевого виправлення (Гмар-Тикун), нам потрібно тільки розкрити цю ступінь. І там ми з’єднані разом. Але ми об’єднані саме там, ми не можемо з’єднатись, обмежившись тільки рівнем цього світу – це абсолютно неможливо. Про це Бааль Сулам пише в статті "Останнє покоління".

Тому віддача одного іншому, якщо в її основі не закладена мета стати подібним Творцю, призводить до протилежності – вона призводить до ненависті. Бааль Сулам пише, що ці ідеї, які б хороші не були на перший погляд – в результаті приводять до таких проявів, як нацизм, Сталін. Хоча з самого початку самі по собі ці принципи були непоганими – вони передбачали об’єднання всього народу, загальну наснагу. А в результаті призводили до руйнувань. Тому що не були пов’язані з духовною метою.

Питання : Як створіння може відчути насолоду, яку отримує Творець?

Нам в нашому світі дійсно дуже тяжко відчути подібне. Це залежить від людини. Припустимо, що одна людина отримує від іншої подарунок чи частування, і насправді вона дуже проникається цим подарунком і по-справжньому відчуває його, а той хто дарує, приносить такий слушний подарунок, який дійсно наповнює клі товариша.

Тобто тут повинна бути повна відповідність: я точно повинен знати, чого не вистачає товаришу і принести йому саме це, у потрібній кількості і потрібної якості. А він побачить, що я наповнив його нестачу точно тією кількістю і якостю, яка відповідає його потребі. І з цього він зрозуміє, наскільки я відчуваю його і розумію його – ніби він сам себе. І довідавшись з цього подарунку, наскільки я близький до нього – він почне пізнавати мене.

Такого в нашому світі практично не існує. Але і в зовнішньому прояві повинна бути відповідність : подарунок повинен відповідати клі, і тоді той, хто отримує, вражається від цієї відповідності, він вражається, наскільки той, хто дає, глибоко відчуває його, розуміє його і знаходиться всередині нього всіма своїми бажаннями.

Про що по суті говорить подарунок? Що говорить саме світло? Світло, яке наповнює клі, показує, наскільки тому, хто дає, відомі бажання отримвача, наскільки він знаходиться всередині них. Як він сам страждає від того, що бажання отримувача не наповнене. Наскільки він бажає наповнити це бажання. Це ніби мати по відношенню до свого малюка. В такому разі відчувають не сам подарунок, а з того, наскільки подарунок підходить – відчувають любов того, хто дає подарунок. І в результаті у відповідь приходить відгук, відповідне почуття. Тому тяжко нам в нашому світі знайти що-небудь схоже...

Питання: Чи всі люди, які займаються Каббалою, відчувають потребу у віддачі заради отримання?..

Ні, для того, щоб віддавати заради отримання, вже потрібно досягти певного рівня. Зазвичай "діти" не відчувають подібних речей. Вони не відчувають того, що коли віддаєш, можна виграти щось. Для того, щоб це зрозуміти, потрібен певний рівень розвитку. Це вже не звичайний рівень, на якому людина знаходиться як "тварина". Такий підхід вже відноситься до ступеню "медабер" (людина, "що говорить").

Нам відомо, що є примітивні люди, які розуміють тільки як урвати собі, вкрасти. Є такі, які трохи більш розвинуті, і вони, по суті, також крадуть, але у такій красивій витонченій формі, що в нашому світі дозволено і навіть вважається почесним. Віддавати заради отримання – для цього вже необхідна хитрість, витонченість. Це вже використання властивостей Творця створінням всередині свого бажання отримати. Це не так просто.

Коли людині в цьому світі говорять, що вона егоїст, у той час як вона віддає іншим, намагається поділити поміж усіма нарівно і прагне зробити все заради блага ближнього – вона не розуміє, чому її вчинки егоїстичні. Одна людина віддає іншій і насправді від усього серця – так чому вона егоїст при цьому?

Але вона віддає іншим, тому що болить в неї серце і вона прагне його заспокоїти. Тому вона і віддає. Якщо заспокоїти серце, вона нікому нічого більше не дасть.

У той час, як те поєднання одного з іншим, до якого зобов’язує нас мета створіння – веде до повної віддачі, тому що ця віддача проходить через Творця. Коли третя сторона, сам Творець визначає моє відношення до когось іншого. Не моє бажання отримати, а Його бажання... І тоді це дійсно називається віддачею. Якщо ж я роблю це напряму від себе до якоїсь іншої людини – це завжди бути виходити тільки з мого бажання отримати, відбуватись тільки в його рамках.

Питання:... про Ісраель та про народи світу...

Що в цьому питанні мається на увазі під Ісраель та народами світу? – це поділ, який існує в нашому світі? Чи питання про дві ці властивості у створінні, у душах?

Малхут, створюючи себе, будує свої Гальгальта ве-ейнаїм у своїх властивостях Ісраель, а свій АХА"П у "народах світу".

Творець, даючи нам благо, світло, здійснює це через так звані "тет рішонот" – 9 перших сфірот: Кетер, Хохма, Біна, Хесед, Гвура, Тіферет, Нецах, Ход, Єсод.Ми отримуємо це світло і разом з самим світлом ми отримуємо також те, у що воно загорнуте, його одягання: Милосердний, Милостивий, Чудовий, Багатий, Великий, Мудрий – всі ці прекрасні імена, в яких ми відчуваємо того, що дає. Суму усіх цих якостей ми називаємо Творцем. Я не знаю Його самого, але мені знайомі Його властивості.

Малюнок 12

Я повинен стати таким як Він – це мета створіння. Хочу я цього чи ні, але, підштовхуваний стражданнями, по-доброму чи по-поганому – в результаті я захочу бути таким самим, як Він. Рано чи пізно зроблять мені так, щоб я забажав цього... Моє виправлення полягає в тому, що спочатку я повинен стати подібним до Нього частиною своїх якостей, які називаються Гальгальта ве-ейнаїм, а потім у той частині, яка називається АХА"П.

У бажаннях Творця є та частина, яка називається Гальгальта ве-ейнаїм – це легкі бажання, з маленьким бажанням отримати, не таким жорстоким, не дуже егоїстичним. І є частина, яка називається АХА"П – дуже грубі, сильні бажання. І я спочатку привожу себе у відповідність зсередини до Його дій по віддачі, таких легких і гарних. А вже потім я роблю себе схожим у діях також і до Його дій по отриманню, грубих дій.

Питання: В чому полягає різниця поміж народом Ізраїлю та народами світу на нашому рівні, в межах нашого світу?

На окрему групу людей цього світу, яка називається народ Ізраїлю, покладена відповідність першими почати цю дію і призвести свої властивості до подоби Творцю.

-І ці властивості називаються легкими?!

Так, це легкі властивості. Коли гої почнуть виконувати ту ж саму роботу слід за нами, їм це буде тяжче зробити. Їх егоїзм дуже великий... Ми вважаємо про себе, що ми найбільші егоїсти на світі. І це дійсно так, тому що наш егоїзм зараз розкривається. Ми зараз повинні зробити виправлення, тому в нас відкривається егоїзм, відкривається товщина, грубість нашого бажання. Тому ми насправді зараз гірше за всіх, більше всіх бажаємо, біжимо за усіма.

Все це тому, що ці властивості зараз приходять до свого розкриття для того, щоб ми виправили їх. І тим не менше, це всього лише Гальгальта ве-ейнаїм. Це тільки самий початок. Коли гої почнуть виправляти себе, зі своїм АХА"Пом – це буде жахливо. У більше разів, неможливо навіть уявити у скільки разів гірше, грубіше, ніж наші бажання отримати. Це тільки зараз вони здаються нам примітивними, ніби дітьми. Нам здається, ніби вони кращі за нас, такі тихі, з невеличкими, невибагливими бажаннями. Все це тому, що їх бажання зараз не відкривається. Вони не повинні його виправляти зараз.

Всередині кожної людини також є дві частини: гальгальта ве-ейнаїм та АХА"П. Коли людина починає виправляти себе, то спочатку в неї пробуджуються бажання, які відносяться до Гальгальта ве-ейнаїм, бажання дуже слабкі, маленькі. І вже тоді ми себе відчуваємо не дуже приємно. Той, хто почав вчитись і почав виконувати всілякі внутрішні дії, він відчуває при цьому, що все починає бачитись йому ніби у чорному світлі, він відчуває депресію, слабкість. Це значить, що його егоїзм бажає зупинити його.

Але це поки що тільки гальгальта ве-ейнаїм. Потім буде ще й АХА"П. Про це написано: „І застогнали сини Ізраїлю від цієї праці”. До виходу з Єгипту, до того, як людина проривається і виходить до відчуття духовного, вона знаходиться в дуже тяжкому стані. Десять страт – вони проходять по АХА"Пу. Період, який безпосередньо передує виходу до духовного – це дуже тяжкий період. Ніхто не говорить, що майбутній шлях легкий. Але ми разом, за рахунок того, що сидимо усі разом і навчаємося, можемо скоротити її і зробити відносно зручною. Але в будь-якому випадку це потребує великого внутрішнього зусилля і іноді це внутрішнє напруження буває дуже тяжко перенести.

Це правильний порядок. Спочатку уподібнитись гальгальта ве-ейнаїм, тобто властивостям віддачі у Творці, а потім властивостям отримання.

Що таке властивість отримання у Творці? В Ньому не існує отримання, але Він насолоджується тим, що дає мені. І я хочу цієї насолоди. Але після того, коли я виправляю це бажання, я перетворюю цю насолоду у насолоду заради віддачі. Коли навіть моя насолода від того, що Творець насолоджується завдяки мені – навіть цю насолоду я віддаю Йому. Ми ще поговоримо про це.

Я вважаю, що зараз тільки заплутую вас, відповідаючи на ваші питання, і наступного разу нам слід почати вчитись по черзі та йти суворо за Птіхою, як це слід.

Питання: Питання про розділення на 600.000 душ...

600.000 душ поділяються на ще багато тисяч чи мільярдів, не має значення, як саме. Душа – вона перетікає , переходить з тіла до тіла, поділяється на дві частини... І в кожній людині постійно може відбуватись ця зміна. Немає такого, щоб в кому-небудь з тих, хто сидить зараз тут, була деяка постійна душа, з якою б він постійно жив усе своє життя. Душі також змінюються. Людина, яка починає працювати з екранами, приєднує до себе душі. Вона може взяти душі інших людей і приєднати їх до себе, щоб допомогти їм. Вона може своєю душею входити всередину інших душ і працювати з ними.

Ми дивимось на тіла і бачимо, що тіла віддалені одне від одного, тому нам здається, що також повинно бути і з душами й інакше бути не може. Якщо ми виключимо з розгляду тіла і залишимо тільки бажання та властивості, то побачимо, що вони включені одне в одне, і поєднані в єдину систему, неможливо їх відділити одне від одної, одну душу від іншої. Це зовсім не так, як ми собі уявляємо.

Тому по мірі того, як людина піднімається нагору у духовне, вище махсому і далі – все вище у духовний світ, вона починає там втрачати своє власне „я”, включаючись до інших душ.

Питання: Якщо я створюю, наприклад, робота, то я в нього закладаю певну програму, як він повинен діяти. Так само зробив і Творець, створивши створіння. Якщо Творець не заклав у створіння механізм виникнення сорому, звідки він візьметься?..

З самого початку все побудовано у такому вигляді, що вже знаходиться всередині нас. В нас є вже все, що треба, нам не потрібно більше нічого, окрім "пального”. Питання полягає в тому, чи є в нас дещо нове? – Ні. Нам не потрібно нічого нового, окрім енергії для просування.

Ми знаходимось у цьому світі. Попередньо до нас вже були утворені всі світи від Творця і до нас. Вже існують всі світи, існує шлях, по якому я опустився униз. І тим самим шляхом, по тим самих ступенях я повинен піднятись знову нагору. Мені не потрібно тут нічого вигадувати. В мені вже є всі необхідні властивості, мені більше не потрібно нічого, окрім одного – того, що називається навколишнім світлом ("ор макіф").

Що таке "навколишнє світло"? На кожному ступені, де б я не знаходився, мені необхідно, щоб з наступної, більш високої ступені прийшло світло, яке витягне мене, дасть мені відчуття того, наскільки я відрізняюся від цієї більш високої ступені.

Наша проблема в тому, що в будь-якому стані ми відчуваємо тільки наш теперішній стан і не відчуваємо більш високого стану. Вищий стан повинен притягувати мене до себе, він повинен витягнути мене нагору. Яким чином я збуджую це? – через книги та навчання. А якщо ми з’єднаємось разом, то ця сила набагато більша.

Питання: Чим насолоджується виправлене клі?

Виправлене клі насолоджується тим, що за своїми властивостями подібне до Творця. Воно насолоджується самим цим станом, оскільки немає стану більш досконалого. Ми цього не розуміємо, і тільки в результаті нещасть, які звалюються на нас, починаємо усвідомлювати зсередини нашого Его, наскільки було б добре звільнитись від свого егоїзму – щоб звільнитись від усіх цих нападів та страждань, трохи піднятись над усім цим.

Всі ці стани в результаті дають нам зрозуміти та відчути, наскільки краще для нас було б включитись всередину вищого. І в цьому причина того, що нам посилаються неприємності. Нападки ("царот") призначені для того, щоб привести людину до такого стану, коли їй стає так тісно ("цар" – вузько, тісно), що вона хоче вистрибнути з цього стану трохи вище.

Тому клі на кожній ступені насолоджується не самим отриманням, не від того, що отримує там 5 страв, приготованих хазяїном, - а насолоджується тим, що дає, від уподібнення своєї форми до Нього, насолоджується Його становищем, оскільки немає більш високого становища, ніж становище Творця. І це почуття дає людині відчуття досконалості і вічності. А окрім того, це приносить відчуття всеосяжного знання – дає осягання.

Питання: ... про медитації...

Я не знайомий з таким поняттям, як медитація. У Каббалі немає такого. Є наміри, однак вони не відносяться до медитацій. Намір – це значить, що я точно усвідомлюю, до якої з властивостей Творця я зараз бажаю уподібнитися. Я точно розраховую властивість Творця, розраховую своє бажання отримати, і тоді я прирівнюю їх і, тим самим, виконую цю дію. І це те, що називається "наміром". У Каббалі є наміри, і немає медитацій. Іноді наміри називають медитаціями, але це зовсім не те, що мають на увазі звичайні люди під цим словом.

Ні в одному місці у Арі немає такого слова „медитація”, каббалісти не використовують такого терміну.

Питання: Чим особливий 1995 рік?

1995 рік був відмічений багатьма каббалістами як рік, починаючи з якого починається відкриття "точки у серці” у душах, і безліч душ забажає наблизитись до мети створіння. Тобто відчують, що просте існування у нашому світі без досягнення мети створіння, не має ніякого сенсу. І тоді буде необхідно розповсюдити серед цих душ знання про науку Каббала, якимось чином донести до них це.

Ми й зараз не знаємо точно, як це робити. Ви бачите, я починаю кожного разу по-іншому, і з кожною новою зовнішньою групою я не знаю, як почати. Адже до утворення групи у 90-95 рр. кожний вчився окремо, у персональній формі. Подібно до того, як рабі Шімон взяв собі 10 учнів і навчав їх. Чи як Арі взяв 5-6 учнів та навчав їх. У Рамхаля також було всього 7-8 учнів. Кожний з них брав тільки декілька учнів і навчав їх в маленькій групі у замкнутій формі. І я так навчався у свого Рава.

Зараз, починаючи з 1995 року, коли починається прорив, і по це було написано ще у книзі Зоар, ми залишились в нашому світі без каббалістів, без керівників, без наставників, - від них лишились лише книги, які ніхто не розуміє. І дуже тяжко йти у відповідності до них. Тяжко їх навіть читати.

Нинішнє покоління не належить до цих книг. Візьміть „Талмуд десяти сфирот” – він написаний такою застарілою мовою, такими незрозумілими для людей термінами. Ці терміни були зображені у такому вигляді спеціально, 300 років тому каббалісти вивели їх зі свого Знання, у епоху Освічення. Сьогодні ти дивишся на тих, хто хто хоче вивчати Каббалу, і бачиш перш за все, що 90% з них – це жінки, і тільки 10% - чоловіки. Ніхто не знає араміту, а також того івриту, яким написані кабалістичні книги.

Окрім того, немає і методу. І це ситуація, в якій ми знаходимось. І з неї ми повинні почати. Насправді, це чудові умови. Вони точно відповідають нашій внутрішній потребі. І це те, що в нас є...

Я пам’ятаю, коли першого разу прийшов до Ребе на урок, там сиділо 5-6 старців, з підборіддями, які тряслись, які говорили поміж собою на ідіш і читали Зоар на араміті. Я посидів там декілька хвилин і не зрозумів ані слова. Ні їх манери розмовляти, ні араміту, ні ідіш...

Тому ми самі на собі будуємо нову методику. Скільки курсів по „Птіхі” я вже провів, і кожний курс не схожий на попередній. І до сих пір я не можу сказати, що в мене є точний план , як у міністерстві освіти, коли достовірно відомо, що ти повинен викладати на кожному уроці. І я не вважаю, що таке буде коли-небудь. Завжди приходять нові душі, все поновлюється з кожним роком.

Ми зараз починаємо включати групи новачків до основної групи. Наприклад, в п’ятницю ранком я проводжу урок з новою групою. І вона зовсім не схожа на ті, що були півроку тому. Вони по-іншому схвачують, задають інші питання, я відчуваю самі душі – вони ніби-то з іншої країни. Інша ментальність... Здавалося б це ті самі люди, ті самі 20-30 річні молоді ізраїльтяни, жителі Тель-Авіву. Такі самі сиділи в мене півроку тому – я порівнюю їх з тими, хто приходить сьогодні, і вони зовсім інші. От і спробуйте створити методику в таких умовах.

В цьому поколінні є такі речі, які важко пояснити. Я трошки розумію все це зсередини, але...

Питання: Наскільки група може полегшити увесь процес?

Це дуже легко. Як я уже казав, в нас немає нестачі ні в чому, окрім навколишнього світла. Усі необхідні властивості вже знаходяться в кожному. Ми вже отримали і бажання отримувати, і "точку в серці”. Наша задача тільки притягнути силу зверху, яка б світила б нам. „Світло – повертає до джерела”.

Навколишнє світло залежить від того, наскільки великим буде тут внизу бажання отримати. Наскільки сильно я бажаю просунутись до мети. У відповідності з мірою бажання отримати тут у нас – навколишнє світло буде світити нам сильніше і сильніше.

Поправді кажучи, це світло не світить сильніше чи слабкіше – воно завжди знаходиться навколо мене. Я весь занурений у море цього світла. Але вмістити його в себе, розкрити його я здатен тільки мірою мого бажання. Тому проблема тільки в тому, як збільшити своє бажання. А бажання це можна збільшити тільки за рахунок з’єднання ще з декількома людьми. Зі скількома? – Чим більше, тим краще. Бааль Сулам пише про це у своїх статтях про групу, а також в книзі „Дарування Тори”.

Таким чином, в нас немає вибору – ми повинні об’єднатись. І тому я хочу, щоб тут, як-небудь, на протязі декількох уроків люди більше познайомились, відчули одне одного. Далі я хотів би почати вивчати „Птіху”. Щоби, коли ми почнемо навчатись, був такий настрій, що ми всі бажаємо одного й того самого, щоб у нас виникло таке загальне відчуття.

І тоді я також почну говорити по-іншому, і зможу внести більше внутрішньої суті і більше почуття до всього. І ви це відчуєте зсередини. Інакше вийде дуже сухо, просто перерахування: одна ступінь, інша ступінь... Ця сфіра, друга сфіра... Яким вийде урок – це залежить від учнів. Тому ми повинні дуже турбуватись і думати про це.

Питання: Як з того місця, куди я підіймусь, я зможу впливати на те, що трапляється внизу?

Якщо я знаходжуся на якому-небудь більш високому місці, я з цього місця проецюю вниз своє світло як навколишнє. Припустимо, я займаюся з учнем, і я знаходжуся на трохи вищій ступені, ніж він. Тоді я випромінюю на нього навколишнє світло. І це все. Немає більше нічого, окрім світел та келім.

Немає більше ніяких дій. Якщо ви у чомусь заплуталися, поверніться до світла і клі – немає нічого простішого за це.

Малюнок 13.

Якщо я знаходжуся на вищій ступені і вивчаю з учнем такий матеріал, ми вчимо його і я передаю цей матеріал учню, наші бажання з’єднуються. Я передаю йому навколишнє світло, випромінюю на нього.

Але це тільки при умові, що він забажає бути таким, як я, побажає бути зі мною, захоче зі мною з’єднатись. Сказано: "Купи собі товариша", тобто один повинен використовувати іншого. Є вираз: "Зроби собі рава". Для чого все це? Для того, щоб передати навколишнє світло, впливати цим одне на одного. Не існує ніяких інших дій.

Навіть якщо ми будемо розглядати дії в нашому житті між людьми в цьому світі, які не знайомі ні з екранами, ні з тим, які в нас бажання, які властивості – то побачимо, що навіть тут ми діємо по тому самому закону. Тільки ми цього не знаємо. Якщо ж ми вже бажаємо за допомогою навчання досягти чогось – тут тільки навколишнє світло - це все, що нам потрібно. А тут в нас вже є справжня лабораторія, чудова можливість – у нас така велика аудиторія, що ми можемо процвітати. Якщо ж ми будемо навчатись кожен поодинці, то в кожного дуже мало шансів...

Якщо будуть тут 20-30 чоловік, яким вдалось добре об’єднатись разом, і вони будуть навчатись – всі інші отримають від них враження. Це й чисто психологічно стається саме так, але я говорю з точки зору духовного. І це дуже важливо. Тому я вважаю, що потрібно до наступного уроку прочитати щось про групу. Щоб під час уроку це допомогло нам об’єднатись.

Я не говорю про час після уроку, не треба задаровувати один одного подарунками і т.п. Але все, що ми робимо в основній групі (ви знаєте, що ми проводимо разом шаббат, влаштовуємо спільні трапези, поїздки – і чого ми тільки не робимо ) – все це тільки з однією метою: щоб потім, коли ми будемо сидіти разом і навчатись під час уроку, було між нами таке з’єднання.