Відомо, що коли людина, в якої є яке-небудь
бажання іти шляхом Істини, постійно знаходиться серед людей,
що не мають ніякого відношення до цього шляху, і які активно
продіють людям, що йдуть цим шляхом, то вона поступово погоджується
з їх думкою, оскільки думки людей, що тісно спілкуються
поміж собою, ніби "перемішуються".
Тому не існує іншого шляху, окрім як створити свою власну
групу з визначеними рамками, тобто окремий колектив, в якому
б не було людей з ідеями, що відрізняються від ідей цієї
групи. Окрім того, члени цього колективу повинні кожного
разу нагадувати собі про Мету цієї групи, щоб не плестися
слід за іншими людьми, оскільки природа людини така, що
вона любить іти за більшістю.
Якщо така група відокремила себе від окремих людей, тобто
не повинно бути ніякого зв’язку з іншими людьми по духовних
справах, а всі контакти повинні обмежуватися тільки матеріальними
питаннями, то тоді чужі ідеї і думки не впливають на неї
(групу), бо в релігійних справах відсутні будь-які зв’язки
зі сторонніми.
Але якщо людина, яка йде шляхом Істини, знаходиться серед
релігійних людей і починає розмовляти і сперечатися з ними,
то одразу ж "змішуються" її думки з їхніми думками,
і поза її волею підсвідомо проникають їх ідеї у свідомість,
аж до того, що людина перестає усвідомлювати, що це не її
власні, а чужі думки.
Те саме стосується людини, що йде шляхом Істини – повинна
вона відокремитись від інших людей. Щоб іти цим шляхом,
потрібно докладати величезних зусиль, тому що доводиться
йти проти ідей всього світу. Тому що ідеї всього світу грунтуються
на знанніях і отриманні, тоді як ідеї Тори базуються на
вірі і бажанні віддавати.
Якщо ж вона не відокремить себе від сторонніх думок, то
забуде про шлях Істини і назавжди потрапить під владу егоїзму.
І тільки в групі, де панують принципи любові до ближнього,
людина може черпати сили для боротьби проти ідей та думок
усього світу.
У книзі "Зоар" ("Пінхас") говориться,
що коли людина живе у місті, де живуть погані люди, і вона
не може виконувати там Заповіді Тори і не може вивчати Тору,
то вона змінює місце – вона вириває себе з цього місця,
щоб оселитись у місті, де живуть люди, які займаються Торою
та заповідями.
Тора називається "Деревом". Наші мудреці говорять:"Древо
життя Вона (Тора) для тих, хто виконує Її". І людина
схожа на дерево, як говориться: "Людина – дерево плодюче".
А Заповіді схожі на плоди. Тому, якщо написано тільки "дерево",
то це безплідне дерево, тобто нікчемне, що буде зрублене,
як і та людина, котра не виконує Заповіді, буде відрізана
і від цього і від прийдешнього світів.
І тому людина повинна вирвати себе з місця, де знаходяться
грішники, тобто з місця, де вона не може займатись Торою
та Заповідями. І вона повинна помістити себе в інше місце,
серед праведників, і тоді вона зможе з успіхом виконувати
Тору та Заповіді.
Як вже було сказано, "Зоар" порівнює людину з
плодовим деревом, а як відомо такі дерева страждають від
бур’янів, що їх оточують, і котрі потрібно весь час висапувати.
Так само і людина, що йде шляхом Істини повинна видалити
себе з такого оточення, тобто від людей, які не йдуть тим
самим шляхом. Людина повинна дуже ретельно слідкувати за
тим, щоб не потрапити під чужий вплив.
І це називається відокремлення, ізоляція, тобто в даної
людини є тільки власні думки, які відносяться до „ашпаа”,
до бажання віддавати, а не думки більшості, які в загалом
зводяться до любові до себе, тобто егоїзму. І це називається
два володіння: Перше — володіння Творця, друге – володіння
самим собою.
У Талмуді (трактат "Санедрін", стор.78) написано:
"Сказав рав Єгуда від імені Рава, що Адам був віровідступником,
схильним до служіння зіркам" ("аводат кохавім").
І інше пояснення: З написаного "Де ти? Куди схилив
ти серце своє ?" можна зробити висновок, що віровідступництво
Адама полягало в порушенні заборони "не йдіть за серцями
вашими...". В цому і полягало віровідступництво, що
схилив своє серце в інший бік.
І це дуже дивно, як це можна стверджувати про Адама, що
він схилив своє серце до "аводат кохавім", або
згідно іншого пояснення, що його віровідступництво полягало
у порушенні Заповіді "не йдіть за серцями вашими..."?
Ми вчимо, що поняття "служіння Творцю" полягає
в тому, щоб все робити заради віддачі. Виходить, що коли
Адам служив, щоб отримувати, то ця робота ("авода зара",
"аводат кохавім") протилежна тій, яку ми маємо
виконувати , адже ми повинні служити тільки щоб віддавати,
а він узяв все, щоб отримувати.
В цьому і полягає сенс порушення ним заповіді "не
йдіть за серцями вашими...", тобто Адам не зміг отримати
плід Дерева Пізнання заради віддачі, а лише заради отримання.
І це називається рівень "серця", тобто серце бажає
отримувати тільки заради власної вигоди. І це було гріхом
Дерева Пізнання (щоб краще зрозуміти це, див. "Передмову
до книги "Панім масбірот").
З наведеного вище ми можемо усвідомити користь від групи,
які здатна створити у корні іншу атмосферу, всередині якої
можливе служіння тільки заради віддачі.
|
International Site
