Статті рава Баруха Ашлага

1984 рік

7. "Полюби ближнього як самого себе"

Як вже говорилося, це правило містить у собі решту 612 Заповідей. У трактаті "Шабат" мудреці говорять, що за допомогою дотримання 612 Заповідей удостоюються виконання правила "полюби ближньогоє", а після цього удостоюються і любові до Творця.

Якщо так, то що ж нам дає любов до товаришів? У статті 5 було сказано, що оскільки у кожної людини любов до ближнього дуже слабка, вона ще не виявилась, то повинні декілька чоловік об’єднатись в одну групу. Тому що коли потрібно щось реально робити по відношенню до другої людини, і людина пам’ятає , що вона у своїх думках вирішила принизити свій егоїзм по відношенню до іншої, то бачить, що не може відмовитися ані від найменшого задоволення на користь іншого.

Якщо ж декілька чоловік, в яких є бажання досягнути любові одне до одного, об’єднаються в групу, то кожен отримає сили від всіх інших , і відбудеться помноження всіх окремих сил членів групи в одну велику силу. І тоді з’являється можливість виконання Заповіді "полюби ближнього".

Ці ствердження здавалося б суперечать одне одному - адже мудреці сказали, що для дотримання цієї Заповіді потрібно виконувати решту 612, а ми бачимо, що для досягнення любові до ближнього потрібна лише любов до товаришів по групі.

У житті , що нас оточує, ми бачимо, що у свідських людей також існує любов до товарищів, вони також збираються у різноманітні гурти. У чому різниця поміж групою, що побудована на принципі любові до ближнього, та світськими зібраннями друзів? У Теілим говориться: "У збіговищі насмішників не сиди".

Що ж це означає? Адже відомі заборони на те, щоб говорити погане про інших, чи взагалі говорити пусті, дурні речі. Навіщо ж було окремо забороняти проводження часу у збіговищі насмішників? Очевидно, ця заборона чимось відрізняється від попередніх двох.

Справа в тому, що звичайні люди обєднуються до гуртів у надії на те, що кожний з членів цієї групи буде намагатись покращити матеріальне становище іншого. Тоді виходить, що кожний з членів такої групи отримає максимальну підтримку з боку інших. Кожен з членів такої групи весь час прикидує, що він отримав в обмін свіоєї старання "на користь суспільству", наскільки він за допомогою інших членів групи задовільнив власне бажання отримувати, тобто така група базується на егоїзмі. А якщо член такої групи починає відчувати, що сам по собі може отримати більше, ніж у рамках групи, то він починає каятися у тому, що приєднався до неї.

Якщо в такій групі з’являється людина, яка каже, що потрібно будувати групу на принципах допомоги ближньому і любові до нього, то всі починають насміхатися над нею. Ці і називається "збіговище насмішників". І така компанія віддаляє людину від духовного, тому і існує заборона "У збіговищі насмішників не сиди".

Наші мудреці сказали (Санедрин): "Грішникам краще знаходитись поодинці, краще і їм, і всьому світу, а ще краще, щоб їх взагалі не було. Праведникам же, навпаки,- краще бути разом, у зібранні, добре їм, добре й усьому світу".

Праведники - це ті, хто бажають виконувати правило "полюби ближнього як самого себе", вони бажають вийти з-під влади егоїзму, здобути абсолютно нову рису - властивість любові до ближнього. Взагалі-то людина може примусити себе зробити це, але це буде вимушена любов, і серце людини по своїй природі не зможе погодитися з цим. Коли так, то що ж зробити, щоб серце щиро полюбило ближнього?

Саме для цього нам і дана решта 612 Заповідей, за допомогою яких можна не примусити, а "вмовити" серце. Але оскільки це всупереч природі людини, то цього недостатньо. Існують ще й додаткові поради, згідно яких для того, щоб людина змогла примножити свої сили для виконання правила "полюби ближнього", їй знадобиться "любов до товаришів".

Якщо кожен із членів групи пригнітить свій егоїзм по відношенню до товарищів, то з’явиться єдиний організм, і маленькі паростки любові до ближнього, що є в кожного, обєднаються та створять велику силу, причому цю велику силу буде мати кожен з членів групи. А коли в кожного є ця сила, то він зможе проявити свою любов до ближнього. А після цього людина зможе досягти любові до Творця.

Але все це при обов’язковій умові – кожний пригнічує свій егоїзм по відношенню до другого. Якщо ж він віддалений від товариша, то не зможе отримати від нього його паростки любові до ближнього. Кожен повинен сказати собі, що він нуль по відношенню до товариша.

Це схоже на те , як пишуть цифри - якщо написати спочатку 1, а потім 0, то вийде 10, тобто у 10 разів більше, якщо ж після одиниці написати два нулі, то вийде 100, тобто у 100 разів більше. Це значить, що мій товариш – одиниця, а я – два нулі по відношенню до нього, то вийде 100, і сила наша буде у 100 разів більше початкової. Якщо ж, навпаки, я – одиниця, а товариш – нуль, то вийде 0.1, а якщо я – одиниця, а двоє моїх товаришів – два нулі, то вийде 0.01 від наших початкових можливостей. Отже, чим гірше я оцінюю своїх товарищів, тим гірше я роблю сам собі.

Припустимо, в тебе вже є сили для любові до ближнього, і ти можеш її виявити реально, і ти відчуваєш, що власна вигода лише наносить шкоду тобі, тим не менш – не вір собі. В тебе весь час повинен бути страх, що ти зупинишся на середині шляху та впадеш до обійм егоїзму. Ти повинен боятися, що тобі покажуть такі насолоди, перед якими ти не зможеш встояти і насолодишся ними тільки заради себе.

Тобто ти вже можеш встояти перед невеликими насолодами, не насолоджуватись ними, чи насолоджуватись, але заради інших. Але великих насолод ти повинен боятися, це і є трепет перед Творцем, про який говорили вище. Якщо в тебе вже є і любов до ближнього, і трепет перед Творцем, то тобі лишилось придбати тільки світло віри, яке і приводить Шхіну. У коментарі "Сулам" говориться, що віру дають згідно величини трепету.

Тому завжди слід памятати, що поняття "полюби ближнього як самого себе" потрібно виконувати як Заповідь, тобто як наказ Творця. Раббі Аківа пояснив нам, що з цієї Заповіді потрібно зробити залізне правило, за допомогою якого ми зможемо дотримуватись усіх Заповідей заради Творця, а не заради власної вигоди. Це значить, що таке їх виконання не призведе до збільшення бажання отримувати заради себе, тому що зазвичай людина виконує заповіді, не виконуючи правило раббі Аківи, сподіваючись отримати за це кошти у прийдешньому світі (чи ще у цьому, матеріальному світі).

Повинно бути так: за допомогою виконання міцвот ми дійсно отримаємо кошти, але цією платнею буде те, що ми зможемо знищити свій егоїзм та досягти любові до ближнього, а потім любові до Всевишнього. Про це мудреці сказали, що якщо людина удостоїться, то Тора стане їй ліками Життя, а якщо не удостоїться, то вона буде їй отрутою Смерті.

Це значить, що якщо вона не удостоїться, то буде виконувати Тору та міцвот заради любові до себе, і її егоїзм від цього тільки збільшиться, і тоді Тора буде їй отрутою Смерті. Якщо ж людина удостоїться, то її егоїзм зникне, а замість нього вона придбає любов до ближнього, і за допомогою цього вона досягне любові до Творця, і єдиним її бажанням буде дати насолоду Творцю.