Статті рава Баруха Ашлага

1984 рік

9. "Хай продасть людина дах свій"

Сказав рабі Єгуда від імені Рава: „Завжди буде людина продавати свій дах (колоди) будинку свого, щоб купити взуття для ніг своїх” (Шабат). Потрібно зрозуміти, що таке "колоди будинку свого", і в чому важливість взуття, що заради нього варто продавати колоди будинку свого.

Пояснимо це з точки зору духовної праці. Колоди будинку свого означають "випадок", тобто те, що відбувається з людиною у її будинку. Під словом "людина" ми розуміємо, з одного боку, її знання, розум, з іншого боку, її почуття, що людина відчуває в серці: добре їй чи погано. Ці випадки, що трапляються з людиною, збуджують в ній питання повсякденного життя. Це питання, що торкаються взаємовідносин між людиною і Творцем та між людиною й іншими людьми.

Людина висуває претензії до Творця, чому він не задовольняє усі її потреби, це означає, що людина думає, що Творець повинен заповнити те, чого на думку людини їй не вистачає. Іноді людина думає, що її стан дуже поганий у порівнянні з іншими, вона вважає, що інші знаходяться на більш високій ступені, ніж вона.

Виходить, що вона знаходиться у стані "розвідників" (мєраглім), котрі говорять про Вище Керування, тому що не відчуває благо й задоволення у своєму житті, і тяжко їй сказати : "Нехай тільки благо та милість супроводжують мене усі дні життя мого" (Теілім 23), і виходить, що вона в стані "розвідників".

Про це сказали мудреці ("Брахот", 54), що людина повинна благословляти на погане, як і на добре. Так як іудаїзм грунтується на вірі вище знання, тобто не покладатись на те, що розум змушує нас думати, говорити та робити, а потрібно вірити у Вище Керування, яке може робити тільки добре. Тільки та людина удостоюється осягти й відчути благо та насолоду, яка "виправдовує" Вище Керування, тобто бачить і за добрим, і за поганим тільки добре.

Бааль Сулам розповів притчу про людину, в якої є претензії до Творця через те, що Він не задовольняє її прохань. Це схоже на те, коли людина з маленькою дитиною йде по вулиці , а дитина гірко плаче, і всі перехожі, що дивляться на батька , думають: "Яка жорстока людина! Вона може спокійно слухати плач своєї дитини і не звертати увагу на неї!". Виходить, що у перехожих плач дитини викликає жалість, але не в батька дитини.

Зрештою перехожі не витримали і спитали батька дитини : "Де ж твоє милосердя? " На що батько відповів: "А що ж мені робити, якщо мій улюблений син, якого я бережу, як зіницю ока, просить в мене шпильку, щоб почухати собі око. Хіба через те, що я не виконую його прохання, мене можна назвати жорстоким? Адже якщо я пожалію його та дам шпильку, він виколе собі очі, та стане сліпим ".

Тому ми повинні вірити, що все, що Творець робить нам, це для нашої ж користі, але тим не менше ми повинні просити Його усунути ті прикрості, які сталися нам. Але ми повинні усвідомлювати, що наша молитва це одне, а відповідь на молитву це інше, тобто ми зробили те, що були повинні зробити, ми попрохали Творця, але Він, як говориться у притчі, зробить те, що на користь нам.

Те саме присутнє і у стосунках між людиною та її товаришем. Вище ми говорили, що "продасть людина дах свій та купить взуття для ніг своїх". Тут маються на увазі всі випадки взаємовідносин між людиною і її товаришами. Скажімо, людина прикладає великі зусилля для своїх товаришів і не бачить реакції з їхнього боку, їй здається, що вони ведуть себе не так, як потрібно. Їй здається, що її товариші ведуть себе одне відносно одного не так, як потрібно в групі, а як звичайні люди.

Такій людині починає здаватись, що вона любить своїх товаришів, а ті в свою чергу нічого не роблять для цього. І це називається "розвідник", тобто вона слідкує за своїми товаришами, дивиться як вони виконують заповідь "полюби ближнього". Їй здається, що її товариші навіть говорять неправильно.

Справа в тому, що в людини любов до товаришів грунтується на любові до себе. Тому вона весь час перевіряє, а що вона здобула від любові до іншого?

А повинно бути так: мені потрібна любов до ближнього, тому я зацікавлений у групі, яка була створена так, щоб я побачив, як кожен з нас докладає зусиль заради товариша, і дивлячись на це, мої крихітні проростки любові до ближнього поступово ростуть, і з часом я зможу робити заради інших набагато більше, ніж це в моїх силах.

Тепер же я бачу, що я не виграв нічого, оскільки бачу, що ніхто не робить це вірно, тому буде краще, якщо я не буду з ними і не придбаю їх якості.

Відповідь може бути лише такою: хтось не випадково зібрав в одну групу саме цих людей, які підходять для цієї мети, тобто в кожному з них є якась іскра любові до ближнього, але ця іскра сама не може запалити полум’я любові, що засяяло б, тому ці люди погодились з’єднатись, щоб вони злились в одне велике полум’я.

Одного разу Бааль Сулам спитав, що таке укладення союзу поміж двома товаришами. В Торі сказано: "І взяв Авраам дрібної та великої худоби і дав Авімелехові і уклали вони обоє союз” (Ваїкра). Адже якщо двоє люблять одне одного, то, звичайно ж вони роблять одне одному добре.

Якщо ж немає любові поміж ними чи по якій-небудь причині їхня любов послабла, то вони, звичайно, ж, нічого хорошого одне одному не роблять. Так в чому ж їм може допомогти укладення союзу? І Бааль Сулам сам і відповідає, що союз, який вони зараз укладають, розрахований не на той момент, коли вони обидва люблять одне одного і союз просто не потрібен, а на майбутнє. Оскільки через деякий час може трапитись так, що вони не будуть відчувати любов один до одного, як зараз, аж тоді їм і знадобиться укладений союз.

Що стосується питання групи, то хоча ми зараз не відчуваємо любові так, як відчували в момент створення групи, тим не менше кожен повинен пересилювати свою власну думку і діяти вище знання ("лемала мідаат"), і тоді все виправиться і кожний почне бачити у товаришах тільки добре.

Тепер ми розуміємо, що сказали мудреці: "Завжди буде продавати людина колоди домівки своєї і купить взуття для ніг своїх". Слово "міналав" (його взуття) родинне слову "неілат" (закривання). Людина слідкує за товаришами (стеження – "рігуль" від слова "реглаїм" - ноги). Це значить, що мова йде про всі випадки у її стосунках з товаришами, тобто все те погане, що "розвідники" говорили про товаришів, все це вона "продає", тобто повністю відмовляється від цього.

Це значить, що вона вийде з тих обставин, до яких її привели "її ноги" ("реглав"), і придбає "взуття" ("міналав") для ніг своїх. Це значить вона прикриє свої ноги – зробить так, щоб "розвідники" більше не втручались у її стосунки з товаришами. І всі свої претензії та питання віона "закриє", і тоді все стане на свої місця і настане мир.