Питання: Як можна скористатися знаннями з кабали, щоб впливати на своє життя?

Відповідь: Спочатку слід зрозуміти, що таке ваше життя, в чому  його сенс, для чого дане, з чого починається і чим закінчується. А потім зв'язати його з кабалою. Кабала говорить про те, що Творець створив усі світи одночасно, включаючи і наш світ. Кабала дається тільки для того, щоб людина використала її в цьому світі.

Творець створив людину для одержання  безмежної і абсолютної насолоди. Щоб досягти такого стану, людина повинна знати, як функціонує вся система світів. Закони цього світу походять із духовного, де ми перебуваємо до нашого народження тут і після того, як підемо звідси. Для нас важливий тільки той відрізок життя, який минає у нашому фізичному тілі. А як його прожити, може навчити кабала. Кабала говорить про те, як найкраще використати в цьому житті все, що відбувається з нами, тому що для духовного зростання людина повинна все знати і використовувати абсолютно всі можливості.

Потрібно розуміти всю природу нашого світу: неживу, рослинну, тваринну і людську, розуміти ту душу, що спускається, та закони, за якими вона розвивається. У цьому житті людина повинна, за законом розвитку духовних ступенів, досягти найвищого ступеню. Їй буде даватися багато шансів, якщо не зараз, то наступного разу, і ще багато разів. Допоки вона не досягне потрібного стану.

Кабала допомагає прискорити цей шлях. Творець створив дуже цікаву формулу: або ви самі починаєте одного разу запитувати себе, для чого ви живете в цьому світі, не дочікуючись страждань, або Він дає вам такі страждання, після яких ви змушені будете задати собі це питання. Іншими словами, ви однозначно просуваєтесь до мети – чи добровільно, чи примусово. Кабала пропонує нам добровільний шлях, найоптимальніший, щоб ми рухалися по ньому з насолодою.

Чи може допомогти кабала сплачувати позики на квартиру, забезпечити успіх у бізнесі, сприяти сімейному щастю і т. д.? Однозначно на це питання неможливо дати відповідь. Кабала вчить тому, як найбільш оптимально застосувати весь цей світ для досягнення тієї мети, до якої нас усіма неприємностями штовхає Творець. Кабала пояснює, з яким духовним багажем повинна вийти людина з цього життя: не як вирішити свої проблеми, а як досягти ступеня, заради досягнення якого всі ці житейські проблеми посилаються нам. Страждання даються саме для того, щоб вони привели нас до духовного зростання.

Коли людина осягає усі закони світів, вона знає, що і для чого на неї спускається згори, яким чином максимально використати те, що послав їй Творець, як правильно поводитися. Адже ми, як правило, не розуміємо, що робити, коли на нас щось «звалюється», куди бігти, до кого звертатися. Вирішуючи свої житейські проблеми так, як ми їх звикли вирішувати - "у лоб", ми ніби тікаємо від неприємностей, та оскільки не йдемо до мети, одержуємо нові проблеми. Адже вони зникнуть тільки тоді, коли виконають свою роль: підштовхнуть нас до мети життя.

Знаючи духовні закони, ми бачимо всі причини і наслідки, дивимося неначе згори на те, що відбувається, бачимо усі зв'язки. Тоді кожний наш вчинок стає осмисленим і життя набуває зовсім іншої властивості, не здається таким безпросвітним. Ми з'єднуємо воєдино наші стани: до появи в цьому житті, земний період існування та вихід із нього. Це зовсім інший рівень існування.

У наш час чимало в кого виникає питання про сенс життя, про те, що є над нами. Це питання спричинене попереднім досвідом, накопиченим душами у результаті спуску їх згори та появи у нашому світі.

Творець створив страждання, щоб людина задумалася про причину цих страждань, про те, звідки вони виникають. Таким чином людина ніби подумки звертається до Творця, ще не розуміючи цього. Творець чекає від нас бажання зв'язатися з Ним. Але коли людина бере в руки книгу, вона може, не очікуючи підштовхування стражданнями ззаду, за допомогою навчання, просуватися вперед сама.

І тоді ці ж самі страждання вона сприймає як насолоду, випереджаючи їх і розуміючи, для чого вони і звідки. А Творець із джерела страждань перетворюється на джерело насолод. Від нас залежить та швидкість, з якою ми можемо рухатися вперед. У цьому і полягає право вибору, свобода волі.

Творець створив для нас насолоду, але щоб ми правильно нею скористалися, Він нас підганяє. Бажання насолод, яких ми не маємо, спричиняє нам страждання. Ми готові задля досягнення бажаного бігти куди завгодно. Іншими словами, стражданням називається відсутність наповнення. Та ніяка гонитва за насолодами ні до чого не приводить, бо як тільки ми досягаємо чого-небудь, воно втрачає для нас інтерес, насолода зникає і ми знову шукаємо вже щось інше.

Насолода, при її одержанні, зникає. Ніколи в нашому світі страждання не наповниться насолодою. Насолода відчувається лише на межі між стражданням і насолодою, тільки при першому відчутті. А при подальшому наповненні людина все більше і більше втрачає насолоду.

Такий метод наповнення хибний і непридатний. Щоб насолода була вічною, треба навчитися віддавати іншому. Знаючи, що Творець хоче нашої насолоди, ми повинні прийняти її, тільки для того, щоб принести йому радість, а не тому що бажаємо насолодитися.

Зараз про це важко і навіть неможливо говорити - бракує слів, щоб пояснити. Розуміння приходить тільки тоді, коли Творець відкривається людині. Вона починає відчувати Творця після проходження через махсом (кордон) між нашим світом і духовним, тобто ще за 6000 ступенів до остаточного виправлення - гмар тікун. Кожний духовний ступінь - це певна міра розкриття Творця. Гмар тікун настає тоді, коли людина повністю виправляє свої бажання.

Перша стадія вивчення кабали полягає в тому, щоб якомога більше читати, пропускаючи матеріал через себе. Наступним етапом є робота в групі, де учень свої бажання поєднує з бажаннями усієї групою. Його чаша стає у стільки разів більшою, скільки людей у групі.

Людина починає відчувати, що виходить за межі особистих інтересів, у даному разі це група, яка також є Творцем, тому що все, що не є мною , є Творцем. А крім Творця і мене, нічого не існує. В основному, вся робота починається і закінчується в групі.

У всі часи у всіх кабалістів були групи. Тільки за допомогою групи і в спілкуванні усередині групи вони досягали розуміння духовного світу. Гмар тікун - це тоді, коли все людство стає однією кабалістичною групою. Та до цього ще багато треба пройти, хоча це стає все більш реальним. У всякому разі, на вищому рівні до цього підготовлені всі корені, всі сили.

Ми з вами вивчаємо два етапи: спуск творіння зверху вниз, як воно розвивається від своєї ідеї, від стану, в якому задумав його Творець, до стану у нашому світі. А другий етап - сходження людини нашого світу вгору, до найвищого ступеню. Вона підіймається вгору не фізично (тіло залишається в цьому світі), а своїм розумінням і відчуттями вищого , духовним розвитком.

Отже, стосовно парцуфу, який ми вивчали, нам відомі два стани: коли він одержує світло і насолоджується, таке клі називається хохма, і коли клі бажає віддати і також насолоджується, тоді воно називається біна. Ці обидва клі абсолютно протилежні одне одному.

Є ще і третій стан, проміжний, коли клі трохи одержує заради Творця, а у більшій частині залишається порожнім. Такий стан називається Зеір Анпін, або маленьке лице, оскільки там є лише 10% світла хохма та 90% світла хасадім

Якщо в клі є світло хохма, то такий стан називається лице, а велике воно чи маленьке - залежить від кількості ор хохма. Ну, а остання стадія, малхут, називається справжнім творінням, тому що сама прагне одержати світло хохма. Тому світло повністю наповнює малхут. Цей стан малхут називається світ ейн соф - світ нескінченного, тобто необмеженого одержання.

Далі малхут, як і раніше, бажаючи одержати світло, вирішує не використовувати це бажання, оскільки розуміє, що це бажання одержувати заради себе віддаляє її від Творця, і робить перше скорочення, виштовхує світло, і залишається порожньою. Віддаючи світло, малхут ніби стає подібною Творцеві за властивостями.

Насолода від віддачі відчувається як абсолютна і повна. Вона не зникає, тому що віддаючи, весь час відчуваєш об'єкт, якому віддаєш і цим насолоджуєш його. При цьому є можливість відчувати насолоду нескінченно за кількістю і якістю.

Звісно, Творець, створюючи клі, заздалегідь передбачив, що клі, наповнене світлом, матиме властивість віддавати, щоб в кінцевому результаті стати таким самим, як світло.

Як же тепер малхут може стати подібною до світла і одержувати насолоду? Ми говорили, що вона ставить над собою антиегоїстичний екран на своє бажання. Перед нею є 100% світла-насолоди, відповідно з бажанням малхут , припустимо, в 100 кг. За допомогою екрану в 100 кг - сили протидії своєму бажанню насолодитись - вона відштовхує всю насолоду і вирішує, що приймати зможе стільки світла, наскільки може принести цим насолоди Творцю, а не дозволити собі. Таке одержання світла рівноцінне віддачі.

Світло, яке надходить до малхут, називається ор яшар (пряме світло), все відбите нею світло називається ор хозер, а 20% світла, яке вона приймає всередину, називається ор пнімі (внутрішнє світло). Більша частина світла, яка залишилася зовні, називається ор макіф. У нижній частині малхут, куди не увійшов ор хохма, є ор хасадім.

Від стану малхут у світі ейн соф залишилося решімо далет де ітлабшут (інформація про кількість і якість світла) і далет де авіют (інформація про силу бажання). Розрахунок у голові на одержання перших 20% світла заради Творця малхут зробила на підставі решімо далет де ітлабшут і далет де авіют.

Щоб відчути духовний сором від одержання, необхідно, перш за все, відчути Творця, відчути Його властивості, відчути в ньому Того, Хто Дає, побачити Його велич. Тоді порівняння властивостей Творця з власними егоїстичними властивостями викличе почуття сорому.

Але, щоб відчути це, потрібно дуже багато пізнати. У міру усвідомлення величі Творця виникне бажання робити щось заради Нього. Віддача вищому рівноцінна одержанню. Це ми можемо спостерігати і в нашому світі: якщо людині дається можливість зробити щось заради якої-небудь великої людини, вона робить це з задоволенням і насолоджується при цьому.

Вся наша робота полягає в тому, щоб Творець розкрився нам, розкрив свою велич, могутність - тоді побачене послужить джерелом енергії для того,щоб зробити щось заради Творця. Розкриття ж Творця настає тоді, коли у людини вже є тверде бажання, щоб воно послужило тільки альтруїстичним цілям, тобто набуттю альтруїстичних властивостей.

Перший парцуф, що одержав порцію світла, називається Гальгальтою. Після бітуш пнім у макіф (взаємних ударів Ор Пнімі і Ор макіф у табурі) парцуф відчуває, що не може встояти перед насолодою від світла, яке ще знаходиться зовні, і тисне на нього, змушуючи прийняти, тоді він вирішує позбутися всього світла. У цьому стані у парцуфа немає проблем, немає ніякого контакту із насолодою, він її не відчуває.

При виштовхуванні світла екран піднімається вгору, стає слабкішим і з'єднується із пе де рош. Ця дія називається іздахехут (освітлення). Коли ж під дією світла екран опускається вниз, то набуває більший авіют (огрубіння).

Після вигнання світла із першого парцуфу в ньому залишилося решімо далет де ітлабшут і гімел де авіют. Зник один ступінь авіюту тому, що парцуф зрозумів, що з попереднім ступенем далет він уже працювати не може. Згідно з авіют гімел екран спускається з пе де рош на рівень більш низький, ніж далет. Якщо рівень далет - це пе парцуфу Гальгальта, то рівень гімел - його хазе (груди).

Знову на екран згори тисне світло, екран його відштовхує, але потім вирішує прийняти, згідно з решімот, але не нижче табуру Гальгальти, бо нижче табуру навіть парцуф Гальгальта не зміг прийняти світло. Другий парцуф, який потім поширюється, називається А"Б.

Потім знову бітуш пнім у макіф, знову виштовхування світла, і нова інформація - решімо залишається в парцуфі: гімел де ітлабшут (світло не 4-го рівня, як в А"Б, а тільки 3-го) і бет де авіют (знову втрата одного ступеню авіют через бітуш пнім у макіф).

Тому екран, який спочатку піднявся в пе де А'Б при виштовхуванні світла, тепер спускається на рівень хазе де А'Б, де відбудеться утворення нового парцуфу на зівуг на решімот гімел-бет. Цей парцуф називається СА"Г.

Далі знову бітуш змушує масах піднятися в пе де рош СА"Г з решімот бет-алеф, потім згідно з решімот спускається в хазе де СА"Г, звідки виходить 4-й парцуф М"А, потім за тим же принципом 5-й парцуф БО"Н на решімо алєф-шореш.

Кожний парцуф складається з 5 частин: шореш, алеф, бет, гімел, далет. Без цього не може виникнути жодне бажання. Ця конструкція є жорсткою системою, яка ніколи не змінюється. Остання стадія далет відчуває усі чотири попередні бажання, якими її створив Творець, і дає кожному бажанню ім'я, у відповідності зі своїм баченням Творця в кожний окремий момент, тому називається Іменем Творця, або АВА"Я (юд-кей-вав-кей). Ці букви ми потім будемо вивчати. Це як скелет людини - більшої, меншої, лежачи, сидячи, стоячи, але основа завжди однакова.

Якщо парцуф наповнений світлом хохма, то він називається А"Б, якщо всередині парцуфа є ор хасадім, то ім'я йому СА"Г. На поєднаннях світла хохма і хасадім ми даємо назви усім парцуфім. Все, що описано в Торі, не більш як духовні парцуфім, у тій чи іншій пропорції заповнені або світлом хохма, або - хасадім.

Після виходу 5 парцуфім Гальгальта, А"Б, СА"Г, М"А і БО"Н, усі решімот зникають, тобто всі бажання, котрі могли бути наповнені заради Творця, вичерпуються, екран повністю втрачає здатність одержувати світло заради Творця, а тільки спроможний протистояти егоїзму, нічого не одержуючи.

Таким чином після першого скорочення малхут може зробити 5 послідовних порційних одержань світла. Конструкція з 5 парцуфім називається світом Адам Кадмон. А далі нічого і не може відбутися. малхут остаточно реалізувала свої 5 решімот.

Ми бачимо, що малхут в Ейн Соф, повністю наповнена світлом, після першого скорочення за допомогою 5 парцуфім може лише частково заповнитися світлом, тільки до табуру. Завдання полягає в тому, щоб малхут змогла наповнити заради Творця і кінцеву частину (соф - від табура до сіюм раглав).

Творець хоче її наповнити насолодою безмежно. Потрібно лише створити такі умови, за яких би вона сама захотіла і змогла наповнити частину,що залишилася, повертаючи цим насолоду Творцю. Ми будемо вивчати,як відбувається її розвиток.